Справа № 560/8602/24
іменем України
10 лютого 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до Головного управління ДПС у Рівненській області , Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків , Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області, Західного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми "С" від 29.02.2024 № 219/33000703, за яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 208948,04 грн за порушення: не забезпечене ведення в установленому законодавством порядку обліку товарних запасів на складі за адресою м. Рівне, вул. Київська, 102Ж.
В обґрунтування позовних вимог вказує, що дії відповідача-1 щодо проведення перевірки є незаконними, оскільки з 2016 року є великим платником податків перебуває на податковому обліку в Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Тому. саме відповідач-2 надсилає правомочні запити або проводить перевірки з питань державної податкової справи відповідно до норм пункту 64.7 статті 64 Податкового кодексу України. Стверджує, що у листі ДПС України від 04.01.2024, на який посилається наказ від 24.01.2024 № 213-а як на джерело інформації про можливі порушення законодавства, немає жодної інформації щодо позивача. Тому, зазначення в наказі як підстава для перевірки саме підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає наявність у відповідача-1 інформації щодо порушень. Разом з тим вважає, що такі факти відсутні, адже про них у наказі не згадується зовсім. Зазначає, що відповідач-1 самовільно скоротив строк проведення перевірки та відмовив у отриманні паперових копій електронних документів. Тривалість перевірки наказом відповідача-1 від 24.01.2024 № 213-а визначена 10 діб від її початку 25.01.2024. Отже, 03.02.2024 є кінцевим строком перевірки. Тим не менше, вже 29.01.2024 інспектори, що проводили перевірку, після зняття залишків товарних запасів у кількості 14 найменувань, відмовились отримати копії електронних накладних на внутрішнє переміщення та документів походження цих виокремлених товарів. Проте строк, визначений наказом від 24.01.2024 № 213-а, не скорочений. Зазначає, що документи надавались і 29.01.2024 в приміщенні філії, і 02.02.2024 разом із запереченнями, тобто до закінчення перевірки 03.02.2024. Тобто висновок акта перевірки, що протягом проведення перевірки для огляду документи не були надані на товари, які перебувають в реалізації (згідно акта зняття залишків) не відповідає дійсності, а тому рішення відповідачів протиправні. Посилається на порушення відповідачем-1 права на участь у розгляді його заперечень на акт перевірки, оскільки про розгляд комісією відповідача-1 заперечень, який відбувся 16.02.2024 о 11:00, отримав поштове повідомлення ввечері 15.02.2024. Тому несвоєчасне надходження повідомлення позбавило участі у розгляді заперечень. У відповіді про результати розгляду відповідачем-1 заперечень позивача проігноровані аргументи і документи, що підтверджують відсутність порушень. Зокрема, не надана оцінка факту надання 02.02.2024 паперових копій витребуваних документів, тобто під час перевірки, яка за наказом тривала до 03.02.2024, що призвело до прийняття неправомірного рішення про накладення штрафу на товариство. Податкове повідомлення-рішення прийняте відповідачем-2, проте комісія цього контролюючого органу з питань розгляду заперечень не розглядала по суті документи та заперечення позивача і не ухвалювала висновок за результатами розгляду матеріалів перевірки. Отже, керівник відповідача-2 підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення не мав, оскільки не мав висновку комісії того ж контролюючого органу. Вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням строку, наданого законом на його прийняття. Письмова відповідь платнику податків, яким повідомлений про висновок комісії, надіслана 19.02.2024, тобто п'ять робочих днів сплинули 26.02.2024, а податкове повідомлення-рішення № 219/33000703 прийняте 29.02.2024. Вказує, що стаття 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не передбачає відповідальності суб'єкта господарювання за таке окреме порушення, як не забезпечення ведення в установленому законодавством порядку обліку товарних запасів на підставі чого прийняте податкове повідомлення-рішення відповідача-2. Під час перевірки зафіксований лише один випадок реалізації (продажу) товару - це проведення 25.01.2024 контрольної розрахункової операції щодо освіжувача повітря по ціні 208,33 грн, що відображена у підпункті 2.2.12 частини 2 акта фактичної перевірки. Цей товар облікований у встановленому порядку, інакше РРО не роздрукував відповідний розрахунковий документ. Реєстратор розрахункових операцій усі відомості на товар, що реалізується (продається), отримує через електронний модуль із баз даних автоматизованої системи управління виробництвом Microsoft Dinamics Navision, яка застосовується товариством для ведення бухгалтерського обліку. На корпусі РРО немає клавіатури, щоб ввести товар поза обліком. Крім того, уся інформація щодо операції продажу товару передається на сервер ДПС України. Інші факти передачі прав власності на товари перевіркою не виявлені. Фактичною ознакою порушення в акті вказане ненадання для огляду протягом проведення перевірки документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарів, які перебували в реалізації (згідно акта зняття залишків). Такий висновок не відповідає обставинам та документам перевірки, оскільки до заперечень на акт перевірки позивач додав підтвердження установленого порядку ведення обліку товарів, що знаходились у місці продажу (господарському об'єкті), на загальну суму 208948,04 грн. Заперечення на акт перевірки і додані до них документи є невід'ємною частиною матеріалів перевірки і мали бути враховані відповідачами під час прийняття рішень. Рішення відповідача-3 про результати розгляду скарги, в описовій частині не містить повного переліку документів, які додані позивачем до заперечень та мали бути використані ДПС України під час розгляду скарги. Не надана відповідь на запитання та аргументи, які містяться у скарзі, з урахуванням, зокрема, переліку підстав для висновків зі статті 83 ПК України та всіх додатків до такого звернення позивача. Оскільки вмотивованість є прямо встановленою законом кваліфікаційною ознакою, і саме з відсутністю отримання такого рішення ПК України пов'язує настання такого правового наслідку як визнання скарги задоволеною, то відповідність критерію вмотивованості має оцінюватися обов'язково при встановленні юридичного факту, чи було у встановлені законом строки надане саме таке рішення, яке вимагається законом. Вважає, що невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 13.06.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" залишив без руху та надав строк для усунення недоліків шляхом зазначення у позовній заяві вимог щодо кожного з відповідачів.
На виконання ухвали суду від 13.06.2024 представник позивача подав до суду уточнений позов у якому просить
визнати відсутність компетенції (повноважень) Головного управління ДПС у Рівненській області щодо призначення та проведення фактичної перевірки складу Рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE",
визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Рівненській області від 24.01.2024 № 213-а "Про проведення фактичної перевірки",
визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 14.05.2024 № 14046/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги та
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків форми, за яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 208948,04 грн за не забезпечення ведення в установленому законодавством порядку обліку товарних запасів на 208948,04 грн на складі за адресою м. Рівне, вул. Київська, 102Ж.
Ухвалою від 18.06.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 24.06.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд прийняв до розгляду заяву представника товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" про уточнення позовної вимоги у справі № 560/8602/24.
Державна податкова служба України подала до суду відзив на позовну заяву в якому зазначає, що перевіркою встановлений факт реалізації товарів (запчастин до автомобілів) без наявності документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Протягом проведення перевірки документи на товари надані не були, які перебували в реалізації на загальну суму 208948,04 грн (згідно акта зняття залишків), чим порушені вимоги пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". За результатами розгляду акта перевірки Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП прийняте ППР від 29.02.2024 №219/33000703, згідно з яким до ТОВ "INTER CARS UKRAINE" застосовані штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 208948,04 грн (208948,04 грн х 100 %) за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку. У скарзі позивач просив скасувати зазначене ППР оскільки вважає, що перевірка проведена з порушенням норм чинного законодавства, а прийняте ППР не відповідає вимогам чинного законодавства. Державна податкова служба України розглянула скаргу ТОВ "INTER CARS UKRAINE" від 15.03.2024 на податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП від 29.02.2024 №219/33000703 та керуючись главою 4 ПК України залишила скаргу без задоволення, а ППР Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з ВПП від 29.02.2024 №219/33000703 без змін. Стверджує, що рішення ДПС про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. Відтак, позовна заява не містить обґрунтованих доводів порушення ДПС України законних прав та інтересів позивача, а тому підлягає залишенню без задоволення.
Представник позивача подав до суду відповідь на відзив відповідача-3 у якій зазначає, що відзив майже дослівно цитує рішення ДПС України про результати розгляду скарги, яке є предметом позову. Проте, рішенням від 14.05.2024 не здійснений аналіз поданих доводів та доказів. Зокрема, жодного заперечення по жодному доказу не наведено, що може свідчити про згоду відповідача-3 із ними. У рішенні ДПС України не наведена така підстава для задоволення скарги як надання позивачем первинних документів на 147 аркушах разом із запереченнями на акт перевірки ще до закінчення перевірки. Заперечення на акт перевірки і додані до них документи є невід'ємною частиною матеріалів перевірки і мали бути враховані відповідачами під час прийняття рішень в силу пункту 86.1 та підпункту 86.7.4 пункту 86.7 статті 86 ПК України. Однак вказаним обставинам у спірному рішенні від 14.05.2024 оцінка не відповідачем-3 не надана. Крім того, відсутні будь-які заперечення щодо відсутності компетенції у ГУ ДПС у Рівненській області проводити перевірку великого платника податків, оскільки ДПС України є юридичною особою, яка наділяє інших відповідачів повноваженнями (компетенцією). Питання компетенції структурного підрозділу та вимога про встановлення факту відсутності компетенції ГУ ДПС у Рівненській області стосується як відповідача-1, так і відповідача-3. Просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою від 03.07.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд заяву представника Держаної податкової служби України про закриття провадження у частині позовних вимог повернув без розгляду.
До суду надійшов відзив Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на позовну заяву у якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову. Стверджує, що норми підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України, якою визначено, що ППР приймається керівником контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу, є довільним трактуванням норм законодавства, оскільки ця норма не визначає конкретного суб'єкта ДПС. Вказує, що Головне управління ДПС у Рівненській області 16.02.2024 розглянуло заперечення від 02.02.2024 на акт фактичної перевірки від 29.01.2024 про результати фактичної перевірки. В ході розгляду заперечень висновки, викладені в акті фактичної перевірки від 29.01.2024 залишені без змін, а заперечення до акта перевірки - без задоволення. За наслідками вищезазначеного акта перевірки, відповідач-2 прийняв податкове повідомлення-рішення від 29.02.2024, яким за порушення пункту 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, а також статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до позивача застосована суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 208 948,04 грн. Вказує, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Правом на недопуск посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки позивач не скористався, жодних зауважень чи заперечень до наказу про проведення перевірки, направлень на проведення перевірки не було. Правове формулювання пункту 80.2. статті 80 ПК України, контекст якої передбачає (встановлює) можливість проведення перевірки, як за наявності виключно (хоча б) однієї підстави, указаної в цій нормі, так і за наявності одночасно декількох таких підстав у їх сукупності, що є мірою достатності для виникнення у контролюючого органу права на призначення перевірки. Водночас запроваджене законодавцем правове регулювання у цій нормі зумовлює і певні особливості її застосування контролюючим органом, оскільки абзацом 3 пункту 81.1. статті 81 ПК України закріплені обов'язкові вимоги до змісту наказу про призначення перевірки, зокрема, необхідність відображення у ньому підстави для її проведення, визначеної цим Кодексом. Аналіз підпункту 80.2.2. пункту 80.2. статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів. Обов'язки платника податків встановлено статтею 16 ПК України , за змістом підпунктів 16.1.2 та 16.1.12 пункту 16.1 якої платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, а також забезпечувати збереження документів, пов'язаних з виконанням податкового обов'язку, протягом строків, установлених ПК Укрнаїни. Крім того, пунктом 44.1. статті 44 Кодексу передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Протягом проведення перевірки документи не надані на товари, які перебували у реалізації на загальну суму 208948,04 грн, чим порушені вимоги пункту 12 статті 3 Закону №265. Вважає, що рішення керівника контролюючого органу - наказ від 24.01.2024 №213-а та акт перевірки відповідають вимогам ПК України, прийняті з дотриманням визначеної законодавством процедури, перевірка проведена за наявністю передбачених ПК України підстав. Таким чином, під час проведення фактичної перевірки контролюючим органом дотримані законодавчі положення, які визначають повноваження контролюючого органу, підстави, порядок проведення перевірки та оформлення результатів такої перевірки. Отже, виконання контролюючим органом своїх обов'язків щодо організації податкового контролю, зокрема, шляхом проведення перевірки не є порушенням прав платника, не спричиняє і не може спричинити негативних наслідків для нього у випадку належного ведення господарської діяльності, фінансової звітності, бухгалтерського обліку, у відповідності до норм податкового законодавства.
Від Головного управління ДПС у Рівненській області надійшов відзив на позовну заяву у якому представник зазначає, що позивач не наводить відомостей, які б свідчили про причинно-наслідковий зв'язок між порядком i підставами проведеної перевірки та встановленими порушеннями. При цьому, всупереч доводам позивача, відповідно до змісту наказу про проведення фактичної перевірки правовою підставою для прийняття зазначеного наказу є підпункт 80.2.2 пугкту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України. Відповідно перевірка проведена у межах і спосіб передбачений чинним законодавством України. Вказує, що суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. На момент перевірки відсутні документи, що підтверджують походження товарів, які зазначені в акті перевірки та акті зняття залишків. Абзацом першим пункту 44.6 статті 46 ПК України визначено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Відповідно до пунктів 85.2, 85.6 статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Цьому обов'язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), які б підтверджували задекларовані об'єкти оподаткування, суми податкових зобов'язань, дотримання вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладене на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункт 85.4 статті 85 ПК України. Отже, надання платником податків фінансово-господарських документів під час проведення перевірки є необхідною умовою підтвердження правомірності задекларованих платником показників податкового обліку. Обов'язок платника податків зберігати документи й надавати їх під час перевірки контролюючому органу кореспондує з компетенцією контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі документів. Ненадання платником податків документів на підтвердження задекларованих показників податкового обліку прирівнюється нормами пункту 44.6 статті 44 ПК України до їх відсутності. Крім того вказує, що суд при дослідженні правомірності оскаржуваного рішення має враховувати лише документи, що подавались платником податків безпосередньо суб'єкту владних повноважень, який приймав відповідні рішення. Адже, відповідно до норм чинного законодавства судом надається оцінка відповідності рішення контролюючого органу нормам чинного законодавства на момент його прийняття, то надання таких документів до позовної заяви не спростовує правомірності рішення контролюючого органу. У задоволенні позову просить відмовити.
Позивач подав до суду відповіді на відзиви відповідача-1 та відповідача-2 у яких вказує, що відсутні будь-які докази наявності компетенції у ГУ ДПС у Рівненській області проводити перевірку великого платника податків. Під час перевірки встановлений лише один факт реалізації (продажу) товару - проведення 25.01.2024 контрольної розрахункової операції щодо освіжувача повітря (код товару W31792) по ціні 201,33 грн, що зафіксований у підпункті 2.2.12 частини 2 акта фактичної перевірки. І цей товар був облікований у встановленому порядку, інакше РРО не роздрукував би відповідний розрахунковий документ. Крім того, якщо документів обліку на товари не надані інспекторам, то звідки взялась відпускна ціна цих запасів. Відтак, відповідач-1 має довести суду, що правильно визначив вартість товарів, а відповідач-2, що правильно розрахував розмір штрафних санкцій.
Ухвалою від 21.01.2025 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні клопотання представника Державної податкової служби України про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.
31.01 2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення, у яких зазначив, що фактичною перевіркою встановлено порушення позивачем п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: реалізацію товарів (запчастин до автомобілів) без наявності документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті) на загальну суму 208 948,04 грн. за цінами реалізації. Фактична перевірка проведена у присутності касира ОСОБА_1 та директора Мирона А.В., якому 29.01.2024 вручено примірник акта фактичної перевірки. Протягом проведення перевірки документи надані не були на товари, які перебували у реалізації на загальну суму 208 948,04 грн. (згідно акта зняття залишків). Зазначене є порушенням вимоги п.12 ст.3 Закону №265. Вказує також, що у пункті 4.1 Акта перевірки директор Мирон А.В. зауважив, що “Усі бухгалтерські документи передані на зберігання в архів Товариства за адресою: м. Хмельницький, вул. Толстого, 1/2 згідно наказу №44/1 від 30 травня 2016 року».
У поясненнях від 03.02.2025 року позивач просив не брати до уваги зазначені доводи відповідача, як безпідставні. Зазначив, що документи, що стосуються перевірки, надіслав відповідачу в електронному вигляді.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази у їх взаємному зв'язку та сукупності, суд встановив таке.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 17.04.2000, здійснює оптову торгівлю деталями та приладдям для автотранспортних засобів.
На підставі наказу Головного ДПС у Рівненській області від 24.01.2024 №213-а виданого, виданого на підставі листа ДПС України від 04.01.2024 №164/99-00-07-04-01-07 щодо здійснення контрольно-перевірочних заходів з продажу автомобільних запчастин, підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80, статті 20, підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, пункту 80.8 статті 80, пункту 82.3 статті 82 Податкового кодексу України, проведена фактична перевірка рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" з 25.01.2024 терміном 10 діб щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Результати перевірки оформлені актом від 29.01.2024 у якому встановлений факт реалізації товарів (запчастин до автомобілів) без наявності документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Протягом проведення перевірки документи надані не були на товари, які перебували в реалізації на загальну суму 208948,04 грн (згідно акта зняття залишків), чим порушені вимоги пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
02.02.2024 позивач подав до Головного управління ДПС у Рівненській області заперечення на акт перевірки за змістом якого вказав, що на складі рівненської філії станом на початок перевірки 25.01.2024 обліковува лось 28389 номенклатур запасних частин загальною кількістю 45200 одиниць. На вимогу інспекторів суб'єкт господарювання мав підготувати близько 50 тис. копій документів за один робочий день, що об'єктивно неможливо у наданий строк. 29.01.2024 після зняття залишків товарних запасів у кількості 14 найменувань інспектори відмовились отримати копії накладних на внутрішнє переміщення та доку ментів походження цих виокремлених товарів, що підтверджується актом про відмову. Натомість в акт зняття залишків замість офіційної ціни реалізації внесли ціну на товари, отриману з неві домого джерела та документально не підтверджену. Після цього інспектори покинули філію, оголосивши про завершення перевірки на третій (із десяти) день її проведення. Просив врахувати вказане заперечення.
У відповіді на заперечення на акт фактичної перевірки від 29.01.2024 відповідач-1 висновки викладені в акті перевірки від 29.01.2024 залишив без змін.
На підставі акту перевірки відповідач-2 29.02.2024 виніс податкове повідомлення-рішення №219/33000703 про застосування штрафних (Фінансових) санкцій на загальну суму 208948,04 грн (208948,04 грн х100 %) за здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку.
Зазначене рішення позивач оскаржив у адміністративному порядку.
Державна податкова служба України розглянула скаргу позивача від 15.03.2024 та керуючись статтею 56 Податкового кодексу України, рішенням ДПС від 27.03.2024 продовжила строк розгляду скарги до 16.05.2024.
Рішенням від 14.05.2024 відповідач-3 скаргу залишив без задоволення, а податкове повідомлення-рішення від 29.02.2024№219/33000703 без змін.
Вважаючи протиправними дії відповідача-1 щодо проведення фактичної перевірки та рішення відповідача-2 і відповідача-3, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Відповідно до абзацу 1 пункту 75.1, підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичної перевірки визначено статтею 80 ПК України.
Згідно із пунктом 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема підпункт 80.2.2 - у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 ПК України.
Представник товариства стверджує, що з 2016 року є великим платником податків й натепер перебуває на податковому обліку за основним місцем обліку в Західному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Тому саме відповідач-2 надсилає правомочні запити або проводить перевірки з питань державної податкової справи відповідно до норм пункту 64.7 статті 64 ПК України та положення про Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.
Відповідно до підпункту 41.1.1. пункту 41.1 статті 41 ПК України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.
Згідно із підпунктом 19-1.1.1 пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 ПК України визначено, що контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
Податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (пункт 45.2 статті 45 ПК України).
Відповідно до пункту 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).
Отже, в розумінні ПУ України контролюючим органом, який наділений повноваженням щодо проведення перевірок платників податків, є орган ДПС за місцем податкового обліку платника податків (основного або неосновного).
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" - Україна, 33027, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул.Дем'янчука С. академіка, будинок 8. Тому, наказ про проведення фактичної перевірки товариства виданий в межах повноважень відповідача-1.
У позовній заяві позивач стверджує, що листі від 04.01.2024, який слугував підставою для проведення фактичної перевірки, немає жодної інформації щодо про можливі порушення товариством податкового законодавства. Крім того, не надає послуги СТО, а продаж запчастин здійснює виключно із застосуванням РРО/ППРО.
У постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 Верховний Суд зазначив, що аналіз підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації від визначеного кола суб'єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни у сферах здійснення платниками податків розрахункових операцій, наявності чи відсутності відповідних дозвільних документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Отже, у випадку наявності обґрунтованих підстав для призначення фактичної перевірки, не можна вважати протиправним наказ про її призначення, у якому наявне покликання на вимоги підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України, але не розкрито зміст наявної/отриманої інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування про можливі порушення податкового законодавства, не конкретизовано норми права, які ймовірно порушив платник, із зазначенням доказів такого порушення. Покликання у наказі на підпункт 80.2.2 пункт 80.2 статті 80 ПК України, що утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації в розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Тому такий наказ не можна вважати протиправним.
Суд враховує, що інформацією, у зв'язку з якою прийнятий наказ від 24.01.2024 №213-а став лист від 04.01.2024 № 164/7/99-00-07-04-01-07, який доручено територіальним підрозділам ДПС проаналізувати діяльність СТО та магазинів з продажу автомобільних частин, що відноситься до виду діяльності позивача.
Встановлені обставини вказують на наявність у спірних правовідносинах як правової підстави для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.2 ПК України), так і фактичної (отримання відповідачем інформації щодо можливого допущеного порушення).
Відтак посилання представника позивача на відсутність підстав для призначення і проведення перевірки суд вважає необґрунтованим.
За приписами пунктів 80.7, 80.9, 80.10 статті 80 ПК України фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Строки проведення фактичної перевірки встановлені статтею 82 цього Кодексу. Порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу.
Тривалість перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, не повинна перевищувати 10 діб (пункт 82.3 статті 82 цього Кодексу).
Тобто, нормою пункту 82.3 статті 82 ПК України встановлене обмеження тривалості лише у вигляді верхньої межі (максимальної) на рівні 10 діб, натомість нижня (мінімальна) межа законодавчо не обмежена.
Наказом Головного ДПС у Рівненській області від 24.01.2024 №213-а визначений строк проведення фактичної перевірка рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" з 25.01.2024 терміном 10 діб, натомість результати перевірки оформлені актом від 29.01.2024. Тому аргументи позивача щодо самовільного скорочення строку проведення перевірки є необґрунтованими.
Пунктом 85.6 статті 85 ПК України визначено, що у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати. Зазначений акт підписується посадовою (службовою) особою контролюючого органу та платником податків або його законним представником. У разі відмови платника податків або його законного представника від підписання зазначеного акта в ньому вчиняється відповідний запис.
Водночас, у акті перевірки від 29.01.2024 встановлений факт реалізації товарів (запчастин до автомобілів) без наявності документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Протягом проведення перевірки позивачем документи надані не були на товари, які перебували в реалізації на загальну суму 208948,04 грн (згідно акта зняття залишків), чим порушені вимоги пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій (далі - РРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг". Отже, факту відмови надання копій документів посадовій (службовій) особі контролюючого органу акт перевірки не містить, тому у контролюючого органу відсутні підстави для складення акту, що засвідчує факт відмови.
Згідно із підпунктом 86.7.2. пунктом 86.7 статті 86 ПК України у разі отримання від платника податків у визначеному цим пунктом порядку заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів і пояснень контролюючий орган зобов'язаний повідомити платника податків про дату, час та місце/спосіб розгляду матеріалів перевірки, у тому числі в режимі відеоконференції. Таке повідомлення надсилається платнику податків протягом двох робочих днів з дня отримання від нього заперечень та/або додаткових документів і пояснень, але не пізніше ніж за чотири робочі дні до дня їх розгляду. Інформація (повідомлення) про розгляд контролюючим органом, визначеним підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, матеріалів перевірки в режимі відеоконференції надсилається платнику податків в електронному вигляді в електронний кабінет.
Повідомлення про розгляд комісією відповідача-1 заперечень на акт перевірки, який відбувся 16.02.2024 об 11:00 год, надіслане позивачу 08.02.2024. Відтак порушення відповідачем-1 процедури повідомлення розгляду заперечень до акту перевірки відсутні. Висновки Верховного Суду у постанові від 01.04.2021 по справі №810/1420/16 на які посилається представник позивача у позовній заяві, як на підставу для визнання податкового повідомлення-рішення протиправним у зв'язку із незабезпеченням відповідачем-1 права позивача на участь у процесі прийняття рішень за наслідками проведеної перевірки та порушення порядку розгляду заперечень на акт перевірки не є релевантними до справи що розглядається, оскільки у вказаному правовому висновку суду касаційної інстанції встановлене порушення надіслання запрошення - за день до розгляду матеріалів перевірки.
Відповідно до підпункту 86.7.5 пункту 86.7 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу на підставі висновку комісії контролюючого органу з питань розгляду заперечень протягом п'яти робочих днів, наступних за днем прийняття такого висновку комісією і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, у порядку, визначеному підпунктом 86.7.1 цього пункту.
Враховуючи, що фактична перевірка рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" відповідачем-1, то податкове повідомлення-рішення від 29.02.2024 №219/33000703 правомірно прийняло Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, оскільки прийняте щодо великого платника податків (товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE").
Спірне податкове повідомленням-рішення від 29.02.2024 № 219/33000703, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 208948,04 грн прийняте на підставі порушення пункту 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" № 265/95-ВР.
За змістом пункту 12 статті 3 Закону № 265/95-ВР (чинного на момент проведення перевірки) суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов'язані вести в порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів, здійснювати продаж лише тих товарів, що відображені в такому обліку. Порядок та форма обліку товарних запасів для фізичних осіб - підприємців, у тому числі платників єдиного податку, встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати контролюючим органам на початок проведення перевірки документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, пункт 12 статті 3 Закону №265/95-ВР зобов'язує суб'єктів господарювання (як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців) вести облік товарних запасів і у разі проведення перевірки надати документи (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження тих товарних запасів, які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). При цьому суб'єкт господарювання зобов'язаний надати такі документи на початок проведення перевірки.
Відповідальність за порушення вимог Закону №265/95-ВР унормована приписами розділу V цього Закону.
Стаття 20 Закону №265/95-ВР передбачає, що до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів, які не обліковані у встановленому порядку, та/або не надали під час проведення перевірки документи, які підтверджують облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті), за рішенням контролюючих органів застосовується фінансова санкція у розмірі вартості таких товарів, які не обліковані у встановленому порядку, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Такі вимоги не поширюються на фізичних осіб - підприємців, які є платниками єдиного податку та не зареєстровані платниками податку на додану вартість (крім тих, які здійснюють діяльність з реалізації технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, а також лікарських засобів та виробів медичного призначення, ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння).
За змістом наведеної норми суб'єкт господарювання несе відповідальність за (окремо або в сукупності):
1) здійснення реалізації товарів, які не обліковані у встановленому порядку;
2) ненадання під час перевірки документів, які підтверджують саме облік товарів, що знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті).
Таким чином, ненадання на початок проведення перевірки документів, які підтверджують облік товарів, що знаходяться в місці продажу (господарському об'єкті), є самостійною підставою для застосування штрафної санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 11.01.2024 у справі №420/12275/22.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що під час перевірки зафіксований лише один випадок реалізації (продажу) товару - це проведення 25.01.2024 контрольної розрахункової операції щодо освіжувача повітря по ціні 208,33 грн, що відображено у підпункті 2.2.12 частини 2 Акта фактичної перевірки. Зазначає, що товар однозначно облікований у встановленому порядку, інакше РРО не роздрукував відповідний розрахунковий документ. Інших фактів передачі прав власності на товари перевіркою не виявлено. Таким чином, вартість товарів, реалізація яких нібито мала місце без документів, визначена інспектором, що проводила перевірку на власний суб'єктивний розсуд.
Разом з тим, відповідачем-1 під час проведення перевірки встановлений факт реалізації товарів (запчастин до автомобілів) без наявності документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів (зокрема, але не виключно, документи щодо інвентаризації товарних запасів, документи про отримання товарів від інших суб'єктів господарювання та/або документи на внутрішнє переміщення товарів), які на момент перевірки знаходяться у місці продажу (господарському об'єкті). Крім того, протягом проведення перевірки документи надані не були на товари, які перебували в реалізації на загальну суму 208948,04 грн.
Вказане підтверджується актом зняття залишків станом на 29.01.2024 на загальну суму 208948,04 грн.
Ведення бухгалтерського обліку, який є підставою для податкового обліку, регламентується Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV (далі - Закон №996-XIV)
Статтею 9 Закону № 996-ХІV встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку.
Частиною першою статті 10 Закону № 996-ХІV встановлено, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов'язані проводити інвентаризацію активів і зобов'язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стані оцінка. Об'єкти і періодичність проведення інвентаризації визначаються власником (керівником) підприємства, крім випадків, коли її проведення є обов'язковим згідно з законодавством (частина друга статті10 цього Закону).
Відповідно до пункту 85.2. статті 85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. При цьому великий платник податків на запит контролюючого органу зобов'язаний також надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" копії таких документів, що створюються ним в електронній формі з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше двох робочих днів, наступних за днем отримання запиту.
Таким чином, суб'єкт господарювання зобов'язаний вести облік товарних запасів за місцем їх реалізації та здійснювати продаж лише тих товарів (послуг), що відображені в такому обліку. Водночас, на момент перевірки у позивача були відсутні документи, що підтверджують походження товарів, які зазначені в акті перевірки та акті зняття залишків.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що в ході проведення перевірки правомірно встановлене порушення вимог пункту 12 статті 3 Закону №265/95-ВР за яке застосовані штрафні санкції на підставі статті 20 Закону №265/95-ВР. Відтак, податкове повідомлення-рішення від 29.02.2024 № 219/33000703 прийняте контролюючим органом відповідно до норм чинного законодавства.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 14.05.2024 № 14046/6/99-00-06-03-02-06 суд вважає вказану вимогу безпідставною, оскільки обов'язковою ознакою дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.
Права позивача не порушені, оскільки у випадку незадоволення скарги платника податків таке рішення контролюючого органу не створює для платника податків будь-яких нових обов'язків, тобто не призводить до порушення прав останнього, внаслідок чого відсутні правові підстави для задоволення позову у цій частині.
За своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства повноваження ДПС щодо прийняття рішень за результатами розгляду скарг платника податків є дискреційними повноваженнями та визначаються виключною компетенцією органу.
Згідно правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2019 року по аналогічній справі № 810/869/16 та у постанові від 11.06.2019 по справі №826/24656/15 ) суд не наділений правом оцінювати повноту дослідження контролюючим органом обставин, викладених платником податків у скарзі.
Перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, суд не втручається у дискреційні повноваження (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Запровадженні Податковим кодексом України способи оскарження рішень податкових органів - адміністративний та судовий - повною мірою дають можливість платнику податків захистити порушене права, при цьому за механізмом їх реалізації вони не є тотожними, доводи позивача, викладені у скарзі оцінені судом під час розгляду справи, а не шляхом оцінки рішення прийнятого вищестоящими податковими органами за результатами адміністративного оскарження.
Тому, саме по собі рішення, прийняте за результатами вирішення податкового спору у порядку досудового врегулювання, не створює, не змінює та не припиняє будь - яких прав та обов'язків.
З огляду на вищезазначене, з урахуванням вищевказаної судової практики рішення від 14.05.2024 № 14046/6/99-00-06-03-02-06 не підлягає оскарженню, Державна податкова служба України діяла на підставі у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами та іншими нормативними актами України, рішення від 14.05.2024 за змістом та формою відповідають нормам чинного законодавства і тому скасуванню не підлягає.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачами доведена правомірність призначення та проведення фактичної перевірки складу рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE", наказу від 24.01.2024 № 213-а "Про проведення фактичної перевірки" та податкового повідомлення-рішення від 29.02.2024 № 219/33000703.
Враховуючи викладене, у задоволенні позову слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
у задоволенні позову товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" до Головного управління ДПС у Рівненській області, Західного міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Державної податкової служби України про визнання відсутності компетенції (повноважень) Головного управління ДПС у Рівненській області щодо призначення та проведення фактичної перевірки складу рівненської філії товариства з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE", визнання протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області з проведення фактичної перевірки на підставі наказу від 24.01.2024 № 213-а "Про проведення фактичної перевірки", визнання протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України від 14.05.2024 № 14046/6/99-00-06-03-02-06 про результати розгляду скарги та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Західного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 29.02.2024 № 219/33000703 відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "INTER CARS UKRAINE" (вул. Романа Шухевича, 8/9,м. Хмельницький,Хмельницький р-н, Хмельницька обл.,29025 , код ЄДРПОУ - 30865632)
Відповідач:Головне управління ДПС у Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,Рівненська обл., Рівненський р-н,33023 , код ЄДРПОУ - 44070166) Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Стрийська, 35,м. Львів,Львівська обл., Львівський р-н,79026 , код ЄДРПОУ - 44045187) Державна податкова служба України (пл. Львівська, 8,м. Київ,04053 , код ЄДРПОУ - 43005393)
Головуючий суддя О.К. Ковальчук