про відмову у відкритті касаційного провадження
10 лютого 2025 року
м. Київ
справа № 260/4323/23
адміністративне провадження № К/990/17/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Бевзенка В.М. та Коваленко Н.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року
у справі №260/4323/23
за позовом ОСОБА_1
до Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
третя особа: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району
про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,
У 2023 році ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , скаржник, позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа - Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району, в якому просив:
- визнати недійсним протокол від 17 грудня 2021 року №12 засідання об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , пункт 1.1 про скасування пункту 4 протоколу засідання Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 листопада 2021 року №9, в частині надання однокімнатної квартири для постійного проживання полковнику запасу ОСОБА_1 складом сім'ї одна особа;
- скасувати пункт 3 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_1 від 17 грудня 2021 року №551 про скасування пункту 4 протоколу засідання Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12 листопада 2021 року №9 та пункту 4 наказу військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 від 12 листопада 2021 року №494, в частині надання однокімнатної квартири для постійного проживання полковнику запасу ОСОБА_1 складом сім'ї одна особа;
- зобов'язати Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 погодити розподіл та виділення однокімнатної квартири для постійного проживання полковнику запасу ОСОБА_1 1948 р.н., який перебуває на квартирному обліку згідно списків Івано-Франківського гарнізону загальна черга з 05 березня 1999 року №7, позачергова черга з 11 березня 2005 року №3, позачергова черга з 10 лютого 1999 року №1, складом сім'ї одна особа;
- визнати недійсним протокол від 24 червня 2022 року №5 засідання Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 пункт 91, в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 складом сім'ї (одна) особа зареєстрований в АДРЕСА_1 ;
- скасувати пункт 9.1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №313 від 24 червня 2022 року в частині зняття з квартирного обліку ОСОБА_1 складом сім'ї одна особа, зареєстрований в АДРЕСА_1 ;
- зобов'язати об'єднану житлову комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 виконати рішення судів по поновленню і перебуванню полковника у відставці ОСОБА_1 складом одна особа на квартирному обліку для отримання житла для постійного проживання в м. Івано-Франківську при Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду від 16 лютого 2021 року, яким поновлено на квартирному обліку станом на 27 липня 2020 року.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач 23 грудня 2024 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження, звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху на підставі статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), оскільки касаційну скаргу подано з пропуском процесуального строку і особа, яка її подала не ставить питання про поновлення цього строку та встановлено десятиденний термін з моменту отримання копії ухвали для надання обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження та документа про сплату судового збору у розмірі визначеному законом.
Копія ухвали надійшла на поштову адресу позивача 17 січня 2025 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0610223066677.
15 січня 2025 року ОСОБА_1 направив заяву про поновлення строку на касаційне оскарження.
На обґрунтування поважності підстав пропуску строку позивач зазначає, що вже звертався з касаційними скаргами до Верховного Суду, однак ухвалами від 01 квітня 2024 року та від 29 травня 2024 року такі скарги були повернуті. На його думку, повернення касаційної скарги не позбавляє права на повторне звернення. Позивач просить Суд вважати строк на касаційне оскарження непропущеним.
Інших обґрунтованих доводів, які б підтверджували поважність підстав пропуску строку касаційного оскарження скаржником не наведено.
Разом з тим, колегія дійшла висновку, що зазначені у заяві про поновлення строку підстави є неповажними для задоволення.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21 грудня 2010 року, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28 березня 2006 року, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" від 07 липня 1989 року, заява №11681/85).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Водночас навіть наявність об'єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (пункт 27 рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява №8371/02), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
Підстави пропуску строку на касаційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Надаючи оцінку обставинам, щодо поважності підстав пропуску строку в інтервалах між поверненням касаційної скарги та повторним зверненням до суду з новою касаційною скаргою, суд встановив позивачем не наведено обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення після постановлення Верховним Судом ухвали від 29 травня 2024 року (про повернення касаційної скарги) до суду касаційної інстанції зі скаргою в найкоротші строки.
З огляду на наведене, колегія вважає, що в контексті обставин цієї справи заявник не продемонстрував достатньої зацікавленості у належному захисті своїх прав у судовому порядку, оскільки касаційну скаргу було подано втретє майже через 7 місяців після повернення попередньої касаційної скарги.
Варто зазначити, що позивачем двічі подавались аналогічні за змістом касаційні скарги, які були повернуті Судом у зв'язку з незазначенням підстав касаційного провадження.
На думку Верховного Суду, позивачу було надано достатньо часу для усунення недоліків касаційної скарги та зазначення підстав касаційного оскарження, що було ним проігноровано при зверненні з касаційною скаргою втретє.
Надання судом заявнику касаційної скарги додаткового часу для зазначення підстав касаційного оскарження буде порушенням принципу правової визначеності.
Таким чином скаржником не наведено переконливих та достатніх обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили звернутися до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в строк, передбачений законом.
Враховуючи зазначене, Суд не вбачає підстав для визнання, викладених скаржником у заяві про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
Слід зазначити, що право на апеляційний та у визначених законом випадках касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов'язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов'язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.
Положеннями пункту 4 частини першої статті 333 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, зокрема, якщо, скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
З огляду на вищезазначене, суд касаційної інстанції вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження.
Аналогічна позиція щодо вирішення питання поновлення процесуальних строків висловлена Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 04 жовтня 2023 року у справі №381/2544/15-а, від 05 грудня 2024 року у справі №806/1334/18, від 28 січня 2025 року у справі №400/398/23.
Керуючись статтями 248, 251, 328, 333, 355, 359 КАС України, Суд, -
1. Визнати неповажними підстави пропуску строку та відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №260/4323/23.
2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 лютого 2024 року у справі №260/4323/23 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднаної житлової комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , третя особа: Івано-Франківська квартирно-експлуатаційна частина району про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Я.О. Берназюк
Судді В.М. Бевзенко
Н.В. Коваленко