07 лютого 2025 рокуСправа №160/31505/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Сліпець Н.Є.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.11.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо незастосування при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2023 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначену пенсію за віком ОСОБА_1 перерахувати та виплатити з 01.03.2022 року з урахуванням показника середньої заробітної плати
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. З 04.07.2005 року позивачу була призначена за пенсія за віком відповідно до Закону України "Про державну службу в органах місцевого самоврядування". З 01.03.2022 року органами Пенсійного фонду України її було переведено на пенсію за віком відповідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до протоколу перерахунку пенсії від 28.02.2024року та довідки про заробіток врахований для розрахунку пенсії пенсія за віком була розрахована із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії, а саме за 2014,2015,2016 роки. 23.10.2024року позивач звернулась на вебпорталі Пенсійного фонду України із скаргою щодо приведення пенсійної справи у відповідності до закону та призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки. Листом від 04.11.2024 р. № 59439-45698/М-01/8-0400/24 Пенсійний фонд повідомив позивача, що для переведення на пенсію за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, немає підстав. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, та такими, що порушують право на отримання пенсії в належному розмірі позивач звернулась з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 відкрито провадження та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 18.12.2024, відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
24.12.2024 представником Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подано відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції вказує на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 03.07.2005 та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування». З 01.03.2022 року позивача було переведено на пенсію за віком розраховану за нормами Закону № 1058, оскільки розмір пенсії за цим законом був більшим. Пенсія Позивача була обчислена відповідно до статей 27 і 28 Закону № 1058 виходячи із заробітної плати за період роботи з 01.10.1985 по 30.09.1990 та за даними, що містяться у реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування з 01.07.2000 по 31.10.2012. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації склав 1,14978. Середньомісячний заробіток для обчислення пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 6 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням коефіцієнтів збільшення в розмірі 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14, х 1,197 та 1,0796 складає 9191,88 грн (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 х 1,197 х 1,0796 = 7994,47 х 1,14978). Загальний розмір пенсійної виплати станом на 01.11.2024 складає 4611,07 грн, у тому числі: 4044,43 грн - основний розмір пенсії (9191,88 грн х 0,44000); 566,64 грн - доплата за 24 років понаднормового стажу (2361,00 грн х 24 %). Застосування середньої заробітної плати відповідно до частини 2 статті 40 Закону передбачено статтею 45 Закону №1058 тільки в разі переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком в разі, якщо особа надбала 24 місяці страхового стажу. Для переведення на пенсію за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, немає підстав.
Відповідно до положень ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.
Згідно із ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні з 03.07.2005 та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України від 07 червня 2001 року № 2493-ІІІ «Про службу в органах місцевого самоврядування».
З 01.03.2022 року позивача було переведено на пенсію за віком розраховану за нормами Закону від 09.07.2003 року № 1058 “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
23.10.2024 року позивач звернулась на вебпорталі Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019-2021 роки.
Листом від 04.11.2024 р. № 59439-45698/М-01/8-0400/24 Пенсійний фонд повідомив позивача, що для переведення на пенсію за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2019, 2020, 2021 роки, немає підстав.
Вважаючи протиправними дії відповідача, щодо відмови у перерахунку пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, позивач звернулась з цим позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 1 даного Закону №1058-ІV визначено, що пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
За приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1058-IV, відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.
У відповідності до частини 2 статті 40 Закону №1058-IV, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно вимог частини 3 статті 45 Закону, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до положень частини 7 статті 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-ІІІ (в редакції, чинній на призначення ОСОБА_1 пенсії за віком), пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу. Пенсія в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" ( 1058-15 ), виплачується за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України. ( Частина сьома статті 21 в редакції Закону N 1215-IV ( 1215-15 ) від 02.10.2003; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2105-IV ( 2105-15 ) від 21.10.2004 )
Згідно пункту 4-7 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені відповідно до законів України "Про Кабінет Міністрів України", "Про державну службу", "Про Національний банк України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про судоустрій і статус суддів", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", Митного кодексу України, Податкового кодексу України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
В силу вимог пункту 4-3 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 04.07.2005 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України Про службу в органах місцевого самоврядування.
Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, у відповідь на заяву щодо перерахунку та виплати ОСОБА_1 пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, листом від 04.11.2024 №59439-45698/М-01/8-0400/24 повідомило, що, на виконання пункту 4-7 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, позивача із 01.03.2022 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV за матеріалами пенсійної справи.
У позовній заяві позивач зазначає, що їй була призначена пенсія відповідно до Закону «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування №1058-IV позивач звернулася вперше.
Таким чином, на переконання позивача, її пенсія, відповідно до Закону № 1058-ІV, має бути перерахована, виходячи з показника середньої заробітної плати по Україні за три останні роки, тобто за 2019-2021 роки.
Як зазначає відповідач та не заперечувалося позивачем, ОСОБА_1 з 04.07.2005 отримувала пенсію за віком відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ.
Пенсія посадової особи органів місцевого самоврядування є різновидом пенсії за віком, оскільки, на її призначення мають право особи, які досягли встановленого законодавством України пенсійного віку.
З 01 березня 2022 року позивача переведено з пенсії за віком, призначеної за нормами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» №2493-ІІІ на пенсію за віком, призначену за нормами Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Тобто, ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року переведено на той самий вид пенсії (за віком), хоча й за нормами іншого закону.
Оскільки, мало місце призначення одного й того ж самого виду пенсії (пенсії за віком), але за іншим законом, суд доходить висновку, що показник середньої заробітної плати при переведенні з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" №2493-ІІІ на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час первинного призначення пенсії за віком.
Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, що викладена у постанові від 29 листопада 2022 року у справі № 560/4589/21, що прийнята Верховним судом за подібних правовідносин.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що відповідач в спірних правовідносинах діяв з дотриманням норм чинного законодавства України.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ході судового розгляду справи, суд доходить висновку, що відмовляючи позивачу у проведенні нарахування та виплати індексації, відповідач діяв відповідно до Конституції України та чинного законодавства України, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у разі відмови в задоволенні позову судові витрати не присуджуються на користь сторони за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.Є. Сліпець