13 січня 2025 рокуСправа №160/27884/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рищенка А.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови, -
18.10.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - позивач) до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці (далі - відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №20682/03-20-07-05/3633007312/ДПС/ТД-ФС від 03.09.2024, винесену відносно ФОП ОСОБА_1 .
В обґрунтування своїх вимог позивач, зазначив, що відповідачем неправомірно винесено постанову про накладення штрафу, оскільки її винесено на підставі необґрунтованих висновків, які були виявлені у ході фактичної перевірки проведеної податковим органом. Позивач вважає, що постанова є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не відповідає чинному законодавству та прийнятий на підставі хибних висновків, оскільки договір про співпрацю є документом, який регламентує взаємовідносини сторін у процесі їх діяльності у певній галузі. Цей договір не встановлює жодних зобов'язань між партнерами, але засвідчує факт виникнення партнерства та узгоджує правила такої взаємодії, а тому ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 не здійснюють діяльність, яка заборонена законодавством, не перебувають у трудових відносинах, оскільки є партнерами, тобто особами, які спільно діють задля реалізації спільної справи (управління та організації роботи торгової точки). З огляду на вказане позивач просив задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 відкрито провадження у справі №160/27884/24 та призначено розгляд останньої за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
12.11.2024 року від Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що відповідно до Акта (довідки) фактичної перевірки реєстраційний №20682/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 05.08.2024, під час проведення перевірки господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Головним управлінням ДПС у Волинській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 допустив до роботи продавцем одну особу, а саме: ОСОБА_2 без укладення трудового договору та повідомлення органу ДПС про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Договір про співпрацю від 01.07.2024, укладений між ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) не передбачає положень щодо здійснення Стороною - 2 (ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) дій з продажу товарів та/або проведення розрахункових операцій з продажу іншим особам товарів, які належать ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ). З огляду на вказане спірна постанова є правомірною та такою, що відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
12.11.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, в кяій було підтримано аналогічну правову позицію, що і в позовній заяві.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №160/27884/24 - задоволено.
Зупинено стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № 20682/03-20-07-05/3633007312/ДПС/ТД-ФС від 03.09.2024, винесеної відносно ФОП ОСОБА_1 у межах виконавчого провадження №76706334 відкритого на підставі постанови Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 05.12.2024 року до набрання законної сили рішенням суду у справі №160/27884/24.
Згідно положень ст. 262 КАС України, суд розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 21.08.2024 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці надійшов лист Головного управління ДПС у Волинській області «Про вжиття заходів» №7539/5/03-20-07-05-05 від 14.08.2024, яким відповідно надіслані матеріали фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 02.08.2024, реєстраційний номер №20710/03-20-07-05/ НОМЕР_1 .
Згідно копії Акта (довідки) фактичної перевірки від 05.08.2204, реєстраційний №20710/03-20-07-05/ НОМЕР_1 Головним управлінням ДПС у Волинській області у період з 26.07.2024 по 02.08.2024 проведено перевірку господарської одиниці - магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , суб'єкта господарювання ФОП ОСОБА_1 ,. РНОКПП НОМЕР_1 . Виявлено факт порушення законодавства про працю в частині допущення до роботи без оформлення трудового договору однієї особи, а саме: ОСОБА_2 .
Згідно з даними витягу з Веб-порталу ПФУ (https://portal.pfu.gov.ua/) про Поточний список працівників страхувальника ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 станом на 22.08.2024 в РЗО відсутня інформація щодо жодного актуального звіту страхувальника за формою Додаток 4 по ЄСВ за останні два роки.
Разом з тим, відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ОСОБА_3 зареєстрований як Фізична особа-підприємець, дата запису: 24.05.2024, номер запису: 2010350000000152380. Основний вид діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
Також, згідно з копією Акта (довідки) фактичної перевірки реєстраційний №20682/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 05.08.2024, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Головному управлінню ДПС у Волинській області був наданий, зокрема, Договір про співпрацю від 01 липня 2024 року, укладений між ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
03.09.2024 розглянувши всі матеріали справи про накладення штрафу на підставі копії Акта (довідки) фактичної перевірки від 05.08.2024 реєстраційний №20682/03-20-07-05/ НОМЕР_1 Головного управління ДПС у Волинській області щодо порушень суб'єктом господарювання - ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , законодавства про працю, ОСОБА_4 , заступник начальника Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці виніс Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №20682/03-20-07-05/3633007312/ДПС/ТД-ФС.
Відповідно до Постанови Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №20682/03-20-07-05/3633007312/ДПС/ТД-ФС від 03.09.2024, ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) порушив вимоги частини першої статті 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), якою передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем-фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін; частини четвертої статті 24 КЗпП України, якою визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Позивач вважає вказану постанову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Порядок проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 Податкового кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - ПК України) та відповідно до такої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та, зокрема, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.
Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо) (пункт 80.6 статті 80 ПК України).
Відповідно до пункту 86.1 статті 86 ПК України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, або особами, уповноваженими на це у встановленому порядку, у строки, визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
Акт перевірки - документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає її результати.
Згідно з пунктом 86.5 статті 86 ПК України акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючих органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).
Відповідно до підпункту 20.1.47 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право отримувати пояснення від роботодавців та/або їх працівників, та/або осіб, праця яких використовується без документального оформлення, під час проведення перевірок з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), дотримання податковим агентом податкового законодавства щодо оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом.
Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - КЗпП України) юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.
Штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 259 КЗпП України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (далі - Порядок № 509), у пункті 1 та 2 якого визначено механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами 2-7 статті 53 Закону України “Про зайнятість населення».
Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).
Штрафи накладаються на підставі, зокрема, акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
Таким чином, акт перевірки територіального органу ДПС, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю, є самостійною підставою для накладення штрафу відповідно до статті 265 КЗпП України.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20.
Щодо факту порушення вимог частини 4 статті 24 КЗпП України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Нормами статті 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.
Відповідно до частини 2 статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.
Відповідно до частини 3 статті 24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Правовий аналіз вищезазначених законодавчих норм дозволяє суду дійти висновку, що трудовий договір чинне законодавство визначає як домовленість між працівником і власником про умови виконання роботи, оскільки працівники самі не організовують роботу і виконують таку не на власний ризик та розсуд, а підпорядковуються відповідним посадовим особам.
Згідно з частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження;
вчинення порушення, передбаченого абзацом другим цієї частини, повторно протягом двох років з дня виявлення порушення - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.
Верховний Суд у постанові від 05.10.2020 у справі №560/407/19 вказав, що відповідальність настає в разі, якщо особа виконує певні роботи чи здійснює окремі повноваження з відома, за дорученням та в інтересах, зокрема, фізичної особи-підприємця. При цьому, має бути встановлений факт використання фізичною особою-підприємцем найманої праці.
Факт допуску особи до роботи без оформлення трудового договору повинен бути підтверджений достатнім обсягом доказів, що характеризують відносини особи та суб'єкта господарювання, який його наймає, як трудові, від таких осіб повинно бути відібрано пояснення.
У акті, складеному за наслідками перевірки, повинні фіксуватись лише ті порушення, які достеменно підтверджені доказами (документами, поясненнями тощо) у обсязі, що дозволяє беззаперечно стверджувати про виявлені факти. При цьому, такі докази не мають носити суперечливий характер, допускати неоднозначне тлумачення.
Важливість відображення (фіксації) у акті, складеному за наслідками проведеної уповноваженим органом перевірки, достовірної і повної інформації обумовлено тим, що такий документ є підставою для застосування фінансових санкцій та становить основну частину доказової бази при розгляді справи про накладення штрафу.
Отже, контролюючий орган, під час здійснення фактичної перевірки в межах наданої компетенції, повинен був перевірити і з'ясувати усі обставини, які охоплювались предметом перевірки, зокрема, в частині факту допуску працівників до роботи без оформлення трудового договору (контракту), а також підтвердити такі належними та допустимими доказами.
Як зазначено в акті фактичної перевірки №20682/03-20-07-05/ НОМЕР_1 від 05.08.2024, на підставі якого в подальшому винесено оскаржувану постанову про накладення штрафу, між ФОП ОСОБА_1 ,. не укладено на момент проведення фактичної перевірки трудової угоди з ОСОБА_2 .
Відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: ОСОБА_2 зареєстрований як Фізична особа-підприємець, дата запису: 02.02.2024, номер запису: 201035000000049607. Основний вид діяльності: 47.19 Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах.
При цьому, під час перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), Головному управлінню ДПС у Волинській області був наданий, зокрема, Договір про співпрацю від 01.07.2024, укладений між ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ФОП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідно до пункту 1.1. вищезазначеного Договору про співпрацю від 01.07.2024, Сторони за даним Договором, діючи в порядку ст. 1130 Цивільного кодексу України, зобов'язуються шляхом об'єднання фінансових активів і зусиль спільно діяти з приводу управління та організації роботи торгової точки, а саме: підтримувати позитивну репутацію магазину, аналізувати конкурентоспроможності, вносити пропозиції з підвищення продажів.
Згідно з пунктом 1.3. Договору про співпрацю від 01.07.2024, Сторони встановлюють, що спільна діяльність здійснюється без створення юридичної особи. Даний Договір є Договором простого товариства (в порядку ст. 1132 ЦК України).
Відповідно до пункту 2.1. Договору про співпрацю від 01.07.2024, для швидшого досягнення цілей за Даним Договором СТОРОНИ зобов'язуються: - обмінюватися наявною у їхньому розпорядженні інформацією з аспектів взаємного інтересу; - проводити спільні консультації для обговорення питань сумісної діяльності; - у випадку необхідності здійснювати взаємне кредитування та фінансування на безвідсотковій та безоплатній основі у відповідності до договорів що укладаються в подальшому.
Таким чином, Договір про співпрацю від 01.07.2024 укладений між ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за своїм змістом не передбачає положень (умов, пунктів) щодо здійснення Стороной - 2 (ФОП ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) дій з продажу товарів та/або проведення розрахункових операцій з продажу іншим особам товарів, які належать ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( АДРЕСА_1 ).
Отже, факт проведення розрахункових операцій ФОП ОСОБА_2 та продажу товару у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 » під час фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 , є самодостатньою підставою на підтвердження трудового характеру правовідносин між вказаними особами.
Відтак, позивачем допущено порушення вимог ст.ст.21, 24 КЗпП України, за що передбачена відповідальність, встановлена ст.265 КЗпП України, відповідно, суд дійшов висновку, що накладення на позивача штрафу за наведене вище порушення вимог трудового законодавства за оскаржуваною постановою, є правомірним та законним.
При цьому, суд не бере до уваги твердження позивача стосовно протиправності дій посадової особи Управління Держпраці щодо накладення на нього штрафу виключно на підставі акту перевірки територіального органу ДПС без здійснення заходу державного нагляду (контролю) спростовуються висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, згідно з якими акти перевірок ДПС є самостійними підставами для прийняття постанови про застосування штрафу органами Держпраці (постанови від 21 квітня 2021 року у справі № 260/586/20, від 28 січня 2021 року у справі № 380/1116/20 та від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23) й у разі виявлення податковим органом фактів порушення вимог законодавства про працю та фіксації їх у складеному цим органом акті перевірки, надання його Держпраці в порядку взаємодії цих органів для виконання покладених на них завдань, Держпраці відповідно до закону, наділена повноваженнями притягати до відповідальності суб'єктів таких правопорушень, зокрема накладати штрафи у розмірі та в порядку, визначеному законодавством. Ці повноваження напряму визначені у нормах статті 265 Кодексу законів про працю України (постанова від 17 квітня 2024 року у справі № 560/3981/23).
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд вказує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Суд зазначає, що всі інші аргументи сторін досліджені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у судовому рішенні, оскільки наведених висновків суду не спростовують.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на встановлені обставини справи, наведені положення чинного законодавства, суд зазначає, що позовні вимоги у цій справі є такими, що задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 241-246, 250 КАС України, суд,-
У задоволенні позовної заяви фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Південно-Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 КАС України.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А. Ю. Рищенко