м. Черкаси
10 лютого 2025 року Справа № 580/1171/25
Cуддя Черкаського окружного адміністративного суду Янківська В.П., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
03 лютого 2025 року ОСОБА_1 подав позов до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати протокол комісії для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 від 31.01.2025 № 159 в частині відмови у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;
2) зобов'язати комісію для розгляду питань надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) повторно розглянути заяву ОСОБА_2 та надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 14 частини 1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» на строк дії законних підстав, які надають право на відстрочку.
До позовної заяви представником позивача додано заяву про забезпечення адміністративного позову, в якій представник позивача просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ) вчиняти дії щодо переміщення/призову/мобілізаційних заходів щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_2 , тел.: НОМЕР_2 до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Обгрунтовуючи заяву про забезпечення позову позивач зазначив, що повідомленням від 31.01.2025 № 117/46 позивача проінформовано про те, що за результатами розгляду заяви про надання відстрочки, протоколом від 27.01.2025 № 159 комісія ухвалила рішення про відмову у її наданні. Відмовивши позивачу в наданні відстрочки від призову на військову службу, 31.01.2025 позивача направлено на проходження ВЛК та вручено повістку №703 на 04.02.2025 з подальшим його призовом. Представник позивача зазначила, що у випадку, якщо позивача буде призвано на військову службу під час мобілізації в особливий період, він набуде нового юридичного статусу - військовослужбовця, це позбавить його можливості подати відповідні документи та вирішити питання надання йому відстрочки.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суддя зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами пунктів 2, 3 статті 154 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову не вбачається, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення.
Відповідно до частини першої статті 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною другою статті 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадках, коли невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд згідно ч. 1 ст. 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Заявник обов'язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язує застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.
Позивач вважає, що без вжиття заходів забезпечення позову мобілізаційні заходи відносно нього будуть завершені, в силу чого рішення суду у цій справі не поновить його порушені права, оскільки позивач вже отримав повістку, якою його зобов'язано з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_5 04.02.2025 о 09 год. 00 хв. для уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів та призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби.
Тобто, враховуючи приписи повістки, заявнику потрібно було з'явитися до територіального центру комплектування 04.02.2025, натомість представник позивача через «Електронний суд» звернувся із заявою про забезпечення позову лише 06.02.2025 (вх. №6077/25), після спливу строку дати.
Отже, вимоги повістки вичерпали свою дію, а правові наслідки не виконання вимог повістки не є предметом розгляду даної справи.
Крім того, слід зазначити, що повістка, на яку посилається заявник, є лише засобом оповіщення військовозобов'язаної особи для її прибуття на вказану дату до територіального центру комплектування, та не має обов'язкового наслідку залучення до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період.
Обов'язок військовозобов'язаної особи з'явитись за викликом до відповідного територіального центру комплектування встановлений Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відтак твердження заявника, визначені у заяві як обґрунтування необхідності вжиття забезпечення позову, сформульовані як можливість/ймовірність, які ґрунтуються тільки на припущеннях. Проте рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та домислах, оскільки таке рішення суперечитиме законодавчо визначеним принципам і завданням адміністративного судочинства.
Отже заявником не зазначено обґрунтованих обставин та не надано належних доказів, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Також заявником не зазначено обґрунтованих обставин та не надано належних доказів щодо наявності очевидних ознак протиправної бездіяльності відповідача та порушення прав, свобод або інтересів заявника.
Наведене свідчить про відсутність підстав, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання даного рішення суду.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, а тому відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись статтями 150, 151, 154, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
ухвалив:
У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом 15 днів до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА