Справа № 500/6553/24
29 січня 2025 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі:
головуючої судді Мірінович У.А.
за участю:
секретаря судового засідання Потихач В.В.
представника позивача Равлів М.І.,
представника відповідача Шустової А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -
До Тернопільського окружного адміністративного суду, через представника Равліва М.І, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.03.2024, якими йому визначено суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості за податкові періоди 2021, 2022 та 2023 років, а саме:
№0044283-2407-1918-UA61040490000035010 на суму податку 79684,20грн;
№0044280-2407-1918-UA61040490000035010 на суму податку 86324,55грн,
№0044279-2407-1918-UA61040490000035010 на суму податку 88980,69грн,
№0044282-2407-1918-UA61040490000035010 на суму податку 76674,00грн,
№0044281-2407-1918-UA61040490000035010 на суму податку 83063,50грн,
№0044278-2407-1918-UA61040490000035010 на суму податку 85619,30грн.
В обґрунтування позову позивач вказує, що зареєстрований як фізична особа-підприємець, основним видом його економічної діяльності є « 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (основний)», інші види економічної діяльності: « 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну», « 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва», « 23.69 Виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу», « 43.39 Інші роботи із завершення будівництва», « 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами», « 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах», « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», « 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», « 42.11 Будівництво доріг і автострад».
Зазначає, що у власності позивача перебуває, два об'єкти нежитлової нерухомості, а саме: об'єкт з реєстраційним номером 1700419161101, цех по виготовленню бруківки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а також об'єкт з реєстраційним номером 1700415661101, цех по виготовленню бруківки, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач вказує, що підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, відтак, на його думку, оскільки належне йому нерухоме майно (цех по виготовленню бруківки), що розташоване за адресою АДРЕСА_1 віднесено до будівель промисловості та використовується ним у підприємницькій діяльності, то об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості - відсутній, а податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню.
Ухвалою від 04.11.2024 суд залишив позовну заяву без руху.
Ухвалою від 05.11.2024 суд відкрив провадження в даній адміністративній справі та ухвалив її розгляд проводити за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання у справі на 03.12.2024.
21.11.2024 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву відповідача із змісту якого слідує, що він повністю заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи свою позицію тим, що податковим органом з інформації яка міститься у інформації з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, встановлено, що у власності позивача перебуває два об'єкти нежитлової нерухомості загальною площею 1328,07 кв.м. та 1277,90 кв.м., які знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , з огляду на що, враховуючи відсутність відомостей про те, що вказана нерухомість використовується позивачем у його господарській діяльності (що дало б можливість застосувати до такого майна передбачену законом податкову пільгу), контролюючим органом винесено оскаржені податкові повідомлення-рішення (арк. справи 65-82).
Окрім цього, податковим органом подано до суду заяву про залишення позову без розгляду з підстав пропуску процесуального строку на звернення до суду з даним позовом на три дні (арк. справи 58-60).
22.11.2024 представником позивача подано заяву з додатками про поновлення процесуального строку на звернення до суду із заявленими позовними вимогами, в обґрунтування якої, зазначено, що позов у даній судові справі було подано у межах п'яти днів після отримання рішення ДПС України за результатом розгляду скарги на податкові повідомлення-рішення, які є предметом оскарження в межах даної судової справи (арк. справи 83-98).
В підготовчому засіданні, призначеному на 11.12.2024, суд виніс ухвалу, якою відмовив у задоволенні заяви податкового органу про залишення позову без розгляду та оголосив перерву до 17.12.2024 з метою надання стороні позивача можливості подати докази фактичного використання у період 2021, 2022 та 2023 років у межах підприємницької діяльності за функціональним призначенням (промислове виробництво) належних йому об'єктів нежитлової нерухомості, які оподатковано оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями.
12.12.2024 відповідачем подано до суду додаткові пояснення з додатками, у яких податковий орган вказує на те, що відповідно до вимог розділу VIII Поряду обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року №1588, платники податків зобов'язані повідомляти податковий орган про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючий орган за основним місцем обліку у порядку, встановленому цим розділом, до яких віднесено майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів (Повідомлення форми 20-ОПП).
Вказує, що позивачем таке повідомлення подано та віднесено об'єкт нежитлової нерухомості за адресою: АДРЕСА_1 обліковується об'єкт оподаткування - цех, реєстраційний номер об'єкта оподаткування відсутній, до об'єктів через який позивач провадить свою діяльність, однак, такий об'єкт обліковується у ГУ ДПС у Тернопільській області з 25.04.2024, в той час як оскаржені податкові повідомлення-рішення стосуються податкових періодів 2021, 2022 та 2023 років, за які позивачем форма 20-ОПП не подавалась.
Додатково наголошує позивачем у підтвердження здійснення господарської діяльності у 2021-2023 роках з використанням оподаткованої нежитлової нерухомості надано лише копії податкових декларацій платника єдиного податку. Однак податковий орган наголошує, що у поданих позивачем податкових деклараціях зазначено лише відомості про види підприємницької діяльності без конкретизації щодо здійснення діяльності позивачем за певним видом: виробництво інших виробів із бетону, гіпсу та цементу. Жодного підтвердження руху коштів, використання транспортних засобів, інструментів, залучення робочої сили; копій видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, актів виконаних робіт, договорів, платіжних доручень тощо як до суду, так і до контролюючого органу надано не було (арк. справи 109 - 119).
16.12.2024 представником позивача подано до суду додаткові пояснення з додатками, у яких ним зазначено, що у податковій декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця у графі 10 «види підприємницької діяльності у світному періоді» визначено тільки ті види діяльності які повністю відображали суть здійснення діяльності позивача з виготовлення виробів з бетону, яка полягає у виготовленні виробів з бетону (бруківка, бордюри, напів сфери, решітки, бетонні вази та інше) продаж їх та транспортування. Окремо зазначив, що у податковій декларації є відомості про те, що фактична кількість найманих працівників позивача становить 5 чоловік. На підтвердження господарських операцій представником позивача надано банківські виписки по рахунку ФОП ОСОБА_1 за період 2022 рік та 2023 рік, частину видаткових накладних на придбання товарів для виготовлення виробів з бетону та видаткових накладних на продаж товару у 2022 та 2023 роках.
Вказано, що частину документі було знищено 14.05.2023 внаслідок збройної агресії російської федерації через пошкодження виробничих потужностей позивача, що підтверджується актом комісійного обстеження пошкодженого об'єкта (арк. справи 120-146).
В підготовчому засіданні 17.12.2024 суд з урахуванням думки учасників справи долучив до матеріалів справи надані сторонами докази та закрив підготовче провадження, призначивши справу до судового розгляду по суті на 15.01.2025.
В судовому засіданні, призначеному на 15.01.2025, суд оголосив перерву до 28.01.2025 та зобов'язав відповідача надати інформацію щодо звернення позивача до податкового органу із відповідними повідомленнями стосовно обставин знищення його бухгалтерських документів у 2023 році.
Окрім цього, суд повторно запропонував стороні позивача надати докази фактичного використання у 2023 році в межах підприємницької діяльності за функціональним призначенням належних йому об'єктів нежитлової нерухомості, які оподатковано оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями, зокрема тих, які було складено після пошкодження 14.05.2023 внаслідок збройної агресії російської федерації виробничих потужностей позивача.
24.01.2025 представником відповідача подано додаткові пояснення, у яких на спростування доводів сторони позивача про втрату первинних документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, через пошкодження виробничих потужностей внаслідок збройної агресії російської федерації, зазначено, що Податковим кодексом України визначено порядок дій платника податків у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення первинних документів, та встановлено «обов'язок» платника податків письмово повідомити про настання такої події контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів). Однак, податковий орган вказує, що позивач не повідомляв про знищення його первинних документів у встановлений законом спосіб, як і не виконав обов'язку щодо відновлення таких бухгалтерських документів (арк. справи 155).
28.01.2025 представником позивача подано додаткові пояснення у справі з додатками, а саме: первинними документами щодо використання нерухомого майна в господарській діяльності, у яких зазначено також, що рішеннями Тернопільського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 у справі №500/3761/20 та від 08.02.2021 у справі №500/4208/20, які набрали законної сили, встановлено, що дані об'єкти нежитлової нерухомості, які оподатковано оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями, - є об'єктами промисловості, а тому повинна застосовуватися пільга, встановлена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України (арк. справи 159-184).
В судовому засіданні, призначеному на 28.01.2025, суд оголосив перерву до 29.01.2025 з метою надання представнику податкового органу часу на ознайомлення із представленими представником позивача доказами.
У судовому засіданні 29.01.2025, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та письмових заяв та пояснень, які подавались в ході судового розгляду справи.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечила проти задоволення позовних вимог з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву та наданих додаткових поясненнях в ході судового розгляду справи, просила у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, позивач - ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), з 10.04.2000 зареєстрований як фізична особа-підприємець, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 11.10.2018, номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 26460170000006422, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Тернопільській області (арк. справи 7-8).
Із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що основним видом економічної діяльності позивача є: « 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням».
Додатковими видами економічної діяльності є: « 08.12 Добування піску, гравію, глин і каоліну», «23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва», « 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу», « 43.39 Інші роботи із завершення будівництва», « 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами», « 47.78 Роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах», « 49.41 Вантажний автомобільний транспорт», « 68.20 Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна», « 42.11 Будівництво доріг і автострад».
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №146335367 від 21.11.2018 позивач є власником нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, цеху по виготовленню бруківки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1700419161101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 6110100000:11:001:0043, відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: будинок для приїжджих, Г, загальна площа 133,6 кв.м.; виробничий цех №2, Д, загальна площа 364,7 кв.м.; склад сипучих матеріалів, Е, загальна площа 169,9 кв.м.; виробничий цех №3, Ж, загальна площа 147 кв.м.; виробничий цех №4, К, загальна площа 462,7 кв.м. (арк. справи 10).
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №16000349 від 19.03.2019 позивач є власником нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення, цеху по виготовленню бруківки, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1700415661101, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , земельна ділянка місця розташування: кадастровий номер 6110100000:11:001:0006, відомості про складові частини об'єкта нерухомого майна: адміністративно-побутовий будинок, Б, загальна площа 577,7 кв.м.; виробничий цех №1, В, загальна площа 746,2 кв.м.; прохідна, І, загальна площа 4,8 кв.м. (арк. справи 9).
Належні позивачу будівлі, а саме: цехи по виготовленню бруківки є виробничими будівлями, що підтверджується відповідними технічними паспортами на них (арк. справи 35 зворот-39, 39 зворот - 42).
Головним управлінням ДПС у Тернопільській області проведено розрахунок податку на зазначені об'єкти нерухомого майна за податкові періоди 2021, 2022 та 2023 років та винесено податкові повідомлення-рішення від 08.03.2024, якими позивачу визначено суми податкових зобов'язань за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, а саме:
№0044283-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 79684,20грн (об'єкт нерухомості, площею 1328,07 кв.м. за 2021 рік, арк. справи 23);
№0044282-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 76674,00грн (об'єкт нерухомості, площею 1277, 90 кв.м. за 2021 рік, арк. справи 23 зворот);
№0044280-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 86324,55грн (об'єкт нерухомості, площею 1328,07 кв.м. за 2022 рік, арк. справи 24);
№0044281-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 83063,50грн (об'єкт нерухомості, площею 1277, 90 кв.м. за 2022 рік, арк. справи 24 зворот);
№0044279-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 88980,69грн (об'єкт нерухомості, площею 1328,07 кв.м. за 2023 рік, арк. справи 25 зворот);
№0044278-2407-1918-UA61040490000035010 на суму 85619,30 грн (об'єкт нерухомості, площею 1277, 90 кв.м. за 2023 рік, арк. справи 25)
Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся із даним позовом в суд.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує частину другу статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.
Підстави та порядок обчислення та справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачено статтею 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Так зокрема, підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України встановлено, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписами підпункту 266.2.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України визначено, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункти 266.3.1 та 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).
Таким чином, з аналізу наведеного нормативно-правового регулювання слідує, що власник нежитлової нерухомості, яка за своїм окремими характеристиками і площею підпадає під об'єкт оподаткування, є платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, разом з детальним розрахунком суми/сум податку, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються платнику податку контролюючим органом у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Суд враховує, що спірним у межах заявлених позовних вимог є те, чи підпадають під об'єкт оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у 2021, 2022 та 2023 роках два об'єкти нежитлової нерухомості, що належать позивачу на праві приватної власності, а саме: об'єкт з реєстраційним номером 1700419161101, цех по виготовленню бруківки, що розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Будного 1 а, а також об'єкт з реєстраційним номером 1700415661101, цех по виготовленню бруківки, що розташований за адресою: м. Тернопіль, вул. С. Будного 1 а, а також чи має позивач право на податкову пільгу, передбачену підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
В контексті спірних правовідносин суд зазначає, що відповідно до пункту 30.1 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов'язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.
Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об'єкт оподаткування або характер та суспільне значення здійснюваних ними витрат (пункт 30.2 статті 30 ПК України).
Податкові пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки встановлено положеннями підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
Відповідно до підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (в редакції, яка діяла з 23.05.2020 до 31.12.2023) не є об'єктом оподаткування: будівлі промисловості, віднесені до групи «Будівлі промислові та склади» (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
З аналізу цієї норми висновується, що її застосування передбачає наявність таких умов, перша з яких - власник об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) є промисловим товаровиробником, друга - об'єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у промисловій діяльності, третя - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).
Застосування підпункту «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17.02.2020 у справі №820/3556/17 та в подальшому неодноразово підтримано в постановах Верховного Суду від 06.08.2024 у справі №200/3532/20-а, від 22.10.2024 у справі №260/8694/23 тощо.
Отже, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством передбачена преференція, яка полягає у виключенні з об'єктів оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, таких об'єктів, як будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств, якщо вони беруть участь у господарській діяльності власника об'єктів нерухомості як виробничі одиниці (постанова Верховного Суду у справі №200/3532/20-а від 06.08.2024).
Згідно вимог підпункту 14.1.129-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема, будівлі промислові та склади (підпункт «ґ»).
Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 (далі - ДК 018-2000), який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб'єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об'єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Відповідно до ДК 018-2000 клас 1251 «Будівлі промислові» віднесено до групи 125 «Будівлі промислові та склади». Клас 1251 «Будівлі промислові» включає криті будівлі промислового призначення, наприклад, фабрики, майстерні, бойні, пивоварні заводи, складальні підприємства тощо.
До будівель промисловості відносяться об'єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1251 «Будівлі промислові», що включає підкласи: 1251.1 «Будівлі підприємств машинобудування та металообробної промисловості»; 1251.2 «Будівлі підприємств чорної металургії»; 1251.3 «Будівлі підприємств хімічної та нафтохімічної промисловості»; 1251.4 «Будівлі підприємств легкої промисловості»; 1251.5 «Будівлі підприємств харчової промисловості»; 1251.6 «Будівлі підприємств медичної та мікробіологічної промисловості»; 1251.7 «Будівлі підприємств лісової деревообробної та целюлозно-паперової промисловості»; 1251.8 «Будівлі підприємств будівельної індустрії, будівельних матеріалів та індустрії, будівельних матеріалів та виробів, скляної та фарфоро- фаянсової промисловості»; 1251.9 «Будівлі інших промислових виробництв, включаючи поліграфічне».
Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об'єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.
Таким чином, належні позивачу об'єкти нерухомості, а саме: цехи по виготовленню бруківки, що розташовані за адресою: Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Будного С., будинок 1а, є будівлями промисловості, на які може бути поширена податкова пільга, передбачена підпунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, за умови використання такої нерухомості за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва будь-якого виду.
Водночас, сама по собі специфіка об'єкта оподаткування - наявність спеціального статусу будівлі, а саме: статусу будівлі промисловості,- не може бути достатньою підставою для звільнення від оподаткування, оскільки законодавець пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки з його статусом (придатністю його до застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з фактичним використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №812/1800/18, від 27.01.2022 у справі №826/6649/17, від 31.05.2022 у справі №420/12318/21.
Отже, необхідно встановити, чи використовував позивач належні йому об'єкти нерухомості, які є будівлями промисловості, у своїй підприємницькій діяльності з врахуванням виду здійснюваної ним діяльності у податкових періодах 2021, 2022 та 2023 років.
Судом встановлено, що з 10.04.2000 позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець, про що свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з відомостями про основний вид економічної діяльності « 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням».
Серед інших видів економічної діяльності позивача також є: « 23.61 Виготовлення виробів із бетону для будівництва», « 23.69 Виробництво інших виробів із бетону гіпсу та цементу».
Першочергово слід зазначити, що відповідно до вимог пункту 63.3 статті 63 ПК України, платник податків зобов'язаний, зокрема, повідомляти про всі об'єкти оподаткування контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України №1588 від 09.12.2011, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 р. за №1562/20300 (далі - Порядок №1588).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588, платник податків зобов'язаний повідомляти про об'єкти оподаткування та об'єкти, пов'язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об'єкти оподаткування), є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України. Повідомлення за формою №20-ОПП повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи-підприємці в разі - наявності, виникнення, зміни типу об'єкта оподаткування.
Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об'єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Отже, чинним податковим законодавством визначено, що повідомлення про об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за ф. №20-ОПП, подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об'єктом оподаткування.
Платник податків зобов'язаний повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків.
З матеріалів справи не встановлено, а позивачем не надано доказів виконання позивачем податкового обов'язку щодо подання до податкового органу повідомлення форми №20-ОПП про об'єкт оподаткування нерухомого майна, який належить позивачу та через який (як стверджує позивач) ним провадиться господарська діяльність за звітні періоди 2021, 2022 та 2023 року, а саме: цехи по виготовленню бруківки, що розташовані за адресою Тернопільська область, місто Тернопіль, вулиця Будного С., будинок 1а.
При цьому, в ході судового розгляду судом встановлено, а представником позивача не заперечено, що повідомлення форми 20-ОПП було подано до контролюючого органу лише 25.04.2024, тобто після прийняття оскаржуваних рішень (арк. справи 116). Доказів іншого сторонами не представлено, а судом не здобуто.
Разом з тим, для підтвердження обставин використання вказаних об'єктів нежитлової нерухомості у провадженні господарської діяльності позивачем надано декларації платника єдиного податку фізичної особи-підприємця за 2021 рік (арк. справи 16-17), за 2022 рік (арк. справи 17 зворот - 19) та за 2023 рік (арк. справи 20-22), а також частину первинних документів у розрізі звітних періодів.
Так зокрема, щодо звітного періоду 2021 року позивачем у підтвердження безпосереднього використання цехів з у господарській діяльності надано видаткові накладні на реалізацію позивачем контрагентам товарів різної номенклатури (піддонів, фарби для бетону, піску, автопослуг, квітників, решіток, бордюрів, урн для сміття), а саме:
№2005-0000008 від 20 травня 2021 року (арк. справи 172); №2610-0012 від 26 жовтня 2021 року (арк. справи 172); №1506-0008 від 15червня 2021 року (арк. справи 172 зворот); №1506-0005 від 15 червня 2021 року (арк. справи 172 зворот); №2009-0011 від 20 вересня 2021 року (арк. справи 173); №2602-0002 від 26 лютого 2021 року (арк. справи 173); №0502-0001 від 05 лютого 2021 року (арк. справи 173 зворот); №1511-0015 від 15 листопада 2021 року (арк. справи 173 зворот); №0111-0008 від 01 листопада 2021 року (арк. справи 174); №2809-0005 від 28 вересня 2021 року (арк. справи 174); №1509-0001 від 15 вересня 2021 року (арк. справи 174 зворот); №0607-0001 від 06 липня 2021 року (арк. справи 174 зворот); №1310-0015 від 13 жовтня 2021 року (арк. справи 175); №0609-0005 від 06 вересня 2021 року (арк. справи 175); №1108-0019 від 11 серпня 2021 року (арк. справи 175 зворот); №3007-0019 від 30 липня 2021 року (арк. справи 175 зворот); №2907-0017 від 29 липня 2021 року (арк. справи 176); №2207-0006 від 22 липня 2021 року (арк. справи 176); №2207-0004 від 22 липня 2021 року (арк. справи 176 зворот); №1307-0005 від 13 липня 2021 року (арк. справи 176 зворот), №2610-0012 від 26 жовтня 2021 року (арк. справи 177); №0612-0005 від 06 грудня 2021 року (арк. справи 177); №3006-0007 від 30 червня 2021 року (арк. справи 177 зворот); №2606-0007 від 26 червня 2021 року (арк. справи 177 зворот); №1806-0006 від 18 червня 2021 року (арк. справи 178); №0907-0017 від 09 липня 2021 року (арк. справи 178); №0807-0002 від 08 липня 2021 року (арк. справи 178 зворот); №2105-0002 від 21 травня 2021 року (арк. справи 178 зворот); №0806-0003 від 08 червня 2021 року (арк. справи 179); №2605-0001 від 26 травня 2021 року (арк. справи 179) та №0306-0004 від 03 червня 2021 року (арк. справи 179 зворот).
Також надано банківську виписку по рахунку ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «Райфайзен банк» за 2021 рік (арк. справи 161-169).
Щодо звітного періоду 2022 року у підтвердження використання цехів у господарській діяльності позивачем надано видаткові накладні на реалізацію контрагентам товарів різної номенклатури (фарб до бетону, піддонів, квітників, решіток, бордюрів, урн для сміття, напівсфер парковочних, бруківки, плитки, сфер, відсів гранітний), а саме:
№3009-004 від 30 вересня 2022 року (арк. справи 140), №2610-0007 від 26 жовтня 2022 року (арк. справи 140), №0607-0013 від 06 липня 2022 року (арк. справи 140 зворот), №1507-0004 від 15 липня 2022 року (арк. справи 140 зворот), №2107-0005 від 21 липня 2022 року (арк. справи 141), №2809-0004 від 28 вересня 2022 року (арк. справи 141), №0509-0008 від 05 вересня 2022 року (арк. справи 141 зворот), №2809-0010 від 28 вересня 2022 року (арк. справи 141 зворот), №0106-0009 від 01 червня 2022 року (арк. справи 142), №2006-0004 від 20 червня 2022 року (арк. справи 142), №1606-0009 від 16 червня 2022 року (арк. справи 142 зворот), №2406-0001 від 24 червня 2022 року (арк. справи 142 зворот), №2806-0001 від 28 червня 2022 року (арк. справи 143), №2706-0002 від 27 червня 2022 року (арк. справи 143), №2706-0009 від 27 червня 2022 року (арк. справи 143 зворот), №2306-0014 від 23 червня 2022 року (арк. справи 143 зворот, №1205-0013 від 12 травня 2022 року (арк. справи 144), №2505-0004 від 25 травня 2022 року (арк. справи 144), №2505-0006 від 25 травня 2022 року (арк. справа 144 зворот), №2005-0003 від 20 травня 2022 року (арк. справи 144 зворот), №1404-0011 від 14 квітня 2022 року (арк. справи 145).
Також надано банківську виписку по № НОМЕР_2 в АТ «Райфайзен банк» за 2022 рік (арк. справи 132-135) та п'ять видаткових накладних на придбання щебню та цементу, а саме: №с1010-001 від 10 жовтня 2022 року (арк. справи 126), №ю2009-002 від 20 вересня 2022 року (арк. справи 126), №ю2508-005 від 25 серпня 2022 року (арк. справи 126 зворот), №ю2306-003 від 23 червня 2022 року (арк. справи 126 зворот), №с1105-001 від 11 травня 2022 року (арк. справи 127).
Щодо звітного періоду 2023 року, то у підтвердження використання цехів у господарській діяльності позивач також надав видаткові накладні на реалізацію контрагентам у 2023 році товарів різної номенклатури (піддонів, фарби для бетону, піску, автопослуг, квітників, решіток, бордюрів, урн для сміття), а саме:
№2303-0006 від 23 березня 2023 року (арк. справи 138), №1603-0002 від 16 березня 2023 року (арк. справи 138), №2408-0006 від 24 серпня 2023 року (арк. справи 138 зворот), №2012-0001 від 20 грудня 2023 року (арк. справи 138 зворот) та №3008-0004 від 30 серпня 2023 року (арк. справи 139).
Позивачем також за вказаний рік надано банківську виписку по рахунку ФОП ОСОБА_1 № НОМЕР_2 в АТ «Райфайзен банк» за 2023 рік (арк. справи 128-131) та чотири видаткові накладні на придбання щебню та цементу для виготовлення виробів з бетону, а саме: №ю2007-001 від 20 липня 2023 року (арк. справи 125), №с2106-001 від 21 червня 2023 року (арк. справи 125), №ю0504-001 від 05 квітня 2023 року (арк. справи 125 зворот), №с0304-001 від 03 квітня 2023 року (арк. справи 125 зворот).
Окремо позивачем було надано накладну №12 від 05.03.2015 про отримання вібропреса для виготовлення бруківки (арк. справи 180), протоколи результатів випробувань зразків виробів бетонних тротуарних на відповідність вимогам ДСТУ, відібраних станом на 13.04.2009 (протокол №70 від 01.07.2009 та протокол №76 від 01.07.2009), а також зразків виробів блоків бетонних стінових, відібраних також станом на 13.04.2009 (протокол №73 від 01.07.2009); сертифікат №UA1.041.0002353-11 про відповідність продукції (блоків рядових порожнистих) обов'язковим вимогам ДСТУ Б.В.1.4-1.01, - термін дії сертифікату з 13.01.2011 до 12.01.2012 (арк. справи 184).
Надаючи оцінку вказаним доказам, суд зазначає, що із наданих відповідачем суду реєстраційно-облікових відомостей щодо позивача як платника податків (арк. справи 112-113) слідує, що серед об'єктів через які він провадить свою господарську діяльність є кар'єр та колісна техніка для всіх видів робіт.
Із аналізу представлених суду видаткових накладних «на реалізацію» слідує, що позивач здійснював продаж товарів, в тому числі за номенклатурою товару: пісок, піддони, фарби для бетону, пісок, автопослуги, квітники, решітки, бордюри, урни для сміття, що відповідає його основному виду економічної діяльності, водночас, не є свідченням використання позивачем у 2021, 2022 та 2023 роках спірних об'єктів нерухомого майна за функціональним призначенням, а є лише доказом постачання платником податкам товару в межах здійснення господарської діяльності.
Водночас, щодо наданих позивачем видаткових накладних на придбання щебню та цементу з метою (за твердженням позивача) виробництва виробів з бетону, то суд звертає увагу що їх надано лише за 2022 та 2023 роки, в той час як за звітний 2021 рік жодних накладних на придбання сировини суду не представлено, а судом не здобуто.
Разом з тим суд зазначає, що доказів використання придбаної сировини у виробництві виробів з бетону в спірних об'єктах не представлено. Як і не представлено будь-яких доказів технологічного циклу виробництва виробів з бетону, наявність обладнання, придбання продукції (сировини) і виготовлення з неї готових товарів, наявності своєї торгової марки, виробничих затрат тощо.
Позивачем надано накладну №12 від 05.03.2015 про отримання у 2015 році вібропреса для виготовлення бруківки від постачальника, разом з тим, доказів використання (встановлення) такого преса на площі спірних об'єктів нерухомого майна позивача суду не надано, як і не надано доказів експлуатації такого преса у оподаткованих періодах.
Позивачем також надано протоколи результатів випробувань виробів бетонних тротуарних та блоків бетонних стінових на відповідність вимогам ДСТУ, водночас, суд такі не приймає до уваги, позаяк такі протоколи стосуються зразків продукції, які було відібрано станом на 01.07.2009. При цьому, протоколів результатів випробувань бетонних виробів позивача у 2021, 2022 та 2023 суду не надано.
Аналогічно, стороною позивача надано суду сертифікат №UA1.041.0002353-11 про відповідність продукції вимогам ДСТУ Б.В.1.4-1.01, який видано ДП «Тернопільстандартметрологія» на підставі протоколів випробувань виробів №215с від 29.12.2010 та №0052-П 04.06.2010 щодо блоків рядових порожнистих, однак термін дії такого сертифікату закінчився 12.01.2012, в той час як інших сертифікатів про відповідність продукції (зокрема ДСТУ Б В.2.7-176:2008 Будівельні матеріали. Суміші бетонні та бетон. Загальні технічні умови, які були чинні у 2021, 2022 та 2023) стороною позивача не представлено, а судом не здобуто.
Також позивачем не доведено наявності працевлаштованих осіб, праця яких стосувалася саме вказаного виробництва, а не перебування у відносинах найму з позивачем.
Щодо податкових декларацій платника єдиного податку, наданих у підтвердження обставин виробництва у цехах виробів з бетону, то суд враховує, що відповідно до пункту 46.1. статті 46 ПК України, податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов'язання, у тому числі податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку, а також суми нарахованого єдиного внеску.
Відтак, податкова декларація за своєю суттю не є документом, що підтверджує виробництво тієї чи іншої продукції, а лише стосується відображення відомостей, необхідних для здійснення адміністрування та сплати загальнообов'язкових платежів до відповідного бюджету.
При цьому, щодо тверджень представника позивача про те, що ним не надано частину первинних документів, оскільки їх було знищено 14.05.2023 внаслідок збройної агресії російської федерації через пошкодження виробничих потужностей позивача, на підтвердження чого надано акт комісійного обстеження пошкодженого об'єкта, то суд зазначає, що пунктом 44.1 статті 44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
При цьому, Податковий кодекс України допускає можливість виникнення обставин втрати, пошкодження або знищення первинних документів, однак пункту 44.5 статті 44 встановлює, що у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень.
Вказаний пункт також імперативно зобов'язує платника податків вжити заходи відновлення втрачених документів протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.
За невиконання такого обов'язку, визначено настання негативних наслідків для платника податків, а саме:
згідно з абзацом 4 пункту 44.5 статті 44 ПК України, у разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Принагідно суд зазначає, що пункт 44.5 статті 44 доповнено абзацом четвертим згідно із Законом №466-IX від 16.01.2020.
Доказів виконання вищезазначеної процедури інформування податкового органу про втрату первинних документів та їх відновлення у передбачений законом спосіб, - сторонами не представлено, а судом не здобуто, з огляду на що, у суд відхиляє такі доводи сторони позивача.
Суд наголошує, що встановлена законодавцем згідно з пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України податкова пільга має на меті стимулювання розвитку промислового виробництва, створення для цього сприятливих умов, в тому числі, фінансових. Однак, позивачем не доведено здійснення у 2021, 2022 та 2023 роках промислового виробництва бетонних виробів з використанням спірних будівель, з огляду на що право на фінансове сприяння з боку держави у вигляді звільнення від сплати податку на промислові будівлі він не набув.
Отже, за встановлених у справі обставин щодо невикористання позивачем спірних будівель в межах саме власної підприємницької діяльності за функціональним призначенням, права на пільгу, передбачену пунктом «є» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, позивач не має.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно частиною другою статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Тернопільській області від 08 березня 2024 року за номерами: №0044283-2407-1918-UA61040490000035010, №0044280-2407-1918-UA61040490000035010, №0044279-2407-1918-UA61040490000035010, №0044282-2407-1918-UA61040490000035010, №0044281-2407-1918-UA61040490000035010, №0044278-2407-1918-UA61040490000035010, - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 10 лютого 2025 року.
Реквізити учасників справи:
позивач: - ОСОБА_1 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 код ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_1 );
відповідач: - Головне управління ДПС у Тернопільській області (місцезнаходження/місце проживання: вул. Білецька, 1,м. Тернопіль,Тернопільський р-н, Тернопільська обл.,46003 код ЄДРПОУ/РНОКПП 44143637).
Головуючий суддя Мірінович У.А.