Іменем України
Справа №377/897/24
Провадження №2/377/27/25
30 січня 2025 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретарів судового засідання Гніденко Н.П., Присяжного В.В.
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача - адвоката Максак Т.Л. ( в режимі ведеоконференції),
відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,
У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Максак Тетяна Леонідівна, засобами поштового зв'язку звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому, посилаючись на статті 16, 22, 23, 1166, 1167,1168,1195 ЦК України, просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду в розмірі 778,44 гривень та моральну шкоду в розмірі 50 000 гривень, всього 50 778,44 гривень, а також понесені судові витрати.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 09 липня 2024 року о 14 годині 35 хвилин, на території гаражного кооперативу «Престиж», розташованого за адресою: Київська область, Вишгородський район, м.Славутич, вулиця Чернігівська, ОСОБА_2 без жодних на те причин, сварок і попереджень, із жорстокістю та прямим умислом наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження. 09 липня 2024 року ОСОБА_1 було доставлено до приймального відділення КНП « Славутицька міська лікарня», де надано першу медичну допомогу. В той же день позивач звернувся до чергової частини Відділення поліції № 2 Вишгородського РУП ГУП НП в Київській області із заявою про нанесення йому тілесних ушкоджень. Вироком Славутицького міського суду Київської області від 23 липня 2024 року у справі № 377/551/24 , що набрав законної сили 26 серпня 2024 року, ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України. У вироку зазначено, що у результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження: у вигляді рани в області зовнішнього краю лівої брови, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; синців в лівій навколо-орбітальній ділянці з переходом в ліву виличну область, по передній поверхні лівої вушної раковини, синця в області потилиці зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи стійкої втрати працездатності. Позивач проходив стаціонарне лікування в КНП «Славутицька міська лікарня» з 10.07.2024 по 15.07.2024 та протягом всього часу постійно відчував сильний біль в області обличчя та голови. Після проходження стаціонарного лікування був вимушений продовжити лікування амбулаторно. Вказаними протиправними діями відповідача позивачу завдана матеріальна шкода, пов'язана з витратами на придбання ліків у сумі 778,44 гривень. Також позивач вважає, що йому завдана моральна шкода, яку він оцінює в розмірі 50 000 гривень. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою відповідача щодо нього; у фізичному болю та стражданнях, яких позивач зазнав у зв'язку з нанесенням йому тілесних ушкоджень, що призвело до ушкодження здоров'я, було порушено нормальний спосіб його життя, оскільки позивач був вимушений докладати додаткових зусиль для лікування в закладі охорони здоров'я та захисту своїх прав. Внаслідок кримінального правопорушення позивач також зазнав психологічної травми, викликаної приниженням його гідності. З 09 липня 2024 року у позивача був порушений звичний ритм життя у зв'язку з ушкодженням здоров'я, проходженням лікування та відновлення, перенесенням психологічної травми, він був позбавлений повноцінних соціальних зв'язків, в період лікування був позбавлений можливості працювати, вести активне громадське життя, оскільки є депутатом Славутицької міської ради. За вказаних обставин позивач був вимушений звернутися до суду з позовом до відповідача про відшкодування матеріальної та моральної шкоди ( а.с. 1-3).
Ухвалою судді від 06 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03 грудня 2024 року, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, в Славутицького міського суду Київської області витребувано для огляду в судовому засіданні матеріали кримінального провадження (справа №377/551/24, провадження №1-кп/377/43/24) за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України ( а.с. 33-35).
Ухвалою суду від 03 грудня 2024 року підготовче засідання відкладено на 12 грудня 2024 року на підставі пункту 1 частини другої статті 198, пункту 1 частини другої статті 223 ЦПК України ( а.с. 49-50).
Ухвалою суду від 12 грудня 2024 року підготовче засідання відкладено на 23 грудня 2024 року на підставі пункту 1 частини другої статті 198, пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за заявою відповідача ( а.с. 67-68).
Ухвалою суду від 23 грудня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 15 січня 2025 року ( а.с. 77-78).
15 січня 2025 року в судовому засіданні оголошено перерву до 30 січня 2025 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України ( а.с.84-88).
Позивач в судове засідання 30 січня 2025 року не прибув, про дату час і місце судового засідання був повідомлений належним чином ( а.с.90).
Позивач у судовому засіданні 15 січня 2025 року позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Суду пояснив, що внаслідок неправомірних дій відповідача, він був вимушений лікуватися, не міг виконувати повноцінно свої посадові та громадські обов'язки. Оскільки він працює вахтовим методом, тому не зміг поїхати на роботу та за період лікування втратив частину заробітку, тобто доплати та надбавки за особливі умови праці в зоні відчуження та премію, всього на загальну суму близько 10 000,00 гривень. Розмір моральної шкоди визначив у сумі 50 000 гривень, виходячи із розміру втраченого заробітку та спричинених моральних страждань. З відповідачем він не був раніше знайомий, конфлікт з останнім виник 09 липня 2024 року на території гаражного кооперативу «Престиж» м.Славутича, де він перебував у справах. По дорозі він побачив дерево - абрикос, під яким лежали плоди. Він хотів зірвати абрикосу, а відповідач тим часом на нього накинувся та наніс тілесні ушкодження. Матеріальну шкоду визначив на підставі чеків за придбання ліків, проте збереглися не всі чеки, на лікування він витратив коштів більше.
Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві. Суду пояснила, що вина відповідача у спричиненні позивачу тілесних ушкоджень встановлена вироком Славутицького міського суду Київської області від 23 липня 2024 року. Внаслідок протиправних дій відповідача позивач поніс матеріальні витрати у зв'язку з придбанням ліків на суму 778,44 гривень та зазнав моральної шкоди, яку оцінює в розмірі 50 000,00 гривень. Витрати позивача на професійну правничу допомогу у зв'язку із зверненням до суду з цим позовом становлять 8 000,00 гривень, які просила стягнути з відповідача на користь позивача.
Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Суду пояснив, що позивач надав суду неправдиву інформацію, яка не відповідає фактичним обставинам справи. 09 липня 2024 року позивач, на його думку, знаходився на території гаражного кооперативу «Престиж» м.Славутича, не маючи на це законних підстав. У цей час він перебував у своєму гаражі, розташованому на території цього гаражного кооперативу, де ремонтував свій автомобіль. Позивач підійшов до дерева-абрикоси та хотів дістати плід, але нахиляючи гілку дерева, зламав її. Він зробив йому зауваження, але позивач на нього щось кинув, схоже на камінець, тому він підійшов до нього, щоб з'ясувати ситуацію. Позивач на нього перший замахнувся, але він ухилився від удару та у відповідь вдарив позивача. Він не заперечує, що наніс позивачу тілесні ушкодження, але вважає, що на такі дії його спровокував своєю поведінкою позивач, тому він не повинен відшкодовувати йому матеріальну та моральну шкоду, крім того він не має коштів на її відшкодування, оскільки отримує лише пенсію та має проблеми зі станом здоров'я. З наданих позивачем чеків не зрозуміло, що саме купував позивач у зв'язку з лікуванням, оскільки у виписці з медичної картки стаціонарного хворого зазначено, що позивачу одночасно було проведено лікування з видалення ліпоми, також позивач не підтвердив втрату ним частини заробітку. Крім того, відповідач не погоджується із розміром витрат на професійну правничу допомогу, оскільки спочатку позивач сплатив 4000,00 гривень, а потім сплатив ще 4000,00 гривень за правову допомогу.
Вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали кримінального провадження (справа №377/897/24, провадження №1-кп/377/43/24), суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що вироком Славутицького міського суду Київської області від 23 липня 2024 року в кримінальному провадженні (справа №377/551/24, провадження №1-кп/377/43/24) за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, встановлено, що 09 липня 2024 року близько 14 години 35 хвилин ОСОБА_2 , перебуваючи навпроти гаражу № НОМЕР_1 на території гаражного кооперативу «Престиж», розташованого за адресою: Київська область, Вишгородський район, місто Славутич, вулиця Чернігівська, 1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з ОСОБА_1 , вирішив заподіяти останньому тілесні ушкодження.
Реалізуючи свій протиправний умисел, спрямований на нанесення тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 , у вищевказаний час, перебуваючи у вищевказаному місці, підійшов до потерпілого ОСОБА_1 та почергово наніс останньому кулаком правої руки один удар в область лівої брови, один удар в область лівого вуха та один удар в область потилиці зліва. У результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді рани в області зовнішнього краю лівої брови, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; синців в лівій навколо-орбітальній ділянці з переходом в ліву виличну область, по передній поверхні лівої вушної раковини, синця в області потилиці зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності. У заяві від 17 липня 2024 року щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, складеній в присутності захисника - адвоката Качан С.М., обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, та погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. У заяві від 17 липня 2024 року щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні потерпілий ОСОБА_1 погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті, ознайомлений з обмеженням прав на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_2 відповідно до статті 66 КК України, судом визнано щире каяття. ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України, і призначено йому покарання виді штрафу в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1 020 гривень. Вирок набрав законної сили 26 серпня 2024 року( а.с.6-9; справа № 377/551/24 а.с.115-117).
Відповідно до супровідного листка від 09.07.2024, заповненого лікарем/фельдшером бригади швидкої медичної допомоги підстанції м.Славутич КНП КОР «Київський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф», ОСОБА_1 09 липня 2024 року о 15 годині 07 хвилин за викликом №521, прийнятим о 14 годині 44 хвилини, був доставлений з вулиці (гаражний кооператив «Престиж») до приймального відділення Славутицької міської лікарні ( а.с. 12). На підтвердження цих обставин позивач також надав копію витягу з книги реєстрації приймального відділення КНП « Славутицька міська лікарня», де зафіксовано звернення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до цього закладу 09.07.2024 о 15:07 з діагнозом « Забійна рана» та проведене лікування: «ПХО рани» ( а.с. 13-14).
Згідно з випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1434/569 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 10 липня 2024 року по 15 липня 2024 року з діагнозом: «Відкрита рана повіки, ліпома», при зверненні зафіксовано: «Скарги на біль обличчя. Хворіє з вечора»; отримав лікування : 09.07.2024 проведена первинна хірургічна обробка (ПХО) рани, 12.07.2024 видалено ліпому; призначене медикаментозне лікування: анальгін, панаверін, платифілін, ренальган, магнію сульфат, дексаметазон, параплексин, вольтарен, л-лізин, тіонекс ( а.с. 15).
Відповідно до висновку експерта №02-осв від 11.07.2024, складеного на підставі постанови дізнавача сектору дізнання Вишгородського РУП ГУНП в Київській області Черенько А., судово-медичним експертом ОСОБА_3 за результатами судово-медичного обстеження у ОСОБА_1 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: рани в області зовнішнього краю лівої брови; синця лівій навколо-орбітальній ділянці з переходом в ліву виличну область; синця по передній поверхні лівої вушної раковини; синця в області потилиці зліва. Виявлені при судово-медичній експертизі ОСОБА_1 тілесні ушкодження відносяться: рана в області зовнішнього краю лівої брови- до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я; синці в лівій навколо-орбітальній ділянці з переходом в ліву виличну область; по передній поверхні лівої вушної раковини; синця в області потилиці зліва- до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності ( а.с.10-11).
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із статтею 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Зобов'язання із заподіяння шкоди-це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
Згідно із статтею 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Відповідно до статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала ( частина перша статті 1166 ЦК України).
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі №523/2163/16-ц (провадження №61-26889св18) викладено правовий висновок, згідно з яким специфіка відшкодування завданої здоров'ю шкоди полягає в тому, що об'єктом відшкодування є не сама зазначена шкода, а майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов'язані з відповідним ушкодженням здоров'я, то він має право вимагати їх відшкодування. Розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предметів догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає :1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно із статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особо, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Тобто суд повинен з'ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
У рішенні від 12 липня 2007 року у справі « Stankov v.Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Чинне законодавство не містить методики чи способів обчислення моральної шкоди. При оцінці розміру відшкодування моральної шкоди необхідно врахувати, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає ( і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю та спокою особи, а будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний характер.
Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв'язок між ними, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
Шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
За змістом статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Вироком Славутицького міського суду Київської області від 23 липня 2024 року встановлено, що в результаті протиправних дій ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_1 спричинені тілесні ушкодження у вигляді рани в області зовнішнього краю лівої брови, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; синців в лівій навколо-орбітальній ділянці з переходом в ліву виличну область, по передній поверхні лівої вушної раковини, синця в області потилиці зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
На підставі вказаного судом кваліфіковано дії обвинуваченого ОСОБА_2 за частиною 2 статті 125 КК України, як заподіяння умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Вироком Славутицького міського суду Київської області від 23 липня 2024 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого частиною 2 статті 125 КК України.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_2 у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_1 у вигляді рани в області зовнішнього краю лівої брови, яке відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я; синців в лівій навколо-орбітальній ділянці з переходом в ліву виличну область, по передній поверхні лівої вушної раковини, синця в області потилиці зліва, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
Також суд враховує, що згідно із заявою ОСОБА_2 у кримінальному провадженні він погодився із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, викладеними в обвинувальному акті, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження вироку, а також погодився на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
На підтвердження матеріальної шкоди у розмірі 778,44 гривень позивач надав суду фіскальні чеки з аптек: від 10 липня 2024 року за придбання розчину для ін'єкцій «Л-лізин есцинат» на суму 286,20 гривень, таблеток «Танорма» на суму 76,59 гривень, гелю «Гепарин» на суму з урахуванням знижки 134,10 гривень, всього на суму 496,89 гривень; від 13 липня 2024 року за придбання розчину для ін'єкцій «Л-лізин есцинат» на суму 190,80 гривень, від 15 липня 2024 року за придбання бінту на суму 32,30 грн; від 15 липня 2024 року за придбання таблеток «Венорм» на суму 58,45 гривень ( а.с. 16-19).
Проте, з фіскального чеку від 10 липня 2024 року в частині оплати за придбання таблеток «Танорма» на суму 76,59 гривень, гелю «Гепарин» на суму з урахуванням знижки 134,10 гривень та з фіскального чеку від 15 липня 2024 року за придбання таблеток «Венорм» на суму 58,45 гривень у взаємозв'язку із випискою із медичної карти стаціонарного хворого №1434/569 не можна дійти однозначного висновку, що такі медичні препарати були придбані позивачем у зв'язку із лікуванням спричинених йому відповідачем тілесних ушкоджень, оскільки, як слушно звертає увагу відповідач, позивачу під час стаціонарного лікування у період з 10.07.2024 по 15.07.2024 проведено також лікування з видалення ліпоми. Водночас наявність іншої шкоди (тілесних ушкоджень), завданих ОСОБА_1 під час розгляду даної справи судом не встановлено.
За таких обставин, суд доходить висновку, що позивачем підтверджено матеріальні витрати, які він поніс у зв'язку із лікуванням через спричинені йому відповідачем тілесні ушкодження, на суму 509, 30 гривень, яка складається з витрат на придбання розчину для ін'єкцій «Л-лізин есцинат» на суму 477 гривень ( 286,20 гривень +190,80 гривень), бінту на суму 32,30 грн.
Також суд вважає, що позивачем доведено спричинення йому моральної шкоди, завданої незаконними діями відповідача при застосуванні фізичної сили та отриманими позивачем тілесними ушкодженнями, але не в повній мірі погоджується із заявленим її розміром, виходячи з такого.
На підтвердження заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 посилається на те, що моральну шкоду йому завдано відповідачем у вигляді фізичного болю та душевних страждань, які полягають в тому, що внаслідок неправомірних дій відповідача було порушено нормальний спосіб життя позивача; він був вимушений докладати додаткових зусиль для лікування в закладі охорони здоров'я та захисту своїх прав; зазнав психологічної травми, викликаної приниженням його гідності; в період лікування був позбавлений можливості працювати, тому втратив частину заробітної плати; був позбавлений можливості вести активне громадське життя, оскільки є депутатом Славутицької міської ради. На підтвердження статусу депутата Славутицької міської ради надав копію посвідчення №18 ( а.с.20). Крім того, в судому засіданні, обґрунтовуючи заявлений розмір моральної шкоди, послався на втрату ним заробітної плати в розмірі близько 10 000,00 гривень через перебування на лікуванні у зв'язку з отриманням тілесних ушкоджень.
Разом із тим, при визначенні моральної шкоди відповідно до положень статті 23 ЦК України суд бере до уваги характер правопорушення, вчиненого відповідачем, ступінь його вини, характер і ступінь тяжкості тілесних ушкоджень позивача, глибину фізичних та душевних її страждань, вимоги розумності і справедливості, виходячи з чого вважає обґрунтованим розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 10 000 гривень.
На підставі викладеного, суд вважає правильним позов задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача матеріальну шкоду в сумі 509,30 гривень та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 гривень, всього 10 509,30 гривень.
В іншій частині позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, тому в їх задоволенні необхідно відмовити з вищенаведених підстав.
Доводи відповідача про те, що на спричинення тілесних ушкоджень його спровокував своє поведінкою позивач, тому він не повинен відшкодовувати йому матеріальну та моральну шкоду, крім того він не має коштів на її відшкодування, оскільки отримує лише пенсію та має проблеми зі станом здоров'ям, не спростовують висновків суду про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної та моральної шкоди, спричиненої кримінальним правопорушенням.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити судові витрати між сторонами.
Згідно з частиною першою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно положень статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Як зазначено у пункті 1 частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У позовній заяві позивач зазначив, що у зв'язку із зверненням до суду поніс витрати на правничу допомогу адвоката, розмір яких становить орієнтовно 8 000,00 гривень, які просить стягнути з відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача Кривопиші В.Б. у справі №377/897/24 була адвокат Максак Т.Л., яка діяла на підставі ордеру серії СВ №1102863 від 08 жовтня 2024 року, договору про надання правової допомоги від 11 вересня 2024 року ( далі-договір), укладеного між адвокатом Максак Т.Л. та ОСОБА_1 (а.с. 22, 98-99).
Згідно з пунктом 2.1. договору за цим договором адвокат зобов'язується представляти інтереси клієнта в Славутицькому міському суді Київської області при підготовці, поданні та розгляді позовної заяви про стягнення матеріальної та моральної шкоди. Вартість послуг за цим договором становить 8 000,00 гривен. ( п.3.3. договору).
Відповідно до рахунку-фактури від 11 вересня 2024 року аванс за надання адвокатом Максак Т.Л. послуг ОСОБА_1 згідно з договором про надання правової допомоги від 11 вересня 2024 року становить 4 000,00 гривень, а саме за правову консультацію з вивченням документів - 1 година ( на суму 1000, 00 грн); підготовку та подання позову про стягнення з ОСОБА_4 матеріальної та моральної шкоди - 3 години ( на суму 3000,00 грн) ( а.с.23). Сплата авансу в сумі 4000,00 гривень позивачем на рахунок адвоката Максак Т.Л. підтверджується квитанцією АТ «Ощадбанк» від 11 вересня 2024 року ( а.с.24).
Згідно з рахунком-фактурою від 15 січня 2025 року вартість наданих адвокатом Максак Т.Л. послуг за надання правової допомоги згідно з договором про надання правової допомоги від 11 вересня 2024 року, а саме за участь у судових засіданнях в Славутицькому міському суді Київської області у справі № 377/897/24, становить 4 000,00 гривень, які ОСОБА_1 сплатив відповідно до фіскального чеку АТ «Укрпошта» від 20 січня 2025 року ( а.с.101).
Участь адвоката Максак Т.Л. в судових засіданнях підтверджується протоколами судових засідань від 15 січня 2025 року та 30 січня 2025 року ( а.с. 84-88, 108-110).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що позивач поніс витрати на професійну правничу допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги від 11 вересня 2024 року на суму 8 000,00 гривень.
Відповідач, не погоджуючись із розміром витрат на професійну правничу допомогу, клопотання про їх зменшення не подав.
Крім того, слід зазначити, що орієнтовний розмір судових витрат на професійну правничу допомогу позивач вказав у позовній заяві, тому доводи відповідача про те, що позивач сплатив 4000,00 гривень, а потім сплатив ще 4000,00 гривень за правову допомогу, тому відповідач не погоджується з її розміром, не є підставами для зменшення розміру таких витрат.
За правилами пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та наявність підстав для задоволення вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, то сума витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становитиме 1 680, 00 гривень, виходячи з такого розрахунку: 10 509,30 гривень ( розмір задоволених позовних вимог) х 100 % : 50 778,44 гривень ( розмір позовних вимог) = 21 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог); 8 000,00 гривень х 21 % : 100 % = 1 680,00 гривень ( сума витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач при поданні позовної заяви був звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 6 частини першої статті 5 Закону України « Про судовий збір» та пункту 9 частини 1 статті 5 цього Закону як особа з інвалідністю 2 групи згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 ( а.с. 21).
Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір, від сплати якого позивач був звільнений при зверненні до суду, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 254,35 гривень, виходячи з такого розрахунку: 1 211,20 ( сума судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду : 100 % х 21 % ( відсоток розміру задоволених позовних вимог) = 254, 35 гривень ( сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог).
Керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в сумі 509 (п'ятсот дев'ять) гривень 30 копійок та моральну шкоду в сумі 10 000 ( десять тисяч) гривень, всього 10 509 ( десять тисяч п'ятсот дев'ять) гривень 30 копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 254 ( двісті п'ятдесят чотири) гривні 35 копійок.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1 680 ( одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .
Повне рішення суду складено 10 лютого 2025 року.
Суддя Н. С. Бабич