10 лютого 2025 р.Справа №160/3548/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в адміністративній справі №160/3548/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
04.02.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій позивач просить:
- визнати протиправною відмову ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.01.2025 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Разом з позовною заявою позивачем подана заява про забезпечення позову.
Ухвалою суду від 05.02.2025 заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто без розгляду.
07.02.2025 позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти певні дії щодо направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК та до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі про визнання незаконною відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 мобілізації та зобов'язання надати відстрочку відповідно до чинного законодавства України.
В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що на час звернення до ІНФОРМАЦІЯ_1 26.12.2024 позивач є здобувачем вищої освіти в іноземному закладі освіти - у Вищій школі внутрішньої безпеки в м. Лодзь, Республіка Польща та має статус студента: ступінь 1, єдиний ступінь магістра за напрямом: «Внутрішня безпека». Позивач вказує, що навчання відбувається за денною формою навчання, починаючи з 01.10.2024 до 30.09.2027. Крім того, позивач зазначає, що для підтвердження факту навчання в іноземному закладі освіти, ОСОБА_1 надано до відповідача перелік необхідних документів. Незважаючи на надання позивачем документів, ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовив ОСОБА_1 у наданні відстрочки, посилаючись на відсутність довідки з Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Втім, на думку позивача, вказана вимога є необґрунтованою, оскільки іноземні заклади освіти не включені до цієї бази. Позивач зауважує, що у випадку не вжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 , до ухвалення рішення у цій справі.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та перевіривши подані матеріали, суд зазначає таке.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Згідно з частинами 1, 2 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
З аналізу наведених норм слідує, що законодавством встановлено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав.
Тобто, необхідною передумовою вжиття заходів забезпечення позову є існування очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю, а також вірогідність того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Разом з тим суд звертає увагу, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог. Підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, зважуються обставини, що містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті з огляду на формальність дотримання вимог. В той же час, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Відповідно до прохальної частини заяви про забезпечення позову, заявник просить забезпечити позов шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти певні дії щодо направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК та до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
В той же час предметом позову у цій справі є:
- визнання протиправною відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.01.2025 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
- зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_2 оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Суд зауважує, що оцінка правомірності відмови ІНФОРМАЦІЯ_1 у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», може бути надана судом саме за наслідком розгляду справи по суті.
Суд не може погодитись з доводами заявника, що у випадку невжиття судом заходів забезпечення позову, існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам ОСОБА_1 .
Жодних доказів, у розумінні статей 73, 76 Кодексу адміністративного судочинства України, на підтвердження існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення судового рішення в адміністративній справі, а також щодо неможливості відновлення прав та інтересів позивача без вжиття заходів забезпечення позову, суду не надано.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що за наведених у заяві про забезпечення позову мотивів, відсутні підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти певні дії щодо направлення ОСОБА_1 на проходження ВЛК та до військової частини з метою проходження військової служби в Збройних Силах України до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар