П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
10 лютого 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/29750/24
Перша інстанція суддя Бутенко А.В.
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача: Яковлєва О.В.,
суддів Єщенка О.В., Крусяна А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради, а саме:
- визнання противоправними та незаконними дії відносно нарахування щорічної допомоги на оздоровлення не в повному обсязі, які порушають права позивача, встановлені ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи»;
- зобов'язання виплатити на користь позивача заборгованість за 2024 рік по виплатам на оздоровлення, які не донараховані і невиплачені, розміром 39 880,00 гривень.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, позивачем подано апеляційну скаргу з вимогами про скасування рішення суду першої інстанції.
З доводів апеляційної скарги вбачається, що позивач вважає помилковими висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, так як у межах спірних правовідносин розмір щорічної допомоги на оздоровлення, передбаченої ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», має визначатись з розміру 5 мінімальних заробітних плат, а не встановлюватись Кабінетом Міністрів України.
При цьому, апелянт наголошує, що подальші зміни, які вносились до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», не можуть звужувати обсяг раніше гарантованих йому прав.
В свою чергу, відповідачем подано відзив на отриману апеляційну скаргу у якому зазначено, що судом першої інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення про відмову в задоволенні позову, так як відповідачем у межах спірних правовідносин не порушено вимог ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та не порушено прав позивача.
З іншого боку, позивачем подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу у якому додатково зазначено про наявність у нього права на отримання спірної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, особою з інвалідністю 2 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення у Київському районі Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради.
У серпні 2024 року ОСОБА_1 виплачено щорічну допомогу на оздоровлення за 2024 рік, розміром 120,00 грн.
Позивач звернувся до Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради із заявою про донарахування та виплату недоотриманої допомоги на оздоровлення за 2024 рік, відповідно до ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Листом від 23 вересня 2024 року Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради повідомлено позивача про те, що згідно з п. 10 Порядку, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2016 року № 760, щорічна допомога виплачується в розмірах, встановлених постановою КМУ від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». В серпні 2024 року зараховано щорічну допомогу на оздоровлення, розміром 120,00 грн. Отже, виплата допомоги в 2024 році здійснена відповідно до розміру, встановленому нормами діючого законодавства.
Вважаючи зазначені дії протиправними та бажаючи отримати допомогу на оздоровлення у передбаченому ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» розмірі, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову в задоволенні позову, так як у межах спірних правовідносин Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради не порушено вимог законодавства, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Згідно ч. 2 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.
Згідно ч. 3 ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 (далі - Порядок № 760).
Згідно п. 10 Порядку № 760, щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (Офіційний вісник України, 2005 р., № 28, ст. 1636).
У разі виникнення права на щорічну допомогу з різних підстав допомога надається за однією з таких підстав за вибором особи.
Згідно п. 1 постанови КМУ від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», установити громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, такий розмір щорічної допомоги на оздоровлення:
- особам з інвалідністю I і II групи - 120 гривень;
- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 - 100 гривень;
- особам з інвалідністю III групи та дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов'язана Чорнобильською катастрофою - 90 гривень;
- учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, віднесеним до категорії 3 та кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році - 75 гривень.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності дій Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради щодо нарахування позивачу у 2024 році щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі, що суперечить положенням ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи».
В свою чергу, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
В даному випадку, з аналізу вищевикладених норм матеріального права вбачається, що на час виникнення спірних правовідносин чинна редакція ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не передбачала обов'язку виплати щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення у розмірі п'яти мінімальних заробітних плат.
При цьому, виплату допомоги на оздоровлення позивачу здійснено суб'єктом владних повноважень на підставі чинних на час здійснення нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2024 рік норм матеріального права, а саме постанови КМУ від 12 липня 2005 року № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Між тим, колегія суддів зазначає, що у Рішенні № 3-рп від 25 січня 2012 року Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 ст. 116 Конституції України.
Тобто, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.
З іншого боку, положення ст. 48 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якими передбачено, що розмір одноразової допомоги, передбаченої цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, неконституційними не визнавались.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Департаментом праці та соціальної політики Одеської міської ради не допущено протиправних дій у межах спірних правовідносин.
При цьому, згідно ч. 6 ст. 13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
В даному випадку, викладені вище висновки колегії суддів відповідають висновкам щодо застосування норм права, викладеним у постановах Верховного Суду, а саме: від 21 листопада 2018 року (справа № 202/4104/17), від 11 вересня 2019 року (справа № 674/181/17), від 13 листопада 2019 року (справа № 331/4450/17), від 23 жовтня 2019 року (справа № 216/4125/16-а).
З іншого боку, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не допущено неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при вирішенні справи, достатніх для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2024 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді О.В. Єщенко А.В. Крусян