про продовження процесуального строку
07 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/813/25
категорія 106030200
Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Окис Т.О., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
установив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», у розмірі до 100000 гривень, в розрахунку на місяць пропорційно дням його участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, за періоди з 01 по 31 січня 2023 року, з 01 по 24 квітня 2023 року, з 20 травня 2023 року по 29 червня 2023 року, з урахуванням фактично сплачених сум та зобов'язання вчинити відповідні дії.
Ухвалою суду від 15 січня 2025 року позовну заяву залишену без руху із встановленням ОСОБА_1 строку для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення строку звернення з до суду з обґрунтуванням пропуску такого строку, а також клопотання про залучення до справи третьої особи з обґрунтуванням необхідності такого залучення.
На виконання вимог ухвали позивач подав заяву про усунення недоліків, у якій просить визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду, оскільки відповідь відповідача була надана 20 грудня 2024 року, відповідно, тримісячний строк звернення до суду в межах статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) спливає 20 березня 2025 року включно. Позивач звернувся із позовом 13 січня 2025 року. Таким чином, позивач звернувся до суду в межах тримісячного строку з дати отримання відповіді на заяву, а саме з дати коли йому стало відомо про порушення його права. Лише після ознайомлення із відповіддю відповідача на заяву, позивачу стала відома позиція відповідача з приводу не виплати додаткової винагороди, як передбачено положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану». До моменту отримання цієї відповіді, позиція відповідача позивачу відома не була, оскільки командуванням військової частини - військовослужбовцю не роз'яснювалась. Окрім того, підстави позову у повному обсязі базуються на відповіді відповідача, тому до моменту отримання вказаної відповіді належний захист прав позивача був неможливий. До того ж, була ймовірність того, що позивач мав можливість отримати і позитивний для нього висновок шляхом досудового врегулювання спору, що узагалі б виключало необхідність звернення до суду. Саме тому, позивач і звернувся до суду за захистом порушеного права у межах тримісячного строку із дати отримання ним відповіді на його письмове звернення.
Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи заяви про усунення недоліків, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 3 названої правової норми для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим відповідно до пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2023 року N 383 "Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 р. № 1236" дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 червня 2023 року.
При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року № 651 Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Таким чином з 01 липня 2023 року строк звернення до суду із позовом про виплату заробітної плати регламентується статтею 233 КЗпП України і складає три місяці з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Як убачається з матеріалів позовної заяви, позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» у розрахунку 100000 грн починаючи за періоди з 01 по 31 січня 2023 року, з 01 по 24 квітня 2023 року, з 20 травня 2023 року по 29 червня 2023 року.
При цьому, спірні правовідносини виникли уже за нової редакції положень статті 233 КЗпП України, а отже в цьому випадку підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який в силу пункту 1 глави ХІХ "Прикінцеві положення" Кодексу законів про працю України, слід обраховувати з 01 липня 2023 року, а тому вказаний строк закінчився 02 жовтня 2023 року (01 жовтня 2023 року припадає на вихідний день).
При цьому позивач, звернувся до суду через підсистему "Електронний суд" лише 13 січня 2025 року, тобто із порушенням встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Щодо посилання позивача на про те, що він дізнався про розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення (додаткової винагороди) тільки з листа відповідача від 20 грудня 2024 року суд звертає увагу на таке.
Отримання позивачем листа-відповіді на адвокатський запит оцінюється судом як дії з метою збирання доказів для звернення з позовом до адміністративного суду та не змінює момент, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
При визначенні початку перебігу строку для звернення до суду суд з'ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльність), а не коли вона з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 14 лютого 2019 року у справі № 805/3881/18-а.
Під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття ж «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Грошове забезпечення є щомісячною виплатою, її розмір щомісяця відомий особі, яка її отримує, та отримуючи її у неналежному, на думку особи, розмірі вона має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про складові виплати, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання виплати особою вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.
Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо причин визначення спірного розміру виплати звернулась до вповноваженої особи із заявою про надання відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від такого органу відповіді на подану заяву.
Аналогічного висновку дійшла Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 240/12017/19.
Також, суд звертає увагу на те, що позивач проходить військову службу дотепер. Проте із заявою про надання відомостей про розмір нарахованої та виплаченої додаткової винагороди збільшеної до 100000 грн за спірний період представник позивача звернувся тільки 02 грудня 2024 року.
Наведене свідчить про відсутність у суду підстав уважати, що позивач/його представник без зайвих зволікань, в розумний строк, демонструючи свою зацікавленість з цього питання звернувся до відповідача із заявою (адвокатським запитом) про надання відповідної інформації.
Отримання позивачем/представником позивача листа відповідача від 20 грудня 2024 року у відповідь на заяву не змінює момент, з якого особа повинна була та мала можливість дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі, якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру грошового забезпечення тощо.
Незнання про порушення своїх прав через байдужість або небажання про це дізнатися не можуть розглядатися як поважна причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом, оскільки є результатом суб'єктивних дій самого позивача, а не об'єктивно існуючими обставинами, що перешкоджають їй вчасно реалізувати своє право на судовий захист.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 січня 2020 року у справі № 420/3001/19, від 25 лютого 2020 року у справі № 360/1870/19.
Отже, зважаючи на неповідомлення позивачем суду необхідних для вирішення питання про поважність причин пропуску строку звернення до суду обставин та ненадання належних доказів, станом на теперішній час підстави для поновлення строку звернення до суду відсутні.
Тому, заява представника позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
За таких обставин суд вважає, що позивачу потрібно надати додатковий час для усунення недоліків позовної заяви.
При вирішенні питання про продовження позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви суд керується таким.
Згідно з частиною 2 статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Таким чином, з метою забезпечення реалізації права позивача на доступ до правосуддя суд уважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 121, 169, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовити.
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення визначених в ухвалі суду від 15 січня 2025 року недоліків на п'ять днів з дати отримання копії даної ухвали
У разі неусунення недоліків у зазначений вище строк позовна заява буде повернута позивачу.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Т.О. Окис