П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
07 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/11902/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
29.05.2024 року;
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області, Головного управління Пенсійного фонду в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до трудового стажу згідно трудової книжки від 21.03.1983 № НОМЕР_1 періоди роботи в колгоспі ім.Чапаєва, КСП ім.Чапаєва, агрофірмі «Тимківська», СТОВ «Тимківське» з 01.09.1993 по 14.07.2000 та призначенні пенсії на за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.03.2024 №154950005160 про відмову у призначенні пенсії за віком;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до трудового стажу згідно трудової книжки від 21.03.1983 № НОМЕР_1 періоди роботи в колгоспі ім.Чапаєва, КСП ім.Чапаєва, агрофірмі «Тимківська», СТОВ «Тимківське» з 01.09.1993 по 14.07.2000 та призначити пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 23.02.2024.
В обґрунтування позову зазначено, що, досягнувши 60 років, позивачка зверталась до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком. Заяву позивачки за принципом екстериторіальності розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та рішенням від 01.03.2024 №154950005160 їй відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку із недостатністю необхідного страхового стажу.
Оспорюючи правомірність та обґрунтованість дій та рішень територіального управління ПФУ, позивачка зазначає, що при досягненні відповідного віку та підтвердженні необхідного страхового стажу набула законне право на призначення пенсії за віком відповідно до положень статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, формальні зауваження УПФУ до поданих документів не можуть бути підставою для обмежень у реалізації особою права на соціальне забезпечення.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 01.03.2024 р. №154950005160 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в КСП ім.Чапаєва, агрофірмі «Тимківська», СТОВ «Тимківське» з 01.09.1993 р. по 14.07.2000 р. та повторно розглянути заяву від 23.02.2024 р. про призначення пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» й прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог суд відмовив.
Стягнув з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 1211,2 грн.
Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з невідповідності оспорюваного рішення УПФУ критеріям обґрунтованості та правомірності. При цьому, суд зауважив на тому, що під час звернення за призначенням пенсії позивачкою надано документи, які підтверджують її страховий стаж. Недотримання правил ведення трудової книжки відповідальною особою не може нести негативні наслідки для особи, яка звернулась за пенсійним забезпеченням.
З огляду на те, що УПФУ не здійснило належний розгляд поданих позивачкою документів, протиправно відхилило надані позивачкою документи, що підтверджують її страховий стаж, суд першої інстанції дійшов висновку про зобов'язання відповідача зарахувати до загального спірний страховий стаж із повторним вирішенням поданої заяви про призначенні пенсії за віком.
В апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням законодавства, що регулює спірні правовідносини, та обставинам справи і помилково залишено поза увагою те, що трудова книжка позивачки заповнена з порушенням вимог Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993, що позбавляє УПФУ правових підстав для зарахування певного періоду робіт до страхового стажу особи, яка звернулась за призначенням пенсії. З огляду на наведені обставини, а також те, що додаткові документи про характер та період робіт містили розбіжності, апелянт наполягає на відсутності підстав для задоволення позову.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , при досягненні 60 років, 23.02.2024 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Вказану заяву, за принципом екстериторіальності, розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області, яким прийнято рішення від 01.03.2024 №155450001718 про відмову у призначенні позивачці пенсії за віком.
Так, здійснюючи розгляд заяви, Управління у рішенні зазначило про неможливість зарахування позивачці наступного страхового стажу період роботи у «МТФ №1 КСП Чапаєва» згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 21.03.1983, оскільки такий внесений з порушеннями вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 за №110, а саме:
з 01.09.1993 по 14.07.2000, оскільки відсутні номер та дата наказу про звільнення;
КСП ім.Чапаєва було реорганізовано у АФ «Тимківська. Запис про перейменування АФ «Тимківська» у СТОВ «Тимківське» відсутній;
наявний запис про переведення заявниці у СТОВ «Тимківське». 14.07.2000 заявниця була звільнена з АФ «Тимківська» у зв'язку з реорганізацією у ТОВ «Тимківське» (відсутній наказ). Запис про прийняття у СТОВ «Тимківське» відсутній;
запис про звільнення з СТОВ «Тимківське» згідно наказу №11a від 25.02.2002 р. не містить дати звільнення.
Таким чином, на підставі розглянутих документів, УПФУ визначило, що страховий стаж позивачки складає 12 років 05 місяців 11 днів, який є недостатнім для призначення пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Не погоджуючись із висновками та рішенням УПФУ, посилаючись на їх необґрунтованість та неправомірність, позивачка звернулась до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів на пенсійне забезпечення.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Статтею 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV передбачено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.03.2003 року №1058-ІV на призначення пенсії за віком мають право особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року не менше 30 років.
Слід враховувати, що відповідно до частини 1 статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Закону від 05.11.1991 року №1788-XII кореспондуються із приписами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637.
Разом з цим, у пунктах 1, 3 Порядку від 12.08.1993 року №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Сталою та послідовною є правова позиція Верховного Суду про те, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулась за пенсією.
Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Отже, право особи на пенсію не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов'язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Слід також враховувати, що відповідно до статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» 05.11.1991 №1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
До стажу роботи зараховується також: а) будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в'язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.
Виходячи з обставин справи, слід зважати на те, що на підтвердження наявності необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком позивачкою представлено органу пенсійного фонду трудову книжку НОМЕР_2 .
Зокрема, записи трудової книжки показують наступне:
01.09.1993 позивачка прийнята на роботу дояркою на МТФ №1 КСП ім.Чапаєва за наказом №9 від 30.09.1993;
26.04.1999 КСП ім.Чапаєва реорганізовано в А/ф «Тимківська» на основі загальних зборів колгоспників (наказ №4 від 26.04.1996);
переведена по ст.36 п.5 в СТОВ «Тимківське»;
14.07.2000 позивачка звільнена у зв'язку із реорганізацією А/ф «Тимківська» у ТОВ «Тимківська».
У тому числі, на сторінках 36-37 трудової книжки позивачки зазначено, що у КСП ім.Чапаєва та А/ф «Тимківська» вона відпрацювала:
в 1993 році відпрацювала 97 людино-днів на рік, при установленому мінімумі 210 людино-днів на рік;
в 1994 році відпрацювала 323 людино-дні на рік, при установленому мінімумі 210 людино-днів на рік;
в 1995 році відпрацювала 276 людино-дні на рік, при установленому мінімумі 210 людино-днів на рік;
в 1996 році відпрацювала 323 людино-дні на рік, при установленому мінімумі 210 людино-днів на рік;
в 1997 році відпрацювала 344 людино-дні на рік, при установленому мінімумі 210 людино-днів на рік;
в 1998 році відпрацювала 119 людино-днів на рік, при установленому мінімумі 210 людино-днів на рік;
в 1999 році не працювала, при установленому мінімумі 210 людино-днів на рік;
11.03.2000 А/ф «Тимківська» реорганізовано в філію №10 «Тимківське»;
в 2000-2002 роках не працювала.
Відповідно до довідки архівного відділу м. Кодима Поддільської районної державної адміністрації від 18.03.2024 №08.3-06-05/102:
з архівного витягу з протоколу №2 загальних зборів колгоспників колгоспу ім.Чапаєва Кодимського району від 25.12.1992 видно, що колгосп ім.Чапаєва ліквідований, на базі колгоспу ім.Чапаєва створено КСП;
з архівного витягу з протоколу № 2(4) загальних зборів членів КСП ім.Чапаєва Кодимського району від 25.04.1996 видно, що КСП ім.Чапаєва розформований, на базі КСП ім.Чапаєва створено агрофірму «Тимківська»;
з архівного витягу з протоколу №1 зборів уповноважених АФ «Тимківська» Кодимського району від 15.02.2000 р. видно, що реформувано АФ «Тимківська», створено СТОВ «Тимківське».
Згідно архівної довідки Сектору трудового архіву Кодимської міської ради Подільського району Одеської області від 28.03.2024 про стаж роботи ОСОБА_1 в колгоспі ім.Чапаєва, КСП ім.Чапаєва, агрофірми «Тимківська», СТОВ «Тимківське» с.Тимкове Кодимського району Одеської області, на підставі фонд 30-Т, опису 1-О, од.зб.№№ 663, 669, 676, 680, 685, 690 встановлено, що позивачка:
в 1993 році відпрацювала 97 людино-днів на рік;
в 1994 році відпрацювала 323 людино-дні на рік;
в 1995 році відпрацювала 276 людино-дні на рік;
в 1996 році відпрацювала 323 людино-дні на рік;
в 1997 році відпрацювала 344 людино-дні на рік;
в 1998 році відпрацювала 119 людино-днів на рік;
Відомості за 1999-2000 роки не виявлено.
Колегія суддів враховує, що вказані записи трудової книжки засвідчені відповідною уповноваженою (відповідальною) особою, скріплені печаткою підприємства, послідовно занесені до трудової книжки та відображають відповідний період робіт позивачки.
Повторюючись, колегія суддів звертає увагу на те, що трудова книжка позивачки містить дані про періоди трудової діяльності, а сумніви Управління щодо можливості зарахування цих періодів робіт до страхового стражу не знайшли свого обґрунтованого підтвердження.
У зв'язку із чим, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що доводи УПФУ про відсутність правових підстав для зарахування спірного періоду робіт позивачки до страхового стажу є необґрунтованими та не відповідають законодавству, що регулює спірні правовідносини.
Відтак, є правильним висновок суду першої інстанції про скасування оспорюваного рішення УПФУ із зобов'язанням відповідача зарахувати період робіт до страхового стажу позивачки та повторно розглянути заяву про призначення позивачці пенсії за віком.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до вимог статті 316 КАС України підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29 травня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв