Справа № 320/30182/23 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції:
Лапій С.М.
Іменем України
04 лютого 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача Сорочка Є.О.,
суддів Заїки М.М.,
Коротких А.Ю.,
за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, третя особа - Бучанське районне управління поліції Головного управління Національної поліції в Київській області, про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на роботі,
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 18.08.2023 №311 у частині накладення на позивача, старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Київській області від 18.08.2023 №177 о/с, яким позивача, старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію»;
- поновити позивача, майора поліції на посаді старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області;
- стягнути з відповідача на користь позивача середнє грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з моменту його незаконного звільнення і до дня винесення судом рішення про його поновлення.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 у задоволенні позову відмовлено.
Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що накладення на позивача дисциплінарного стягнення та подальше звільнення є неправомірним.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Міністерства внутрішніх справ України з 28.07.2005 по 06.11.2015, з 07.11.2015 до звільнення - в органах Національної поліції України.
Наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 18.08.2023 №311 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Бучанського РУП ГУНП в Київській області» за порушення службової дисципліни, пунктів 1, 2 частини 1, частини 2 статті 18, частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», пунктів 1, 2, 6, 13 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» від 15.03.2018 за № 2337-VIII, статті 68 Конституції України, статті 24 Закону України «Про запобігання корупції», статті 9, статті 28, статті 40, статті 55, статті 56, статті 91, статті 92, статті 93, статті 100, статті 167, статті 170, статті 171, статті 172, статті 173, статті 220, статті 240, статті 242, статті 276, статті 277, статті 278 та статті 290 КПК України, абзаців 1, 2, 5 пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС України від 08 лютого 2019 року № 100, пункту 2 розділу III Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 № 296, пункту 4 розділу II Інструкції з організації діяльності слідчих підрозділів Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 06.07.2017 № 570, що виразилося у недотриманні положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги працівника поліції, антикорупційного законодавства, вчиненні дій, які підривають авторитет Національної поліції України, не повідомленні керівництву Бучанського районного управління поліції про факт пропозиції та надання неправомірної вигоди цивільною особою, використанні службового становища в особистих інтересах або інтересах третіх осіб, не повідомленні найближчого органу поліції про виявлення правопорушення, не припиненні вчинення такого правопорушення, зберіганні кримінальних проваджень за межами службового приміщення органу досудового розслідування, не забезпеченні виконання вимог кримінального процесуального законодавства України щодо належного проведення усіх необхідних процесуальних дій для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях №12023111050002862 від 13.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, № 12023111050002786 від 09.07.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, №12022111050006216 від 30.12.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, № 120221 11050003256 від 24.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, №12022111050003458 від 14.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, № 12022111050000405 від 14.02.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, №12023111050002495 від 20.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, що стало результатом неналежного ставлення до виконання своїх службових обов'язків, також не сприянні керівникові в організації дотримання службової дисципліни, на старшого слідчого відділення розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого відділу Бучанського РУГІ ГУІ-ІП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 (0014794) накладене дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.
На підставі вказаного наказу наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 18.08.2023 №177 о/с «По особовому складу» відповідно до Закону України «Про Національну поліцію» позивача звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту) частини першої статті 77.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що накази Головного управління від 18.08.2023 №311 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників Бучанського РУП ГУНП в Київській області» в частині, що стосується ОСОБА_1 та від 18.08.2023 №177 о/с «По особовому складу» прийняті правомірно та обґрунтовано.
Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» (преамбула названого Закону).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно частини другої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов'язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції.
Відповідно до частини першої статті 64 згаданого Закону особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Згідно із частинами першою, другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.
Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
За визначенням, наведеним у частині першій статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 6, 11, 13 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов'язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень; сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;
За правилами статті 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
За вчинення адміністративних правопорушень поліцейські несуть дисциплінарну відповідальність відповідно до цього Статуту, крім випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Поліцейських, яких в установленому порядку притягнуто до адміністративної, кримінальної або цивільно-правової відповідальності, одночасно може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з цим Статутом.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Згідно із частинами першою-третьою статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.
За правилами частин першої-четвертої, шостої та десятої статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службове розслідування - це діяльність із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Службове розслідування проводиться на засадах неупередженості та рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за результатами проведеного службового розслідування дисциплінарна комісія приймає рішення у формі висновку.
Згідно із частинами першою, третьою статті 19 цього Дисциплінарного статуту у висновку за результатами службового розслідування зазначаються: 1) дата і місце складання висновку, прізвище та ініціали, посада і місце служби членів дисциплінарної комісії, що проводила службове розслідування; 2) підстава для призначення службового розслідування; 3) обставини справи, зокрема обставини вчинення поліцейським дисциплінарного проступку; 4) пояснення поліцейського щодо обставин справи; 5) пояснення інших осіб, яким відомі обставини справи; 6) пояснення безпосереднього керівника поліцейського щодо обставин справи; 7) документи та матеріали, що підтверджують та/або спростовують факт вчинення дисциплінарного проступку; 8) відомості, що характеризують поліцейського, а також дані про наявність або відсутність у нього дисциплінарних стягнень; 9) причини та умови, що призвели до вчинення проступку, вжиті або запропоновані заходи для їх усунення, обставини, що знімають з поліцейського звинувачення; 10) висновок щодо наявності або відсутності у діянні поліцейського дисциплінарного проступку, а також щодо його юридичної кваліфікації з посиланням на положення закону; 11) вид стягнення, що пропонується застосувати до поліцейського у разі наявності в його діянні дисциплінарного проступку.
Під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Положеннями частин сьомої та восьмої цієї ж статті передбачено, що у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Під час визначення виду стягнення керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Згідно із частиною четвертою статті 22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 №1179 затверджено Правила етичної поведінки поліцейських (далі - Правила етичної поведінки). Ці Правила поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов'язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування (абзац 2 пункту 1 Правил).
Згідно пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами ; неухильно дотримуватись антикорупційного законодавства України, обмежень, пов'язаних зі службою в Національній поліції України, визначених Законами України «Про Національну поліцію», «Про запобігання корупції» та іншими актами законодавства України.
Згідно частин першої, другої статті 24 Закон України «Про запобігання корупції» особи, уповноважені на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняні до них особи у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: 1) відмовитися від пропозиції; 2) за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; 3) залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; 4) письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Якщо особа, на яку поширюються обмеження щодо використання службового становища та щодо одержання подарунків, виявила у своєму службовому приміщенні чи отримала майно, що може бути неправомірною вигодою, або подарунок, вона зобов'язана невідкладно, але не пізніше одного робочого дня, письмово повідомити про цей факт свого безпосереднього керівника або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації.
Верховний Суд у постанові від 09.05.2024 у справі № 420/1491/23 вказав, що підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
У свою чергу, адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад саме дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи, або іншого виду юридичної відповідальності. Адміністративний суд під час розгляду справи на підставі встановлених ним обставин повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.
Судом першої інстанції встановлено, що доводи стосовно вчинення позвиачем дисциплінарного проступку першочергово базуються на матеріалах кримінального провадження № 42023110000000243 від 28.07.2023 щодо події, яка мала місце 01.08.2023.
Адміністративний суд у силу вимог частини третьої статті 2 КАС в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати насамперед в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку та спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Вирішення питання про правомірність притягнення працівника органів поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, ці ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Такий підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, а також Верховним Судом у постановах від 07.02.2020 у справі № 260/1118/18, від 28.02.2020 у справі № 825/1398/17, від 06.03.2020 у справі № 804/1758/18 та від 20.10.2020 у справі № 340/1502/19.
Відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій несумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту та Правилами поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння ним проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як носія влади, що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у Національній поліції України.
У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Так, як встановлено у ході службового розслідування, близько 08.30 год 13.07.2023, на 23 км +800 м. автодороги сполученням «Київ- Ковель», у межах смт Гостомель Бучанського району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю мотоциклу марки «Kawasaki», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який рухався із пасажиром ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у смузі для руху в бік м. Києва.
За вказаним фактом працівниками слідчого відділу Бучанського РУП ГУНП в Київській області 13.07.2023 внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023111050002862 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, а здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні доручено ОСОБА_1 .
У подальшому, у невстановлений у ході проведення службового розслідування час та місці, але не пізніше 17.07.2023, у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на вимагання та одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_2 , як особи, можливо, причетної до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Надалі, 17.07.2023 ОСОБА_2 прибув до відділення поліції № 4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, що знаходиться по вул. Комарова, 2-а, с. Мила, Бучанського району, Київської області, у якому дислокується відділ слідчих, які спеціалізуються по розслідуванню кримінальних правопорушень, пов'язаних з порушенням правил безпеки дорожнього руху.
ОСОБА_1 у ході розмови з ОСОБА_2 висунув останньому вимогу про надання йому неправомірної вигоди в сумі 1000 доларів США за непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження.
У подальшому, 25.07.2023 до ОСОБА_2 зателефонував ОСОБА_1 та повідомив про необхідність зустрічі на АЗС «Socar», що розташована по проспекту Степана Бандери м . Києві, на що ОСОБА_2 погодився.
Під час зустрічі ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, повідомив ОСОБА_2 про те, що у разі непередачі йому грошових коштів, він притягне його до кримінальної відповідальності.
У свою чергу ОСОБА_2 , розуміючи вагомість та авторитет займаної ОСОБА_1 посади змушений був погодитись.
Близько 18.00 год 01.08.2023 ОСОБА_2 на вимогу ОСОБА_1 прибув до будівлі відділення поліції № 4 Бучанського РУП ГУНП в Київській області, що знаходиться по вул. Комарова, 2-а у с. Мила Бучанського району Київської області, з приміщення якого вийшов ОСОБА_1 та в ході розмови з ОСОБА_2 поблизу території приміщення зазначеного відділення поліції, здійснюючи психологічний тиск шляхом усних погроз щодо притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності за фактом ДТП, яке мало місце 13.07.2023, висловив вимогу про надання йому частини раніше обумовленої суми неправомірної вигоди в розмірі 600 доларів США за непритягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження № 12023111050002862.
Надалі, після вищевказаної вимоги ОСОБА_2 , діючи відповідно до вказівок ОСОБА_1 , передав грошові кошти в сумі 600 доларів CШA (відповідно до офіційного курсу гривні щодо іноземних валют, встановленого Національним Банком України на 01.08.2023, вартістю за 1 долар США - 36,5686 грн, складало 21 941,16 грн. 16 коп.), які ОСОБА_1 поклав до кишені передніх правих пасажирських дверцят автомобіля марки «Subaru Legacy» номерний знак НОМЕР_2 , після чого попрямував у приміщення відділення поліції № 4 Бучанського РУП ГУ.
Того ж дня близько 20.00 год. до відділення поліції прибув громадянин ОСОБА_4 та, пред'явивши свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, повідомив, що він є власником автомобіля марки «Subaru Legacy» номерний знак НОМЕР_2 та являється діючим адвокатом.
Надалі, під час проведення обшуку в правих передніх дверцятах автомобіля було виявлено та вилучено 600 доларів США купюрами по 100 доларів, а у відсіку над магнітолою було виявлено та вилучено 2400 доларів США купюрами по 100 доларів.
Окрім того, у ході проведення обшуку у салоні вищевказаного автомобіля у порушення вимог пункту 2 розділу III Інструкції з організації обліку та руху кримінальних проваджень в органах досудового розслідування Національної поліції України, затвердженої наказом МВС України від 14.04.2016 №96, ОСОБА_1 зберігав значну кількість матеріалів кримінальних проваджень, які перебували поза приміщеннями для здійснення досудового розслідування.
Прокурором Київської обласної прокуратури 16.08.2023 ОСОБА_1 повідомлено про підозру в одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач повідомляв про будь-які факти пропозиції чи надання неправомірної вигоди, вживав заходів щодо його припинення, не вжив та найближчий орган про виявлення такого правопорушення не повідомив.
Оцінюючи наведені обставини, колегія суддів враховує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі № 320/1206/21 та у постанові Верховного Суду від 03.04.2024 у справі № 420/9503/22.
Дисциплінарний проступок полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які були виявлені під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Відсутність вироку суду про визнання його винним у інкримінованому кримінальному правопорушенні не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача звільнено не за вчинення злочину, а за порушення службової дисципліни. Зокрема в наказі про звільнення вказаний пункт 6 частини першох статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», а не пункт 10 цієї норми, відповідно до якої поліцейський може бути звільнений у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення, зокрема, кримінального правопорушення.
Суд апеляційної інстанції вкотре наголошує, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення протиправних діянь, зокрема, у розрізі кримінального та дисциплінарного аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено Кримінально-процесуальним кодексом України. Натомість, як визначено частиною другою статті 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, урегульованими різними нормативно-правовими актами.
Поняття «службова дисципліна» містить в собі не лише обов'язок особи належним чином виконувати свої службові обов'язки, а і обов'язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.04.2021 у справі №420/241/20.
У контексті спірних правовідносин в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Дискредитація звання рядового і начальницького складу національної поліції за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Вчинки, що дискредитують працівників національної поліції та власне національна поліція, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті.
Проходження служби в поліції, зважаючи на її специфіку та підвищену увагу суспільства, вимагає від особи надзвичайної дисциплінованості та відповідальності за свої дії та вчинки. Поліцейський повинен уникати вчинення дій, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
Таким чином, сам факт пред'явлення підозри поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання хабаря призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції. Те що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме позивач свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки поліцейських, Дисциплінарного статуту та вимог Закону України «Про Національну поліцію».
Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постанові від 15.08.2024 у справі № 420/5700/23.
Враховуючи тяжкість проступку, його наслідки, які фактично підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення зі служби в поліції.
Окрім того, у ході проведення службового розслідування відповідачем встановлено порушення позивачем, які полягали у незабезпеченні виконання вимог кримінального процесуального законодавства України щодо належного проведення усіх необхідних процесуальних дій для забезпечення повного, всебічного, об'єктивного та неупередженого проведення досудового розслідування у ряді кримінальних провадженнях, які перебували у віданні позивача. Натомість, позивач заперечив факт допущення таких порушень.
Надаючи оцінку доводам сторін у цій частині, колегія суддів звертає увагу на те, що, зважаючи на викладені вище обставини, наявність таких порушень жодним чином не впливає на правомірність застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби. Доводи позивача у цій частині порушень не є такими, що спростовують як правильність притягнення його до дисциплінарної відповідальності так і застосований до нього вид дисциплінарного стягнення.
У зв'язку із цим, колегія суддів констатує, що виявлені у ході службового розслідування порушення за позивачем вимог щодо здійснення кримінальних провадження та щодо оформлення ним відповідних матеріалів, не сплинули на правильність застосування до позивача оскаржуваного дисциплінарного стягнення. Тому, відповідні доводи сторін відхиляються колегією суддів.
Зважаючи на викладене вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції підтримує висновок суду першої інстанції про правомірність притягнення позивача до дисциплінарнох відповідальності згідно наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 18.08.2023 №311 та, як наслідок, правомірність його звільнення відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 18.08.2023 №177 о/с. Тому, підстави для скасування вказаних рішень відсутні.
Також, оскільки звільнення позивача визнано судом правомірним, то відсутні також і підстави для задоволення похідних вимог щодо поновлення позивача на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 11.06.2024 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач Є.О. Сорочко
Суддя М.М. Заїка
Суддя А.Ю. Коротких
Повний текст постанови складений 05.02.2025.