10 лютого 2025 рокуСправа № 160/1846/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., переглянувши у місті Дніпрі матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.01.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду заяви квитанції про сплату судового збору у розмірі 1 937,92 грн.
На виконання вимог цієї ухвали суду позивач надіслав на адресу суду клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування заяви про усунення недоліків вказано, що згідно нотаріально засвідченої довідки з Інституту національного страхування Ізраїлю не працює та отримує в Ізраїлі лише соціальні виплати, які не являються доходом.
Надаючи оцінку поданій до суду заяві суддя зазначає таке.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Наведені положення закону дають підстави для висновку, що звільнення від сплати судового збору, його відстрочення чи розстрочення є правом, а не обов'язком суду, при цьому суд, вирішуючи це питання, враховує майновий стан сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Суд враховує, що Закон України "Про судовий збір" не містить вичерпного й чітко визначеного переліку документів, які можливо вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд установлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі поданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд в ухвалі від 07.05.2024 року у справі №380/1184/24.
З огляду на зазначене вище, суд зазначає, що до матеріалів позову представник позивача надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2024 рік, з якої вбачається, що позивач не отримує дохід.
В той же час представник позивача самостійно вказує про той факт, що він виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю.
Таким чином, позивач проживає у державі Ізраїль та може мати там джерела доходів.
Представником позивача подано до суду нотаріально засвідчену довідку з Інституту національного страхування від 12.01.2025 року, згідно із якої, позивач не працює та отримує в Ізраїлі лише соціальні виплати, які не являються доходом.
Такі посилання представника позивача судом до уваги не приймаються, оскільки як вже було вказано вище під час розгляду питання наявності у особи права на звільнення від сплати судового збору за звернення до суду із позовом судом надається оцінка майновому стану особи, а отримання такою особою тих чи інших виплат має вплив на такий стан.
Крім того, Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Kniat v. Poland"; пункти 63- 64 рішення ЄСПЛ від 26 липня 2005 року у справі "Jedamski and Jedamska v. Poland").
Таким чином, клопотання представника позивача про звільнення від сплати судового збору з наведених представником позивача підстав задоволенню не підлягає, оскільки до суду не надано належних доказів, які б свідчили про скрутний матеріальний стан позивача, а надані нею документи не містять достатньої інформації, яка повністю відображає майновий стан позивача за минулий рік.
Пунктом 1 ч. 4 ст. 169 КАС України передбачено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Ураховуючи, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 27.01.2025 року, та останнім не порушувалося питання про надання додаткового часу для продовження процесуального строку для сплати судового збору, подана позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню останньому.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати позивачеві, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити позивачеві, що згідно частини 8 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Л.Є. Букіна