Справа № 127/20512/24
Провадження № 2/127/2874/24
10 січня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Волошин С.В., розглянувши заяву першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, про забезпечення позову,
У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язання до вчинення дій, розгляд якої відбувається у порядку загального позовного провадження.
10.01.2025 на адресу суду надійшла заява першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, про забезпечення позову. Заява мотивована тим, що відповідач як власник земельної ділянки, яка є предметом даного спору, може відчужити спірну земельну ділянку, об'єднати її з іншою земельною ділянкою, здійснити поділ тощо, що призведе до неможливості або утруднить її повернення у власність держави за рішенням суду у даній справі, ускладнить чи унеможливить захист інтересів держави. Заявник також зауважив, що на сьогодні на інтернет порталі Dim.Ria масово здійснюється продаж земельних ділянок, відведених на території ставка «Качатник» та р. Вишня. З метою запобігання випадкам, коли невжиття заходів забезпечення позову унеможливить виконання рішення суту або ефективний захист порушених прав позивача, вбачаються підстави для вжиття заходів для забезпечення позову.
Вищевикладене й стало підставою для звернення першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до суду із заявою про забезпечення позову шляхом: накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:103:0123 площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони ОСОБА_1 вчиняти дії, спрямовані на відчуження, поділ чи об'єднання земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:103:0123 площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки кадастровий номер 0510100000:02:103:0123 площею 0, 1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; заборони державним кадастровим реєстраторам вчиняти дії спрямовані на внесення відомостей до Державного земельного кадастру щодо поділу чи об'єднання земельної кадастровий номер 0510100000:02:103:0123 площею 0,1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п'ятою цієї статті.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, судом не встановлено необхідності у виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з'ясування питань, пов'язаних із зустрічним забезпеченням, а також не встановлено необхідності призначення заяви про забезпечення позову до розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, встановлених законом.
Судом встановлено, що заява про забезпечення позову подана з додержання вимог встановлених ст. 151 ЦПК України.
Згідно із ч. 5 ст. 153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Положеннями ч. 1 ст. 150 ЦПК України визначено види забезпечення позову. При цьому у відповідності до ч. 2 ст. 150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Суд, розглянувши вищезазначену заяву, враховуючи її обґрунтування, приходить до висновку про її часткове задоволення, виходячи з наступного.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами немайнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому, судом враховується чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду.
Прокурором у заяві про забезпечення позову зазначено обставини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, достатньо обґрунтовані вказані ним припущення.
Судом встановлено, що заходи забезпечення позову, про застосування яких одночасно просить прокурор частково відповідають заявленим вимогам, є у відповідній частині співмірними заявленим вимогам та тим ризикам про які наводить прокурор у заяві, а тому необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідність забезпечувальних заходів заявленій вимозі полягає у відповідності майнового інтересу заявника заходам, про застосування яких він клопоче перед судом. Так, відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками накладення арешту на майно та заборони вчиняти певні дії.
Судом перевірено аргументованість вимоги про забезпечення позову щодо застосовування заходів забезпечення позову, враховано те, що звернення заявника до суду із позовом, вказують на те, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза істотного ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, у разі, якщо певні заходи забезпечення позову не будуть застосовані.
При цьому суд звертає увагу на те, що вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд не з'ясовує фактичні обставин справи, а також не оцінює належності, допустимості і достовірності доказів щодо суті спору. Лише під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, які правовідносини випливають із встановлених обставин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити тощо.
Зважаючи на обґрунтування заявником щодо одночасного застосування декількох способів забезпечення позову, які він просить вжити, суд звертає увагу на наступне.
Арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.
Застосування такого способу забезпечення позову як заборона іншим особам вчиняти будь - які дії щодо предмета спору, зокрема реєстраційні, вказує на заборону вчинення будь - яких реєстраційних дій щодо предмета спору і не потребує переліку та/або конкретизування таких дій. Реєстраційна дія - це державна реєстрація прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а також інші дії, що здійснюються державним реєстратором у Державному реєстрі прав, крім надання інформації з цього реєстру.
Разом з тим, суд зауважує, що арешт, як заборона на право розпоряджатися майном, включає і обмеження на розпорядження таким майном. Тому при накладенні арешту на майно вжиття додаткових заходів забезпечення, направлених на обмеження розпорядження таким майном, не є необхідним.
За таких обставин, враховуючи предмет спору у цій справі, не є необхідним і співмірним додатково забороняти відповідачу вчиняти дії щодо розпорядження спірним майном та державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам держреєстрації прав вчиняти реєстраційні дії щодо зазначеного нерухомого майна, в тому числі вносити до державного реєстру речових прав записи про держреєстрацію речових прав та їх обтяжень, про скасування держреєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів тощо.
Отже, суд прийшов до висновку, що заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне нерухоме майно відповідають заявленим вимогам, є необхідними і достатніми для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі, якщо суд за результатами розгляду справи прийде до висновку про обґрунтованість позову.
Такий захід забезпечення позову як накладення арешту на спірне нерухоме майно не призведе до невиправданого обмеження прав відповідача та не завдасть йому шкоди чи збитків, а лише тимчасово унеможливить розпорядження спірним майном до вирішення спору в суді. Водночас, заходи забезпечення позову в частині заборони відповідачу вчиняти дії спрямовані на відчуження, поділ чи об'єднання предмета спору, а також в частині заборони органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об'єкта нерухомого майна є неспівмірними.
Необхідність та доцільність вжиття додаткових заходів забезпечення позову заявником необґрунтовані, оскільки підставою для забезпечення позову заявник вказує лише те, що відповідач потенційно може відчужити спірне майно, про що представив відповідні роздруківки про продаж з сайту продажу нерухомого майна. Судом прийнято до уваги, що спірна земельна ділянка належить на праві власності відповідачу, відповідно будь-які дії, пов'язані із розпорядженням даним нерухомим майном, одноособово, тобто без волевиявлення власника, не можуть бути вчинені, зокрема, ні державними реєстраторами, ні будь-якими іншими органами держреєстрації прав. А накладення арешту на спірне нерухоме майно забороняє власнику право розпоряджатися цим майном до визначення подальшої його долі. Враховуючи вищевикладене суд вважає, що невжиття саме таких заходів забезпечення позову як заборона вчиняти певні дії, як додаткових заходів, не може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Судом враховано, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику.
Враховуючи все вищевикладене, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, суд прийшов до висновку про наявність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:103:0123 площею 0, 1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за відповідачем, тобто у спосіб визначений п. 1 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у разі задоволення позову.
Водночас, враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви в частині вимог щодо забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії спрямовані на відчуження, поділ чи об'єднання спірного нерухомого майна, а також органам, які проводять реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірного об'єкта нерухомого майна, оскільки такі вимоги є необґрунтованими, та такі додаткові заходи, за встановлених судом обставин, не є необхідними і співмірними з заявленими вимогами.
На час вирішення питання про забезпечення позову судом не встановлено обставин визначених ч. 3 ст. 154 ЦПК України для застосування зустрічного забезпечення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 149-154, 157, 258-261 ЦПК України, суд -
Заяву першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, про забезпечення позову - задовольнити частково.
Забезпечити позов першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури, діючого в інтересах держави в особі Вінницької міської ради, до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_2 про скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно та зобов'язання до вчинення дій шляхом накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер 0510100000:02:103:0123 площею 0, 1 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Виконання ухвали суду доручити Першому відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, буд. 15-А) та негайно направити для виконання.
Копію ухвали направити учасникам справи для відома.
Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Строк пред'явлення ухвали до виконання становить три роки.
Ухвала суду може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Вінницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Вінницька міська рада: код ЄДРПОУ 25512617; місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Соборна, 59 (стягувач).
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання зареєстроване у встановленому законом порядку: м. Вінниця, проїзд Березневий 35 - А;
ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Суддя: