Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
10 лютого 2025 року Справа №200/740/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Волгіна Н.П., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 , зареєстроване місцезнаходження: АДРЕСА_2 ), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошового забезпечення позивача з 1 січня 2020 року по 12 травня 2023 року з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення) за період з 1 січня 2020 року по 12 травня 2023 року виходячи із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, які визначити шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року, 1 січня 2021 року, 1 січня 2022 року 1 січня 2023 року на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків 1-14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року № 704, та здійснити виплату різниці з урахуванням виплачених сум.
Відповідно до ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: […] позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); […].
Вирішуючи питання щодо дотримання/не дотримання позивачем при зверненні до суду із даним позовом строку, установленого законом, суддя виходить з наступного.
Згідно зі ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 цієї ж статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч. 3 даної статті для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 наведеної статті для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом із цим в КАС України відсутні норми, що регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (в т.ч. грошового забезпечення) у разі порушення працедавцем законодавства про оплату праці.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Відповідно до абз. 1 ст. 3 Кодексу законів України про працю (далі - КЗпП України) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Частиною 2 ст. 233 КЗпП України в редакції, чинній до 19 липня 2022 року, було встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Офіційне тлумачення положень вказаної норми надав Конституційний Суд України в рішеннях від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 та № 9-рп/2013, де вказав, що в аспекті конституційного звернення, положення ч. 2ст. 233 КЗпП України у системному зв'язку з положеннями ст.ст. 1, 12 Закону України “Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. […] Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у ч. 2 ст. 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
За висновком Верховного Суду, поняття «грошове забезпечення», «заробітна плата», які використано у чинному законодавстві, що регулює трудові правовідносини, є рівнозначними, а тому спір охоплюється застосованим у ч. 2 ст. 233 КЗпП України визначенням «законодавство про оплату праці».
Подібну правову позицію Верховний Суд висловлював, зокрема, у постановах від 22 травня 2020 року у справі № 808/3200/17, від 4 лютого 2021 року у справі № 160/5393/19, від 10 лютого 2022 року у справі № 420/13606/21, від 8 червня 2023 року у справі № 240/15540/20, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших.
У постановах від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22, від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 8 лютого 2024 року у справі № 640/22254/21, від 30 травня 2024 року у справі № 280/6009/23, від 30 січня 2025 року у справі № 640/18806/22. Верховний Суд зазначив, що заявлення до суду позовних вимог стосовно стягнення заробітної плати/грошового забезпечення (в тому числі окремих складових), на яку працівник мав право станом на 19 липня 2022 року, не обмежується будь-яким строком звернення.
Таким чином, право позивача на звернення до адміністративного суду з приводу нарахування та виплати всіх складових заробітної плати (грошового забезпечення, в тому числі індексації цього грошового забезпечення) за періоди до 19 липня 2022 року не було обмежено будь-яким строком.
Законом України від 1 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності 19 липня 2022 року, внесені зміни, зокрема до КЗпП України.
Так, частини 1 і 2 ст. 233 КЗпП України викладені в новій редакції:
«Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
Отже, після 19 липня 2022 року строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 6 квітня 2023року у справі № 260/3564/22, від25квітня 2023 року у справі № 380/15245/22, від 3 серпня 2023 року у справі № 280/6779/22 та інших справах за подібних правовідносин.
Заробітна плата (грошове забезпечення) є періодичним платежем.
Відповідно до п. 8 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7 червня 2018 року № 260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за № 745/32197, грошове забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий.
Отже, про виплату грошового забезпечення в неналежному розмірі позивачу мало бути відомо при проведенні виплати за попередній місяць.
Таким чином, суддя дійшла висновку, що про порушення прав стосовно нарахування та виплати грошового забезпечення за періоди з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року позивач мав дізнатись не пізніше: 31 серпня 2022 року (за липень 2022 року), 30 вересня 2022 року (за серпень 2022 року), […] 30 червня 2023 року (за травень 2023 року).
Дану позовну заяву подано до суду засобами поштового зв'язку 3 лютого 2025 року.
Отже, позовну заяву в частині позовних вимог щодо виплати грошового забезпечення за періоди з 19 липня 2022 року по 12 травня 2023 року подано до Донецького окружного адміністративного суду із пропуском строку для такого звернення.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
До позовної заяви позивач подав клопотання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду із даним позовом, яке обґрунтовано тим, що у країні введений воєнний стан і позивач проходить дійсну військову службу у військовій частині НОМЕР_1 з 13 липня 2017 року по теперішній час, знаходиться в зоні бойових дій і виконує завдання для забезпечення національної безпеки, відсічі і стриманні збройної агресії російської федерації в зоні проведення бойових дій.
До клопотання додано:
- копію довідки (видана замість посвідчення офіцера), виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , згідно з якою позивач призначений наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 1 вересня 2023 року № 391 на посаду командира взводу розвідки та корегування 1 роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 ;
- копію довідки від 22 січня 2025 року № 426/123, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 , відповідно до якої позивач у періоди: […] 13 липня 2022 року по 20 грудня 2022 року, з 30 грудня 2022 року по теперішній час брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях.
Розглядаючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом, суддя виходить з такого.
Вирішуючи питання стосовно поважності/неповажності пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом, суддя виходить з наступного.
Інститут обмеження строку реалізації права на судовий захист має на меті полегшення надання учасниками процесу доказів, підвищує їх достовірність, а також забезпечує правову визначеність учасників спірних правовідносин. Зазначене обмеження покликане передусім дисциплінувати учасників адміністративних правовідносин.
Поряд із цим право особи на судовий захист гарантується ст. 55 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а тому має пріоритетне значення під час здійснення правосуддя, зокрема, при вирішенні судом питання щодо надання можливості його реалізації особою, якій таке право надано.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема Рішення від 28 березня 2006 року у справі «Мельник проти України», право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, […] не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність; ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Правила регулювання строків подання скарги […] в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (п.п. 22-23); в п. 30 Рішення від 25 жовтня 2007 року у справі «Балацький проти України» йдеться, що неможливо припустити, щоб п. 1 ст. 6 Конвенції детально описував процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не гарантував сторонам, що спір щодо їх прав та обов'язків буде остаточно вирішено.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку із військовою агресією російської федерації в Україні введено воєнний стан із 5 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженими відповідними законами, дія воєнного стану неодноразово продовжувалась та станом на час розгляду справи в Україні продовжує діяти воєнний стан.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів, позивач протягом спірного періоду та станом на час звернення до суду із даним позовом перебував та перебуває на дійсній військовій службі в умовах воєнного стану та брав/бере участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Донецькій та Луганській областях.
Враховуючи наведене, суддя вважає за необхідне визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог щодо грошового забезпечення за період з 19 липня 2022 року по 31 травня 2024 року та поновити цей строк.
Позовна заява підсудна Донецькому окружному адміністративному суду, подана особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Позовна заява відповідає вимогам ст.ст. 160, 161, 172 КАС України, позовну заяву належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивачем до позовної заяви додано клопотання про розгляд справи за відсутності позивача в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).
Згідно з приписами ст.ст. 12, 257 КАС України спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до п. 10 ч. 6 ст. 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у ч. 4 цієї статті.
Частиною 4 ст. 257 КАС України визначені справи, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження), і до вказаного переліку дана справи не належить.
Частиною 5 ст. 262 КАС України встановлено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
З огляду на зазначене, ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а клопотання представника позивача підлягає задоволенню.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Докази суду надають учасники справи. Суд може […] збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 4 ст. 9 КАС України суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Беручі до уваги наведені вище нормативно-правові приписи та предмет спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необхідність витребування у відповідача додаткових доказів.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 44, 47, 49, 72, 77, 80, 122, 123, 157, 171, 242, 256-257, 260, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя -
1. Клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом - задовольнити.
2. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до суду із даним позовом в частині позовних вимог за період з 19 липня 2022 року по 31 травня 2024 року та поновити цей строк.
3. Прийняти до свого провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та відкрити провадження у справі за даним позовом.
4. Клопотання позивача про розгляд справи у письмовому порядку - задовольнити.
5. Призначити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
6. Адміністративна справа розглядатиметься одноособовим складом суду.
7. Запропонувати відповідачу надати суду протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання даної ухвали відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення на позов.
8. Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 надати суду протягом п'ятнадцяти днів після отримання даної ухвали:
• доказ на підтвердження адміністративної правосуб'єктності відповідача (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, довідку про реєстрацію та ін.), а також інформацію щодо органу/установи, на фінансовому забезпеченні якого/якої перебувають військовослужбовців військової частини;
• довідку про періоди проходження позивача військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
• копії грошових атестатів позивача за 2020-2023 роки (або копії архівних довідок про його грошове забезпечення) (із наведенням окремих складових грошового забезпечення та поясненням щодо застосування при розрахунку грошового забезпечення позивача розміру прожиткового мінімуму);
• докази направлення відзиву на позов та копій доданих до нього документів позивачеві.
9. Роз'яснити відповідачу, що не подання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову, а не подання витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин, залежно від того, яке ці докази мають значення, - може матиме своїм наслідком визнання судом обставини, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмову у її визнанні.
10. Встановити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позов для надання суду відповіді на відзив, доказів на підтвердження направлення відповіді на відзив і доданих до неї документів іншим учасникам справи.
11. Встановити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для надання суду заперечень на відповідь на відзив, доказів на підтвердження направлення заперечень і доданих до них документів іншим учасникам справи.
12. Роз'яснити учасникам справи, що сторони мають процесуальні права та обов'язки, визначені у ст.ст. 44, 47 Кодексу адміністративного судочинства України.
13. Ухвала набирає законної сили з дати її підписання та оскарженню не підлягає
14. Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Н.П. Волгіна