30 січня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19995/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Дурасової Ю.В. (доповідач),
суддів: Божко Л.А., Лукманової О.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 року (головуючий суддя Савченко А.В.)
в адміністративній справі №160/19995/24 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивачка, ОСОБА_1 , звернулася 23.07.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідачів: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідач-2), в якому, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах ОСОБА_1 №046150015522 від 25.06.2024 року Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах наступні періоди роботи:
з 09.12.1999 по 19.03.2000
з 01.01.2004 по 31.01.2004
з 13.02.2004 по 30.06.2004
з 16.07.2004 по 31.12.2004
з 20.03.2005 по 17.04.2005;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з моменту права на її виникнення - з 18.06.2024 року, на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VIII.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивачка звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Проте, відповідач відмовив у призначенні пільгової пенсії на підставі п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України “Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» у зв'язку із недосягнення позивачкою 50 років. Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки пенсійним органом не враховано рішення Конституційного суду України від 23.01.2020 р. у справі №1-р/2020, ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. №1788-ХІІ в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 р. №213-VІІІ. Крім того відповідач не врахував до пільгового стажу період її роботи з 09.12.1999 по 19.03.2000, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 13.02.2004 по 30.06.2004, з 16.07.2004 по 31.12.2004, з 20.03.2005 по 17.04.2005 Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивачка звернулася з цим позовом до суду. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про відмову у призначенні пенсії від 25.06.2024 р. №046150015522.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до пільгового стажу за Списком №1 період роботи ОСОБА_1 з 09.12.1999 р. по 19.03.2000 р., з 01.01.2004 р. по 31.01.2004 р., з 13.02.2004 р. по 30.06.2004 р., з 16.07.2004 р. по 31.12.2004 р., з 20.03.2005 р. по 17.04.2005 р.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 від 18.06.2024 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
В решті позовних вимог - відмовлено. Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що спірні періоди роботи позивачки на посадах відповідно до Списку №1 підлягає зарахуванню до пільгового стажу за Списком 1. При цьому, суд зобов'язує зарахувати спірні періоди саме Головне управління ПФУ в Хмельницькій області, яке розглядало заяву позивача про призначення пенсії. На час розгляду справи пенсія ще не призначена і остаточний правильний обрахунок страхового та пільгового стажу позивача, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійним органом не проведено, відтак, останнім і не зроблено остаточного висновку про наявність/відсутність у позивача достатнього стажу для призначення такої пенсії. При цьому, призначення пенсії, в тому числі і обрахування стажу, необхідного для її призначення, за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України, якому після остаточного обрахунку стажу позивача визначитись із тим, чи достатньо такого стажу для призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах. За наведених обставин, підстави для зобов'язання відповідача призначити позивачеві пенсію за віком на пільгових умовах відсутні. Вказав, що у межах заявлених підстав позову, при розгляді цієї справи, судом надавалась оцінка лише питанню неврахування періодів стажу позивача при вирішенні питання про призначення пенсії. Вказане виключало можливість перевірки всіх умов, визначених законом для прийняття позитивного рішення в користь позивача. Тому, з метою захисту порушених прав та інтересів позивача, Головне управління ПФУ в Хмельницькій області необхідно зобов'язати повторно розглянути заяву позивачки від 18.06.2024 р. із урахуванням висновків суду, викладених у мотивувальній частині судового рішення та про наявність підстав для врахування періодів стажу роботи, які досліджувалися при розгляді цієї справи.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (відповідачем2) подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Вказує, що виключно Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 визначено пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком. Зазначає, що станом на дату звернення про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 позивачка досягла віку 46 років. Однак, згідно п.1 ч.2 ст.114 Закону 1058-IV необхідний вік для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно Списку № 1 становить 50 років. Вік ОСОБА_1 станом на дату звернення становить 46 років, страховий стаж позивачки становить 32 роки 3 місяців 28 днів, пільговий стаж - 5 років 9 місяців 3 дні (при необхідних 7 років 6 місяців), що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-VI.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 18.06.2024 р. позивачка звернулась до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності Головне управління ПФУ в Хмельницькій області визначено органом, уповноваженим розглянути заяву позивачки.
Рішенням Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 25.06.2024 р. №046150015522 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та пенсійного віку.
Позивачка вважає протиправним рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 25.06.2024 р. №046150015522, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Суд першої інстанції позов задовольнив частково.
Досліджуючи правильність прийняття судом першої інстанції рішення, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне дослідити ряд норм законодавства, що регулюють дані правовідносини та обставини справи.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що до даних правовідносин слід застосовувати норми Конституції України, Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, суб'єкти владних повноважень (до яких відноситься відповідач) мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином межі дій відповідача чітко визначені Конституцією та законами України.
Предметом спору у даній справі є протиправність/правомірність Рішення Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 25.06.2024 р. №046150015522, яким відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу та пенсійного віку.
Так, матеріалами справи підтверджується, що Рішенням Головного управління ПФУ в Хмельницькій області від 25.06.2024 р. №046150015522 відмовлено позивачці у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (а.с. 6, 7).
У вказаному рішенні зазначено, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом 1 цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами 1 і 3 - 13 цього пункту, страхового стажу з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 19 років 6 місяців.
Вік заявниці 46 років 4 місяці 15 днів.
Страховий стаж особи становить 32 роки 3 місяці 28 днів.
Пільговий стаж особи за Списком №1 становить 5 років 9 місяців 3 дні.
Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.
Відмовити у призначенні пенсії за віком згідно пункту 1 ч.2 ст.114 ЗУ №1058 в зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу (7 років 6 місяців) та пенсійного віку - 50 років.
Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 04.06.2031.
Позивачка вважає зазначене рішення відповідача протиправним.
Надаючи оцінку загаченим правовідносинам, слід врахувати, що Закон України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року №1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Водночас, Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.
З 01.01.2004 року цим законом є Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-IV, який був прийнятий на зміну положенням Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII.
Отже, оскільки і Закон України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, і Закон України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII регулюють одні і ті ж правовідносини, то пріоритет у застосуванні за загальним правилом мають норми Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV як акта права, прийнятого пізніше у часі, а норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII підлягають субсидіарному (додатковому) застосуванню у разі неурегульованості певного питання у приписах Закону №1058.
За приписами пункту “а» частини 1 статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII (в редакції до прийняття Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам.
Приписи пункту “а» частини першої статті 13 Закону №1788 (в редакції зі змінами внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ) обумовлено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
- 45 років - по 31 березня 1970 року включно;
- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
- 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
- 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
- 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
- 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
- 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
- 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Отже, Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року №213-VІІІ який набрав чинності з 01.04.2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 від 03.10.2017, внесено зміни до тексту Закону №1058 зокрема вказаний закон доповнено статтею 114, згідно з частиною 1 якої право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV у редакції Закону №2148 на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку:
- 45 років - які народилися по 31 березня 1970 року включно;
- 45 років 6 місяців - з 1 квітня 1970 року по 30 вересня 1970 року;
- 46 років - з 1 жовтня 1970 року по 31 березня 1971 року;
- 46 років 6 місяців - з 1 квітня 1971 року по 30 вересня 1971 року;
- 47 років - з 1 жовтня 1971 року по 31 березня 1972 року;
- 47 років 6 місяців - з 1 квітня 1972 року по 30 вересня 1972 року;
- 48 років - з 1 жовтня 1972 року по 31 березня 1973 року;
- 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року;
- 49 років - з 1 жовтня 1973 року по 31 березня 1974 року;
- 49 років 6 місяців - з 1 квітня 1974 року по 30 вересня 1974 року;
- 50 років - з 1 жовтня 1974 року по 31 грудня 1975 року.
Таким чином, з 01.10.2017 року правила призначення пенсій за списком №1 почали регламентуватись одночасно двома законами, а саме:
пунктом “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII у редакції Закону №213 та пунктом 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV у редакції Закону № 2148.
Водночас, рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 справа №1-5/2018(746/15) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), статтю 13, частину 2 статті 14, пункти “б»-“г» статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII.
Частиною 2 резолютивної частини вказаного рішення Конституційного Суду обумовлено, що стаття 13, частина 2 статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року №1788-XII зі змінами, внесеними Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Крім того, частиною 3 вказаного рішення обумовлено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина 2 статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо пенсійного забезпечення» від 2.03.2015 року №213-VIII для осіб, які працювали до 01.04.2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме:
“На пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи:
а) працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи із особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці жінкам…».
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення), одночасно Конституційний Суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом № 213.
У зв'язку із цим на час виникнення спірних правовідносин Закон України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.11.2021 року за результатами перегляду зразкової справи №360/3611/20, дійшов висновку, що вони явно суперечать один одному.
Вирішуючи спір, суд доходить висновку, що у межах спірних правовідносин слід віддати перевагу у правозастосуванні найбільш сприятливому для позивача закону, а саме положенням пункту “а» статті 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII в редакції згідно з Рішенням Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року.
Такий висновок суду відповідає правовим висновкам, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.11.2021 року у зразковій справі №360/3611/20. В даному судовому рішенні Суд вказав на наявність колізії між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Верховний Суд у цій справі зазначав, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, то вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4.11.1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 року у справі Щокін проти України).
У цьому випадку, за висновками Верховного Суду, застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Таким чином, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням свого правового висновку, викладеного в постанові від 19.02.2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56), зауважила, що застосуванню підлягають саме норми Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
За вказаних обставин, такі обов'язкові умови для призначення пенсії на пільгових умовах як досягнення певного віку та наявність стажу роботи, мають застосовуватися в порядку, визначеному пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 року №1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), виходячи з принципу правової визначеності як складового елементу верховенства права, гарантованого статтею 8 Конституції України.
Таке застосування судом вищевказаних норм права створює більш сприятливі умови для реалізації права особи на пенсійне забезпечення, та забезпечує у спірних правовідносинах правову визначеність.
Враховуючи частину 1 статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (Shchokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06) та рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.2011 у справі "Серков проти України" (Serkov v. Ukraine, заява № 39766/05), суд вважає, що найбільш сприятливим для позивачки є підхід, коли віковий ценз має бути встановлений на рівні найменшої величини, тобто 45 років.
Матеріалами справи підтверджується, що позивачка на момент звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії досягла 45 річного віку, а, отже, відмова Головного управління ПФУ в Хмельницькій області в призначенні позивачці пенсії за віком на пільгових умовах з посиланням на недосягнення нею 50-річного пенсійного віку, визначеного п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.
Щодо зарахування періодів роботи позивачки до пільгового, суд зазначає таке.
Згідно Рішення від 25.06.2024 №046150015522, за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.
При цьому з довідки форми РС-Право встановлено, що до пільгового стажу не зараховано періоди роботи з 09.12.1999 по 19.03.2000, з 01.01.2004 по 31.01.2004, з 13.02.2004 по 30.06.2004, з 16.07.2004 по 31.12.2004, з 20.03.2005 по 17.04.2005.
З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення» №1788-XII встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, трудова книжка це основний документ, що підтверджує стаж роботи.
Згідно з пунктом 10 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637.
Пунктом 20 Порядку №637 встановлено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
У довідці повинно бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.
Отже, аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що основним документом, який підтверджує стаж та характер роботи є трудова книжка, при цьому, у разі відсутності відомостей у ній, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.
Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 26.06.1996р., ОСОБА_1 в періоди:
- з 02.07.1996 р. - прийнята в сортопрокатний цех №1 оператором поста управління 2 розряду в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
- з 01.04.1998 р. - прийнята по переводу в СПЦ-1 оператором поста управління 2 розряду в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
- з 17.06.1998 р. - переведена в СПЦ-1 оператором поста управління 3 розряду в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг»;
- з 11.08.2000 р. - переведена в СПЦ-1 оператором поста управління по 2 розряду в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг».
Отже, періоди роботи позивачки підтверджуються наявними записами у трудовій книжці.
При цьому, записи трудової книжки не викликають сумнів, водночас, матеріали справи не містять будь-яких доказів, що трудова книжка позивачки є підробною, фальшивою або недійсною.
Крім того, відповідно до довідки ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» про підтвердження наявного трудового стажу від 11.06.2024р. №55-995, виданої на ім'я ОСОБА_1 , вона працювала повний робочий день в ПАТ «АрселорМіттал Кривий Ріг» Сортопрокатний цех №1 прокатне виробництво:
- з 01.01.1997р. по 10.01.1997р. - оператор поста управління, зайнятий на гарячих роботах, що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ За, позиція 1030300a-15880. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994p. №162
- з 01.04.1997р. по 30.04.1997р. - оператор поста управління, зайнятий на гарячих роботах, що передбачено: список № 1, розділ ІІІ, підрозділ 3а, позиція 1030300a-15880. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 p. №162
- з 12.05.1997р. по 31.05.1997р. - оператор поста управління, зайнятий на гарячих роботах, що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ За, позиція 1030300a-15880. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994р. №162
- з 08.08.1997р. по 20.08.1997р. - оператор поста управління, зайнятий на гарячих роботах, що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ За, позиція 1030300a-15880. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 P. №162
- з 17.06.1998р. по 10.08.2000р. - оператор поста управління, зайнятий на гарячих роботах, що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ За, позиція 1030300a-15880. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 p. №162
- з 11.08.2000р. по 15.01.2003р. - оператор поста управління, зайнятий на гарячих роботах, що передбачено: список № 1, розділ III, підрозділ За, позиція 1030300a-15880. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 p. №162
- з 16.01.2003р. по 17.04.2005р. - оператором поста керування, зайнятим на гарячих роботах, що передбачено: список №1, розділ III, підрозділ 3а, позиція 3.3а. Згідно зі Списками, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003р. №36.
На думку колегії суддів апеляційної інстанції, аналіз записів трудової книжки позивачки та вищезазначеної довідки дають підстави для висновку, що спірні періоди роботи позивачки на посадах відповідно до Списку №1 підлягають зарахуванню до пільгового стажу за Списком 1.
При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано зобов'язав зарахувати спірні періоди саме Головне управління ПФУ в Хмельницькій області, яке розглядало заяву позивачки про призначення пенсії.
В рамках заявлених позовних вимог та доказів, поданих на їх обґрунтування, не вбачається можливим встановити достатність підстав та умов для призначення такої пенсії, а саме: чи вистачає набутого позивачем страхового та пільгового стажу для призначення такого виду пенсії.
На час розгляду справи пенсія ще не призначена і остаточний правильний обрахунок страхового та пільгового стажу позивачки, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, пенсійним органом не проведено, відтак, останнім і не зроблено остаточного висновку про наявність/відсутність у позивачки достатнього стажу для призначення такої пенсії.
При цьому, призначення пенсії, в тому числі і обрахування стажу, необхідного для її призначення, за законом віднесено до компетенції відповідних управлінь Пенсійного фонду України, якому після остаточного обрахунку стажу позивача визначитись із тим, чи достатньо такого стажу для призначення позивачеві пенсії за віком на пільгових умовах.
У випадку, визначеному п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Разом з тим, з метою ефективного захисту прав позивача, керуючись приписами ч. 2 ст. 9 КАС України, якими передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, при цьому, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У цьому випадку, суд першої інстанції обґрунтовано вийшов за межі заявлених позовних вимог та зобов'язав відповідача повторно розглянути заяву позивачки про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду.
З матеріалів справи вбачається, що розгляд заяви за заявою позивачки від 18.06.2024 р. здійснювало Головне управління ПФУ в Хмельницькій області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до п. 4.2 Порядку.
Верховний Суд в постанові від 10.04.2018 р. у справі № 348/2160/15-а (провадження № К/9901/32093/18) дійшов висновку, що обов'язок щодо обчислення загального стажу роботи особи та стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, покладено на орган Пенсійного фонду України, а тому для вирішення питання щодо призначення та виплати пенсії відповідачу слід встановити всі необхідні умови, яким має відповідати позивач для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що суб'єкт владних повноважень при повторному розгляді заяви позивачки не може покладатися на доводи, що були спростовані судом в ході розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правове обґрунтування, покладене в основу рішення суду першої інстанції, тому не можуть бути підставою для його скасування.
Дана справа є справою незначної складності, тому рішення суду апеляційної інстанції не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Керуючись ст. 241-245, 250, 311, 316, 321, 322 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.10.2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 30.01.2025 та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, зазначених в підпунктах: «а», «б», «в», «г» пункту 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
В силу п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України постанова може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів згідно ст. 329 КАС України з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Головуючий - суддя Ю. В. Дурасова
суддя Л.А. Божко
суддя О.М. Лукманова