Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
10 лютого 2025 року Справа №200/864/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії,
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить: - визнати протиправними дії щодо не нарахування і невиплати індексації грошового забезпечення за період з 9 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року, з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року; - зобов'язати нарахувати і виплатити індексацію грошового забезпечення за період з 9 січня 2018 року по 28 лютого 2018 року з урахуванням базового місяця індексації - січень 2008 року; - визнати протиправними дії щодо не врахування вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, при нарахуванні і виплаті індексації грошового забезпечення в період з 01.03.2018 по 31.12.2022; - зобов'язати здійснити перерахунок індексації грошового забезпечення, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу у розмірі 4 089,91 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 31.12.2022.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на протиправні дії відповідача щодо невиплати йому в повному розмірі індексації грошового забезпечення.
До суду наданий витяг з наказу начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки ІНФОРМАЦІЯ_2 (по стройовій частині), від 13.02.2023 № 44 відповідно до якого старшого солдата військової служби за контрактом ОСОБА_1 вирішено вважати таким, що справи та посаду здав і вибув до нового місця служби. 13 лютого 2023 року виключений зі списків особового складу територіального центру комплектування та соціальної підтримки та всіх видів забезпечення.
Відповідно до п. 8 розділу І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197 (далі - Порядок № 260), передбачено, що грошове забезпечення виплачується: щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий; одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України).
Частинами 2 і 3 ст. 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1 і ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
6 квітня 2023 року Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи № 260/3564/22.
У рішенні від 06.04.2023 у справі № 260/3564/22 предметом дослідження Верховним Судом було, зокрема, питання строку звернення до суду з таким позовом, по суті якого сформовані наступні висновки:
«Перевіряючи дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, Суд виходить з того, що спір щодо стягнення належного позивачу грошового забезпечення (належної працівникові заробітної плати) є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Відповідно до частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01.07.2022 № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, до 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Аналогічний підхід щодо застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України застосовано Верховним Судом у постановах від 19.01.2023 у справі № 460/17052/21, від 27.04.2023 у справі № 300/4201/22, від 28.09.2023 у справі № 140/2168/23, від 20.11.2023 у справі № 160/5468/23.
Повертаючись до обставин цієї справи необхідно зазначити, що позивач 04.02.2025 звернувся до суду із позовом щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 09.01.2018 по 28.02.2018 і з 01.03.2018 по 31.12.2022.
Ураховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом, суд дійшов висновку, що в цій справі до вимог про перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 09.01.2018 по 28.02.2018 і з 01.03.2018 до 18.07.2022 (включно) застосуванню підлягає частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
До вимог щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 - у редакції норми частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України з 19.07.2022, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Також суд зазначає, що вимоги позивача щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 стосуються нарахування грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби, а тому в цій частині застосуванню підлягають приписи частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції, чинній з 19.07.2022, якою тримісячний строк звернення до суду обраховується з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Отже, з огляду на приписи п. 8 розділу І Порядок № 260, з серпня 2022 року позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права у частині виплати належного розміру грошового забезпечення за липень 2022 року (за період з 19 липня 2022 року) тощо, і з січня 2023 року позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права у частині виплати належного розміру грошового забезпечення за грудень 2022 року.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про пропуск позивачем тримісячного строку звернення до суду в частині вимог про перерахунок грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022.
Наведене відповідає правовим висновкам, які викладені в постанові Верховного Суду від 7 жовтня 2024 року у справі № 500/7802/23.
Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до пункту першого глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Карантин в Україні, пов'язаний з COVID-19, діяв з 12 березня 2020 року (постанова Уряду від 11 березня 2020 року № 211) та закінчився 30 червня 2023 року (постанова Уряду від 27 червня 2023 року № 651).
Отже, запровадження на території України карантину є безумовною підставою для продовження строків, визначених статтею 233 КЗпП України, на строк дії такого карантину.
У справі, що розглядається, на момент звернення позивача до суду в Україні не діяв карантин, установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що вказує на необхідність застосування до спірних правовідносин строків, установлених статтею 233 КЗпП України.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, які викладені в постанові від 28 серпня 2024 року у справі № 580/9690/23.
Отже, в частині вимог щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022 позивач повинен був звернутися до суду до 30 вересня 2023 року. Проте адміністративний позов подано до суду в лютому 2025 року, тобто з порушенням тримісячного строку, визначеного ст. 233 КЗпП України, без наведення поважних причин пропуску строку звернення до суду. Триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Також ч. 6 ст. 161 КАС України передбачено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
На обґрунтування вказаної заяви позивач посилається на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України. Вважає, що строк на оскарження дій відповідача позивачем порушено не було.
Частиною 1 ст. 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 КАС України установлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Позивачем не зазначено жодних обставин, які вплинули на подання позовної заяви із пропуском строку звернення до адміністративного суду.
Тому суд, у межах зазначеної позивачем аргументації, дійшов висновку про відсутність підстав вважати, що будь-які обмеження, вплинули на причини пропуску позивачем строку звернення до суду.
На підставі наведеного, суд визнає неповажними підстави пропуску строку звернення до суду, які вказані у заяві позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України встановлено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
З огляду на викладене, позовну заяву необхідно залишити без руху, а позивачу надати строк для усунення згаданих вище недоліків, шляхом подання до суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Частиною 3 ст. 169 КАС України передбачено, що якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Також суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, про що зазначено в п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. ст. 122, 123, 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій і зобов'язання вчинити певні дії - залишити без руху.
Надати ОСОБА_1 десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду: заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із обґрунтуванням поважності підстав його пропуску і доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду (у частині позовних вимог щодо перерахунку індексації грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 31.12.2022).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя К.О. Куденков