10 лютого 2025 року м. Житомир
справа № 240/24619/24
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул.Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Центрального міжрегіональне управління Міністерства юстиці (м.Київ) Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 , про визнання протиправною та скасування постанови,-
встановив:
Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області звернулося до суду через систему "Електронний суд" з позовом, у якому просить:
- визнати протиправною постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 04.12.2024 №75619887;
- скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 04.12.2024 №75619887 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що згідно з постановою №75619887 від 04.12.2024 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) накладено на Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (боржника) штраф у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду без поважних причин.
Вказує, що відповідно до змісту чинних норм права, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлено невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Зазначає, що відповідач жодним чином не спростував докази та фактичні обставини, а лише безпідставно виніс постанову про накладення штрафу у порядку ст.75 Закону України "Про виконавче провадження".
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 23.12.2024 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні, з викликом сторін.
Ухвала про відкриття провадження була направлена позивачу, відповідачу та третій особі за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Відповідач - Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву (за вх.№72301/24), у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.
В обґрунтування відповідач зазначає, що рішення суду не виконане боржником без поважних причин, оскільки відповідно до заяви стягувана та наданого розрахунку компенсації по пенсійні справі ОСОБА_1 , боржником нараховано стягувану компенсацію втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2022 по 30.06.2023.
Відповідно до вищезазначеного рішення суду необхідно здійснити нарахування та виплату компенсації за період з 17.07.2018 по 31.01.2022. Тобто не здійснено нарахування та виплату компенсації з 17.07.2018.
Згідно з довідкою від 03.01.2025 судове засідання відкладено на 23.01.2025 у зв"язку з перебування головуючої судді у відпустці.
Відповідно до довідки від 23.01.2025 судове засідання відкладено на 30.01.2025.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, 24.01.2025 надіслала до суду заяву (за вх.№5107/25), у якій просить розглянути справу без його участі.
Представники позивача у судовому засіданні 30.01.2025 позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Додатково наголошувала, що рішення суду виконано у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з"явився, у відзиві на позовну заяву відповідач просив суд розглянути справу без участі його представника.
У ході судового розгляду справи судом заслухано пояснення представників позивача та оголошено відзив на позовну заяву, поданий відповідачем, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, та відповідно до протокольної ухвали суд на місці ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 у справі №240/29584/23 позов ОСОБА_1 задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, яка полягає в невиплаті ОСОБА_1 передбаченої Законом №2050-ІІІ компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати підвищення до пенсії за період з 17.07.2018 по 31.01.2022;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену Законом №2050-ІІІ компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати підвищення до пенсії за період з 17.07.2018 по 31.01.2022.
Вказане рішення набрало законної сили 26.03.2024, у зв"язку з чим Житомирським окружним адміністративним судом на виконання рішення суду від 23.02.2024 у справі №240/29584/23, 21 червня 2024 року видано виконавчий лист.
25 липня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Сладь Т.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №75619887 з виконання виконавчого листа №240/29584/23, виданого Житомирським окружним адміністративним судом 21.06.2024, про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену Законом №2050-ІІІ компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати підвищення до пенсії за період з 17.07.2018 по 31.01.2022 та вказано про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Листом від 12.08.2024 Головне управління ПФУ в Житомирській області повідомлено, що на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 23.02.2024 по справі №240/29584/23, нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії з 17.07.2018 по 31.01.2022 в сумі 42419,19 грн.
Вказано, що рішення Житомирського окружного адміністративного суду №240/29584/23 від 23.02.2024 включено до Реєстру судових рішень, по яких фінансування здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету, в порядку черговості їх надходження.
Стягувач 13.08.2024 звернувся до відповідача із повідомлено, що рішення суду не виконано, боржником не нараховано компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період, який передбачений виконавчим документом. Компенсація втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії нарахована за період з 01.03.2022 по 30.06.2023, про що свідчить розрахунок компенсації по пенсійні справі ОСОБА_1
04 грудня 2024 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Сладь Т.П. винесено постанову про накладення на боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу у розмірі 5100 грн за невиконання рішення суду в адміністративній справі №240/29584/23. У вказаній постанові зазначено, що при перевірці виконання рішення суду та заяви стягувача, встановлено, що боржником рішення суду у частині нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 17.07.2018 по 31.01.2022 не виконано. Відповідно до нарахованого розрахунку суми компенсації по пенсійній справі №918150186925 ОСОБА_1 на виконання рішення суду від 23.02.2024 у справі №240/29584/23 нараховано компенсацію за період з 01.03.2022 по 30.06.2023, що не відповідає рішенню суду.
Позивач, вважаючи постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду протиправною та такою, що порушує його права, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.
Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013, у рішенні від 26 червня 2013 року, звернув увагу, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, як виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.
Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Відтак особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.
Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Згідно з частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
При цьому, частина 3 статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
Відповідно до частини 2 статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
Аналізуючи наведені положення законодавства суд зазначає, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання.
Застосування такого заходу до боржника є обов'язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.
Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.
У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.
Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.
Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.
Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов'язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.
Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.
Перевіряючи наявність підстав для прийняття відповідачем оскаржуваної постанови від 04.12.2024 у ВП №75619887 та застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області штрафу за невиконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду у справі №240/29584/23, суд зазначає наступне.
Матеріали справи свідчать, що Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення суду у справі №240/29584/23, здійснило ОСОБА_1 нарахування компенсації втрати частини доходів у зв"язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.03.2022 по 30.06.2023 у розмірі 42419,19 грн, про що свідчить, розрахунок суми компенсації по пенсійній справи 918150186925 (а.с. 49).
Водночас суд наголошує, що відповідно до резолютивної частини рішення суду у справі №240/29584/23 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 передбачену Законом №2050-ІІІ компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати підвищення до пенсії саме за період з 17.07.2018 по 31.01.2022.
Суд зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду слугувало встановлення державним виконавцем виконання рішення суду у справі №240/29584/23 за період з 01.03.2022 по 30.06.2023, що у свою чергу не відповідає резолютивній частині рішення суду.
Водночас, позивач не заперечує, що сума компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати підвищення до пенсії на виконання рішення суду у справі №240/29584/23 у розмірі 42419,19 грн. здійснена (розрахована) Головним управлінням Пенсійного фонду України у Житомирській області за період 01.03.2022 по 30.06.2023.
Враховуючи викладені обставини, які підтверджується матеріалами адміністративної справи, суд вважає, що обов'язок щодо належного виконання рішення суду у справі №240/29584/23 у встановлений строк позивачем не виконано, що у свою чергу є самостійною підставою для накладення штрафу за невиконання рішення суду.
Однак, враховуючи викладені обставини у своїй сукупності, які підтверджуються матеріалами адміністративної справи, а саме здійснення виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати підвищення до пенсії всупереч резолютивної частини рішення суду за інший період, а саме за період з 01.03.2022 по 30.06.2023.
Водночас, матеріали справи не містять доказів, щодо незрозумілості боржнику порядку та способу виконання рішення суду у справі №240/29584/23, оскільки доказів щодо звернення до суду із заявою про роз'яснення судового рішення у справі №240/29584/23 та доводів про незрозумілість резолютивної частини вказаного рішення суду, територіальним управлінням Пенсійного фонду України до суду не надано.
Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку, що обов'язок щодо повного та належного виконання рішення суду у справі №240/29584/23 позивачем не виконано та, як наслідок, відсутні підстави для скасування постанови ВП №75619887 про накладення штрафу від 04.12.2024.
Згідно з ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Підсумовуючи наведене та встановлені під час розгляду справи обставини, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору не підлягають стягненню.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 271, 272, 287, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
У задоволенні позову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003, код ЄДРПОУ 13559341) до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Відділу примусового виконання рішень управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області ЦМУМЮ (м.Київ) (майдан Соборний, 1,м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10014, код ЄДРПОУ 43315602), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_1 ), про визнання протиправною та скасування постанови, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення, з урахуванням ч.6. ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня його проголошення.
Рішення складено у повному обсязі 10 лютого 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко