м. Вінниця
10 лютого 2025 р. Справа № 120/15065/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправні дії відповідача щодо не зарахування судді у відставці половини строку навчання на денній формі в Харківському юридичному університеті імені Ф.Е. Дзержинського, який становить 1 рік 11 місяців та 3 роки у галузі права, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці і неврахування того, що цей стаж в загальному становить 25 років 8 місяців 20 днів та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці - з 26 квітня 2024 року у розмірі 50 відсотків винагороди судді, який працює на відповідній посаді на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області від 24.04.2024 № 4-35/0464 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці.
Тому, з метою зобов'язання відповідача зарахувати вказаний період навчання та період роботи в галузі права, та здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60 відсотків від відповідних сум суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді згідно із довідкою Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області від 24.04.2024 № 4-35/0464, враховуючи загальний стаж роботи судді, що має право на відставку - 25 років 8 місяців 20 днів, з урахуванням фактично виплачених сум, позивач звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою від 15.11.2024 відкрито провадження у справі та вирішено розгляд здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) відповідно до положень ст. 262 КАС України. Цією ухвалою також установлено строки для подання заяв по суті.
Позивач 29.11.2024 подала заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.10.2024 № 905090168891 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 24.04.2024 № 4-35/0464, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Вінницькій області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 26.04.2024 на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного утримання судді у відставці від 24.04.2024 № 4-35/0464, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Вінницькій області з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідач 04.12.2024 та 05.12.2024 подав відзиви, у яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Зокрема, зазначив, що довічне грошове утримання збільшується за кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років, а не на іншій роботі, яка враховується до стажу роботи, що надає право для призначення на посаду судді.
Розмір довічного грошового утримання судді у відставці розрахований відповідно до ч. 3 ст. 142 Закону № 1402 з 26.04.2024 та становить 47295,00 грн, тобто 50% суддівської винагороди.
Відповідач вважає, що пенсія призначена та виплачується позивачу у відповідності до чинного законодавства України.
Позивач 08.01.2025 подала заяву та долучила квитанцію в сумі 1211,20 грн.
Ухвалою від 08.01.2025 заяву про збільшення розміру позовних вимог прийнято до розгляду та залучено до участі у справі співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області. Надано відповідачам строк для подання відзиву.
Відповідач 2 правом заперечити проти позову не скористався, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи. Зокрема, ухвала про відкриття провадження у справі надіслана Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області в його електронний кабінет та доставлена 09.01.2025, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Верховний Суд у постанові від 23.11.2022 у справі № 500/8027/21 дійшов висновку, що довідка про доставку в електронному вигляді рішення суду є належним доказом отримання стороною такого рішення.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, оцінивши доводи позову, встановив такі обставини.
ОСОБА_1 призначена Указом Президента України від 15.01.2001 № 12/2001 на посаду судді Ленінського районного суду міста Вінниці вперше (а.с. 14).
Постановою Верховної Ради України від 22.12.2005 № 3281-ІV позивачка обрана на посаду судді Ленінського районного суду міста Вінниці безстроково (а.с. 15).
У липні 2021 року позивач звернулася до Вищої ради правосуддя із заявою про звільнення з посади судді Ленінського районного суду міста Вінниці у відставку відповідно до ст. 116 Закону № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
Ухвалою Вищої ради правосуддя від 26.08.2021 № 1870/0/15-21 розгляд заяви було зупинено відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України "Про Вищу раду правосуддя".
Рішенням Вищої ради правосуддя від 02.04.2024 № 955/0/15-24 ОСОБА_1 з 02.04.2024 звільнена у відставку з посади судді Ленінського районного суду міста Вінниці (а.с. 11-13).
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує з 26.04.2024 щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, обчисленої відповідачем відповідно до Закону України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів". До цього періоду позивач перебувала на обліку в пенсійному органі та отримувала пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
На думку позивача, відповідачем не було враховано наявність у позивача й іншого стажу роботи, який дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, а саме: навчання за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського (1 рік 11 місяців) та стажу роботи на посаді старшого консультанта Вінницького обласного суду (3 роки).
Позивач 18.10.2024 звернулася до Пенсійного органу із заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Територіального управління Державної судової адміністрації у Вінницькій області від 16.10.2024, виданої на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 17.09.2024 по справі № 120/8332/24, у якій базовий розмір довічного грошового утримання судді у відставці з 01.01.2024 визначений у розмірі 3028,00 грн.
За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Полтавській області та 25.10.2024 прийнято рішення № 905090168891 про відмову у проведенні перерахунку (а.с. 35).
Вважаючи вказане рішення та дії відповідачів щодо не зарахування до стажу роботи судді, що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання, усіх періодів, які підлягають врахуванню до такого стажу, протиправними, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи суд враховує таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України від 02.06.2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (далі - Закон № 1402-VIII).
За змістом п. 2 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII визнано таким, що втратив чинність з дня набрання чинності цим Законом, Закон України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", крім положень, зазначених у пунктах 7, 23, 25, 36 цього розділу.
Відповідно до ч. 2 ст. 142 Закону № 1402-VIII суддя у відставці, який не досяг віку, встановленого частиною першою цієї статті, отримує щомісячне довічне грошове утримання. При досягненні таким суддею віку, встановленого частиною першою цієї статті, за ним зберігається право на отримання щомісячного довічного грошового утримання або, за його вибором, призначається пенсія на умовах, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Згідно з ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VI щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці у розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Абзацом 4 п. 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
При цьому, будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.
Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
Згідно з абз. 4 п. 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Суд звертає увагу на те, що стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання є єдиним, обраховується та встановлюється Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Так, відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 02.04.2024 № 955/0/15-24, стаж роботи ОСОБА_1 , що дає їй право на звільнення у відставку, на день ухвалення рішення становить 25 років 8 місяців 20 днів, з них:
- стаж роботи на посаді судді - 20 років 9 місяців 20 днів;
- половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців;
- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки.
Частиною 2 ст. 137 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) встановлено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Системний аналіз вказаної норми в її взаємозв'язку з абзацом четвертим пункту 34 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" дає підстави для висновку, що з набранням чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у зв'язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 22 листопада 2018 року, залишеного без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Частиною 1 ст. 7 Закону України від 15 грудня 1992 року № 2862-XII "Про статус суддів" (у редакцій, чинній на час призначення ОСОБА_1 на посаду судді) передбачено, що право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Таким чином, до стажу роботи на посаді судді, що дає ОСОБА_1 право на відставку, підлягають зарахуванню 3 роки роботи в галузі права, вимога щодо якого визначалася законом та який надавав право для призначення на посаду судді.
Щодо неврахування до суддівського стажу позивача половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу 2 ст. 1 Указу Президента України "Про додаткові заходи щодо соціального захисту суддів" № 584/95 від 10.07.1995 до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина навчання у вищих юридичних навчальних закладах та період проходження строкової військової служби.
Верховний Суд у постанові від 15.11.2021 року у справі № 580/6051/20 дійшов висновку, що законодавство, яке діяло на момент набрання чинності Законом України від 07.07.2010 № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів", передбачало право судді на зарахування до стажу, який дає право на відставку та одержання щомісячного довічного грошового утримання за умови роботи на посаді судді не менше як 10 років, половини строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарного періоду проходження строкової військової служби. Невключення його до відповідного стажу роботи на посаді судді і врахування відповідачем для встановлення (визначення) розміру щомісячного довічного грошового утримання лише періоду роботи на посаді судді є неправомірним.
Вказана позиція суду також узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30.03.2023 у справі № 280/2167/21.
Відповідно до диплому серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 у період з 01.09.1983 по 01.07.1987 навчалася за денною формою у Харківському юридичному інституті імені Ф.Е. Дзержинського (а.с. 17).
Відтак, до стажу роботи, що дає позивачу право на звільнення у відставку, зараховується також половина навчання у вищому юридичному навчальному закладі (1 рік 11 місяців).
З огляду на викладене загальний стаж судді ОСОБА_1 , який дає право на відставку (станом на дату ухвалення Вищою радою правосуддя відповідного рішення), становить 25 років 8 місяців 20 днів, з яких:
- стаж роботи на посаді судді - 20 років 9 місяців 20 днів;
- половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців;
- стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки.
При цьому, ч. 1 ст. 57 Закону України "Про Вищу раду правосуддя" передбачає, що рішення ВРП про звільнення судді з посади з підстав, визначених пунктами 1, 2 та 4 частини шостої статті 126 Конституції України, може бути оскаржене та скасоване з підстав, визначених законом.
Суд акцентує, що рішення Вищої ради правосуддя від 02.04.2024 № 955/0/15-24 "Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Ленінського районного суду міста Вінниці у зв'язку з поданням заяви про відставку" не оскаржено та не скасовано, а тому підстави для не зарахування вищезазначеного суддівського стажу відсутні.
Відтак, відповідач при обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці безпідставно не зарахував вказані вище період до стажу роботи на посаді судді.
Підсумовуючи вищевикладене суд доходить висновку, що до стажу роботи ОСОБА_1 на посаді судді, що дає їй право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання підлягають зарахуванню як безпосередній стаж роботи на посаді судді 20 років 9 місяців 20 днів, так і половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки.
Загалом, загальний стаж роботи на посаді судді ОСОБА_1 становить 25 років 8 місяців 20 днів.
Натомість, безпідставне незарахування відповідачем спірного періоду роботи та періоду навчання до суддівського стажу позивача призвело до того, що обрахунок щомісячного довічного грошового утримання ОСОБА_1 як судді у відставці проводиться в значно меншому розмірі, ніж це передбачено Законом № 1402-VIII.
Більше того, на думку суду відповідач в цілому неправомірно вдається до оцінки суддівського стажу позивача, оскільки розрахунок такого стажу взагалі не входить до повноважень пенсійного органу. Це підтверджується Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці територіальними органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 (далі Порядок № 3-1), згідно з яким призначення щомісячного довічного утримання судді у відставці здійснюється, зокрема, на підставі розрахунку стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання, що складається (оформляється) відповідним судом.
Отже, жодних правових підстав не враховувати даний суддівський стаж позивача як такий, який надає йому право на відставку та виплату щомісячного довічного грошового утримання у відповідача не має.
Згідно ч. 3 ст. 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Враховуючи, що загальний стаж роботи позивача на посаді судді, що дає їй право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, становить 25 років 8 місяців 20 днів, тому розмір довічного грошового утримання має складати 60 відсотки суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
З огляду на викладене, суд вважає протиправними дії відповідача-1 щодо не зарахування до стажу роботи позивача на посаді судді половини строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців та стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки.
Відповідно, суд доходить висновку про визнання протиправними дій відповідача щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання на рівні 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Водночас, суд ураховує, що рішенням Вищої ради правосуддя від 02.04.2024 № 955/0/15-24 ОСОБА_1 з 02.04.2024 звільнена у відставку з посади судді Ленінського районного суду міста Вінниці, яким визнано її право на нарахування та виплату щомісячного довічного грошового утримання з наступного дня після досягнення нею шістдесяти п'яти років (а.с. 11-13).
Отже, належним способом захисту порушених прав позивача є прийняття судом рішення про зобов'язання відповідача здійснити ОСОБА_1 , як судді у відставці, з 06.11.2021 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 60 % від відповідних сум суддівської винагороди, врахувавши їй стаж роботи на посаді судді 25 років 8 місяців 20 днів, з яких стаж роботи на посаді судді - 20 років 9 місяців 20 днів; половина строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки.
Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування рішення відповідача 2 від 25.10.2024 № 905090168891 про відмову в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає наступне.
Конституцією України та Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплюються правові положення щодо способу визначення розміру суддівської винагороди, а саме встановлення розміру винагороди законом про судоустрій.
Разом із цим розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 46 Конституції України визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження тощо наведено у Законі України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.1999 № 966-XIV.
За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV, прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Також, у цій статті Закону передбачається, що прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
У змісті наведеної норми Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення відносно яких визначається прожитковий мінімум.
Статтею 4 Закону України від 15.07.1999 № 966-XIV передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Відповідно, Законом № 966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як "прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді". При цьому, судді Законом № 966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" разом із встановленням на 01 січня 2024 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 3028,00 грн, був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, розмір якого становить 2102,00 грн.
Зміни до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірному періоді, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.
Законом України "Про судоустрій і статус суддів" закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України "Про судоустрій і статус суддів"; зміна Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" складової для визначення базового розміру посадового окладу судді, є порушенням гарантії незалежності суддів, а тому, для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди відсутні законні підстави.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1 затверджено Порядок подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України (далі - Порядок № 3-1).
Відповідно до п. 1 розділу II Порядку заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 1) (далі - щомісячне довічне утримання) подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь (далі - органи, що призначають щомісячне довічне утримання) через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи (далі - уповноважена особа).
Пунктом 1 розділу II Порядку № 3-1 визначено, що заява про перерахунок щомісячного довічного утримання та довідка про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (додаток 2) (далі - довідка про суддівську винагороду) або довідка про винагороду судді Конституційного Суду України для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді Конституційного Суду України у відставці (додаток 3) (далі - довідка про винагороду судді КСУ) подається до органів, що призначають щомісячне довічне утримання.
Відповідно до п. 3, 4 розділу II Порядку № 3-1 звернення за перерахунком щомісячного довічного утримання проводиться в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді (в разі збільшення розміру винагороди судді Конституційного Суду України), який працює на відповідній посаді. Перерахунок щомісячного довічного утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок.
Пунктом 2 розділу III Порядку № 3-1 визначено, що до заяви про перерахунок щомісячного довічного утримання додається довідка про суддівську винагороду (довідка про винагороду судді КСУ) працюючого судді за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди.
Згідно з пунктом 2 розділу IV Порядку № 3-1 для призначення (перерахунку) щомісячного довічного утримання подаються оригінали документів.
Відповідно до п. 3 розділу IV Порядку № 3-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви з необхідними для призначення щомісячного довічного утримання документами або надання додаткових документів орган, що призначає щомісячне довічне утримання, розглядає подані документи та приймає рішення про призначення щомісячного довічного утримання або відмову в його призначенні відповідно до пункту 5 розділу І цього Порядку.
Суд зазначає, що правовою підставою для перерахунку раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є обставини зміни складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Під час розгляду справи встановлено, що згідно з довідкою від 16.10.2024 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці суддівська винагорода позивача, яка враховується при призначенні/перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 136260,00 грн, у тому числі: посадовий оклад - 90840,00 грн; доплата за вислугу років 45420,00 грн, при цьому на виконання рішення у справі № 120/8332/24 посадовий оклад був розрахований виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн (а.с. 48).
Відтак, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області після одержання довідки про суддівську винагороду від 16.10.2024 № 4-35/0647, виданої ТУ ДСА у Вінницькій області, зобов'язане перерахувати довічне грошове утримання позивачу з 26.04.2024, отже рішення Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.10.2024 № 905090168891 про відмову у здійсненні перерахунку є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Враховуючи скасування судом вищезазначеного рішення, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 26.04.2024 згідно з довідкою про суддівську винагороду № 4-35/0647 виданої Територіальним управлінням ДСА у Вінницькій області 16.10.2024, оскільки позивач перебуває на обліку саме у цього відповідача.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів пропорційно.
Керуючись ст. ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не зарахування до стажу роботи судді ОСОБА_1 , що дає право на призначення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в повному обсязі стаж роботи на посаді судді - 20 років 9 місяців 20 днів; половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки, що загалом становить 25 років 8 місяців 20 днів.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 на рівні 50 % суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити з 06.11.2021 перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 та виплачувати у розмірі 60 % від відповідних сум суддівської винагороди, зарахувавши її стаж на посаді судді 25 років 8 місяців 20 днів, з яких: стаж роботи на посаді судді - 20 років 9 місяців 20 днів; половину строку навчання у вищому юридичному навчальному закладі - 1 рік 11 місяців; стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), що надавав право на призначення на посаду судді, - 3 роки.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 25.10.2024 № 905090168891 про відмову ОСОБА_1 в проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Зобов'язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 26.04.2024 перерахунок та виплачувати щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці, з урахуванням стажу роботи на посаді судді - 25 років 8 місяців 20 днів, на підставі довідки Територіального управління ДСА у Вінницькій області від 16.10.2024 № 4-35/0647 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного на підставі частини другої ст. 130 Конституції України, пункту 1 частини 3, пункту 1 частини 4 статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", абзацу 4 статті 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2024 рік", виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб 3028 грн у розмірі 60% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, із врахуванням вже проведених виплат.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області сплачений при зверненні до суду судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 );
Відповідач 1 : Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 13322403, вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, 21005);
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (код ЄДРПОУ - 13967927, вул. Гоголя, 34, м. Полтава, 36000).
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна