Україна
Донецький окружний адміністративний суд
10 лютого 2025 року Справа№200/8411/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 Під'їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Харківській області в якому просила:
визнати протиправним та скасувати Рішення №056650010923 від 15.11.2024 року, що було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за заявою про призначення пенсії за віком від 11.11.2024 року;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 11.11.2024 року відповідно до п. “б» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року) із зарахуванням до страхового стажу періоду з 01.09.1985 року по 12.07.1988 року, з 01.07.1998 року по 31.07.1998 року, з 01.01.2023 по 30.06.2024 року.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем було прийнято рішення №056650010923 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту “б» статті 13 Закону №1788 - XII у зв'язку з недосягненням 55 років. Також відповідачем не було враховано до страхового стажу періоди роботи з 01.09.1985 року по 12.07.1988 року таз 01.01.2023 по 30.06.2024 року до страхового стажу через відсутність в дипломі печатки та підпису директора та несплату страхових внесків.
Позивач наголошує, що заповнення диплому відноситься до повноважень відповідальних осіб учбового закладу, сплата страхових внесків є обов'язком роботодавця, а відтак позивач не може нести відповідальність за неналежне виконання певними особами своїх зобов'язань.
Також позивач наголошує на тому, що має бути зараховано до страхового стажу період роботи на ТОВ «ВІСА» (ЄДРПОУ 24810301), де ОСОБА_1 працювала продавцем з 01.07.1998 року по 31.07.1998 року. Оскільки позивач працювала лише місяць, відомості про трудову діяльність не були занесені у трудову книжку, однак Формою ОК-5 підтверджується нарахування заробітної плати та сплату підприємством внеску за повний місяць (31 день).
Відтак представник просить задовольнити позов.
Ухвалою суду від 09.12.2024 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження суддею одноособово, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач правом на надання відзиву не скористався.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , 11.11.2024 року звернулась через до органів ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2.
Відповідно даних трудової книжки позивача НОМЕР_2 (в частині спірних періодів) ОСОБА_1 з 25.06.2011 працює горноробочою поверхні 2 розряду, запису про звільнення трудова книжка не містить.
Відповідно Диплому НОМЕР_3 від 16.07.1988 року, ОСОБА_2 з 01.09.1985 року по 12.07.1988 навчалась в училищі № 11 м. Новогродівка Донецької області. Рішенням екзаменаційної комісії від 15.07.1988 року ОСОБА_2 присвоєна кваліфікація «машиніст по управлінню баштових та самохідних козлових та мостових кранів».
Згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_4 від 03.10.1987 року, дошлюбне прізвище ОСОБА_1 - « ОСОБА_3 ».
Головне управління ПФУ в Харківській області, яке розглядало заяву від 11.11.2024 року прийняло Рішення №056650010923 від 15.11.2024 року, яким відмовило у призначенні пенсії у зв'язку з недосягненням пенсійного віку 55 років. При цьому відповідач нарахував: страховий стаж заявниці становить 27 роки 11 місяців 17 днів пільговий стаж заявниці 11 років 6 місяців 7 днів.
В рішенні про відмову зазначено про незарахування до страхового стажу періоду навчання згідно диплома № НОМЕР_5 , оскільки відсутня печатка та підпис директора училища.
Відповідно довідки ОК-5, яка наявна в матеріалах справи, з 01.07.1998 року по 31.07.1998 року позивач працювала на ТОВ «ВІСА» (ЄДРПОУ 24810301).
Відповідно довідки РС-право, яка наявна в матеріалах справи, до страхового стажу не зараховані з 01.09.1985 року по 12.07.1988 року, з 01.07.1998 року по 31.07.1998 року, з 01.01.2023 по 30.06.2024 року.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законом України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII та Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV.
Законом № 2148-VIII від 03.10.2017 Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1 “Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян».
Відповідно до пункту 2 частини другої статті 114 цього Закону на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
До цих змін порядок призначення пенсій на пільгових умовах визначався ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення».
Так, п. б ст.13 цього закону в редакції, чинній до з 01.04.2015 передбачала, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом “б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 50 років до 55 років.
Рішенням Конституційного суду України №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону №1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти “б» - “г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, Рішенням №1-р/2020 КСУ визнано неконституційними окремі положення Закону № 1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення). Одночасно Конституційний суд встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
У зв'язку із цим на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для жінок після досягнення 45 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058- ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах.
Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 50 років. Положення зазначеним нормативно-правових актів суперечать один одному. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а (провадження №11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
В рішенні у зразковій справі №360/3611/20 Велика палата Верховного суду зазначила, що суперечність положень Законів України «Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII та «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV в частині врегулювання питань призначення пенсій на пільгових умовах, порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі “Щокін проти України»).
Велика палата Верховного суду в межах зразкової справи №360/3611/20 дійшла висновку про те, що в даному випадку підлягають застосуванню саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, положення яких є найбільш сприятливим для особи, а не Закону №1058-ІV. При ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи (частина 3 статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оскільки на час звернення позивача до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах їй виповнилося 50 років, страховий стаж становив 33 роки 05 місяців 22 дні, пільговий стаж за Списком № 2 - 13 років 05 місяців 27 днів, що відповідає вимогам п. “б» ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» для призначення пенсії за віком на пільгових умовах, тому позивач набула право на пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту “б» статті 13 Закону № 1788- ХІІ.
На підставі визначеного суд вважає, що відмова відповідача в призначенні позивачу, яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 50 років, мала необхідний страховий стаж роботи з посиланням недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини другої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.
Щодо незарахування до пільгового стажу періоду роботи з 01.01.2023 по 30.06.2024 року через відсутність даних про сплату страхових внесків.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
За приписами ч. 6 ст. 20 Закону № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (ч. 12 ст. 20 Закону № 1058).
Згідно з п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464) страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Зокрема ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці.
Згідно з ч. 2. ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.
Податковим кодексом України встановлено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку (п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону № 1058 застрахована особа має право, зокрема, отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, у тому числі в письмовій формі.
З аналізу наведених норм законів суд доходить висновку, що несвоєчасна сплата підприємством загальнообов'язкових страхових внесків не повинна порушувати конституційні, законні права позивачки, зокрема, порушувати її право на належне пенсійне забезпечення, оскільки, обов'язок своєчасної сплати страхових внесків до пенсійного фонду та відповідальність за нарахування, утримання та виплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати покладена на роботодавця, який виплачує такі доходи на користь платника податку внаслідок чого несвоєчасна сплата єдиного внеску роботодавцем не може позбавляти працівників підприємства права на зарахування періоду роботи працівника до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.03.2018 року у справі № 208/6680/16-а (2а/208/245/16).
Суд зазначає, що відповідно до матеріалів справи, підтверджено факт роботи позивача з 01.01.2023 по 30.06.2024 включно. За таких обставин суд приходить до висновку, що позивач має право на включення до страхового стажу періоду з 01.01.2023 по 30.06.2024.
Щодо періоду навчання з 01.09.1985 року по 12.07.1988 року згідно диплома № НОМЕР_5 , який не було зараховано до страхового стажу оскільки відсутня печатка та підпис директора училища.
Згідно з ч. 1 ст. 38 Закону № 103/98-ВР, час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до трудового стажу учня, слухача, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
Пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно п. 8 Порядку № 637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.
Відповідно до п.23, 24 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Відповідно до п. 17, 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Враховуючи визначене суд зауважує, що диплом позивача не містить печатки учбового закладу та підпису директора, а відтак, з урахуванням відсутності запису в трудовій книжці про навчання, не може вважатися доказом, який підтверджує навчання, а тому суд погоджується з позицією відповідача щодо даної частини спору та відмовляє в задоволенні позову в цій частині.
Щодо періоду з 01.07.1998 року по 31.07.1998, під час якого позивач працював у ТОВ «ВІСА» (ЄДРПОУ 24810301) та який не визначено в трудовій книжці проте який наявний в довідці ОК-5.
Згідно з п.п. 1 та 2 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Враховуючи визначені положення та наявність інформації про роботу позивача за період з 01.07.1998 року по 31.07.1998 в довідці ОК-5, суд вважає, що зазначений період л врахуванню до страхового стажу позивача.
Керуючись зазначеним, суд вважає за належне визнати протиправним та скасувати Рішення №056650010923 від 15.11.2024 року, що було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.11.2024 року;
Відтак порушені права позивача підлягають поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити пенсію за віком на пільгових умовах з 11.11.2024 року відповідно до п. “б» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року) із зарахуванням до страхового стажу періоду з 01.07.1998 року по 31.07.1998 року, з 01.01.2023 по 30.06.2024 року.
Відтак позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Відповідно до частин 1, 3, 8 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Враховуючи, що позовні вимоги задоволені частково, то судовий збір в розмірі, пропорційному частині задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 Під'їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні ді, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати Рішення №056650010923 від 15.11.2024 року, що було прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області за заявою ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 11.11.2024 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах з 11.11.2024 року відповідно до п. “б» ст.13 Закону України “Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 р. №213-VІІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України №1-р/2020 від 23.01.2020 року) із зарахуванням до страхового стажу періоду з 01.07.1998 року по 31.07.1998 року, з 01.01.2023 по 30.06.2024 року.
В іншій частині позову, - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (м. Харків, майдан Свободи, Держпром, 3 Під'їзд, 2 поверх, ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 645 (шістьсот сорок п*ять) гривень 97 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя В.В. Стойка