Рішення від 28.01.2025 по справі 320/38166/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, тел. +380 (044) 207 80 91

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року Справа № 320/38166/23

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Войтович І. І.,

при секретарі судового засідання Парфьонова А.М.,

за участю:

позивача - ОСОБА_1 ,

представників відповідачів - Рябова О.А., Мнишенко Є.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів, Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) із позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - відповідач-1, КДКП), Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач-2, прокуратура), у якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Шпоньку І.В.» від 12.04.2023 № 76дп-23 в частині притягнення прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на неї дисциплінарного стягнення у виді догани.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 26.04.2023 № 301к.

Позиції сторін

Позивач зазначила про те, що вона та ОСОБА_2 працюють в прокуратурі Дніпровської окружної прокуратури м. Запоріжжя та є офіційним подружжям з 03.07.2021 року.

Заступником керівника прокуратури були внесені відомості 02.08.2021 про визначення ОСОБА_1 старшою групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021082020000045. 05.08.2021 було призначено нову групу прокурорів у складі прокурорів позивача як старшої групи, ОСОБА_2 та інших прокурорів.

Скаржник подавши скаргу зазначив про те, що з 05.08.2021 в діях прокурорів позивача та ОСОБА_2 наявний конфлікт інтересів у вказаному кримінальному провадженні та вбачаються ознаки дисциплінарних проступків. В ході розгляду скарги КДКП встановлено потенційний конфлікт інтересів у кримінальному провадженні з 05.08.2021 та прийнято рішення від 12.04.2023 №76дп-23 про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та наказом від 26.04.2023 №301к застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани.

Позивач наполягає на тому, що спірне рішення КДКП суперечить вимогам чинного законодавства, останнім не встановлено та не доведено порушення позивачем вимог ст. 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», ст.ст. 5, 14, 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, ст. 9 КПК України. Зауважила, що вона перебувала у родинних відносинах зі ОСОБА_2 не офіційно з 2018 року, про що зазначала у щорічних деклараціях. Враховуючи положення чинного законодавства та рішення науково-методичної ради Генеральної прокуратури України (протокол №6 від 20.09.2017) позивач зазначає про визначену форму повідомлення керівництва про наявність конфлікту інтересів - усна та письмова (зокрема в електронній формі). НАЗК у своїх Методичних рекомендаціях від 02.04.2021 №5 у розділі 3.2 вказує, що у Законі України «Про запобігання корупції» не зазначено у якій саме формі слід повідомляти про конфлікт інтересів однак рекомендує здійснювати повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів у письмовій формі з реєстрацією відповідно до існуючої системи діловодства. ОСОБА_1 , відмітила про те, що вона усно повідомляла керівника про конфлікт інтересів. Відповідно, позивач наполягає, що не вжиття заходів щодо належної фіксації повідомлення про конфлікт інтересів у Книзі не є порушенням вимог, заборон та обмежень, враховуючи що Методичні рекомендації НАЗК та Рекомендації Генеральної прокуратури України мають рекомендаційний характер та не виконання яких не може бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності.

Позивач також зазначає, що спірне рішення КДКП містить в собі протиріччя. З одного боку комісія вказала про неможливість підтвердження відомостей щодо її усного повідомлення про наявність конфлікту інтересів позивачем, а з іншого, не наведено комісією підстав, що спростовують таке усне повідомлення. Додає, що факт того що вона не перевірила фіксацію такого усного повідомлення не є підтвердженням порушення позивачем антикорупційного законодавства. Відсутність запису в Книзі повідомлень про конфлікт інтересів свідчить, на переконання позивача, лише про неналежну фіксацію її усного повідомлення та ніяк не спростовує факт такого повідомлення. Наполягає, що в усне повідомлення про конфлікт інтересів є ініціюванням внесення змін до групи прокурорів, яке залишилось поза увагою керівництвом окружної прокуратури. ОСОБА_1 вважає, що неможливість підтвердження чи спростування факту усного повідомлення про потенційний конфлікт інтересів не може бути підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності, додає, що комісія не встановила достовірними та достатніми доказами фактів вчинення нею правопорушень, та її доводи не спростовані, у зв'язку з чим, покликаючись на правові висновки ВПВС у постановах від 06.11.2018 у справі № 812/292/18, від 13.02.2019 у справі №822/524/19, у постановах Верховного Суду серед вказаних, від 27.02.2018 у справі №227/2360/17, від 20.02.2018 у справі №675/1724/17, в разі якщо норми законодавства допускають неоднозначного або множинного тлумачення, такі завжди трактуються на користь особи.

Також, позивач вважає що висновок комісії суперечить матеріалам дослідженим в ході дисциплінарного провадження. Комісія не усунула суперечностей між поясненнями позивача та керівника окружної прокуратури. Враховуючи лист Ради прокурорів України від 21.03.2023 остання дійшла висновку що позивачем вжито належні заходи з метою запобігання конфлікту інтересів, та те, що головою комісії Гнатівим А.Я. складено висновок 27.03.2023 про відсутність в її діях дисциплінарного проступку, вбачається що комісія не врахувала вказане та прийняла неправомірне спірне рішення №76дп-23 від 12.04.2023.

Комісією з позиції позивача також не доведено порушення вимог законодавства про прокуратуру та кримінально-процесуального законодавства, в чому полягало порушення не зазначено.

ОСОБА_1 вважає не доведеним склад дисциплінарного проступку в її діях, покликаючись при цьому на правові висновки Верховного Суду сформовані у постанові від 22.07.2020 у справі №554/9493/17. Спірне рішення комісії не містить в собі відповідно до положень п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» підстави за яких притягнуто до відповідальності, не зазначено які дії порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його необ'єктивності, неупередженності та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури та яке саме одноразове грубе порушення правил прокурорської етики нею порушено, враховуючи висновки ВПВС у постановах серед зазначених від 13.11.2018 у справі №П/9901/19/17 від 11.09.2018 у справі №П/9901/14/17, КДКП має встановити зокрема факт поведінки що скомпроментувало звання працівника прокуратури, зашкодило репутації та авторитету прокуратури, викликало негативний резонанс. КДКП умислу в її діях не встановлено умислу, в чому він виражався, не встановлено жодних наслідків вчинених нею дій чи то бездіяльності як і інших ознак проступку, вказуючи на постанову Верховного Суду від 20.05.2020 у справі №754/4355/17 відмічає про те, що комісією не враховано її пояснення як одна із важливих форм гарантій, наданих їй для захисту прав та інтересів проти безпідставного притягнення до стягнення. Позивач також наполягає на порушенні КДКП строків розгляду висновку.

Враховуючи, що комісією не підтверджено склад дисциплінарного проступку, з тверджень позивача наявні усі підстави для визнання протиправним та скасування спірного рішення КДКП від 12.04.2023 №76дп-23, та враховуючи, що спірний наказ від 26.04.2023 №301к був покликаний на реалізацію рішення КДКП, останній підлягає скасуванню. ОСОБА_1 відмітила, що за наслідками прийнятих рішень та наказу її внесли до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов'язані із корупцією правопорушення, що шкодить її діловій репутації як прокурора та перешкоджатиме займати більшість посад у інших державних органах у разі зміни трудової діяльності.

ОСОБА_1 також додала, що з метою усунення суперечностей між її поясненнями та поясненнями керівника окружної прокуратури подані комісії, вона звернулась до Запорізької обласної прокуратури та до Офісу генерального прокурора із заявами 29.11.2022 та 14.12.2022 про скасування висновку про результати службового розслідування затвердженого керівником Запорізької обласної прокуратури 11.11.2022. Але було отримано відмови листами за вх. 03/1-6862-22 від 12.12.222 та 17/1-22536-22 від 06.01.2023.

Відповідач -1 вказує про безпідставність доводів позивача, такі що суперечать встановленим у дисциплінарному провадженні обставинам.

КДКП зазначає, що отримавши 06.12.2022 скарги керівника Запорізької обласної прокуратури Запорізької області Приходька В.В. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , головою комісії Гнатів А.Я. 12.12.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарних проваджень №07/3/2-747дс-239дп-22 та №07/3/2-748дс-238дп-22. Рішенням Комісії від 14.12.2022 № 227дп-22 вказані дисциплінарні провадження об'єднані в одне провадження № 07/3/2-747дс-239дп-22. За результатами перевірки 27.03.2023 головою КДКП складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурорів, який із зібраними матеріалами передано на розгляд КДКП. Прокурори ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили КДКП про згоду на розгляд висновку за їх відсутності. 12.04.2023, за наслідками розгляду висновку КДКП ухвалено рішення № 76дп-23 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного поступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також грубе порушення правил прокурорської етики.

Відповідач-1 вважає, що спірним висновком підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, ОСОБА_1 не вчинила належних заходів для уникнення конфлікту інтересів при призначенні її 05.08.2021 старшою у групі прокурорів у кримінальному провадженні №42021082020000046 від 02 серпня 2021 року, до якої увійшов її чоловік ОСОБА_2 . Усне повідомлення керівництва про наявний потенційний конфлікт інтересів не зафіксовано у відповідній Книзі. В кримінальному провадженні позивачем за участю її чоловіка ОСОБА_2 були вчинені дії та прийняті рішення, а саме складено 04.08.2021 клопотання слідчого про арешт майна та клопотання про арешт майна від 09.08.2021, які затверджені ОСОБА_1 , що віднесено згідно чинного законодавства до корупційних діянь через потенційний конфлікт інтересів.

КДКП враховано також, що Запорізькою обласною прокуратурою проведено службове розслідування, за результатами якого констатовано порушення прокурорами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо неповідомлення про наявність потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, недотримання вимог статті 9 КПК України, статті 19 Закону № 1697-VII, статей 5, 14, 19 Кодексу етики при здійсненні процесуального керівництва у вказаному кримінальному провадженні.

Аналізуючи встановлені обставини та матеріали дисциплінарного провадження, положення ст.ст. 3, 19 Закону України «Про прокуратуру», ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції», враховуючи рекомендації Генеральної прокуратури України у вигляді протоколу №6 від 20.09.2017 щодо запобігання виникненню реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності органів прокуратури та шляхи їх врегулювання, розділ 3.2 Методичних рекомендацій від 02.04.2021 №5, лист НАЗК від 30.12.2023 щодо підтвердження наявності потенційного конфлікту інтересів у позивача, звернення позивача до НАЗК із заявам щодо роз'яснення від 22.11.2022 та 15.12.2022, звернення Комісії листом від 21.12.2022 до Ради прокурорів України щодо питань роз'яснення врегулювання конфлікту інтересів та лист Ради прокурорів України від 21.03.2023 згідно якого зафіксовано про вжиття позивачем заходів щодо уникнення потенційного конфлікту інтересів, щодо надання таких роз'яснень позивач до Ради прокурорів України не зверталась, КДКП дійшла обґрунтованого висновку, що вчинені ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Відповідач-1 наполягає, що позивача мала повідомити керівництво у письмовій формі щодо потенційного конфлікту інтересів. ОСОБА_1 ані у ході дисциплінарного провадження, ані у позовній заяві не спростувала факту неповідомлення керівника Швейка Р.І. про наявність потенційного конфлікту інтересів у кримінальному провадженні №42021082020000046, як і не надала доказів на спростування цього твердження. Ці факти знайшли своє підтвердження і у висновку службового розслідування.

Щодо строків проведення перевірки КДКП висновку за дисциплінарною скаргою, КДКП зазначає, що доводи позивача є хибними враховуючи положення ст. 46 Закону України «Про прокуратуру», пункти 101 та 106 Положення про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, правові висновки Верховного Суду у постановах від 22.02.2018 та від 05.03.2018 у справах №№ 800/505/17, 800/581/17, строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення до дисциплінарної відповідальності а не на підготовку та розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку.

КДКП вказуючи на правові висновки Верховного Суду сформовані в рішеннях від 12.04.2018 у справі №9901/424/18, від 19.08.2019 у справі №9901/55/18 зазначає про дискреційні повноваження КДКП під час дисциплінарного провадження та прийняття рішення, суд лише надає оцінку з позиції чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Згідно ст. 53 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» за результатами розгляду скарги на рішення КДКП, ВРП може зокрема скасувати рішення КДКП про притягнення до дисциплінарної відповідальності прокурора.

Наполягає на тому, що решта доводів позивача не впливають на правильність висновків КДКП, а тому не можуть бути підставою для скасування спірного рішення № 76дп-23 від 12.04.2023.

Відповідач-2 посилаючись на норми чинного законодавства, а саме на положення ст. ст. 43, 44, 49, 73 Закону України «Про прокуратуру», зазначає, що упродовж жовтня-листопада 2022 року на підставі листа Генеральної інспекції Генерального прокурора від 04.10.2022 №17/1/1-6363 вих22 проводилось службове розслідування відносно деяких прокурорів окружних прокуратур Запорізької області, серед яких була позивач, за фактом можливого порушення ними вимог, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру» та можливе вчинення інших дій, що можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

За результатами розгляду дисциплінарної скарги Запорізької обласної прокуратури (ініційованої на підставі листа Генеральної інспекції Генерального прокурора від 04.10.2022 №17/1/1-6363вих22) Кваліфікаційно-дисциплінарною комісією прокурорів винесено рішення від 12.04.2023 № 76дп-23 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_1 . Рішення про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_1 винесено правомочним органом у межах наданих йому повноважень.

У свою чергу, на адресу Запорізької обласної прокуратури 24.04.2023 разом з листом, датованим 19.04.2023 № 07/3/2-1365вих-23, надійшло рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 12.04.2023 № 76дп-23 про накладення дисциплінарного стягнення у виді догани на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_1 .

Покликаючись на норми п. 1 розділу ХІІ Положенням про організацію кадрової роботи в органах прокуратури України, затвердженим наказом Генеральної прокуратури України від 10.02.2022 № 25 та п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «»Про прокуратуру», зазначає, що керівником Запорізької обласної прокуратури на підставі рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та на його виконання видано наказ від 26.04.2023 № 301к, яким за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини 1 статті 43 Закону України «Про прокуратуру» застосовано до прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді догани.

Оскаржуваний наказ від 26.04.2023 № 301к прокуратура вважає таким, що виданий керівником Запорізької обласної прокуратури на виконання вимог та у відповідності до Закону України «Про прокуратуру», Положення про організацію кадрової роботи в органах прокуратури України.

Вчинені процесуальні дії та прийняті рішення у справі

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі визначено розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 06.12.2023 о 10:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

27.11.2023 представник Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів подав до суду відзив на позовну заяву.

06.12.2023 судом на місці оголошено про відкладення підготовчого засідання у зв'язку із отриманим клопотанням від відповідача КДКП. Наступне підготовче судове засідання призначено на 24.01.2024 об 11:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

19.12.2023 позивач надіслала до суду відповідь на відзив.

24.01.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку із оголошеною в м. Києві повітряною тривогою. Наступне підготовче судове засідання призначено на 26.02.2024 об 11:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

23.02.2024 представник Запорізької обласної прокуратури подав до суду відзив на позовну заяву

26.02.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку із оголошеною в м. Києві повітряною тривогою. Наступне підготовче судове засідання призначено на 01.04.2024 о 10:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

01.04.2024 в судове засідання прибули представники відповідачів Полящук В.В. та Стретович М.О.

У зв'язку із неявкою позивача судом на місці ухвалено про перерву.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 14.05.2024 о 09:30 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 01.04.2024 заяву ОСОБА_1 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів залишено без розгляду.

Ухвалою суду від 11.04.2024 задоволено заяву Шпоньки І.В. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції; підготовче засідання, призначене на 14.05.2024 о 09:30 год у справі № 320/38166/23, а також проведення наступних судових засідань за участі позивача ухвалено проводити у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою додатку EasyCon із наданням адреси додатку.

14.05.2024 судом ухвалено на місці відкласти підготовче судове засідання у зв'язку із надходженням відповідного клопотання КДКП.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 28.05.2024 о 09:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

28.05.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку із несправністю системи ВКЗ.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 08.07.2024 о 13:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

08.07.2024 підготовче судове засідання знято з розгляду у зв'язку із оголошеною повітряною тривогою в м. Києві.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 30.07.2024 о 13:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

30.07.2024 в підготовче судове засідання з'явились представники відповідачів Рябов О.А. та Захарова О.С.

Судом на місці ухвалено про відкладення підготовчого судового засідання у зв'язку із неявкою позивача.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 25.09.2024 о 13:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

25.09.2024 в підготовче судове засідання з'явилась позивач ОСОБА_1 та представник відповідача-2 Рябов О.А.

Встановивши думки учасників по справі у зв'язку із отриманим від відповідача-1 КДКП клопотання про відкладення слухання справи, судом на місці ухвалено задовольнити дане клопотання, відкласти підготовче засідання на іншу дату та час.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 16.10.2024 о 13:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

16.10.2024 підготовче судове засіданні знято з розгляду у зв'язку із несправністю ВКЗ.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 18.11.2024 о 13:15 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

18.11.2024 в підготовче судове засідання з'явилась позивач ОСОБА_1 .

З'ясувавши думку позивача у зв'язку із отриманим клопотанням від відповідача-2 про відкладення судового засідання, та у зв'язку із неявкою відповідача-1, причина чому суду не відома, судом на місці ухвалено задовольнити клопотання та відкласти підготовче судве засідання на іншу дату та час.

Наступне підготовче судове засідання призначено на 18.12.2024 об 11:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

18.12.2024 в підготовче засідання прибули представники відповідачів Рябов О.А. та Мнишенко Є.С., позивач ОСОБА_1 брала участь у судовому засідання в режимі відеоконференції.

За відсутності заперечень сторін, ухвалою суду від 18.12.2024 закрито підготовче провадження та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 21 січня 2025 року о 10:00 год.

21.01.2025 в судове засідання з'явились позивач ОСОБА_1 , представники відповідачів Рябов О.А. та Мнишенко Є.С.

Враховуючи думку сторін у справі, судом на місці ухвалено оголосити перерву до 28.01.2025 13:00 год., про що сторони по справі повідомлені належним чином.

28.01.2025 в судове засідання з'явились позивач ОСОБА_1 , представники відповідачів Рябов О.А. та Мнишенко Є.С.

Позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала та просила суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача-1 Мнишенко Є.С. заперечували проти позовних вимог позивача та просила суд відмовити в їх задоволенні.

Представник відповідача -2 Рябов О.А. проти позову заперечував, просив суд позивачу відмовити.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду та повідомлено про строки виготовлення повного тексту.

Встановлені обставини судом

ОСОБА_1 в органах прокуратури працює із січня 2017 року до цього часу.

З 22.04.2021 обіймає посаду прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області.

Згідно з наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 08 грудня 2022 року № 1382-к ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 12 грудня 2022 року до 14 вересня 2025 року.

06.12.2022 до Кваліфікаційно-дисциплінарна комісія прокурорів надійшли дисциплінарні скарги керівника Запорізької обласної прокуратури Запорізької області Приходька В.В. про вчинення дисциплінарного проступку прокурором ОСОБА_2 .

За допомогою автоматизованої системи дисциплінарну скаргу розподілено голові Комісії Гнатіву А.Я. , яким за результатами її вивчення 12.12.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-747дс-239дп-22 стосовно прокурора ОСОБА_2 .

Також, 06.12.2022 до КДКП надійшла дисциплінарна скарга керівника Запорізької обласної прокуратури Приходька В.В. про вчинення прокурором Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарну скаргу цього ж дня розподілено члену Комісії Цуркану М.І. , яким 12.12.2022 прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження № 07/3/2-748дс-238ди-22 стосовно прокурора ОСОБА_1 .

Рішенням КДКП від 14.12.2022 № 227дп-22 дисциплінарні провадження № 07/3/2-747де-239ди-22 стосовно прокурора ОСОБА_2 та № 07/3/2-748дс-238дп-22 стосовно ОСОБА_1 об'єднано в одне провадження № 07/3/2-747дс-239дп-22.

Автоматизованою системою розподілу дисциплінарних скарг 15.12.2022 голову КДКП Гнатіва А.Я. визначено відповідальним за подальшу перевірку в об'єднаному дисциплінарному провадженні № 07/3/2-747дс-239дп-22.

За результатами перевірки 27.03.2023 головою КДКП складено висновок про відсутність дисциплінарного проступку в діях прокурорів, який із зібраними матеріалами передано на розгляд КДКП.

Прокурори ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомили КДКП про згоду на розгляд висновку за їх відсутності.

КДКП відповідно, враховуючи вимоги пункту 1 частини третьої статті 47 Закону України «Про прокуратуру», прийнято рішення про розгляд висновку за відсутності прокурорів.

12.04.2023, за наслідками розгляду висновку КДКП ухвалено рішення № 76дп-23 про притягнення прокурора ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного поступку, передбаченого пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також грубе порушення правил прокурорської етики у вигляді - догани.

До вказаного рішення КДК дійшла з наступного.

Скаржник у поданій скарзі вказав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_9 є подружжям з 03 липня 2021 року. Заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури Шевейком Р.І. 02 серпня 2021 року внесено відомості про визначення ОСОБА_1 старшою групи прокурорів у кримінальному провадженні № (конфіденційна інформація). Далі, 05 серпня 2021 року, у вказаному кримінальному провадженні призначено нову групу прокурорів у складі прокурорів ОСОБА_1 (старша групи), ОСОБА_2 та інших прокурорів. Від прокурорів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 повідомлення про наявність конфлікту інтересів не надходили.

За таких обставин скаржник вважав, що в діях вказаних прокурорів вбачаються ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» - вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; грубе порушення правил прокурорської етики.

Відповідно, КДКП встановила, що прокурори ОСОБА_2 та ОСОБА_9 є подружжям із 03 липня 2021 року, свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 .

Відповідно до відомостей із Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) у кримінальному провадженні №42021082020000046 від 02 серпня 2021 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 197-1 Кримінального кодексу України, заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури Запорізької області Шевейком Р.І. 02 серпня 2021 року внесено інформацію про визначення процесуальними керівниками прокурорів ОСОБА_1 (старша групи), ОСОБА_11 та ОСОБА_12 .

Після цього, 05 серпня 2021 року, заступником керівника Дніпровської окружної прокуратури Запорізької області Шевейком Р.І. до ЄРДР внесено відомості про визначення нової групи процесуальних керівників, додавши до групи процесуальних керівників прокурора ОСОБА_2 .

Таким чином, ОСОБА_1 відповідно до положень частини першої статті 37 Кримінального процесуального кодексу (далі - КПК) України та пункту 5 розділу V Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 (далі - Порядок № 51), який діяв до 01 жовтня 2021 року, була наділена повноваженням керувати діями інших прокурорів у групі прокурорів, у тому числі, ОСОБА_2 .

Прокурором ОСОБА_2 у вказаному кримінальному провадженні вчинено низку процесуальних дій.

Зокрема, до дисциплінарної скарги долучено клопотання слідчого про арешт майна, складені 04 серпня 2021 року та затверджені прокурором ОСОБА_2 , а також клопотання про арешт майна від 09 серпня 2021 року, яке затверджено ОСОБА_1 .

Лише 06 жовтня 2022 року, тобто через 14 місяців, постановою заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Шевейка Р.І. призначено нову групу прокурорів у кримінальному провадженні №42021082020000046, з якої виключено ОСОБА_1 , залишено ОСОБА_2 та призначено інших прокурорів.

Запорізькою обласною прокуратурою проведено службове розслідування, за результатами якого констатовано порушення прокурорами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо неповідомлення про наявність потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, недотримання вимог статті 9 КПК України, статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 5, 14, 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42021082020000046.

Згідно з листом Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК) від 30 грудня 2022 року складовими конфлікту інтересів є приватний інтерес та службові повноваження, залежно від співвідношення яких виникає реальний чи потенційний конфлікт інтересів. Закон визначає приватний інтерес як будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, зокрема, зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами.

Позаслужбові (сімейні) стосунки зумовлюють наявність у ОСОБА_2 та ОСОБА_1 приватного інтересу.

Під час спільної роботи близьких осіб конфлікт інтересів виникає в тієї близької особи, яка має службові повноваження щодо прийняття рішень, або вчинення чи невчинення дій стосовно іншої близької особи.

У ОСОБА_2 як прокурора групи відсутні службові повноваження щодо вчинення дій, прийняття рішень розпорядчого характеру стосовно дружини, як старшого прокурора групи, що унеможливлює констатацію наявності в нього конфлікту інтересів.

Водночас у ОСОБА_1 , враховуючи повноваження старшого прокурора групи, який керує діями інших прокурорів, з 05 серпня 2021 року як старшого прокурора виник потенційний конфлікт інтересів через наявність у сфері службових повноважень приватного інтересу, зумовленого позаслужбовими стосунками із чоловіком, що може вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання службових повноважень старшого прокурора групи стосовно чоловіка як прокурора групи.

Окрім цього НАЗК вказано, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зверталися 22 листопада 2022 року та 15 грудня 2022 року з листами про надання роз'яснень.

Відповідно до листа керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_13 від 04 січня 2023 року, про факт укладання шлюбу між вказаними особами його усно повідомила ОСОБА_1 02 серпня 2021 року.

Про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів у кримінальному провадженні №42021082020000046 його не повідомлено.

Наказ виконувача обов'язків керівника Запорізької обласної прокуратури від 06 серпня 2021 року № 1163к про зміну прізвища ОСОБА_1 надійшов до Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області 11 серпня 2021 року. Із вказаним наказом ознайомлено лише ОСОБА_1 .

Для уникнення потенційного чи реального конфлікту інтересів між працівниками у зв'язку із укладенням шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 вирішено територіально розмістити подружжя в різних приміщеннях окружної прокуратури.

Відповідно до листа заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запорізької області Шевейка Р.І. про факт укладання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 йому стало відомо з тексту наказу від 06 серпня 2021 року № 1163к «Про зміну прізвища ОСОБА_1 » в середині серпня 2021 року. Із вказаним наказом його не було ознайомлено. Зазначений документ він бачив серед інших документів у канцелярії окружної прокуратури.

Про наявність реального чи потенційного конфлікту інтересів у кримінальному провадженні №42021082020000046 його не було повідомлено.

Під час винесення постанов про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021082020000046 02 та 05 серпня 2021 року йому не було відомо про факт укладання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до Книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів повідомлення про наявність конфлікту інтересів від ОСОБА_2 чи ОСОБА_1 не надходили.

Окрім цього, на підставі пункту 7-1 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про прокуратуру» листом Комісії від 21 грудня 2022 року перед Радою прокурорів України ініційовано питання надання роз'яснення щодо додержання вимог законодавства з приводу врегулювання конфлікту інтересів у діяльності прокурорів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до листа Ради прокурорів України від 21 березня 2023 року, Рада прокурорів України дійшла висновку, що прокурором ОСОБА_1 вжито належних заходів з метою запобігання конфлікту інтересів у порядку, передбаченому статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» та статтею 14 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Так, Радою прокурорів України констатовано, що прокурор ОСОБА_1 з 02 до 31 липня 2021 року перебувала у щорічній відпустці. Після виходу зі щорічної відпустки, тобто 02 серпня 2021 року повідомила безпосереднього керівника про факт укладення шлюбу зі ОСОБА_2 . Також, 02 серпня 2021 року нею подано до відділу кадрів Запорізької обласної прокуратури копії відповідних документів, а саме копії паспорта з новим прізвищем ОСОБА_1 та свідоцтва про шлюб, з метою внесення змін до особової справи.

Наказом виконувача обов'язків керівника Запорізької обласної прокуратури Коваля А.В. від 06 серпня 2021 року № 1163к прізвище ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_1 та внесено зміни до трудової книжки та особової справи. Відповідний наказ відділом кадрів того ж дня направлено до відома та ознайомлення до окружної прокуратури. Тобто, керівники окружної прокуратури були письмово повідомлені про факт укладення шлюбу ОСОБА_1 шляхом отримання відповідного наказу керівника Запорізької обласної прокуратури.

Згідно з висновком Ради прокурорів України з матеріалів, доданих до дисциплінарної скарги, вбачається, що ОСОБА_1 вжито належних заходів для повідомлення безпосереднього керівника про факт наявності сімейних відносин між нею та прокурором ОСОБА_2 , а пізніше, у зв'язку із включенням до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021082020000046 ОСОБА_2 , усно повідомлено про потенційний конфлікт інтересів у відповідності до вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та статті 14 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Окрім цього, до Ради прокурорів України прокурори ОСОБА_1 , ОСОБА_2 щодо надання їм роз'яснень із вказаних вище питань не зверталися.

Як вбачається КДКП враховано зокрема, пояснення ОСОБА_1 , з яких слідує, що про конфлікт інтересів вона дізналася 09 серпня 2021 року, тобто в день, коли погоджувала слідчому клопотання про накладення арешту на майно після усунення недоліків у раніше поданих клопотаннях. У той же день, про виникнення потенційного конфлікту інтересів нею повідомлено заступника керівника окружної прокуратури, який фактично його створив через зміну групи прокурорів. Безпосереднього керівника про потенційний конфлікт інтересів вона повідомила усно не пізніше наступного робочого дня, а саме 10 серпня 2021 року. Чи вносився керівником відповідний запис про її усне повідомлення про конфлікт інтересів до Книги усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів, їй до моменту ознайомлення з матеріалами службового розслідування невідомо. ОСОБА_1 не погодилася із твердженнями заступника керівника прокуратури про те, що йому взагалі не було відомо про факт її родинних відносин, оскільки 02 серпня 2021 року нею усно повідомлено безпосереднього керівника про факт укладення шлюбу зі ОСОБА_2 . Цього ж або наступного дня нею подано до відділу кадрів Запорізької обласної прокуратури копії відповідних документів та виданий наказ про зміну прізвища, внесено зміни до ЄРДР. Тому ОСОБА_1 вважає, що нею вжито належних заходів щодо повідомлення безпосереднього керівника про потенційний конфлікт інтересів. Водночас погодилася, що належну фіксацію вказаного повідомлення у Книзі усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів окружної прокуратури, а також факт усунення потенційного конфлікту інтересів, нею своєчасно не перевірено.

КДКП зауважила, що спеціально уповноваженим суб'єктом у сфері протидії корупції є НАЗК, якому надано право на проведення перевірок можливих фактів порушення вимог відповідного Закону, надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування та у листі НАЗК від 30 грудня 2022 року повідомлено, що у ОСОБА_1 , враховуючи повноваження старшого прокурора групи, який керує діями інших прокурорів, з 05 серпня 2021 року, як старшого прокурора, виник потенційний конфлікт інтересів через наявність у сфері службових повноважень приватного інтересу, зумовленого позаслужбовими стосунками із чоловіком, що може вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання службових повноважень старшого прокурора групи стосовно чоловіка як прокурора групи.

Разом з тим, комплексно проаналізувавши сукупність усіх обставин, отриманих у дисциплінарному провадженні, хоча Рада прокурорів України дійшла висновку, що прокурором ОСОБА_1 вжито належних заходів з метою запобігання конфлікту інтересів у порядку, передбаченому статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» та статтею 14 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів, однак, враховуючи суперечності у поясненнях, наданих ОСОБА_1 , та інформації, повідомленої керівництвом Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області, Комісія вважає, що неможливо підтвердити відомості щодо усного повідомлення ОСОБА_1 про наявність у неї конфлікту інтересів у кримінальному провадженні №42021082020000046.

Неповідомлення про наявність потенційного конфлікту інтересів є правопорушенням, пов'язаним із корупцією, за вчинення якого у встановленому порядку прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності.

Рішенням науково-методичної ради Генеральної прокуратури України (протокол № 6 від 20 вересня 2017 року) схвалено Рекомендації щодо запобігання виникненню реального чи потенційного конфлікту інтересів у діяльності працівників органів прокуратури та шляхи їх врегулювання. Форма повідомлення про наявність конфлікту інтересів, згідно з цими Рекомендаціями, може бути усною, письмовою (зокрема в електронній формі). Пропонується повідомлення подавати у письмовій формі. Спосіб повідомлення слід обирати, з огляду на кожну конкретну ситуацію. Якщо порядок врегулювання конфлікту інтересів не викликає сумнівів та не потребує прийняття рішення у формі організаційно-розпорядчого або процесуального документа, для оперативності таке повідомлення може бути зроблено працівником усно. На цім, керівник про прийняте рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів може повідомити працівника як усно, так і письмово. В інших випадках рекомендується повідомлення робити в письмовій формі і передавати через спеціаліста, який відповідає за реєстрацію кореспонденції. Ураховуючи, що за неповідомлення особою про реальний або потенційний конфлікт інтересів у встановленому порядку настає адміністративна та дисциплінарна відповідальність відповідно, отримання усних та письмових повідомлень, інформування про їх розгляд доцільно фіксувати у Книзі обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів. Фіксація факту повідомлення, по-перше, гарантовано є доказом виконання пункту 2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» працівником, по-друге, дає змогу керівнику ретельно проаналізувати повідомлення та прийняти обґрунтоване рішення у строки, передбачені у частині третій статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».

Аналогічно у розділі 3.2 Методичних рекомендаціях «Щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» з приводу запобігання та врегулювання конфлікту інтересів, дотримання обмежень щодо запобігання корупції» від 02 квітня 2021 року № 5 (чинних на станом на 10 серпня 2021 року) НАЗК вказує, що у Законі не зазначено, у якій саме формі слід повідомляти про конфлікт інтересів. Однак НАЗК рекомендує здійснювати повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів у письмовій формі з реєстрацією відповідно до існуючої системи діловодства. Письмове повідомлення, по-перше, буде документальним підтвердженням того, що особа дійсно повідомила про наявність конфлікту інтересів, а по-друге - дасть можливість безпосередньому керівнику детально проаналізувати ситуацію та визначитися із оптимальним способом врегулювання конфлікту інтересів.

Саме для уникнення таких суперечностей щодо усного повідомлення про конфлікт інтересів, його змісту та дня повідомлення, необхідна письмова (зокрема в електронній формі) фіксація факту повідомлення про наявність конфлікту інтересів, що ОСОБА_1 не зроблено.

Подання нею 02 серпня 2021 року (ще до винесення 05 серпня 2021 року постанови у кримінальному провадженні №42021082020000046 про включення до групи прокурорів ОСОБА_2 та виникнення потенційного конфлікту інтересів) до відділу кадрів Запорізької обласної прокуратури копії відповідних документів, а саме копії паспорта з новим прізвищем ОСОБА_1 та свідоцтва про шлюб, з метою внесення змін до особової справи, видання від 06 серпня 2021 року наказу про зміну прізвища, призначення на посаду в один день, не можна вважати належним повідомленням про наявність конфлікту інтересів.

Отже, зроблено висновок про те, що у прокурора ОСОБА_1 з 05 серпня 2021 року виник потенційний конфлікт інтересів у кримінальному провадженні №42021082020000046 через наявність у сфері службових повноважень приватного інтересу, зумовленого позаслужбовими стосунками з чоловіком, що може вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання службових повноважень старшого прокурора групи стосовно чоловіка як прокурора групи. Про вказаний конфлікт інтересів їй стало відомо 09 серпня 2022 року, коли вона погоджувала клопотання про накладення арешту на майно. Факт її усного повідомлення неможливо жодним чином перевірити та підтвердити, оскільки нею не перевірено факту внесення такого усного повідомлення до відповідної Книги усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів. Тому, починаючи з 10 серпня 2021 року до 06 жовтня 2022 року (дня виключення її з групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021082020000046)) нею не вжито належних заходів для фіксації повідомлення про конфлікт інтересів, а також не ініційовано внесення змін до групи прокурорів для усунення порушень, передбачених антикорупційним законодавством.

Такі факти підтверджують допущення прокурором ОСОБА_1 грубого порушення правил прокурорської етики.

Аналізом практики Комісії до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, можна віднести протиправні позаслужбові стосунки - використання прокурором своїх службових повноважень або службового статусу та пов'язаних із цим можливостей на користь своїх приватних інтересів або приватних інтересів третіх осіб; вчинення прокурором дій на користь окупаційної влади, перехід на бік ворога, зайняття колабораційною діяльністю, добровільне та свідоме перебування під час війни на території ворога; порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру».

Тому неповідомлення про потенційний конфлікт інтересів може вплинути на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень у кримінальному провадженні, не сприяє виконанню завдань кримінального провадження та, як наслідок, порочить звання прокурора.

Відтак, КДКП дійшла висновку, про те, що прокурором ОСОБА_1 порушено вимоги статті 28 Закону України «Про запобігання корупції», статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статті 9 КПК України, статті 5, 14, 19 Кодексу, тобто вчинено дисциплінарний проступок, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру», і наявні підстави для притягнення її до дисциплінарної відповідальності вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури, а також грубе порушення правил прокурорської етики.

Встановлене вчинення прокурором ОСОБА_1 вказаного дисциплінарного проступку КДКП підтверджує у висновку: дисциплінарною скаргою; матеріалами службового розслідування; постановами про призначення групи прокурорів від 05 серпня 2021 року та від 06 жовтня 2022 року; Книгою усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів; листами НАЗК від 22 та 30 грудня 2022 року; листом керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_13 ; листом заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запорізької області Шевейка Р.І ..

Дії та бездіяльність прокурора ОСОБА_1 віднесено до триваючих правопорушень, а тому днем початку вчинення дисциплінарного проступку визначено 10 серпня 2021 року, тобто наступний день після того, як вона дізналася про виникнення конфлікту інтересів, а завершення - 06 жовтня 2022 року, тобто день винесення постанови про зміну групи прокурорів у кримінальному провадженні №42021082020000046, якою її виключено з групи прокурорів, та усунення конфлікту інтересів. Отже, встановлений законодавством строк для прийняття Комісією рішення про притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, не минув.

При виборі виду дисциплінарного стягнення стосовно прокурора ОСОБА_1 КДКП враховано її позитивну характеристику, грубий характер проступку, ступінь вини, тому КДКП дійшла висновку про можливість накладення на неї стягнення у виді догани. Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення у дисциплінарному провадженні, не встановлено.

Щодо прокурора ОСОБА_2 зафіксовано про неможливість констатації наявності в нього конфлікту інтересі як прокурора другої групи у нього відсутні повноваження щодо вчинення дій, прийняття рішень розпорядчого характеру стосовного дружини ОСОБА_1 , як старшого групи прокурорів, дисциплінарне провадження №07/3-2-747дс-239дп-22 КДКП закрито.

19.04.2023 рекомендованим листом з повідомленням про вручення та на електрону адресу ОСОБА_1 направлено копію рішення КДКП від 12.04.2023 №76дп-23, а також керівнику Запорізької обласної прокуратури для застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

На підставі рішення КДКП від 12.04.2023 №76дп-23 наказом керівника Запорізької обласної прокуратури від 26.04.2023 № 301к щодо ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді - догани.

Не погоджуючись зі спірними рішенням та наказом позивач звернулась до суду із даним позовом.

Встановивши позиції сторін по справі, розглянувши подані ними докази, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановивши правову позицію позивача та відповідачів, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Застосовано судом норми права та висновки суду

Завданням адміністративного судочинства відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зокрема, в силу частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 3 статті 2 КАС України визначено, що основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; 5) обов'язковість судового рішення; 6) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 7) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом; 8) розумність строків розгляду справи судом; 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 10) відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення.

За частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22 квітня 2021 року у справі № 826/15741/18, з метою безумовного дотримання конституційного принципу, визначеного у статті 129 Конституції України, в частині третій статті 2 та статті 9 КАС України закріплено, що до основних засад (принципів) адміністративного судочинства належить, зокрема, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі; суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Загалом принцип змагальності прийнято розглядати як основоположний компонент концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що також включає споріднені принципи рівності сторін у процесі та ефективної участі.

Принцип змагальності судового провадження охоплює собою право особи, крім можливості подавати власні докази, знати про існування всіх представлених доказів та пояснень іншими учасниками справи, оскільки вони можуть вплинути на рішення суду, мати можливість знайомитись з матеріалами справи та робити з них копії, а також володіти відповідними знаннями (залучати професійного представника) та змогу коментувати представлені докази та пояснення у належній формі та у встановлений час.

Таким чином, принцип змагальності спільно з принципом рівності є одним з основних елементів поняття "право на справедливий суд", що гарантоване Конвенцією.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 КАС України).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення та вчиняти дії відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Право засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, загальні права i обов'язки визначено Законом України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII)

Цим же Законом врегульовано порядок дисциплінарного провадження щодо прокурора.

Згідно із статтями 44, 73, 77 Закону № 1697-VII тільки за КДКП закріплені повноваження здійснювати дисциплінарне провадження стосовно прокурора.

Відповідно до частин першої та другої статті 45 цього Закону дисциплінарне провадження це процедура розгляду відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження дисциплінарної скарги, в якій містяться відомості про вчинення прокурором дисциплінарного проступку. Право на звернення до Комісії з дисциплінарною скаргою про вчинення прокурором дисциплінарного проступку має кожен, кому відомі такі факти.

Дисциплінарне провадження включає такі етапи: 1) відкриття дисциплінарного провадження; 2) проведення перевірки дисциплінарної скарги; 3) розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора; 4) прийняття рішення у дисциплінарному провадженні стосовно прокурора; 5) оскарження рішення, прийнятого за результатами дисциплінарного провадження; 6) застосування до прокурора дисциплінарного стягнення.

Згідно із пунктами 5 та 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження з підстав: вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури; систематичне (два і більше разів протягом одного року) або одноразове грубе порушення правил прокурорської етики.

Відповідно до частин четвертої та десятої статті 46 цього Закону після відкриття дисциплінарного провадження член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження проводить перевірку в межах обставин, повідомлених у дисциплінарній скарзі. У разі виявлення під час перевірки інших обставин, що можуть бути підставою для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, інформація про це включається у висновок члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження за результатами перевірки.

Член відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, за результатами перевірки готує висновок, який повинен містити інформацію про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора та виклад обставин, якими це підтверджується.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1697-VII розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засіданні органу. На засідання запрошуються особа, яка подала дисциплінарну скаргу, прокурор, стосовно якого відкрито дисциплінарне провадження, їхні представники, а у разі необхідності й інші особи. Повідомлення про час та місце проведення засідання органу, має бути надіслано не пізніше як за десять днів до дня проведення засідання.

Згідно із частиною третьою цієї статті висновок про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора розглядається за його участю і може бути розглянутий без нього лише у випадках, коли належним чином повідомлений прокурор: 1) повідомив про згоду на розгляд висновку за його відсутності; 2) не з'явився на засідання, не повідомивши про причини неявки; 3) не з'явився на засідання повторно. Рішення про можливість розгляду висновку за відсутності відповідного прокурора приймає Комісія.

Розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора відбувається на засадах змагальності. На засіданні КДКП, заслуховуються пояснення члена відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, який проводив перевірку, пояснення прокурора, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представника і в разі необхідності інших осіб (частина п'ятою статті 47 Закону № 1697-VII).

Прокурор, стосовно якого здійснюється дисциплінарне провадження, та/або його представник мають право давати пояснення, відмовитися від їх надання, ставити питання учасникам провадження, висловлювати заперечення, заявляти клопотання, а також за наявності сумнівів у неупередженості та об'єктивності члена Комісії подавати заяву про його відвід (частина шоста статті 47 Закону № 1697-VII).

Рішення в дисциплінарному провадженні органом приймає більшістю голосів від свого загального складу. Перед прийняттям рішення органом за відсутності прокурора, стосовно якого здійснюється провадження, і запрошених осіб обговорює результати розгляду висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку прокурора (частина перша статті 48 Закону № 1697-VII).

При прийнятті рішення у дисциплінарному провадженні враховуються характер проступку, його наслідки, особа прокурора, ступінь його вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення (частина третя вказаної статті).

Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1697-VII на прокурора може бути накладено такі дисциплінарні стягнення: 1) догана; 2) заборона на строк до одного року на переведення до органу прокуратури вищого рівня чи на призначення на вищу посаду в органі прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду (крім Генерального прокурора); 3) звільнення з посади в органах прокуратури.

Застосування до прокурора дисциплінарного стягнення відповідно до статей 9 та 11 Закону № 1697-VII здійснюється Генеральним прокурором та керівниками обласних прокуратур на підставі рішення КДКП.

Порядок здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурора також регламентується Положенням про порядок роботи відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, прийнятий 27 квітня 2017 року всеукраїнською конференцією прокурорів (далі - Положення КДКП).

За правилами пунктів 61-63 Положення орган має право приймати рішення, якщо на його засіданні присутні не менше дев'яти членів органу. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість від загального складу органу, передбаченого Законом. Рішення органу викладаються в письмовій формі.

Орган не може приймати рішення на підставі припущень, неперевіреної чи недостовірної інформації.

У рішенні органу зазначаються дата і місце його прийняття, члени органу, які брали участь у засіданні, питання, що розглядалися, мотиви прийнятого рішення, а також порядок і строк оскарження рішення, в тому числі дозвіл особі, яка подала дисциплінарну скаргу, на оскарження рішення, якщо він наданий.

Рішення підписується головуючим та членами органу, які брали участь у засіданні.

Професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

Статтею 3 Закон № 1697-VII діяльність прокуратури ґрунтується на засадах законності, справедливості, неупередженості, об'єктивності та неухильного дотримання вимог професійної етики та поведінки.

Частиною другою статті 16 Закону № 1697-VII визначено, що здійснюючи функції прокуратури, прокурор є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску, втручання і керується у своїй діяльності лише Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 3, 4 частини четвертої статті 19 Закону № 1697-VII прокурор зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, а також додержуватися правил прокурорської етики, зокрема, не допускати поведінки, яка дискредитує його як представника прокуратури та може зашкодити авторитету прокуратури.

Згідно з Нормами професійної відповідальності та переліком необхідних прав та обов'язків прокурорів, прийнятих 23 квітня 1999 року Міжнародною Асоціацією прокурорів, прокурори зобов'язані завжди підтримувати честь та гідність професії, вести себе професійно, відповідно до закону, правил та етики їх професії, в будь-який час дотримуватись найбільш високих норм чесності.

Відповідно до пунктів 1, 3 Керівних принципів, що стосуються державних обвинувачів, які прийняті восьмим конгресом Організації об'єднаних націй з попередження злочинності та поводженню з правопорушниками (Гавана, Куба, 27 серпня 07 вересня 1990 року) особи, відібрані для здійснення судового переслідування, повинні мати високі моральні якості та здібності, а також відповідну підготовку та кваліфікацію.

Особи, які здійснюють судове переслідування, будучи найважливішими представниками системи відправлення кримінального правосуддя, завжди зберігають честь та гідність своєї професії.

Частиною першою статті 37 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) визначено, що у разі необхідності керівник органу прокуратури може визначити групу прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, а також старшого прокурора такої групи, який керуватиме діями інших прокурорів.

Згідно з пунктом 5 розділу V Порядку організації діяльності прокурорів і слідчих органів прокуратури у кримінальному провадженні, затвердженого наказом Генеральної прокуратури України від 28 березня 2019 року № 51 старші групи прокурорів відповідно до вимог законодавства: організовують участь прокурорів групи в усіх судових засіданнях; особисто беруть участь у судових засіданнях; під час судового провадження координують діяльність прокурорів групи та узгоджують їх процесуальні позиції; підписують процесуальні документи прокурорів про зміну або відмову від обвинувачення, висунення додаткового обвинувачення, а також погоджують такі рішення з прокурором вищого рівня, укладають угоди про визнання винуватості.

Відповідно до статті 9 КПК України, під час кримінального провадження прокурор зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Статтею 1 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» до членів сім'ї віднесено особу, яка перебуває у шлюбі із суб'єктом, зазначеним у частині першій статті 3 цього Закону, та діти зазначеного суб'єкта до досягнення ними повноліття незалежно від спільного проживання із суб'єктом.

Основні принципи, моральні норми та правила прокурорської етики, якими повинні керуватися прокурори при виконанні своїх службових обов'язків та поза службою, визначені Кодексом професійної етики та поведінки прокурорів, затвердженим Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс етики).

Правову основу регулювання відносин у сфері професійної етики та поведінки прокурорів становлять: Конституція України, Закони України «Про прокуратуру», «Про захист суспільної моралі», «Про запобігання корупції», «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» та інше законодавство, що стосується діяльності органів прокуратури, накази Генерального прокурора та цей Кодекс (стаття 3 Кодексу етики).

Відповідно до статті 5 Кодексу етики, професійна діяльність прокурора має ґрунтуватися на неухильному дотриманні конституційних принципів верховенства права та законності.

При здійсненні повноважень прокурор зобов'язаний діяти відповідно до закону, своєчасно вживати вичерпних заходів для їх належного виконання. Він повинен вживати всіх можливих заходів щодо недопущення виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів, повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли він дізнався чи повинен був дізнатися про наявність у нього реального чи потенційного конфлікту інтересів, безпосереднього керівника.

Згідно із статтею 14 Кодексу етики, у разі виникнення конфлікту інтересів прокурор зобов'язаний діяти відповідно до вимог законодавства. Прокурор має суворо дотримуватись обмежень, передбачених антикорупційним законодавством, не допускати будь-яких проявів корупції (стаття 19 Кодексу етики).

Статтею 1 Закону України «Про запобігання корупції» потенційний конфлікт інтересів визначено як наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Приватний інтерес згідно із вказаним Законом не будь-який майновий чи немайновий інтерес особи, зокрема, зумовлений особистими, сімейними, дружніми чи іншими позаслужбовими стосунками з фізичними чи юридичними особами, а також ті, що виникають у зв'язку з членством або діяльністю в громадських, політичних, релігійних чи інших організаціях.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об'єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень

Підпунктом «е» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» посадових та службових осіб органів прокуратури визнано суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону (посадові та службові особи органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Рахункової палати, дипломатичної служби, державної лісової охорони, державної охорони природно-заповідного фонду, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, і центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про запобігання корупції» правопорушення, пов'язане з корупцією це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.

Пунктом 6 частини першої статті 11 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що до повноважень Національного агентства, серед іншого, належать надання роз'яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до них осіб, застосування інших положень цього Закону та прийнятих на його виконання нормативно-правових актів, захисту викривачів.

Статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» на осіб, зазначених у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, покладено обов'язок: вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

Національне агентство у випадку одержання від особи повідомлення про наявність у неї реального, потенційного конфлікту інтересів упродовж семи робочих днів роз'яснює такій особі порядок її дій щодо врегулювання конфлікту інтересів.

Безпосередній керівник або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади, якому стало відомо про конфлікт інтересів підлеглої йому особи, зобов'язаний вжити передбачені цим Законом заходи для запобігання та врегулювання конфлікту інтересів такої особи.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов'язана звернутися за роз'ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Частиною другою статті 29 Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, у яких наявний реальний чи потенційний конфлікт інтересів, можуть самостійно вжити заходів щодо його врегулювання шляхом позбавлення відповідного приватного інтересу з наданням підтверджуючих це документів безпосередньому керівнику або керівнику органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади. Позбавлення приватного інтересу має виключати будь-яку можливість його приховування.

Згідно із частиною другою статті 30 Закону України «Про запобігання корупції» усунення особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, а також залучення до прийняття такого рішення або вчинення відповідних дій інших працівників відповідного органу, підприємства, установи, організації здійснюється за рішенням керівника органу або відповідного структурного підрозділу, в якому працює особа.

Згідно з пунктом 2 розділу 1 Порядку організації роботи з питань внутрішньої безпеки в органах прокуратури України, затвердженого наказом Генерального прокурора України 13 квітня 2017 року № 111, порушення прокурором вимог, заборон та обмежень, встановлених Законами України «Про запобігання корупції», «Про прокуратуру» віднесено до дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об'єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності та непідкупності органів прокуратури.

Статтею 172-7 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.

Відповідно до пункту 7-1 частини дев'ятої статті 71 Закону України «Про прокуратуру». Рада прокурорів надає роз'яснення щодо додержання вимог законодавства щодо врегулювання конфлікту інтересів у діяльності прокурорів, голови та членів відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження.

Згідно статті 50 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може оскаржити рішення, прийняте за результатами дисциплінарного провадження, до адміністративного суду або до Вищої ради правосуддя протягом одного місяця з дня вручення йому чи отримання ним поштою копії рішення.

Суд враховує та зазначає, що згідно правових висновків Верховного Суду сформовані в рішеннях від 12.04.2018 у справі №9901/424/18, від 19.08.2019 у справі №9901/55/18 судовий контроль за реалізацією дискреційних повноважень КДКП полягають у перевірці наявності законних підстав для прийняття оскаржуваного рішення, додержання КДКП процедури дисциплінарного провадження а також оцінці об'єтивності дослідження доказів у справі, якості викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття, суд не наділений повноваженнями заміняти відповідний дисциплінарний орган і змінювати в тому числі підстави притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, міру покарання на більш м'яке або скасовувати його з підстав недоведеності вини особи. Суд лише надає оцінку з позиції чи діяв відповідач на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

В даній справі позивач наполягає на порушенні КДКП строків перевірки висновку, не об'єктивність дослідження КДКП обставин та фактів, не врахування пояснень її та керівництва, листа Ради прокурорів України щодо відсутності в її діях потенційного конфлікту інтересів, не доведення КДКП потенційного конфлікту інтересів, не викладення у спірному рішенні підстав та мотивів його прийняття.

У даній справі судом відповідно встановлено, що підставою для прийняття КДКП оскаржуваного рішення стали дисциплінарна скарга від 06.12.2022, обставини, встановлені за результатами проведення службового розслідування Запорізької обласної прокуратури (відомості щодо висновку від 11.11.2022 в матеріалах дисциплінарного провадження №07/3/2-747дс-239дп22 Витяг із частки відділу 09/1) за результатами якого констатовано порушення зокрема прокурорам ОСОБА_1 пункту 2 частини 1 статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» щодо неповідомлення про наявність потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, недотримання вимог статті 9 КПК України, статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статей 5, 14, 19 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів при здійсненні процесуального керівництва у кримінальному провадженні № 42021082020000046; лист НАЗК від 30.12.2022 щодо встановлення наявності потенційного конфлікту інтересів у ОСОБА_1 як старшої групи прокурорів з 05.08.2021; враховано висновок від 27.03.2023 про відсутність дисциплінарного проступку; пояснення ОСОБА_1 , звернення ОСОБА_1 , до НАЗК 22.11.2022 та 15.12.2022, пояснення керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Солодкого О.С. від 08.11.2022, 04.01.2023; пояснення заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запорізької області Швейка Р.І. від 07.11.2022; лист Ради прокурорів України від 21.03.2021.

Зокрема, як встановлено судом відповідно до листа Ради прокурорів України від 21 березня 2023 року, Рада прокурорів України дійшла висновку, що прокурором Шпонькою І.В. вжито належних заходів з метою запобігання конфлікту інтересів у порядку, передбаченому статтею 28 Закону України «Про запобігання корупції» та статтею 14 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів. Зокрема, Радою прокурорів України констатовано, шо прокурор Шпонька І.В. після виходу зі щорічної відпустки (з 02 до 31 липня 2021 року), вона 02.08.2021 повідомила безпосереднього керівника про факт укладення шлюбу зі ОСОБА_2 а також подала до відділу кадрів подала до відділу кадрів Запорізької обласної прокуратури копії відповідних документів, а саме копії паспорта з новим прізвищем ОСОБА_1 та свідоцтва про шлюб, з метою внесення змін до особової справи. Відповідно, наказом виконувача обов'язків керівника Запорізької обласної прокуратури Коваля А.В. від 06.08.2021 № 1163к прізвище ОСОБА_1 змінено на ОСОБА_1 та внесено зміни до трудової книжки та особової справи. Відповідний наказ відділом кадрів того ж дня направлено до відома та ознайомлення до окружної прокуратури. Тобто, Рада прокурорів України зазначила, що керівники окружної прокуратури були письмово повідомлені про факт укладення шлюбу ОСОБА_1 шляхом отримання відповідного наказу керівника Запорізької обласної прокуратури та згідно висновків Ради з матеріалів доданих до дисциплінарної скарги, вбачається, що ОСОБА_1 вжито належних заходів для повідомлення безпосереднього керівника про факт наявності сімейних відносин між нею та прокурором ОСОБА_2 , а пізніше, у зв'язку із включенням до складу групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42021082020000046 ОСОБА_2 , усно повідомлено про потенційний конфлікт інтересів у відповідності до вимог статті 28 Закону України «Про запобігання корупції» та статті 14 Кодексу професійної етики та поведінки прокурорів.

Суд враховує, до Ради прокурорів України зокрема прокурор ОСОБА_1 стосовно надання їй роз'яснень з питання конфлікту інтересів у вказаному кримінальному провадженні, не зверталася.

Зі встановленого судом позивач зверталась із заявами до НАЗК стосовно роз'яснення відсутності чи наявності потенційного конфлікту інтересів у кримінальному провадженні № 42021082020000046 (заяви від 22.11.2022 та від 15.12.2022), та НАЗК встановлено потенційний конфлікт інтересів ОСОБА_1 з 05.08.2021 у вказаному кримінальному провадженні, що враховується судом в даній справі.

Відповідно, враховуючи ч. 5 ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» ОСОБА_1 звернулась до НАЗК лише в листопаді та грудні 2022 року, але таке звернення не було зроблено ані 05.08.2021, ані впродовж наступного періоду до 06.10.2021 коли її вже було виключено із групи прокурорів.

Згідно долученого відповідачем-1 до справи витягу із протоколу засідання КДКП від 12.04.2023, засідання проводилось в режимі відеконференції, за участю представника скаржника Москалець Я.В., Гнатіва А.Я. який склав висновок про відсутність потенційного конфлікту інтересів, враховуючи заву ОСОБА_1 про згоду розглядати висновок за її відсутності, КДКП розглянуто висновок, заслухано учасників та вирішено оголосити догану ОСОБА_1 та щодо прокурора Шпоньки М.В дисциплінарне провадження ухвалено закрити. Принцип змагальності КДКП дотримано.

Суд враховує, що розгляд висновку КДКП здійснює на засадах змагальності, позивачу було відомо про дату розгляду висновку, але ОСОБА_1 подала заяву щодо розгляду висновку без її участі, тим самим на переконання суду, позбавила себе можливості безпосередньо взяти участі у засіданні Комісії, надати усні пояснення щодо вжиття нею усіх заходів для уникнення потенційного конфлікту інтересів.

Суд погоджується із позивачем про те, що вона не була зобов'язана повідомляти про потенційний конфлікт інтересів заступника керівника окружної прокуратури Швейка Р.І. та вказана обставина не увільнює її від обов'язку вжити всіх необхідних заходів щодо повідомлення в належний спосіб, виходячи із обставин, безпосереднього її керівника ОСОБА_13 про наявність потенційного конфлікту інтересів у кримінальному провадженні № 42021082020000046 з 05.08.2021, враховуючи при цьому ті обставини що документи по шлюб із ОСОБА_2 нею були подані до відділу кадрів ще 02.08.2021.

Враховуючи досліджені судом пояснення керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_13 від 04.01.2023 про те, що йому ОСОБА_1 усно повідомила про факт укладення шлюбу з ОСОБА_2 та про те, що йому не було відомо про потенційний конфлікт інтересів з 05.08.2021, які були також досліджені КДКП, суд робить висновок та вказує про відсутність факту не лише усного повідомлення керівника про наявність потенційного конфлікту інтересів у згаданому кримінальному провадженні, але й у письмовій формі із занесенням такого повідомлення до відповідної Книги. З дослідженої судом в матеріалах дисциплінарного провадження завіреної Книги обліку усних та письмових повідомлень про конфлікт інтересів, остання не містить в собі ані відмітки про усну форму повідомлення ОСОБА_1 ані про письмову. Суд також враховує, що з наданих пояснень заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури Запорізької області Швейка Р.І. від 07.11.2022, останній при призначенні 05.08.2021 групи прокурорів не знав про наявність потенційного конфлікту інтересів.

За висновками суду у даній справі подання ОСОБА_1 02.08.2021 документів про шлюб та зміну прізвища до відділу кадрів прокуратури не є належним повідомленням керівництва про наявність потенційного конфлікту інтересів, а свідчить лише про повідомлення роботодавця щодо зміни особистої інформації службовця для занесення такої до особової справи та прийняття керівництвом наказу про зміну прізвища службовця.

За даною справою як слідує із вищевказаних норм законодавства суд зазначає, що службова особа має обов'язок повідомити керівництво про потенційний конфлікт інтересів, ужити всіх заходів для такого повідомлення.

Щодо роз'яснень НАЗК від 02.04.2021 №5 та Методичних рекомендацій Генеральної прокуратури України від 20.09.2017 №6, останні носять рекомендаційний характер та означене не може слугувати підставою для не врахування службовцем у разі виникнення обставин потенційного конфлікту інтересів, обов'язку належним чином повідомити про такі обставини керівництво, вжити усі необхідні заходи для цього.

Виходячи із досліджених матеріалів дисциплінарного провадження №07/3/2-747дс-239дп22 зокрема щодо ОСОБА_1 суд враховує, що прокурор як старша групи вчинила процесуальні дії а саме затвердила клопотання слідчого ОСОБА_2 про арешт майна складені 04.08.2021 та від 09.08.2021 у кримінальному провадженні № 42021082020000046. Суд не враховує як обґрунтовані пояснення ОСОБА_1 про те, що про наявність потенційного конфлікту інтересів вона дізналась лише 09.08.2021 під час погодження клопотань слідчого з групи та повідомила керівництво 10.08.2021, оскільки призначена вона старшою групи з 05.08.2021, їй відомо про наявність у групі прокурорів її чоловіка ОСОБА_2 , всі вчинені нею дії у кримінальному проваджені свідомі і відповідно ОСОБА_1 розуміла наслідки таких дій. Також підлягає врахуванню та обставина що на момент погодження клопотань слідчого про арешт майна, такі погоджені позивачем під її дівочим прізвищем ОСОБА_1 , відповідно на момент погодження вона вже перебувала у шлюбі та наявні були обставини про зміну прізвища на ОСОБА_1 та як наслідок такі погодження як старшою групи за висновками суду є діями вчиненими в умовах явного потенційного конфлікту інтересів.

Суд наголошує на положенні ст. 28 Закону України «Про запобігання корупції» яка чітко визначає, що особи, зазначені у пунктах 1, 2 частини першої статті 3 цього Закону, зобов'язані вживати заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів; повідомляти не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли особа дізналася чи повинна була дізнатися про наявність у неї реального чи потенційного конфлікту інтересів безпосереднього керівника, а у випадку перебування особи на посаді, яка не передбачає наявності у неї безпосереднього керівника, або в колегіальному органі - Національне агентство чи інший визначений законом орган або колегіальний орган, під час виконання повноважень у якому виник конфлікт інтересів, відповідно; не вчиняти дій та не приймати рішень в умовах реального конфлікту інтересів; вжити заходів щодо врегулювання реального чи потенційного конфлікту інтересів. Та, враховуючи що законодавство не передбачає чіткої відсилки на форму дій які має вчинити особа за наявності обставин та факту конфлікту інтересів, для вжиття відповідних заходів наявне роз'яснення НАЗК від 02.04.2021 №5 яке вказує, що повідомлення про реальний/потенційний конфлікт інтересів має бути у письмовій формі з реєстрацією відповідно до існуючої системи діловодства, в даному випадку до Книги обліку конфліктів інтересів.

Виходячи із встановлених обставин суд приходить до висновку про доведення КДКП наявності у ОСОБА_1 з 05.08.2021 дисциплінарного проступку - потенційного конфлікту інтересів у кримінальному провадженні № 42021082020000046, грубого порушення правил прокурорської етики що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у її об'єктивності, неупередженності та незалежності, у чесності та не підкупності органів прокуратури, порушення ОСОБА_1 статті 19 Закону України «Про прокуратуру», статті 9 КПК України, статті 5, 14, 19 Кодексу, відповідальність за який передбачено пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону України «Про прокуратуру» КДКП встановлено та підтверджено. Означене правопорушення КДКП визначено як триваюче з 10.08.2021 з наступного дня коди особа дізналась про порушення законодавства та по 06.10.2022 - день виключення позивача із групи прокурорів у згаданому кримінальному провадженні.

Суд вважає, що КДКП належним чином проведено дисциплінарне провадження, враховано не лише пояснення позивача, а й її позитивну характеристику, грубий характер проступку, ступінь вини, підтверджено склад дисциплінарного проступку, встановлені порушення норм діючого законодавства. Інших обставин, що мають значення для прийняття рішення КДКП не було встановлено.

Доводи позивача не спростували наявність потенційного конфлікту інтересів, не вчинення усіх необхідних заходів для уникнення такого потенційного конфлікту інтересів, що стало наслідком вчинення дисциплінарного проступку та порушення законодавства встановленого та означеного КДКП у спірному рішенні.

Суд враховує у справі висновки Верховного Суду сформовані у постанові від 23 грудня 2020 року у справі № 826/15347/17 та зазначає, що при потенційному конфлікті суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному, різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може вплинути на об'єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин. Для доведення потенційного конфлікту інтересів не достатньо лише факту попередніх трудових чи ділових відносин. Конфлікт інтересів насамперед припускає, що такі відносини повинні бути довірливими, близькими та триваючими, що відповідачем-1 у цій справі доведено, ОСОБА_1 була старшою в групі прокурорів у кримінальному провадженні та здійснювала керівництво над прокурорами, зокрема свого чоловіка ОСОБА_2 , вчиняла процесуальні дії в межах кримінального провадження а саме погоджувала клопотання слідчого її чоловіку ОСОБА_2 , та не вчинила жодних достатніх та належних заходів для уникнення конфлікту інтересів протягом тривалого часу.

Щодо доводів позивача про порушення КДКП строків складення висновку за наслідками розгляду скарги, судом як встановлено та зазначено вище те, що скарга надійшла до КДКП 06.12.2022, Голова Комісії Гнатів А.Я. за результатами її вивчення прийняв рішення 12.12.2022 про відкриття дисциплінарного провадження та цього ж дня було прийнято рішення про відкриття дисциплінарного провадження №07/3/2-748дс-238дп-22 щодо ОСОБА_1 яке об'єднано в одне провадження з дисциплінарним провадженням щодо ОСОБА_2 та визначено №07/3/2-747дс-239дп-22. 12.03.2023 складено висновок, та рішення КДКП прийнято 12.04.2023 за №76дп-23. Суд не вбачає підстав для розгляду доводів позивача про порушення КДКП строків прийняття рішення оскільки вважає такі безпідставно заявлені, враховуючи правові позиції викладених у рішеннях Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 лютого 2018 року від 05 березня 2018 року у справах №№ 800/505/17, 800/581/17 тощо, визначені частиною дев'ятою статті 46 Закону № 1697-VII строки розповсюджуються на перевірку відомостей про наявність підстав для притягнення прокурора до дисциплінарної відповідальності, а ні як не розповсюджуються на підготовку висновку та розгляд висновку про наявність чи відсутність дисциплінарного проступку, який відповідно до статті 47 цього Закону відбувається на засіданні Комісії. КДКП строків розгляду висновку не порушено.

Також суд зазначає, що згідно правових висновків викладених у рішенні Верховного Суду від 05.03.2018 у справі № 800/381/17 не додержання строків КДКП щодо перевірки висновку не може бути підставою для визнання протиправним викладеного у рішенні комісії висновку щодо кваліфікації певних дій прокурора як таких, що мають характер дисциплінарного проступку.

Решта обґрунтувань позивача щодо підстав для скасування спірного рішення КДКП суд вважає безпідставними та не доведеними належними і достатніми доводами та доказами, враховуючи зазначені вище висновки суду за наслідками вирішення спору між сторонами у справі.

Суд зауважує відповідачу-1, що право на оскарження рішення КДКП визначено ст. 50 Закону України «Про прокуратуру» або до ВРП або до суду, що не виключає за собою прийняття рішення про скасування рішення КДКП лише за ВРП. Під час судового оскарження рішення КДКП суд наділений відповідними процесуальними правами на визнання протиправними та касування спірного рішення (частина 2 статті 245 КАС України).

Суд приходить до висновку про правомірність спірного рішення КДКП «Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області Шпоньку І.В.» від 12.04.2023 № 76дп-23 в частині притягнення прокурора Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності, накладення дисциплінарного стягнення у виді догани та відповідно наказу керівника Запорізької обласної прокуратури від 26.04.2023 № 301к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

За статтею 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).

Відповідно до статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі (абзац 2 частина 2 статті 77 КАС України).

Згідно частин 1-4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «RuizTorija v. Spain» від 9 грудня 1994 р., статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно з вимогами пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів не впливають на висновки суду та не підлягають наданню оцінки.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.

Підстав для розподілу витрат у справі не встановлено.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І. І.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 10 лютого 2025 р.