07 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/26727/23
категорія 112050000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2024, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 16.09.2024, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства оборони України в особі Головного управління капітальних вкладень щодо невиконання пункту 12 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №728 від 02.09.2015, та пункту 9 Розділу VІІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018, в частині неподання Списку виплати грошової компенсації в Збройних Силах України із виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім'ї: дружині - ОСОБА_2 і доньці - ОСОБА_3 , жиле приміщення на затвердження Міністру оборони України. Зобов'язано Міністерство оборони України в особі Головного управління капітальних вкладень подати Список виплати грошової компенсації в Збройних Силах України із виплатою ОСОБА_1 грошової компенсації в сумі 1 273 654,80 грн. за належне йому, а також членам його сім'ї: дружині - ОСОБА_2 і доньці - ОСОБА_3 , для отримання жиле приміщення відповідно до пункту 12 Порядку визначення розміру і надання військовослужбовцям та членам їх сімей грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №728 від 02.09.2015, та пункту 9 Розділу VІІІ Інструкції з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України №380 від 31.07.2018, на затвердження Міністру оборони України.
На виконання вказаного рішення суду Житомирським окружним адміністративним судом було видано позивачу виконавчий лист.
В подальшому до суду від ОСОБА_1 надійшла заява про зобов'язання Міністерства оборони України подати звіт про виконання вищевказаного судового рішення, обґрунтовуючи яку, позивач вказує, що суб'єктом владних повноважень-відповідачем не було вжито жодних дій, спрямованих на виконання такого, що набрало законної сили, рішення суду у даній справі.
Беручи до уваги приписи частини 1 статті 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зважаючи на непорушення позивачем питання про розгляд заяви у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, розгляд заяви про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення здійснюється судом в порядку письмового провадження.
Міністерство оборони України своїм правом на подання письмових заперечень на заяву не скористалось, що, разом з тим, не перешкоджає розгляду останньої.
Дослідивши доводи заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Частинами 2 та 3 статті 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічно, за змістом статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Це означає, що учасник справи, якому належить виконати судовий акт, повинен здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до частини 1 статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Зміст наведеної правової норми свідчить про те, що положеннями КАС України встановлено право суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення.
Встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання своїх зобов'язань у межах відповідної справи. Судовий контроль є спеціальним видом провадження в адміністративному судочинстві, відмінним від позовного. Головна мета судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах полягає, насамперед, у реалізації основних завдань адміністративного судочинства при здійсненні адміністративними судами правосуддя, оскільки воно не обмежується винесенням судового рішення, а також передбачає його виконання.
Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.12.2022 у справі № 620/4090/22, положеннями статті 382 КАС України визначаються спеціальні способи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, до яких належать, зокрема, зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу за невиконання судового рішення тощо.
У постановах від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15, від 17.04.2019 у справі № 355/1648/15-а, від 12.05.2020 у справі № 815/2252/16, від 16.12.2021 у справі № 170/167/17 Верховний Суд дійшов висновку, що “…зазначені вище правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі…»
З огляду на встановлені обставини та відсутність в матеріалах справи доказів вчинення Міністерством оборони України будь-яких дій задля виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 240/26727/23, суд дійшов висновку про можливість застосування у даному випадку механізму судового контролю за виконанням судового рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 382 - 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю у справі № 240/26727/23 задовольнити.
Встановити Міністерству оборони України строк для подання звіту про виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 29.03.2024 у справі № 240/26727/23 терміном тридцять днів з дня набрання даною ухвалою суду законної сили.
Ухвала суду є остаточною і оскарженню не підлягає. Заперечення на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 382-3 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.М. Майстренко