м. Вінниця
10 лютого 2025 р. Справа № 120/10596/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Жданкіної Наталії Володимирівни, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (в письмовому провадженні) адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної служби України безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятої відповідачем постанови №ПШ 037027 від 04.07.2024.
Ухвалою від 13.08.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного позову. Зазначив, що статтею 48 Закону № 2344-ІІІ обумовлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Таким чином, положеннями чинного законодавства покладено на перевізника обов'язок з забезпечення, а водія - пред'явлення для перевірки відповідних документів. Відтак, під час перевірки було виявлено порушення вимог абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Представник відповідача у відзиві також звернула увагу на хибність наведених у позовній заяві тверджень позивача те, що ним перевозився власний вантаж - міні-навантажувач марки BOBCAT S250, адже на момент проведення перевірки посадовим особам відповідача водієм, належного позивачу транспортного засобу, було надано свідоцтво про реєстрацію міні-екскаватора гусеничного марки JCB 850, який належить ТОВ "Геуа сервіс компані". Перевезення саме міні-екскаватора гусеничного марки JCB 850 підтверджується долученими до відзиву фотоматеріалами.
За порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 04.07.2024 №037027. Як наслідок, відповідач вважає, що постанову було прийнято відповідно до діючого законодавства.
02.09.2024 представником позивача подано відповідь на відзив, в якій останній підтримав вимоги даного позову та просив його задовольнити. Додатково вказав на хибність наведених відповідачем у відзиві на позовну заяву тверджень про перебування в трудових відносинах позивача та громадянина ОСОБА_2 , який керував автомобілем MAN, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 .
Крім того, звернув увагу на те, що в Акті перевірки не зафіксовано, який саме вантаж перевозився автомобілем MAN, державний номер НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_1 . Повідомив суду, що йому не відомо обставини про надання будь-ким відповідачу свідоцтва про реєстрацію міні-екскаватора гусеничного марки JCB 850 та перевезення цього вантажу 30.05.2024. Також в Акті відсутні відомості проте, що до останнього додаються фотодокази.
Окремо, представник позивача вказав на те, що ним було зроблено адвокатський запит до ТОВ "Геуа сервіс компані" із проханням надати запитувану інформацію про укладання договорів на транспортне перевезення із ОСОБА_1 вантажів, в тому числі міні-екскаватора гусеничного марки JCB 850. У відповідь на зазначений запит, ТОВ "Геуа сервіс компані" повідомило, що із ФОП ОСОБА_1 протягом 2024 року договори про транспортне перевезення вантажу не укладались. ТОВ "Геуа сервіс компані" протягом 2024 року не доручало жодним особам перевозити будь-який вид вантажу, в тому числі міні-екскаватор гусеничного марки JCB 850.
06.09.2024 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив, в яких остання наполягала на необгрунтованості заявлених позовних вимог та просила відмовити в їх задоволенні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що 30.05.2024 посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області проведено рейдову перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
За наслідками перевірки складено акт від 28.05.2024 №АР036578, в якому зафіксовано, що о 17 год 55 хв. 30.05.2024 на а/д М30 Стрій-Умань-Дніпро-Ізварине 347 км + 527 м водій ОСОБА_2 , який керував транспортним засобом марки MAN, д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_1 .
Перевіркою встановлено, що відповідне перевезення водій ОСОБА_2 здійснював за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документу на вантаж.
Водій з актом ознайомився та отримав його копію. Водій також надав пояснення наступного змісту - "не знав що бланк був потрібен, виїхав на підміну".
Не погоджуючись з відображеним в Акті порушенням, представник позивача подав відповідачу письмові пояснення, в яких звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не є суб'єктом підприємницької діяльності, оскільки відповідно до витягу із ЄДР ЮО ФОП та ГФ припинив підприємницьку діяльність 18.10.2019 та не є автомобільним перевізником.
Однак, за відображене в Акті перевірки порушення, постановою відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.07.2024 №ПШ037027 до ФОП ОСОБА_1 застосовано адміністративно-господарський штраф в сумі 17 000,00 грн.
Разом із тим, вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 103 Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, передбачена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 (далі - Порядок № 1567).
Відповідно до п.п. 2-4 Порядку № 1567 державному контролю підлягають усі транспортні засоби, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення рейдових перевірок.
Згідно з п. 12 Порядку № 1567 рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Пунктом 13 Порядку № 1567 визначено, що графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Пунктом 15 Порядку № 1567 встановлено вичерпний перелік підстав під час проведення рейдової перевірки, серед яких зазначено перевірка наявності визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Оформлення результатів перевірки та застосування адміністративно-господарських штрафів, передбачені пунктами 20-30 цього Порядку.
Так, виявлені під час перевірки порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.Про результати перевірки транспортного засобу (відсутність порушення або зазначення номера складеного акта) посадова особа робить запис у дорожньому листі (за наявності такого) із зазначенням дати, часу, місця перевірки, свого прізвища, місця роботи і посади, номера службового посвідчення та ставить свій підпис, а у разі проведення перевірки виконання Європейської угоди ставить відповідний відбиток печатки на реєстраційному листку режиму праці та відпочинку водіїв (у разі наявності).
У разі відмови уповноваженої особи суб'єкта господарювання або водія від підписання акта перевірки суб'єкта господарювання або акта перевірки транспортного засобу посадові особи, що провели перевірку, роблять про це запис (п. 20-22 Порядку № 1567).
Відповідно до пункту 25 Порядку № 1567 справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб'єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб'єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.
Пунктами 26, 27 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням. У разі неявки уповноваженої особи суб'єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно із додатком 5.
Основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг (ст. 5 Закону України Про автомобільний транспорт (далі Закон № 2344)).
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України (ст. 6 Закону).
За приписами ст. 1 Закону № 2344 автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів траспортними засобами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 48 Закону № 2344 автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:
для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;
для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 цього Закону, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Судом встановлено, що позивач є власником транспортного засобу MAN, державний номер НОМЕР_1 , про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Дослідженими матеріалами підтверджено, що до позивача, який є власником транспортного засобу застосовано штрафні санкції визначені ст. 60 цього Закону. А саме, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до нього, як до автомобільного перевізника, застосовано штраф за перевезення вантажу без оформлення документів на вантаж.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що під час проведення перевірки водій ОСОБА_2 перевозив вантаж - міні-навантажувач марки BOBCAT S250, який належить позивачу на праві власності, для власних потреб останнього, жодні послуги з перевезення ним не надавались.
На підтвердження вказаних обставин надав копію свідоцтва про реєстрацію машини Серії НОМЕР_2 (а.с. 28-29).
Проте, як повідомив у відзиві на позовну заяву представник відповідача, на момент проведення перевірки посадовим особам відповідача водієм, належного позивачу транспортного засобу, було надано свідоцтво про реєстрацію міні-екскаватора гусеничного марки JCB 850, який належить ТОВ "Геуа сервіс компані". Перевезення саме міні-екскаватора гусеничного марки JCB 850 підтверджується долученими до відзиву фотоматеріалами.
З огляду на додані до відзиву на позовну заяву матеріали фото-фіксації проведеної перевірки, з яких чітко видно вантаж - міні-екскаватор гусеничний марки JCB, який перевозився належним позивачу транспортним засобом, суд критично оцінює наведені в позовній заяві доводи представника позивача, що позивач здійснював перевезення саме належного йому на праві власності міні-навантажувача марки BOBCAT S250, а тому такі не беруться судом до уваги під час розгляду справи.
Також, суд відмічає, що Акт перевірки є документом встановленого зразка та не містить графи, в якій слід відображати вантаж, що перевозиться перевіряємим транспортним засобом, а відтак долучених стороною відповідача до матеріалів справи фотодоказів, на переконання суду є достатнім та допустимим обґрунтуванням відображених в Акті перевірки висновків.
Також суд зазначає, що наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 затверджені Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).
Згідно п. 11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна.
У відповідності до ст. 1 Закону № 2344 товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що водій транспортного засобу, повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам товарно-транспортну накладну або інший визначений законодавством документ на вантаж.
Тому, суд погоджується з позицією відповідача, що під час перевірки у водія була відсутня товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, які відповідно до статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" повинні знаходитись у водія і надаватися для перевірки.
Доводи позивача про те що, на час проведення перевірки належного позивачу транспортного засобу, позивач перевозив вантаж для власних потреб, не підтверджені жодними доказами.
Перевезення ним вантажу для власних потреб також не змінює правовий статус позивача як автоперевізника, який бере участь у дорожньому русі, і на якого законодавством покладаються відповідні обов'язки. Пояснення позивача про те, що вантаж перевозиться для власних потреб, не спростовує необхідність оформлення та надання перевіряючим документів, на підставі яких таке перевезення здійснюється.
За правовим висновком Верховного Суду у постанові від 31.10.2023 у справі №440/17062/21 положеннями статті 48 Закону №2344-III визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товаро-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний документ для призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, , який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом. Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності установленої абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Отже, законодавець окреслив межі, за яких настає відповідальність установлена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону №2344-III. Тому, саме у випадку відсутності товаро-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу.
З огляду на досліджені судом докази та проаналізовані норми законодавства суд дійшов висновку, що позивачем були порушенні вимоги статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" (щодо ненадання під час перевірки будь-яких інших визначених законодавством документів на вантаж, у зв'язку з чим відповідачем правомірно було застосовано до нього адміністративно-господарський штраф, на підставі абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач приймаючи оскаржувану постанову діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, і не порушив права та інтереси позивача у справі, а вказана постанова відповідає встановленим ч.3 ст.2 КАС України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості.
Позивачем під час розгляду справи не було надано належні та допустимі докази на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, а наведені ним доводи було спростовано відповідачем.
Відповідач, як суб'єкт владних повноважень обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на викладене, постанова відповідача постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу є правомірною та не підлягає скасуванню.
Оскільки судом не встановлений факт наявності порушеного права позивача з боку відповідача, то поданий позов необхідно залишити без задоволення.
Підстав для розподілу судових витрат, відповідно до ст. 139 КАС України відсутні.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Державна служба України безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (конролю) у Вінницькій області (вул. В.Порика, 29, м. Вінниця, 21021 код ЄДРПОУ 39816845)
Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна