про залишення позовної заяви без руху після відкриття провадження у справі
10 лютого 2025 року м. ДніпроСправа № 360/1564/24
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Чернявська Т.І., під час розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви від 23 грудня 2024 року б/н, просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо безпідставного ненарахування та невиплати ОСОБА_1 одноразової винагороди у розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за період участі в бойових діях з 04 травня 2024 року по 05 травня 2024 року, з 10 травня 2024 року по 31 травня 2024 року, з 01 червня 2024 року по 05 червня 2024 року, з 11 червня 2024 року по 15 червня 2024 року, з 19 червня 2024 року по 23 червня 2024 року, з 27 червня 2024 року по 29 червня 2024 року, з 01 липня 2024 року по 06 липня 2024 року, з 09 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 31 серпня 2024 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати ОСОБА_1 одноразову винагороду у розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за періоди участі в бойових діях з 04 травня 2024 року по 05 травня 2024 року, з 10 травня 2024 року по 31 травня 2024 року, з 01 червня 2024 року по 05 червня 2024 року, з 11 червня 2024 року по 15 червня 2024 року, з 19 червня 2024 року по 23 червня 2024 року, з 27 червня 2024 року по 29 червня 2024 року, з 01 липня 2024 року по 06 липня 2024 року, з 09 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 31 серпня 2024 року, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Ухвалою від 24 грудня 2024 року про відкриття провадження в адміністративній справі серед іншого вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); встановлено відповідачу строк для подання через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) відзиву на позовну заяву (відзиву) і всіх письмових та електронних доказів (які можливо доставити до суду) разом з документами, що підтверджують надіслання (надання) позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, - п'ятнадцять днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі; витребувано від відповідача письмові докази.
03 лютого 2025 року від відповідача через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву від 03 лютого 2025 року б/н.
Ухвалою від 10 лютого 2025 року поновлено Військовій частині НОМЕР_1 строк на подання відзиву на позовну заяву разом зі всіма доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, та на подання витребуваних ухвалою від 24 грудня 2024 року документів.
До відзиву на позовну заяву відповідачем на виконання вимог ухвали суду серед іншого додано довідку Військової частини НОМЕР_1 від 25 грудня 2024 року № 779 про доходи на позивача за спірний період та відомості зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо) за спірний період.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 25 грудня 2024 року № 779 про доходи позивачу нараховано до виплати (з урахуванням утриманого військового збору) за травень 2024 року - 104375,06 грн, за червень 2024 року - 89906,30 грн, за липень 2024 року - 116733,30 грн, за серпень 2024 року -121457,50 грн.
Згідно з відомостями зарахувань заробітної плати (грошового забезпечення, стипендії, тощо):
11 та 25 червня 2024 року позивачу виплачено грошове забезпечення за травень 2024 року у розмірі 21009,31 грн та 83365,75 грн, а всього 104375,06 грн;
11 та 24 липня 2024 року позивачу виплачено грошове забезпечення за червень 2024 року у розмірі 21009,31 грн, 8865,00 грн та 68896,99 грн, а всього 98771,30 грн;
13 та 23 серпня 2024 року позивачу виплачено грошове забезпечення за липень 2024 року у розмірі 21009,31 грн, 985,00 грн та 94738,99 грн, а всього 116733,30 грн;
10 та 28 вересня 2024 року позивачу виплачено грошове забезпечення за серпень 2024 року у розмірі 21137,56 грн та 100319,94 грн, а всього 121457,50 грн.
У цій справі позивач просить зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати йому одноразову винагороду у розмірі 70000,00 грн за кожні 30 днів (сумарно обчислених) виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за періоди участі в бойових діях з 04 травня 2024 року по 05 травня 2024 року, з 10 травня 2024 року по 31 травня 2024 року, з 01 червня 2024 року по 05 червня 2024 року, з 11 червня 2024 року по 15 червня 2024 року, з 19 червня 2024 року по 23 червня 2024 року, з 27 червня 2024 року по 29 червня 2024 року, з 01 липня 2024 року по 06 липня 2024 року, з 09 липня 2024 року по 31 липня 2024 року, з 01 серпня 2024 року по 31 серпня 2024 року, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Так, перші сумарно обчислені 30 календарних днів виконання бойових (спеціальних) завдань під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до ротного опорного пункту включно, а також на тимчасово окупованій Російською Федерацією території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора в районах ведення воєнних (бойових) дій та на території держави-агресора за періоди участі в бойових діях з урахуванням заявлених позовних вимог складаються з таких періодів:
з 04 травня 2024 року по 05 травня 2024 року - 2 дні, з 10 травня 2024 року по 31 травня 2024 року - 22 дні, з 01 червня 2024 року по 05 червня 2024 року - 5 днів, з 11 червня 2024 року - 1 день;
з 12 червня 2024 року по 15 червня 2024 року - 4 дні, з 19 червня 2024 року по 23 червня 2024 року - 5 днів, з 27 червня 2024 року по 29 червня 2024 року - 3 дні, з 01 липня 2024 року по 06 липня 2024 року - 6 днів, з 09 липня 2024 року по 20 липня 2024 року - 12 днів;
з 21 липня 2024 року по 31 липня 2024 року - 11 днів, з 01 серпня 2024 року по 19 серпня 2024 року - 19 днів.
Виплата грошового забезпечення за червень 2024 року здійснена відповідачем 11 та 24 липня 2024 року; за липень 2024 року - 13 та 23 серпня 2024 року; за серпень 2024 року - 10 та 28 вересня 2024 року.
Отже, про порушення свого права на отримання додаткової винагороди позивач дізнався 24 липня 2024 року, 23 серпня 2024 року та 28 вересня 2024 року відповідно.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Умови проходження більшості видів публічної служби, зокрема й у питаннях щодо оплати праці, регулюються як спеціальним законодавством, так і загальними нормами трудового законодавства, тобто нормами законодавства про працю.
Позивач у цій справі звернувся до суду за захистом свого права на належне грошове забезпечення (оплату праці). Позивачем не оскаржуються умови проходження публічної служби або звільнення з неї. Отже, застосуванню до спірних правовідносин стосовно строків звернення до суду підлягають положення Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), а не КАС України.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, статтю 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, починаючи з 19 липня 2022 року обмежено строк звернення до суду з позовами про вирішення трудових спорів щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби та щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні. З 19 липня 2022 року у спорах щодо виплати заробітної плати (грошового забезпечення) під час проходження публічної служби такий строк становить три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, а у спорах щодо виплати всіх сум, що належать працівникові при звільненні, такий строк становить три місяці з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Згідно з частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Це означає, що за загальним правилом норма права діє стосовно відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто, до певних юридичних фактів застосовується той закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали.
Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював Конституційний Суд України. Так, згідно з висновками щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 09 лютого 1999 року №1-рп/99, від 05 травня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
Єдиний виняток з цього правила, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, складають випадки, коли закони та інші нормативно-правові акти пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Конституційний Суд України (Рішення від 13 травня 1997 року № 1-зп) також висловив позицію, згідно з якою закріплення принципу незворотності дії нормативно-правового акта у часі на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
У Рішенні від 03 жовтня 1997 року № 4-зп Конституційний Суд України також надав роз'яснення стосовно порядку набрання чинності Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами; конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному; звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього; загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше, тобто діє правило Lex posterior derogat priori - «наступний закон скасовує попередній».
На підставі аналізу наведених вище рішень Конституційного Суду України, що містять офіційні тлумачення положень Основного Закону стосовно дії нормативно-правового акта у часі, доцільно зробити висновок, що суд під час розгляду справи має застосовувати той нормативно-правовий акт, який набув чинності та залишається чинним на момент виникнення та припинення відповідних спірних правовідносин.
З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, суд зауважує про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції Закону України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин») тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності (тобто на ті відносини, які виникли починаючи з 19 липня 2022 року).
Оскільки спірні правовідносини виникли після 19 липня 2022 року, то до спірних правовідносин щодо виплати грошового забезпечення під час проходження військової служби застосовується строк звернення до суду, встановлений частиною першою статті 233 КЗпП України - три місяці з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Як зазначено вище судом, про порушення свого права на отримання додаткової винагороди у червні 2024 року, липні 2024 року та серпні 2024 року позивач дізнався 24 липня 2024 року, 23 серпня 2024 року та 28 вересня 2024 року відповідно.
Строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо невиплати додаткової грошової винагороди за період з 04 травня 2024 року по 11 червня 2024 року розпочався 25 липня 2024 року та закінчився 25 жовтня 2024 року.
Строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо невиплати додаткової грошової винагороди за період з 12 червня 2024 року по 20 липня 2024 року розпочався 24 серпня 2024 року та закінчився 24 листопада 2024 року.
Строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо невиплати додаткової грошової винагороди за період з 21 липня 2024 року по 31 серпня 2024 року розпочався 28 вересня 2024 року та станом на дату подання позовної заяви - 09 грудня 2024 року, не закінчився.
Позивачем до позовної заяви не додано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.
У постанові від 20 червня 2024 року у справі № 420/29265/23 Верховний Суд зазначив, що процесуальне законодавство встановлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС щодо форми та змісту позову, так і вимог щодо дотримання строку подання позову, зокрема, відсутності відповідного клопотання чи визнання вказаних у ньому підстав неповажними, - позовна заява залишається без руху.
Залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання. При цьому, в ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд повинен чітко зазначити недоліки такої заяви та встановити спосіб і строк їх усунення.
У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку, суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.
Мотивувальна частина судового рішення має відповідати його резолютивній частині для уникнення перешкод для належного виконання учасником справи рішення суду та забезпечення його зрозумілості для тих осіб, що будуть здійснювати його виконання.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (частина перша статті 123 КАС України).
Отже, згідно з частиною першою статті 123 КАС України позивач має право подати суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій вказати підстави для поновлення пропущеного строку.
Відповідно до частини тринадцятої статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Керуючись статтями 122, 123, 160, 161, 171, 241, 243, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Запропонувати позивачу протягом 5-ти (п'яти) календарних днів з дати отримання цієї ухвали усунути недоліки позовної заяви шляхом надання суду через підсистему (модуль) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд» зі скріпленням електронним підписом учасника справи (його представника) заяви про поновлення строку звернення до суду в частині позовних вимог про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії за період з 04 травня 2024 року по 11 червня 2024 року та з 12 червня 2024 року по 20 липня 2024 року з обґрунтуванням та документальним підтвердженням поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті позивачем у строк, встановлений судом, позовна заява згідно з частиною п'ятнадцятою статті 171 КАС України буде залишена судом без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи до електронного кабінету за допомогою підсистеми (модуля) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи «Електронний суд».
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
СуддяТ.І. Чернявська