Справа № 560/11474/24
іменем України
29 січня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.
за участю:секретаря судового засідання Задворної В.М. представників позивача - Ялівчук А.А., Шеломкова В.А., Доценко О.І., представника відповідача - Трасковської С.В.
розглянувши адміністративну справу за позовом Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «П» від 08.07.2024 №18136/2201-0701, форми «Р» від 08.07.2024 №18137/2201-0701, форми «ПС» від 08.07.2024 №18141/2201-0701, форми «ПС» від 08.07.2024 №0182172407.
Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом протиправно винесено акт від 05.06.2024 №14531/22-01-07-01/3356571 про результати документальної планової виїзної перевірки Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" (ПН 3356571). Відповідачем на підставі акту перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми «П» від 08.07.2024 №18136/2201-0701, форми «Р» від 08.07.2024 №18137/2201-0701, форми «ПС» від 08.07.2024 №18141/2201-0701, форми «ПС» від 08.07.2024 №0182172407, які на думку позивача винесено незаконно та підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 12.08.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, з призначенням підготовчого засідання.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на адміністративний позов за змістом якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач вказав, що спірні податкові повідомлення-рішення винесено відповідно до повноважень та у спосіб передбачений законодавством України, й за таких підстав є законними.
Протокольною ухвалою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті.
Позивач подав заперечення на відзив, в яких зазначив про безпідставність вказаних відповідачем у відзиві на позов тверджень.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили суд адміністративний позов задовольнити.
Представник Головного управління ДПС у Хмельницькій області в судовому засіданні заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві, вважає, що відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного.
Головним управління ДПС у Хмельницькій області проведена планова виїзна документальна перевірка Міського комунального підприємства «Хмельницьктеплокомуненерго» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2023, валютного законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2023, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2017 по 31.12.2023, іншого законодавства за період з 01.10.2017 по 31.12.2023, за результатами якої складений акт від 05.06.2024 №14531/22-01-07-01/03356571.
За результатами проведення цієї перевірки Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області встановлено порушення вимог:
- п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 14.1.13, п. 14.1 ст. 14 ПКУ, п.5, п.7, п.21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік у сумі 108449436 грн.;
- п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ, пункту 5 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2016 за №159/28289 із змінами і доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 876151 грн., в тому числі в розрізі звітних періодів: грудень 2018 року в сумі 53607 грн., червень 2019 року в сумі 490770 грн., липень 2019 року в сумі 145803 грн., серпень 2019 року в сумі 76815 грн., вересень 2019 року в сумі 104215 грн., лютий 2023 року в сумі 4941 грн.;
- п. 201.10 ст. 201 ПКУ МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" несвоєчасно зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну від 10.11.2021 №1000, розрахунок коригування від 10.11.2021 №998, розрахунок коригування від 10.12.2021 №1418, податкову накладну від 10.12.2021 №1419, розрахунок коригування від 13.01.2022 №1087, податкову накладну від 13.01.2022 №1088, розрахунок коригування від 16.09.2022 №768, податкову накладну від 14.10.2022 №634, податкову накладну від 16.09.2022 №467, податкову накладну від 07.12.2022 №1942, розрахунок коригування від 21.04.2022 №13, розрахунок коригування від 30.11.2022 №72, податкову накладну від 02.03.2023 №1719, податкову накладну від 05.04.2023 №1544, податкову накладну від 05.01.2023 №1165, податкову накладну від 03.02.2023 №1445, податкову накладну від 31.08.2023 №857, податкову накладну від 13.10.2023 №650, податкову накладну від 11.10.2023 №649;
- п. 57.1 статті 57 розділу ІІ, п. 203.2 ст. 203 розділу V Податкового кодексу України встановлено несвоєчасну сплату податку на додану вартість;
- п. 63.3 ст. 63 ПКУ від 02.12.2010 №2755-VІ, зі змінами та доповненнями; п. 8.4 та п. 8.5 розділу VІІІ Порядку обліку об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.05.2014 за №503/25280, із змінами та доповненнями, в результаті чого не подано повідомлення за формою №20-ОПП про реєстрацію 336 об'єктів оподаткування, об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадилася діяльність;
- п. 51.1 ст. 51, п.п. "а", п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України, та п. 3.1, п. 3.6 ст. 3 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за №4 від 13.01.2015 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556 за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 у додатку 4 ДФ, Податкового розрахунку невідображені суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб-підприємців;
- пункту 1, 2, 4 частини 2 статті 6, абзац 5 частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI із змінами та доповненнями та п. 3.1 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 23.04.2015 за №460/26905 та затвердженого наказом Мінфіну від 14.04.2015 №435, підпункту "б" пункту 176.2 статті 176 Кодексу та пункту 1 розділу ІІ Порядку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України за № 4 від 13.01.2015 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 30.01.2015 за №111/26556: несвоєчасне нарахування єдиного внеску - в лютому, травні, жовтні 2017 року платником самостійно нараховано єдиний соціальний внесок за попередні періоди всього на суму 1579,34 грн.
Головним управлінням ДПС у Хмельницькій області на підставі висновків акту перевірки від 05.06.2024 №14531/22-01-07-01/03356571 винесено податкові повідомлення-рішення:
- форми «П» від 08.07.2024 №18136/2201-0701, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 108 449 436 грн.;
- форми «Р» від 08.07.2024 №18137/2201-0701, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 963 766,10 грн, в т.ч. 876 151 грн основного платежу, 87 615,10 штрафних санкцій;
- форми «ПС» від 08.07.2024 №18141/2201-0701, яким застосовано штрафні санкції в сумі 342 720 грн.;
- форми «ПС» від 08.07.2024 №0182172407, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1020 грн.
Позивач, вважаючи протиправними оскаржувані рішення, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України; в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно з п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані - графіку проведення планових документальних перевірок.
Відповідно до абз. 2 п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки.
Згідно з п. 4 ст. 77 Податкового кодексу України про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.
Документальна перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Пунктом 86.1 статті 86 ПК України, серед іншого регламентовано, що результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
В силу вимог пункту 86.3 статті 86 ПК України акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
У разі відмови платника податків або його законних представників від підписання акта (довідки) посадовими особами контролюючого органу складається відповідний акт, що засвідчує факт такої відмови. Один примірник акта або довідки про результати виїзної планової чи позапланової документальної перевірки у день його підписання або відмови від підписання вручається або надсилається платнику податків чи його законному представнику у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відмова платника податків або його законних представників від підписання акта перевірки або отримання його примірника не звільняє платника податків від обов'язку сплатити визначені контролюючим органом за результатами перевірки грошові зобов'язання.
У разі відмови платника податків або його законних представників від отримання примірника акта або довідки про результати перевірки або неможливості його вручення та підписання у зв'язку з відсутністю платника податків або його законних представників за місцезнаходженням такий акт або довідка надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. У зазначених у цьому абзаці випадках контролюючим органом складається відповідний акт.
Згідно із пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі незгоди платника податків або його представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки (крім документальної позапланової перевірки, проведеної у порядку, встановленому підпунктом 78.1.5 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу), вони мають право подати свої заперечення та додаткові документи і пояснення, зокрема, але не виключно, документи, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, до контролюючого органу, який проводив перевірку платника податків, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта (довідки).
Такі заперечення, додаткові документи і пояснення є невід'ємною частиною матеріалів перевірки.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається в порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом п'ятнадцяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки, та надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
За наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та додаткових документів і пояснень, зокрема документів, що підтверджують відсутність вини, наявність пом'якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу, поданих у порядку, встановленому цією статтею, податкове повідомлення-рішення приймається в порядку та строки, визначені пунктом 86.7 цієї статті.
Суд вказує, що позивач не обґрунтовує позовні вимоги порушенням порядку призначення та проведення документальної планової виїзної перевірки, а судом таких порушень не встановлено.
Згідно із частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи відповідність податкового повідомлення-рішення форми «П» від 08.07.2024 №18136/2201-0701, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 108 449 436 грн., критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, суд звертає увагу на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач під час перевірки встановив порушення Міським комунальним підприємством "Хмельницьктеплокомуненерго" вимог п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, пп. 14.1.13, п. 14.1 ст. 14 ПКУ, п.5, п.7, п.21 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2023 рік у сумі 108 449 436 грн внаслідок:
1) заниження інших операційних доходів у сумі 81 009 054,20 грн, в тому числі в розрізі звітних податкових періодів за: 2022 рік в сумі 30 419,49 грн, 2023 рік в сумі 80 978 634,71 грн в результаті не відображення у їх складі сум безоплатно отриманих активів - перерахованих на користь позивача грошових коштів;
2) заниження інших операційних доходів на загальну суму 27 440 381,75 грн, в тому числі: за 2022 рік в сумі 1 227 032,86 грн., за 2023 рік в сумі 26 213 348,89 грн в результаті не віднесення до їх складу доходів від безоплатно одержаних оборотних активів у відповідній сумі.
Згідно з ч.1 ст.78 ГКУ комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.
Відповідно до ч. 4 ст. 78 ГКУ статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою. Статутний капітал комунального унітарного підприємства підлягає сплаті до закінчення першого року з дня державної реєстрації такого підприємства.
Джерелом наповнення статутного капіталу комунального підприємства є спеціальний фонд (бюджет розвитку) місцевого бюджету згідно п.2 ч. 3 ст. 71 Бюджетного кодексу України.
Підставою для здійснення подібного внеску за кошти місцевого бюджету є рішення місцевої ради про збільшення розміру статутного капіталу комунального підприємства. Перш ніж отримати внесок із місцевого бюджету, комунальне підприємство має надати Казначейству план використання таких коштів.
Комунальне підприємство є одержувачем бюджетних коштів, а тому подає саме план використання бюджетних коштів у порядку та за формою, визначеною законодавством. Цей документ обов'язково має затвердити керівник одержувача та погодити розпорядник бюджетних коштів (п. 5.6 Порядку № 938).
Тобто, процес поповнення статутного капіталу комунального підприємства є багатоступеневим та будується на узгодженні з органом місцевого самоврядування обсягу, способу та мети поповнення статутного капіталу, розробку необхідної документації та внесення відповідних змін у статут підприємства.
Позивач зазначеного процесу не дотримався. Посилання лише на призначення платежу не є автоматичною підставою для відображення отриманих сум в бухгалтерському обліку як збільшення статутного капіталу.
Зокрема, поповнення статутного капіталу передбачає етап обов'язкового розроблення та ухвалення проєкту рішення про поповнення статутного капіталу.
Для того, щоб провести операцію з поповнення статутного капіталу комунального підприємства мають бути ухвалені у передбаченому регламентом відповідної ради такі рішення: 1 - цільова програма, де визначено цілі, напрями спрямування коштів; 2 - рішення про поповнення статутного капіталу; 3 - рішення про внесення змін до показників бюджету (у випадку якщо це не передбачено в бюджеті).
І лише після ухвалення рішення, відповідні кошти передаються комунальному підприємству для використання за призначенням. Цей етап передбачає фінансові операції, пов'язані з перерахуванням коштів з місцевого бюджету на рахунок підприємства.
Статтею 29 Закону України «Про місцеве самоврядування» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.
Судом встановлено, що згідно Статуту (нова редакція) МКП «Хмельницьктеплокомуненерго», затвердженого Рішенням міської ради від 23.09.2022 №15, статутний капітал підприємства утворюється власником та становить 212 520 004,34 гривень.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 № 291, для обліку та узагальнення інформації про стан і рух статутного й іншого зареєстрованого капіталу пайового капіталу підприємства відповідно до законодавства і установчих документів, а також внесків до оголошеного, але ще не зареєстрованого статутного капіталу призначений рахунок 40 «Зареєстрований (пайовий) капітал».
На субрахунку 40.1 «Статутний капітал» відображається статутний капітал господарських товариств, державних і комунальних підприємств. За кредитом субрахунку 401 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому субрахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства.
На субрахунку 40.4 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу» відображаються внески, які надходять для формування статутного капіталу, зокрема акціонерного товариства, після його оголошення і до реєстрації відповідних змін до установчих документів. Сальдо субрахунку 40.4 після реєстрації статутного капіталу в установленому порядку списується у кореспонденції із кредитом субрахунку 40.1 «Статутний капітал», а у разі якщо підприємству відмовлено у реєстрації статутного капіталу, у кореспонденції з дебетом субрахунку 40.4 відображаються операції з повернення активів, які надходили як внески.
Отже, внесення сум на рахунок 40 щодо збільшення статутного капіталу має відповідати установчим документам.
Станом на 31.12.2022 позивачем на субрахунку 40.1 «Статутний капітал» відображено сальдо (К-т) в сумі 212 520 004,34 грн.
Під час проведення перевірки відповідачем встановлено, що станом на 31.12.2022 статутний капітал позивача в сумі 212 520 004,34 грн сформовано (оплачено) в повному обсязі.
Відповідно до наданих позивачем підсумкових виписок по банківському рахунку № НОМЕР_1 встановлено отримання в 2023 році грошових коштів на загальну суму 80978634,71 грн від Управління комунальної інфраструктури Хмельницької міської ради за кодом програмної класифікації видатків та кредитування бюджету: 1417670 Внески до статутного капіталу суб'єктів господарювання.
Крім того, відповідно до наданих для перевірки підсумкових виписок по банківському рахунку № НОМЕР_2 вбачається отримання 18.02.2022 грошових коштів в сумі 30557,70 грн від Виконавчого комітету Хмельницької міської ради.
Вказані операції в бухгалтерському обліку позивачем відображені на субрахунку 40.4 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу».
Станом на 31.12.2023 на субрахунку 404 «Внески до незареєстрованого статутного капіталу» позивачем відображено сальдо (К-т) в сумі 81 009 054,2 грн.
Суд встановив, що Хмельницькою міською радою станом на 31.12.2023 та на дату складання фінансової звітності рішення про збільшення статутного капіталу МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» на суму 81009054,20 грн та затвердження нової редакції статуту не приймалося.
Внесок до статутного фонду (капіталу) органів управління не має характеру невідплатних, безповоротних платежів, оскільки в обмін на внесок до статутного фонду одержуються корпоративні права.
Відповідно до п.п.14.1.90 п.14.1 ст.14 ПКУ корпоративні права - права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Крім того, згідно п.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Таким чином, грошові кошти, отримані від Хмельницької міської ради в загальній сумі 81009054,20 грн., не є внесками до статутного капіталу позивача, оскільки згідно статуту МКП «Хмельницьктеплокомуненерго», затвердженого Рішенням міської ради від 23.09.2022 №15, статутний капітал визначено в розмірі 212520004,34 грн. та сформовано (сплачено) станом на 31.12.2022 в сумі 212520004,34 грн, що підтверджується даними субрахунку 401 «Статутний капітал».
При цьому, судом встановлено, що кошти, отриманні позивачем в 2023 році на загальну суму 80978634,71 грн від Управління комунальної інфраструктури Хмельницької міської ради, як збільшення статутного капіталу, затверджені рішенням Хмельницької міської ради від 02.05.2024 №20, яке у встановленому порядку подано на державну реєстрацію, про що сторони в судовому засіданні не заперечували.
Пунктом 5 П(С)БО 15 «Дохід» передбачено, що дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Згідно з пунктом 7 П(С)БО 15 «Дохід» до складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках; дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
Враховуючи викладене, грошові кошти в сумі 81 009 054,20 грн., отримані позивачем від Хмельницької міської ради, є безоплатно одержаним активом та підлягали відображенню у складі інших операційних доходів на момент їх отримання.
Щодо заниження інших операційних доходів на загальну суму 27 440 381,75 грн., в тому числі: за 2022 рік в сумі 1 227 032,86 грн., за 2023 рік в сумі 26 213 348,89 грн. в результаті не віднесення до їх складу доходів від безоплатно одержаних оборотних активів у відповідній сумі, суд зазначає наступне.
Згідно наявних в матеріалах справи прибуткових накладних, даних бухгалтерського обліку встановлено, що позивачем за період з 01.10.2017 по 31.12.2023 безоплатно отримано оборотні активи на загальну суму 28 204 584,52 грн:
- від Комунального підприємства «Південно-Західні тепломережі» на загальну суму 1773305,10 грн згідно видаткових накладних №111, №112, №113 від 01.06.2022;
- від Хмельницької міської ради в рамках реалізації в Україні програми «Проєкт енергетичної безпеки» згідно наказу позивача №75А від 02.06.2023 «Про безоплатне прийняття на баланс майна» оприбутковано згідно накладної №236 від 02.06.2023 на загальну суму 8 876 810,29 грн;
- від профкому МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» згідно рішення профкому №3 від 27.03.2023 оприбутковано згідно накладних №214, №213 від 02.06.2023 на загальну суму 284 517,84 грн;
- від Tetra Tech ES, Inc в рамках реалізації в Україні програми «Проєкт енергетичної безпеки» згідно наказу позивача №82А від 06.06.2023 «Про безоплатне прийняття на баланс майна» оприбутковано згідно накладної №237 від 06.06.2023 на загальну суму 192 387,41 грн;
- від Міжнародної організації з міграції (МОМ), яка входить до системи ООН згідно форми безоплатного приймання майна від 06.11.2023, оприбутковано згідно з накладною №501 від 01.12.2023 на загальну суму 17 131 000 грн;
- від профкому МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» згідно рішення №11 від 30.11.2023 оприбутковано накладною №455 від 04.12.2023 на загальну суму 99 129,77 грн.
Судом встановлено, що в бухгалтерському обліку отримані активи позивач оприбуткував на дебет рахунків 20 «Виробничі запаси», 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» у кореспонденції з кредитом рахунку «Безоплатно одержані необоротні активи».
До складу доходів від безоплатно отриманих оборотних активів згідно проводками бухгалтерського обліку Дт 42.4 «Безоплатно одержані необоротні активи» Кт 71.8 «Дохід від безоплатно отриманих оборотних активів» позивач відніс 764 202,77 грн.
Згідно з п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПКУ об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
Відповідно до п.44.1 ст.44 ПКУ для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до п.44.2 ст.44 ПКУ для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.
Згідно з пп.14.1.13 п.14.1 ст.14 ПКУ безоплатно надані товари, роботи, послуги:
а) товари, що надаються, згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;
б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації вартості;
в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.
Відповідно до п.5 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, запаси визнаються активом, якщо існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, та їх вартість може бути достовірно визначена.
Відповідно до п.12 П(С)БО 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 №246, первісною вартістю запасів, одержаних підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість з урахуванням витрат, передбачених пунктом 9 цього Національного положення (стандарту). Тобто з урахуванням витрат, які підприємству довелося понести у зв'язку з таким отриманням (послуги доставки, доведення запасів до стану, придатного до використання, тощо).
Згідно з п.5 П(С)БО 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №290 від 29.11.1999, дохід визнається у разі збільшення активу, при якому також відбувається зростання власного капіталу, за умови, що оцінку доходу може бути достовірно визначено. У разі безоплатного отримання запасів відбувається збільшення активів підприємства-одержувача. А оскільки при цьому не виникають зобов'язання з оплати чи будь-яка інша компенсація вартості таких запасів, то збільшується розмір власного капіталу підприємства. При безоплатному отриманні запасів сума доходу визначається згідно з п.21 П(С)БО 15 у сумі їх справедливої вартості.
Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291, у бухгалтерському обліку на субрахунку 718 «Дохід від безоплатно одержаних оборотних активів» узагальнюється інформація про доходи від безоплатно одержаних оборотних активів (окрім фінансових інвестицій) і доходи від цільового фінансування, пов'язаного з операційною діяльністю.
Отже, аналізуючи вищевикладене, позивач неправомірно не відобразив вартість безоплатно отриманих оборотних активів в загальній сумі 27440 381,75 грн (28 204 584,52 грн - 764 202,77 грн) у складі інших операційних доходів.
Враховуючи зазначене, податкове повідомлення-рішення форми «П» від 08.07.2024 №18136/2201-0701, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 108 449 436 грн. є правомірним і підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.
Перевіряючи відповідність податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.07.2024 №18141/2201-0701, яким зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в сумі 108 449 436 грн., критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Підставою для прийняття зазначеного податкового повідомлення-рішення є встановлене за результатами перевірки порушення позивачем п.63.3 ст.63 ПК України, п.8.4 та п.8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, внаслідок неподання до ГУ ДПС у Хмельницькій області повідомлення за формою №20-ОПП про реєстрацію 336 об'єктів оподаткування, об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням або через які провадилась діяльність.
З матеріалів справи судом встановлено, що МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» у період з 01.10.2017 по 31.12.2023 використовувало у власній господарській діяльності об'єкти оподаткування, по яких не подано повідомлення за формою №20-ОПП, зокрема:
- земельні ділянки в загальній кількості 122 згідно поданих розрахунків сум земельного податку до Податкових декларацій з плати за землю земельний податок;
- об'єкти нерухомості в кількості 120 згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 103 «Будинки та споруди»;
- транспортні засоби в кількості 94 штуки згідно даних бухгалтерського обліку по рахунку 105 «Транспортні засоби».
Відповідно до п.63.3 ст.63 ПКУ з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.
Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
Порядок обліку об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням затверджений наказом Мінфіну від 09.12.2011 №1588 (далі - Порядок).
Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України (п.8.2 розд. VІІІ Порядку).
Повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття - до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків.
У повідомленні за формою 20-ОПП надається інформація про всі об'єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду (п.8.4 розд.'УІІІ Порядку).
Пунктом 8.5 розділу VHI Порядку визначено, що у разі зміни відомостей про об'єкт оподаткування, а саме: зміна типу, найменування, місцезнаходження, виду права або стану об'єкта оподаткування, платник податків надає до контролюючого органу за основним місцем обліку повідомлення за формою 20-ОПП з оновленою інформацією про об'єкт оподаткування, щодо якого відбулися зміни, в такому самому порядку та строки, як і при реєстрації, створенні чи відкритті об'єкта оподаткування.
Судом встановлено і не заперечується позивачем, що на вказані об'єкти останній не подав до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП.
Відповідно до п.117.1 ст.117 ПК України неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Таким чином, встановлений факт порушення позивачем п.63.3 ст.63 ПК України, п.8.4 та п.8.5 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, був підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.07.2024 №18141/2201-0701, яким нараховано штрафну санкцію, передбачену п.117.1 ст.117 ПК України, в сумі 342 720 грн (336 об'єктів х 1020), внаслідок чого останнє прийнято правомірно та скасуванню не підлягає.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 04.04.2023 справа №120/15979/21-а.
Перевіряючи відповідність податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 08.07.2024 №18137/2201-0701, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 963 766,10 грн, в т.ч. 876 151 грн основного платежу, 87 615,10 штрафних санкцій, критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі ПК України) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
За приписами п. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Пунктом 198.2 статті 198 ПК України встановлено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду; й) індивідуальний податковий номер.
Пунктом 201.7 статті 201 ПК України встановлено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Пунктом 201.8 статті 201 ПК України передбачено, що Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
З огляду на викладені положення Податкового кодексу України, для отримання права сформувати податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник податку на додану вартість повинен мати податкову накладну, складену та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, виписану на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до приписів 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з приписами частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
При цьому, в силу абзацу 9 частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивачем укладено ряд договорів №1350/18 від 20.12.2018, № 638/19 від 13.06.2019, №425/19 від 10.05.2019 із ПП "Солея", згідно яких позивач - Замовник, ПП "Солея" - Підрядник.
Предметом договору №1350/18 від 20.12.2018 є зобов'язання Підрядника на об'єкті виконати роботи по (ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція) реконструкція (котельні по вул. Сковороди, 11, м. Хмельницький) (додаткові роботи), (далі - Об'єкт) згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією (далі - Роботи Підрядника), передати виконані Роботи у встановлений термін.
Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, дозвільну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані Підрядником Роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього.
Загальний термін виконання робіт Підрядником за цим Договором - з дати підписання договору до 28 грудня 2018 року, з урахуванням вимог п.3.1.1: Початок робіт: грудень 2018 р.; Закінчення робіт: грудень 2018 р.
Роботи можуть виконуватись з використанням матеріалів Підрядника або з матеріалів переданих Замовником.
Сторони погодили, що вартість робіт може бути зменшена Замовником залежно від зміни обсягів фактичного бюджетного фінансування видатків Замовника.
Договірна ціна за цим Договором визначена у кошторисі і складає 321643,33 грн, в т.ч. ПДВ 53607,28 грн., є динамічною і може змінюватись відповідно до п. 4.3 цього Договору.
Остаточна сума цього Договору буде додатково узгоджуватись Сторонами в процесі будівництва та вказуватись у актах КБ-2, КБ-3. Ціна матеріалів та послуг (виконаних робіт) фактична.
Фінансування додаткових робіт здійснюється відповідно до рішення чергової двадцять сьомої сесії Хмельницької міської ради від 14.12.2018 р. №1 «Про внесення змін до бюджету міста Хмельницького на 2018 рік» (КПКВК 1217670 КЕКВ 3210, кошти міського бюджету).
У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій реєстраційний рахунок.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2018 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Предметом договору №425/19 від 10.05.2019 є зобов'язання Підрядника на об'єкті виконати роботи по (ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція) реконструкція (котельні по вул. Водопровідній, 48, м. Хмельницький), (далі - Об'єкт) згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією (далі - Роботи Підрядника), передати виконані Роботи у встановлений термін.
Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, дозвільну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані Підрядником Роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього.
Загальний термін виконання робіт Підрядником за цим Договором - з дати підписання договору до 01 жовтня 2019 року, з урахуванням вимог п.3.1.1: Початок робіт: травень 2019 р.; Закінчення робіт: вересень 2019 р.
Роботи можуть виконуватись з використанням матеріалів Підрядника або з матеріалів переданих Замовником.
Сторони погодили, що вартість робіт може бути зменшена Замовником залежно від зміни обсягів фактичного бюджетного фінансування видатків Замовника.
Договірна ціна за цим Договором визначена у кошторисі і складає 3975643,06 грн, в т.ч. ПДВ 662607,18 грн., є динамічною і може змінюватись відповідно до п. 4.3 цього Договору.
Остаточна сума цього Договору буде додатково узгоджуватись Сторонами в процесі будівництва та вказуватись у актах КБ-2, КБ-3. Ціна матеріалів та послуг (виконаних робіт) фактична.
Фінансування додаткових робіт здійснюється відповідно до рішення тридцятої сесії Хмельницької міської ради від 17.04.2019 р. №4 «Про внесення змін до бюджету міста Хмельницького на 2019 рік» (КПКВК 1217670 КЕКВ 3210, кошти міського бюджету).
У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій реєстраційний рахунок.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Предметом договору № 638/19 від 13.06.2019 є зобов'язання Підрядника на об'єкті виконати роботи по (ДК 021:2015-45454000-4 Реконструкція) реконструкція (котельні з прибудовою приміщень по вул. Кам'янецькій, 46/1, 48/1, м. Хмельницький) , (далі - Об'єкт) згідно із затвердженою проектно-кошторисною документацією (далі - Роботи Підрядника), передати виконані Роботи у встановлений термін.
Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, дозвільну документацію, забезпечити своєчасне фінансування робіт, прийняти виконані Підрядником Роботи і повністю сплатити вартість виконаних робіт у порядку і в розмірах, передбачених цим Договором та додатками до нього.
Загальний термін виконання робіт Підрядником за цим Договором - з дати підписання договору до 01 жовтня 2019 року, з урахуванням вимог п.3.1.1: Початок робіт: червень 2019 р.; Закінчення робіт: вересень 2019 р.
Роботи можуть виконуватись з використанням матеріалів Підрядника або з матеріалів переданих Замовником.
Сторони погодили, що вартість робіт може бути зменшена Замовником залежно від зміни обсягів фактичного бюджетного фінансування видатків Замовника.
Договірна ціна за цим Договором визначена у кошторисі і складає 3182665,14 грн, в т.ч. ПДВ 530444,19 грн., є динамічною і може змінюватись відповідно до п. 4.3 цього Договору.
Остаточна сума цього Договору буде додатково узгоджуватись Сторонами в процесі будівництва та вказуватись у актах КБ-2, КБ-3. Ціна матеріалів та послуг (виконаних робіт) фактична.
Фінансування додаткових робіт здійснюється відповідно до рішення тридцятої сесії Хмельницької міської ради від 17.04.2019 р. №4 «Про внесення змін до бюджету міста Хмельницького на 2019 рік» (КПКВК 1217670 КЕКВ 3210, кошти міського бюджету).
У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за надані послуги здійснюється протягом 7 банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування робіт на свій реєстраційний рахунок.
Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2019 року, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
ПП "Солея" зареєстроване як юридична особа, код ЄДРПОУ 41186746, та має право, зокрема, на здійснення таких видів діяльності як 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний), 25.11 Виробництво будівельних металевих конструкцій і частин конструкцій, 43.29 Інші будівельно-монтажні роботи, 43.39 Інші роботи із завершення будівництва, 43.91 Покрівельні роботи, 81.30 Надання ландшафтних послуг, 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.
На виконання умов договорів №1350/18 від 20.12.2018, № 638/19 від 13.06.2019, №425/19 від 10.05.2019 ПП "Солея" складено та зареєстровано в ЄРПН податкові накладні № 7 від 20.12.2018, №5 від 21.06.2019, №4 від 21.06.2019, №2 від 25.07.2019, №3 від 26.07.2019, № 1 від 09.08.2019, № 2 від 20.09.2019, № 3 від 23.09.2019, на загальну суму 5227262,66 грн, в тому числі ПДВ 871210,45 грн.
Платіжними дорученнями № 22 від 21.12.2018, № 3 від 24.06.2019, № 5 від 26.06.2019, № 7 від 26.07.2019, № 9 від 30.07.2019, № 11 від 13.08.2019, №15 від 26.09.2019, № 13 від 26.09.2019, позивачем здійснено оплату ПП "Солея" на загальну суму 5227262,56 грн. за виконання робіт з реконструкції котелень.
Суми податку на додану вартість по вищезазначених податкових накладних, виписаних ПП «Солея» на адресу МКП «Хмельницьктеплокомуненерго», включено до складу податкового кредиту грудня 2018 року в сумі 53607,28 грн., червня 2019 року в сумі 490770,16 грн., липня 2019 року в сумі 145803,30 грн., серпня 2019 року в сумі 76814,72 грн., вересня 2021 року в сумі 104214,99 грн., що відповідає даним додатків № 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість, даним податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні звітні періоди та даним Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідач в акті перевірки зазначає про те, що з урахуванням факту оплати робіт МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» на адресу ПП «Солея» за рахунок бюджетних коштів, ПП «Солея» при виписці податкових №7 від 20.12.2018, №5 від 21.06.2019, №4 від 21.07.2019, №2 від 25.07.2019, №3 від 26.07.2019, №1 від 09.08.2019, №2 від 20.09.2019, №3 від 23.09.2019 не дотримано вимог п. 187.7 ст. 187, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме основний реквізит податкових накладних «дата складання податкової накладної» не відповідає фактичним датам зарахування бюджетних коштів на банківський рахунок МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", а тому сформований МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» податковий кредит в загальній сумі 871210,45 грн., в тому числі за грудень 2018 року в сумі 53607,28 грн., за червень 2019 року в сумі 490770,16 грн., за липень 2019 року в сумі 145803,30 грн., за серпень 2019 року в сумі 76814,72 грн., за вересень 2021 року в сумі 104214,99 грн., не підтверджений належним чином складеними постачальником ПП «Солея» та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, внаслідок чого позивачем в порушення вимог п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198, п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України МКП «Хмельницьктеплокомуненерго» завищено податковий кредит в сумі 871210 грн.
Однак суд не погоджується із таким твердження відповідача з огляду на наступне.
У постанові Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №819/1383/17 викладено такий правовий висновок: "Помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов'язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді".
Проте, всі описані вище податкові накладні, виписані позивачу ПП "Солея", були зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, тобто були прийняті ДПС України в електронному вигляді.
Відповідачем не надано до суду належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження невірного зазначення контрагентом позивача ПП "Солея" в податкових накладних - дати складання податкової накладної.
Статтею 228 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Відповідачем не доведено, що договори, укладені позивачем з ПП "Солея", були спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано доказів про наявність умислу сторін, тобто, що вони усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладених правочинів і суперечність їх мети інтересам держави та суспільства, прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.
Суд враховує, що добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Отже, будь-які можливі порушення ПП "Солея" не впливають на результати діяльності позивача і не можуть бути підставою для притягнення позивача до відповідальності з огляду на те, що у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 викладено висновки щодо застосування норм права про те, що немає жодних підстав перекладати на платника податків відповідальність за внесення до первинних документів недостовірних даних іншою особою. Інакше це буде суперечити принципу індивідуальної відповідальності та визначеним у статті 16 ПК України обов'язкам платника податків, до яких не віднесено те, що останній повинен дбати про правомірність податкового обліку контрагента.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов'язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відтак, наведені вище висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду, є обов'язковими для врахування судом першої інстанції.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
На підставі наведених вище норм права, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням рішень Європейського суду з прав людини у справах "Бізнес Супорт Центр проти Болгарії", "Булвес АД проти Болгарії", "Інтерсплав проти України", якими застосовано принцип індивідуальної відповідальності платника податків, зокрема, що платник податків не може нести відповідальність за зловживання свого контрагента, якщо не буде доведено залученість цього платника до таких зловживань.
Зокрема, у пунктах 70, 71 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" ЄСПЛ дійшов висновків, що коли національна влада за відсутності будь-яких вказівок на пряму участь фізичної або юридичної особи у зловживаннях, пов'язаних зі сплатою ПДВ, що нараховується при низці операцій з поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення все-таки карає одержувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії чи бездіяльність постачальника, який знаходився поза контролем одержувача і по відношенню до якого не було засобів відстеження і забезпечення його старанності, то влада виходить за розумні межі і порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності. Ураховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов'язків з декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов'язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.
З огляду на частину 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено фактів порушення МКП "Хмельницьктеплокомуненерго" у перевіряємому періоді приписів п.44.1 ст.44, п.198.6 ст.198, п. 201.10 ст. 201 ПКУ та заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 871210,00 грн. по господарським операціям з ПП "Солея".
При цьому, судом враховано, що представник позивача в судовому засіданні визнав порушення МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", які встановлені податковим органом під час перевірки, а саме п. 201.10 ст. 201 ПКУ за несвоєчасність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкової накладної від 10.11.2021 №1000, розрахунку коригування від 10.11.2021 №998, розрахунку коригування від 10.12.2021 №1418, податкової накладної від 10.12.2021 №1419, розрахунку коригування від 13.01.2022 №1087, податкової накладної від 13.01.2022 №1088, розрахунку коригування від 16.09.2022 №768, податкової накладної від 14.10.2022 №634, податкової накладної від 16.09.2022 №467, податкової накладної від 07.12.2022 №1942, розрахунку коригування від 21.04.2022 №13, розрахунку коригування від 30.11.2022 №72, податкової накладної від 02.03.2023 №1719, податкової накладної від 05.04.2023 №1544, податкової накладної від 05.01.2023 №1165, податкової накладної від 03.02.2023 №1445, податкової накладної від 31.08.2023 №857, податкової накладної від 13.10.2023 №650, податкової накладної від 11.10.2023 №649.
Таким чином, податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Хмельницькій області форми «Р» від 08.07.2024 №18137/2201-0701, яким збільшено грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 963 766,10 грн, в т.ч. 876 151 грн основного платежу, 87 615,10 штрафних санкцій, підлягає скасуванню в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 871210,00 грн., та штрафних санкцій на суму 87120,00 грн.
Перевіряючи відповідність податкового повідомлення-рішення форми «ПС» від 08.07.2024 №0182172407, яким застосовано штрафні санкції в сумі 1020 грн., критеріям, які встановлені частиною 2 статті 2 КАС України, суд зазначає наступне.
В основу оскаржуваного податкового повідомлення-рішення покладені висновки про порушення позивачем вимог п.п. «б» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, а саме: за період з 01.01.2017 по 31.12.2023 не відображені суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб-підприємців.
Підпунктом "б" пункту 176.2 ст. 176 ПКУ передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов'язані: подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового місяця, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається.
Підпунктом 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПКУ визначено, податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
Згідно з ст. 18 ПКУ, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Отже, оскільки самозайнята особа, в тому числі ФОП, сама розраховує, утримує та сплачує ПДФО до бюджету, то суб'єкт господарювання МКП "Хмельницьктеплокомуненерго", який виплачує дохід такій самозайнятій особі за постачання ТМЦ або послуг, не є податковим агентом у розумінні ПК, та не зобов'язаний відображати таку інформацію у звіті 1ДФ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №820/1989/17.
Таким чином спірне податкове повідомлення-рішення форми "ПС" від 08.07.2024 №0182172407 є протиправним та підлягає скасуванню.
Згідно із ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається саме на відповідача.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно із п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст. 139 КАС України.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України).
За змістом приписів п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру судовий збір справляється: якщо подано юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову.
З урахуванням наведеного та зважаючи на те, що позивач подав позов майнового характеру, останнім при зверненні до суду з цим позовом сплачений судовий збір у сумі 30280,00 грн.
З урахуванням часткового задоволення позовних вимог суму судових витрат у вигляді сплати судового збору потрібно стягнути на користь позивача у розмірі 263,45 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "Р" від 08.07.2024 №18137/2201-0701, в частині податкового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 871210,00 грн., та штрафних санкцій на суму 87120,00 грн.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Хмельницькій області форми "ПС" від 08.07.2024 №0182172407.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь Міського комунального підприємства "Хмельницьктеплокомуненерго" судові витрати на сплату судового збору в розмірі 263 (двісті шістдесят три) грн 45 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Хмельницькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне рішення складене 07 лютого 2025 року
Позивач:Міське комунальне підприємство "Хмельницьктеплокомуненерго" (вул. Професора Миколи Чорнобрового, 5, м. Хмельницький, Хмельницький р-н, Хмельницька обл., 29009 , код ЄДРПОУ - 03356571)
Відповідач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька обл., Хмельницький р-н, 29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Головуючий суддя І.І. Тарновецький