П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8243/24
Категорія: 106000000 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Місце ухвалення: м. Одеса
Дата складання повного тексту:05.08.2024 р.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - Бітова А.І.
суддів - Лук'янчук О.В.
- Ступакової І.Г.
у зв'язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), справа розглянута за правилами п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) про зобов'язання вчинити певні дії,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) (далі НОМЕР_1 прикордонний загін) про:
- визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення в 2016, 2017, 2018 роках без урахування у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року №889 (далі - постанова №889) у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках з урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- визнання протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 підйомної допомоги без урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену підйомну допомогу з урахуванням для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою № 889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення;
- зобов'язання НОМЕР_1 прикордонного загону нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої допомоги на оздоровлення у 2016, 2017, 2018 роках та підйомної допомоги за весь час затримки виплати - з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував, що він проходив військову службу за контрактом у Державній прикордонній службі України. Відповідно до наказу начальника НОМЕР_3 прикордонного загону прикордонного загону № 121-ОС від 07 квітня 2023 року був виключений зі списків особового складу та знятий з усіх видів забезпечення.
Однак, як вбачається з позову, позивач вважає, що при виключенні зі списків особового складу із ним не було проведено належних розрахунків.
Позивач зазначав, що після звільнення зі служби він звернувся до відповідача з вимогою виплатити недоплачену грошову допомогу на оздоровлення з 2016 по 2018 роки з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої № 889 в розмірі 60 відсотків місячного грошового забезпечення, однак позитивної відповіді не отримав. Відповідач листом від 09 березня 2024 року відмовив у здійсненні перерахунку та виплат.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, а також підйомної допомоги без урахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
У своїх доводах позивач посилався на те, що щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою №889 у розмірі 60 відсотків грошового забезпечення, повинна враховуватися при виплаті підйомної допомоги та грошової допомоги на оздоровлення за 2016-2018 роки, оскільки була включена до складу його місячного грошового забезпечення, з якого й проводиться обчислення вказаних виплат.
Відповідач позов не визнав, вказуючи, що нарахування та виплата позивачу допомоги на оздоровлення та підйомної допомоги в 2016-2018 роках здійснені відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі постанова № 1294), Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затвердженої наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20 травня 2008 року № 425 (далі - Інструкція № 425).
Відповідач не заперечував, що п. 1 Постанови № 889 (який набрав чинності з 1 січня 2016 року) було установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям, однак посилався на те, що відповідно до п. 8 Інструкції № 73 винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат. Отже, так як допомога для оздоровлення та підйомна допомога є одноразовими виплатами, то щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена до складу грошового забезпечення при їх нарахуванні.
Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії задоволений частково.
Визнана протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889.
Зобов'язано НОМЕР_1 прикордонного загону здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889, з урахуванням раніше виплачених сум.
В іншій частині позову відмовлено.
В апеляційній скарзі НОМЕР_1 прикордонного загону ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з неправильним застосуванням норм матеріального права, з порушенням норм процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а також що у зв'язку з тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги:
- апелянт зазначає, що відповідно до п. 8 Інструкції № 73, винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення та інших одноразових виплат.
- на думку апелянта, так як допомога для оздоровлення та підйомна допомога є одноразовими виплатами, то щомісячна додаткова грошова винагорода не була включена до складу грошового забезпечення при їх нарахуванні.
ОСОБА_1 своїм процесуальним правом подання відзиву на апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону не скористався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги НОМЕР_1 прикордонного загону, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.
Судом першої інстанції встановлені, судом апеляційної інстанції підтверджені, учасниками апеляційного провадження неоспорені наступні обставини.
Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу у в/ч НОМЕР_2 , має статус учасника бойових дій (посвідчення серії НОМЕР_4 , видане 17 листопада 2015 року).
Згідно Витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 16 вересня 2016 року №388-ОС, з 16 вересня 2016 року ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов'язків за посадою заступника начальника відділу організації повсякденної діяльності штабу.
Згідно Витягу з наказу начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 08 січня 2020 року №3-ОС, майора ОСОБА_1 , начальника групи чергових відділу управління службою штабу, який вибуває для подальшого проходження військової служби до ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 08 січня 2020 року виключено із списків особового складу та усіх видів забезпечення НОМЕР_1 прикордонного загону.
Наказом начальника НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 20 березня 2023 року №92-ОС ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України.
26 лютого 2024 року ОСОБА_1 звернувся до начальника НОМЕР_1 прикордонного загону із заявою, якою просив перерахувати йому грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки, включивши суму щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 №889, до складу грошового забезпечення для обрахунку вказаної допомоги.
Листом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону від 09 березня 2024 року вих. №09/П-30/39 у відповідь на вищевказане звернення позивачу повідомлено, що підстави для здійснення донарахування грошової допомоги для оздоровлення відсутні.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що структура грошового забезпечення військовослужбовців визначена законом, а тому не може бути звужена нормами підзаконних нормативно-правових актів. Зміст постанови №889 свідчить, що щомісячна додаткова грошова винагорода відповідає ознакам щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, оскільки є щомісячною та має постійний характер.
В свою чергу судом першої інстанції відмовлено в задоволенні позову в частині нарахування та виплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати, оскільки такі виплати мають разовий характер, не входять до складу грошового забезпечення позивачки, а тому за затримку їх виплати компенсація не нараховується.
Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. 19 Конституції України, ст.ст. 2, 6-12, 77 КАС України, ст.ст. 1, 9, 10 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", п. 30 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, п.2 постанови Кабінету Міністрів України "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справах осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій" від 22 вересня 2010 року №889, п.п.5, 8 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України №595, п.п. 5, 8, 9 Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України №550.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта, виходячи з наступного.
Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Частиною 2 ст. 9 Закону №2011-XII встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Виходячи зі змісту частин третьої та четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
На виконання положень ч.1 ст. 10-1 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення.
За визначенням, наведеним в п.1 Постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року №1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністра оборони України від 11 червня 2008 року №260 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Інструкція №260), якою визначено порядок та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, ліцеїстам та вихованцям військових оркестрів, а також порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби.
Згідно з п.30.1 розділу ХХХ зазначеної Інструкції особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом та набули право на щорічну основну відпустку, один раз на рік надається грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Пункт 30.3 Інструкції №260 визначає, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород та морського грошового забезпечення), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно з законодавством України на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Постановою №889 закріплено питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій.
Згідно з п.2 Постанови №889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Службою зовнішньої розвідки за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.
Так, відповідно до п.2 ч.1 вказаної Постанови №889, установлено щомісячну додаткову грошову винагороду військовослужбовцям Збройних Сил України (крім тих, що зазначені у підпункті 1 цього пункту, та військовослужбовців строкової військової служби): з 1 квітня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 20 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 вересня 2013 року - у розмірі, що не перевищує 40 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 січня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 60 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 квітня 2014 року - у розмірі, що не перевищує 80 відсотків місячного грошового забезпечення; з 1 липня 2014 року - у розмірі, що не перевищує місячне грошове забезпечення.
На виконання зазначеної Постанови Уряду, наказом Міністра оборони від 15 листопада 2010 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 березня 2012 року за №1540/21852, затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних сил України (далі - Інструкція №595).
Пунктами 5, 8 Інструкції №595 визначено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Інструкція №595 втратила чинність на підставі наказу Міністра оборони України від 24 жовтня 2016 року №550, яким затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Збройних Сил України (далі - Інструкція №550).
Пунктами 5, 8, 9 Інструкції №550 встановлено, що винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем штатної служби одночасно з виплатою грошового забезпечення на підставі наказу командира (начальника) військової частини (установи, організації); командирам (начальникам) військових частин (установ, організацій) - на підставі наказів вищих командирів (начальників). Винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Розміри винагороди встановлюються наказами Міністерства оборони України (начальника Головного управління розвідки Міністерства оборони України) з урахуванням конкретної військової частини, займаної посади та особливостей умов проходження служби у межах видатків на грошове забезпечення, передбачених для Міністерства оборони України (Головного управління розвідки Міністерства оборони України) у державному бюджеті України на відповідний рік.
Відповідачем не заперечується, що при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення у 2016-2018 роках та підйомної допомоги до складу грошового забезпечення позивачки, з якого обчислювалася така допомога, не враховано щомісячної додаткової винагороди, яка виплачувалась позивачу щомісячно відповідно до Постанови №889.
Питання складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі №522/2738/17. Приймаючи постанову від 06 лютого 2019 року у вказаній справі, Велика Палата Верховного Суду дійшла наступних висновків: "Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців, як обрахункової величини, не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць."
З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно того, що оскільки допомога для оздоровлення та підйомна допомога є одноразовими виплатами, то щомісячна додаткова грошова винагорода не може бути включена до складу грошового забезпечення при їх нарахуванні
Таким чином, оскільки позивачу на підставі Постанови №889 додаткова грошова винагорода нараховувалась і виплачувалась регулярно, що не заперечується сторонами у справі та протилежного матеріали справи не містять тому підстави вважати таку винагороду одноразовим видом грошового забезпечення відсутні.
За наведеного правового регулювання та обставин справи, колегія суддів доходить висновку, що відповідач протиправно не врахував у складі грошового забезпечення позивача, з якого нараховано грошову допомогу на оздоровлення за 2016-2018 роки та підйомну допомогу, щомісячну додаткову грошову винагороду, що передбачена постановою №889.
Відповідно позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності НОМЕР_1 прикордонного загону щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення у 2017-2018 роках та підйомної допомоги у 2018 році без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою № 889 є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів не змінює розподіл судових витрат відповідно ст. 139 КАС України.
Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.
Головуючий: Бітов А.І.
Суддя: Лук'янчук О.В.
Суддя: Ступакова І.Г.