10 лютого 2025 рокум. Ужгород№ 260/8658/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Калинич Я.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.30 Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, яким просить суд: 1. Скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 17.07.2024 року за №072250005464 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 . 2. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 для обчислення розміру пенсії, згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 20.09.1979, що включає періоди роботи з 01.09.1979 по 20.12.1979 (записи №1 і №2), з 31.01.1980 по 07.05.1980 (записи №3 і №4), з 02.06.1980 по 05.02.1982 (записи №5 і №6), і з 09.06.1982 по 01.09.1998 (від записа №7 до записа №10) та призначити ОСОБА_1 - пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 10 липня 2024 року.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 10.07.2024 року позивач звернулась до відповідача 1 за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Повідомленням від 18.07.2024 року №0700-0205-8/45773 позивача повідомлено про відмову у призначенні пенсії рішенням відповідача 2 від 17.07.2024 року №072250005464, у зв'язку із відмовою зарахувати стаж, підтверджений архівними довідками про підтвердження стажу, оскільки по батькові позивача в довідці вказано скорочено. Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки незважаючи на те, що по батькові позивача у довідці вказано скорочено, відсутні достатні приводи вважати, що вона не відповідає паспортним даним позивача, а також висновку про те, що довідка видана не стосовно позивача. З урахуванням викладеного просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
14 січня 2025 року до суду від представника відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що на підставі повного, всебічного та об'єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 від 10.07.2024 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) відмовлено в призначенні пенсії, про що винесено рішення №072250005464 від 17.07.2024, тому що, страховий стаж роботи становить 20 років 01 місяців (з необхідних 28 років), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за наданими документами до страхового стажу не зараховано: період роботи з 02.06.1980 по 05.02.1982 згідно архівної довідки №02.02.-16/4-109 від 05.07.2021, оскільки в документі зазначено ПІБ не повністю, а саме (по батькові - ОСОБА_2 ), що не відповідає даним паспорта по батькові ( ОСОБА_3 ); період роботи з 09.06.1982 по 01.09.1998 згідно акту №9 від 10.07.2024, оскільки відсутня інформація про перейменування Садовинрадгосп «Комунар» в с/г ТОВ «Капанське». Таким чином, покликання позивача лише на записи в трудовій книжці, що заповнена із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок, у цьому випадку є недостатніми. Крім того, наголошує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області розгляд заяви позивачки не здійснювало, а тому і прав ОСОБА_1 на призначення пенсії не порушило. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
17 січня 2025 року до суду від представника відповідача 2 надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 17.07.2024 №072250005464 позивачу відмовлено в призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу передбаченого ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Страховий стаж роботи позивача становить 20 років 01 місяців (з необхідних 28 років), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Беручи до уваги вищезазначене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України, з врахуванням положень ст.263 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
10.07.2024 року позивач звернулась ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Станом на момент звернення із заявою про призначення пенсії вік позивача становив 62 роки 09 місяців 14 днів.
До заяви про призначення пенсії, позивач подала наступні документи: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру б/н; заяву про призначення/перерахунок пенсії №4167; паспорт серії НОМЕР_3 ; інші документи: анкету опиту вання; документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, а саме довідку №02.02-16/4-109; заяву про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк) б/н; інший документ (рр 1) - паспорт серії НОМЕР_4 ; інший документ ( НОМЕР_5 ) - паспорт серії НОМЕР_6 ; інший документ НОМЕР_7 ; інший документ НОМЕР_8 ; інший документ НОМЕР_9 ; інший документ (zv 1) - б/н; інший документ (form) - б/н; інший документ (dov2) - У-37101-22; інший документ (dov 1) - 01-14/213; інший документ (akt); пам'ятка пенсіонера - б/н; свідоцтво про шлюб - НОМЕР_10 ; трудову книжку - НОМЕР_11 .
Рішенням ГУ ПФУ у Львівській області від 17 липня 2024 року №072250005464 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку.
У рішенні зазначено, що у разі відсутності, починаючи з 01.01.2018, страхового стажу, передбаченого частиною першою статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 63 роки за наявності страхового стажу з січня 2024 року по грудень 2024 року включно від 21 року по 31 року, та після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Страховий стаж роботи заявника становить 20 років 01 місяців (з необхідних 28 років). За доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди роботи: - з 02.06.1980 по 05.02.1982 згідно архівної довідки №02.02.-16/4-109 від 05.07.2021, оскільки в документі зазначено ПІБ не повністю, а саме (по батькові - ОСОБА_2 ), що не відповідає даним паспорта по батькові ( ОСОБА_3 ); - з 09.06. 1982 по 01.09.1998 згідно акту №9 від 10.07.2024, оскільки відсутня інформація про перейменування Садовинрадгосп «Комунар» в с/г ТОВ «Капанське». Враховуючи зазначене, вирішено: відмовити в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із відсутністю необхідного страхового стажу, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом ГУ ПФУ в Закарпатській області №0700-0201-8/52588 від 30.12.2024 року, позивача повідомлено про прийняття рішення про відмову у призначення пенсії від 17.07.2024 року №072250005464.
Вважаючи рішення відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком протиправним, позивач звернулась до суду із вимогами про його скасування та зобов'язання відповідача зарахувати до страхового стажу спірні періоди, у зв'язку із чим призначити пенсію.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV), яким визначено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.1-3 ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсій за віком мають особи після досягнення 60 років та при наявності страхового стажу:
- з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї етапі, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу:
- з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 років.
У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 65 років мають особи за наявності страхового стажу:
- з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 15 до 23 років.
Згідно з ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).
Абзацом другим частини четвертої статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Слід зазначити, що до 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Згідно з приписами ст.62 Закону №1788-ХІІ (які кореспондуються зі змістом ст.48 Кодексу законів про працю України) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Саме такий Порядок був затверджений постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993.
Відповідно до п.1 Порядку №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з вимогами п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до п.4.7 розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Так, з довідки Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області від 05.07.2021 року №02.02-16/4-109, виданої ОСОБА_1 :
- згідно книги наказів за 1980, 1981, 1982 роки, архівного фонду Виноградівського плодоовочевого консервного заводу значиться: Наказ №90 від 2 червня 1980 року: «Принять на роботу с 2 июня 1980 г. - тов. ОСОБА_4 - рабочей сокосушильного цеха.». «так у документах».
- згідно книги наказів за 1980, 1981, 1982 роки, архівного фонду «фонду Виноградівського плодоовочевого консервного заводу значиться: Наказ №14 від 5 лютого 1982 року: «Уволить с работы с 5 февраля 1982 г. по собственному желанию согласно ст.38 КЗоТа УССР: - тов. ОСОБА_4 , рабочую сокового цеха.1». «так у документax».
Суд зауважує, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів або ж наказі про прийняття на роботу та звільнення з роботи на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача її конституційного права на соціальний захист.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17.
Суд вважає, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.
Подібна позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 25.04.2019 року у справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року у справі №638/18467/15-а.
Відтак, не зарахування стажу лише через невідповідність по батькові у архівних довідках, пов'язане з правописом скорочення, є порушенням органу Пенсійного фонду України, що посягає на гарантовані Конституцією України права позивача.
Аналізуючи наведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що період роботи позивача згідно архівної довідки від 05.07.2021 року №02.02-16/4-109 мають бути зараховані до загального стажу, оскільки недостовірності або інших ознак юридичної неточності довідки не встановлено, а тому архівну довідку позивача, слід розглядати як належний та допустимий доказ у справі.
Вищезазначені відомості з архівної довідки, яка підтверджує, що позивач у період з 02.06.1982 року по 05.02.1982 року дійсно працювала на підприємстві, відповідачем не спростовані.
Судом досліджено трудову книжку позивача серії НОМЕР_12 , видану 20.09.1979 року та засвідчену підписом та печаткою відповідальної особи, що вперше здійснювала записи.
Вказана трудова книжка містить спірні записи, що не враховані пенсійним органом, а саме:
Виноградівський плодоконсервний завод:
- запис №5: 02.06.1980 прийнята на роботу робочою сокосушильного цеху, відповідно до наказу №90 від 02.06.1980 року;
- запис №6: 05.02.1982 звільнена за власним бажанням на підставі наказу №14 від 05.02.1982 року.
Садовинпрадгосп «Комунар»:
- запис №7: 09.06.1982 зарахована на роботу робочою садовиноградної бригади 5, відповідно до наказу №31-л від 18.07.1983 року;
- запис №8: 15.07.1983 переведена на посаду бригадира овочівницької бригади, відповідно до наказу №39-л від 18.07.1983 року;
- запис №9: 01.02.1988 переведена робочою швейного цеху, відповідно до наказу №11-л від 29.01.1988 року;
- запис №10: 01.09.1993 звільнена з роботи за власним бажанням на підставі наказу №16Л від 01.09.1993 року.
Період з 09.06.1982 по 01.09.1993 не враховано, оскільки назва підприємства ТОВ «Копанське» на печатці, якою засвідчено запис про звільнення не відповідає назві підприємства Садовинпрадгосп «Комунар», до якого було прийнято на роботу. Відомості про перейменування підприємства відсутні.
Крім того, судом дослідженні надані позивачем до пенсійного органу інші документи, а саме: акт опитування свідків для підтвердження трудового стажу від 10.02.2024 року №9, лист Державного архіву Закарпатської області від 19.02.2016 року №У-37/01-22, лист архівного відділу Виноградівської РДА від 27.09.2016 року №01-14/213, копії трудових книжок свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
Так, трудова книжка містить спірний запис №7 (про прийняття на роботу) та №10 (про звільнення з роботи), які не враховані пенсійним органом до страхового стажу позивача з огляду на те, що назва підприємства ТОВ «Копанське» на печатці, якою засвідчено запис про звільнення не відповідає назві підприємства Садовинпрадгосп «Комунар», до якого було прийнято на роботу.
Дослідивши зміст трудової книжки, суд доходить висновку, що підстави для не врахування пенсійним органом записів у трудовій книжці є помилковими та належать відхиленню судом, з огляду на таке.
Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з ч.2 вказаної статті Закону, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, пенсійним органом не враховано до страхового стажу позивача період роботи з 09.06.1982 по 01.09.1998 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 20.09.1979, оскільки назва підприємства ТОВ «Копанське» на печатці, якою засвідчено запис про звільнення не відповідає назві підприємства Садовинпрадгосп «Комунар», до якого було прийнято на роботу.
Так, відповідно до п.1.1. Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої Деркомпраці СРСР від 20.06.1974 №162, «Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ і організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню».
Згідно з п.2.5. вказаної Інструкції, «У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагороди та заохочення тощо, виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов'язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу».
Аналіз наведених норм права доводить, що саме на роботодавця покладено обов'язок заповнення трудової книжки робітника та внесення виправлень, а тому позивач не може нести відповідальність за невиконання роботодавцем покладених на нього обов'язків.
У свою чергу суд зазначає, що відповідно до абз.1 п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Суд погоджується з доводами позивача, що трудова книжка містить відомості про підстави внесення записів, підписи осіб, відповідальних за ведення і видачу трудових книжок, а також відбитки печатки підприємства, записи виконані у хронологічній послідовності, не суперечать один одному, не мають підчисток та виправлень, формально відповідають вимогам, які висуваються законодавством до ведення трудових книжок.
А тому зазначення відповідачем, що назва підприємства ТОВ «Копанське» на печатці, якою засвідчено запис про звільнення не відповідає назві підприємства Садовинпрадгосп «Комунар», до якого було прийнято на роботу, не може бути підставою для невизнання періоду з 09.06.1982 по 01.09.1998 роки трудового стажу позивача, зазначеного у трудовій книжки і відмови у призначенні пенсії позивачу.
Зазначене також підтверджується показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які у своїх показах зазначили, що позивач, як і свідки, в спірний період працювали саме в садовинпрадгосп (радгоспі) «Комунар».
Враховуючи вищевикладені та встановлені обставини, суд доходить висновку, що відповідачем безпідставно не взято до уваги період роботи позивача з 09.06.1982 по 01.09.1998 роки зазначені в трудовій книжці НОМЕР_2 від 20.09.1979.
Тому, суд доходить висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 17.07.2024 року №072250005464 про відмову у призначенні пенсії є правомірними та належать задоволенню.
Щодо періоду роботи позивача з 01.09.1979 року по 20.12.1979 року та з 31.01.1980 року по 07.05.1980 року, суд зазначає, що у оскаржуваному позивачем рішенні такі періоди не окреслені, у зарахуванні таких оскаржуваним рішенням не відмовлялося. Відтак, у суду відсутні підстави для задоволення таких періодів.
Що стосується обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає таке.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 10.07.2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.
У справі, яка розглядається суд встановив, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності структурним підрозділом визначено ГУ ПФУ у Львівській області, рішенням якого позивачу відмовлено в зарахуванні спірного стажу роботи.
Тож, дії зобов'язального характеру щодо вирішення питання про зарахування стажу має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував питання про перерахунок пенсії, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ у Львівській області.
Наведена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 07.05.2024 у справі №460/38580/22 та 24.05.2024 №460/17257/23.
Щодо позовної вимоги про призначення пенсії за віком, суд зазначає, що відповідач, виконуючи зазначене рішення суду, повинен буде спочатку здійснити зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи.
Суд звертає увагу, що у рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, суди не наділені повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України та не вправі підміняти собою держані органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що вирішення питання щодо призначення позивачці пенсії за віком віднесено до дискреційних повноважень відповідача, а тому суд позбавлений можливості вручатися у дискреційні повноваження відповідача та зобов'язувати його призначати пенсію, у зв'язку з чим вказана позовна вимога задоволенню не підлягає.
Однак, суд у відповідності до вимог ч.2 ст.9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі заявлених позовних вимог та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, поданої 10.07.2024 року, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні, оскільки це є необхідним для повного захисту прав та інтересів позивача.
Отже, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у спосіб зобов'язання ГУ ПФУ у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача роботу з 02.06.1980 року по 05.02.1982 року, згідно з архівною довідкою №02.02-16/4-109 від 05.07.2021 року та період роботи з 09.06.1982 року по 01.09.1998 року, згідно з актом №9 від 10.07.2024 року у садовинрадгоспі «Комунар» та вирішити питання про призначення пенсії з дати звернення 10.07.2024 року.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За таких обставин, беручи до уваги всі надані сторонами докази в їх сукупності, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Відповідно до частини першої статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн., відтак зазначена сума підлягає стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань територіального органу Пенсійного фонду України який прийняв протиправне рішення - ГУ ПФУ у Львівськцій області.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, буд. 4, м. Ужгород, Ужгородський район, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.30 Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 №072250005464 від 17.07.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди її роботи з 02.06.1980 року по 05.02.1982 року, згідно з архівною довідкою №02.02-16/4-109 від 05.07.2021 року та період роботи з 09.06.1982 року по 01.09.1998 року, згідно з актом №9 від 10.07.2024 року у садовинрадгоспі «Комунар».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 10.07.2024 року, з урахуванням висновків суду наведених в даному рішенні.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул.30 Митрополита Андрея, буд. 10, м. Львів, 79016, код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяЯ. М. Калинич