м. Вінниця
10 лютого 2025 р. Справа № 120/10199/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Свентуха Віталія Михайловича, розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Виконувача обов'язків керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави до Копайгородської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Виконувача обов'язків керівника Жмеринської окружної прокуратури Вінницької області в інтересах держави до Копайгородської селищної ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправною бездіяльністю відповідача щодо невжиття заходів до оформлення правовстановлюючих документів на пам'ятку архітектури місцевого значення - ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком, та державної реєстрації права комунальної власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду позовну заву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно із частиною 1 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
З матеріалів справи вбачається, що копію ухвали про відкриття провадження у справі було доставлено відповідачу до його електронного кабінету, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, яка міститься в матеріалах справи.
Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на дату ухвалення рішення відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2024 року у справі №640/22958/21 дійшов висновку, що довідка про доставку електронного листа є допустимим доказом, що підтверджує вручення стороні судового рішення, надісланого в електронній формі.
Відповідно до положень частини 6 статті 162 КАС України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.
На території села Верхівка Копайгородської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області знаходиться пам'ятка архітектури - ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком, яка віднесена до пам'яток архітектури місцевого значення розпорядженням представника президента України Вінницької обласної державної адміністрації від 14.07.1994 року №209 (охоронний номер 233-М).
До складу такої пам'ятки місцевого значення входять палац (охоронний номер 233-М/1), господарча споруда (охоронний номер 233-M/2), парк (охоронний номер 233-М/3).
Відповідно до інформації Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації від 13.06.2024 року строк дії охоронного договору на пам'ятку архітектури місцевого значення ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком, укладеного між відділом культури Барської РДА та колишньою Верхівською сільською радою Барського району Вінницької області закінчився. Інший охоронний договір на вищевказану пам'ятку архітектури не укладався, відомості щодо власників пам'ятки архітектури - ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком відсутні.
Згідно листа Копайгородської селищної ради від 14.02.2024 року №09-11 вих. 14 на території ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком розташований Верхівський ЗЗСО відділу освіти Копайгородської селищної ради. На даний час ні власники, ні користувачі не зверталися до органу охорони культурної спадщини з питань укладення охоронних договорів. Заходи щодо укладання охоронних договорів не проводилися.
Крім того, указаний об'єкт культурної спадщини не занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Із листа КП "Барське бюро технічної інвентаризації" №15 від 15.02.2024 року вбачається, що пам'ятка архітектури - Cадиба Михальських Бібікових з Палацом, господарчими спорудами та парком" знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , інвентаризація проведена як будівля Верхівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступеню без реєстрації права власності.
Прокурор у змісті позовної заяви зазначив, що відсутність інформації щодо зареєстрованих речових прав, власника нерухомого майна - пам'ятки архітектури місцевого значення " ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком" свідчить про те, що правовстановлюючі документи на вказане нерухоме майно не оформлені.
На його переконання, невжиття Копайгородською селищною радою заходів щодо оформлення права власності на дане нерухоме майно, відсутність будь-яких відомостей про власника цього майна, а також невжиття органом місцевого самоврядування заходів виготовлення правовстановлюючих документів для подальшої реєстрації права власності на згаданий об'єкт за територіальною громадою, створює передумови для зловживань щодо розпорядження зазначеним об'єктом культурної спадщини.
Наведене стало підставою для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується такими мотивами.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, згідно з статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно статті 23 Закону України "Про прокуратуру" представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Згідно норм Закону України "Про прокуратуру" прокурор одержує передбачену законом можливість захищати права та інтереси не конкретного державного органу, а дещо абстрактні інтереси держави, що в широкому сенсі можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів і являти собою потребу в здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих, зокрема, на гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, а також охорону землі, лісів, водойм як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, в тому числі, й територіальних громад.
При вирішенні справи суд бере до уваги, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, а тому прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з частинами четвертою та п'ятою статті 53 Кодексу адміністративного судочинства України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.
У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Суд звертає увагу, що в даному випадку невчинення Копайгородською селищною радою відповідних функцій у спірних правовідносинах, є підставою для звернення прокуратури до суду.
Згідно з частиною 1 статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.
Відповідно до статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад (ч.3 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно з частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.
У силу вимог статті 327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.
Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку, що органом, уповноваженим управляти комунальним майном територіальної громади на території села Верхівка Копайгородської територіальної громади Жмеринського району Вінницької області на час виникнення спірних правовідносин та розгляду справи в суді є Копайгородська селищна рада.
Слід зазначити, що правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини".
Відповідно до статті 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Пам'ятка культурної спадщини (далі - пам'ятка) - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Згідно частин 1, 2 статті 24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" власник або уповноважений ним орган, користувач зобов'язані утримувати пам'ятку в належному стані, своєчасно провадити ремонт, захищати від пошкодження, руйнування або знищення відповідно до цього Закону та охоронного договору.
Використання пам'ятки має здійснюватися відповідно до визначених або встановлених режимів використання, у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення, меліоративні мережі, складові частини меліоративної мережі.
Отже, речові права на пам'ятку архітектури місцевого значення - ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 підлягають державній реєстрації відповідно до закону.
У матеріалах справи відсутні докази оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на вказану пам'ятку архітектури місцевого значення, чим допущено протиправну бездіяльність.
Відповідно до пунктів 6, 44 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса. Для державної реєстрації права власності на закінчений будівництвом об'єкт державної або комунальної власності, будівництво якого завершено та право власності на який не зареєстровано до 1 січня 2013 р., за відсутності документа, що посвідчує набуття права державної або комунальної власності на такий об'єкт, подаються: документ, що підтверджує факт перебування закінченого будівництвом об'єкта у комунальній власності, виданий відповідним органом місцевого самоврядування (у разі державної реєстрації права комунальної власності); документ, що підтверджує факт відсутності перебування закінченого будівництвом об'єкта у державній власності, виданий Фондом державного майна чи його регіональним відділенням (у разі державної реєстрації права комунальної власності).
Суд зазначає, що Копайгородська селищна рада згідно вказаних норм є органом, уповноваженим здійснювати управління комунальним майном, а тому саме на неї покладено обов'язок по вжиттю заходів, спрямованих на оформлення та державну реєстрацію права власності на пам'ятку архітектури місцевого значення - ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладені обставини у сукупності суд вважає, що Копайгородська селищна рада зобов'язана вжити заходів для оформлення правовстановлюючих документів на вказану пам'ятку архітектури, оскільки внаслідок не вчинення необхідних дій для оформлення таких документів, зазначене призводить до порушень самих інтересів держави, що у свою чергу покладає па прокурора обов'язок на звернення до суду для їх захисту.
З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність Копайгородської селищної ради щодо невжиття заходів до оформлення правовстановлюючих документів на пам'ятку архітектури місцевого значення - ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та державної реєстрації права комунальної власності на зазначену пам'ятку архітектури місцевого значення та зобов'язання відповідача вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на вказану пам'ятку архітектури місцевого значення і державної реєстрації права комунальної власності на зазначену пам'ятку архітектури місцевого значення.
При цьому, відповідач не направив суду відзив на позовну заяву та не надав заперечень стосовно наведених прокурором у позові обставин про протиправну бездіяльність щодо невжиття заходів до оформлення правовстановлюючих документів на пам'ятку архітектури місцевого значення та державної реєстрації права комунальної власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.
Відповідно до частини 4 статті 159 КАС України неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Таким чином, керуючись частиною 4 статті 159 КАС України, суд кваліфікує неподання відзиву на позовну заяву відповідачем, як визнання позову.
В контексті наведених норм суд констатує, що відповідачем у даній справі не надано доказів вжиття заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на пам'ятку архітектури місцевого значення - ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком, та державної реєстрації права комунальної власності на зазначений об'єкт нерухомого майна.
За наведеного та враховуючи встановлені обставини у справі, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує на наступне.
Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
За таких обставин, беручи до уваги відсутність витрат суб'єкта владних повноважень пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, підстав для стягнення з відповідача судових витрат немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Копайгородської селищної ради щодо невжиття заходів до оформлення правовстановлюючих документів на пам'ятку архітектури місцевого значення - ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та державної реєстрації права комунальної власності на зазначену пам'ятку архітектури місцевого значення.
Зобов'язати Копайгородську селищну раду вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів на пам'ятку архітектури місцевого значення - ОСОБА_1 з Палацом, господарчими спорудами та парком, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та державної реєстрації права комунальної власності на зазначену пам'ятку архітектури місцевого значення.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Виконувач обов'язків керівника Жмеринської окружної прокуратури (вул. Національна, 6-А, м. Жмеринка, Вінницька область, 23100, ЄДРПОУ 02909909);
Відповідач: Копайгородська селищна рада (вул. Центральна, 28, смт. Копайгород, Жмеринський район, Вінницька область, 23053, ЄДРПОУ 04326112);
Суддя Свентух Віталій Михайлович