04 лютого 2025 року
м. Хмельницький
Справа № 683/1787/24
Провадження № 22-ц/820/151/25
Хмельницький апеляційний суд у складі колегії
суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Грох Л.М. (суддя-доповідач), Янчук Т.О., Ярмолюка О.І.,
секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.,
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області в складі судді Кутасевич О.Г. від 29 жовтня 2024 року.
Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд
У червні 2024 року позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звертаючись до суду з цим позовом до відповідача, вказував, що 12.08.2023 року ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 5992400.
13.08.2023 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 9103271.
12.08.2023 року та 14.08.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитні договори № 15541-08/2023 та № 16980-08/2023.
Вказані договори були підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер телефону, що підтверджується умовами договорів, реквізитами та підписами сторін.
За загальними умовами вказаних кредитних договорів позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на умовах платності користування та зобов'язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.
Однак, в подальшому відповідач не виконав свої зобов'язання щодо повернення наданих йому коштів.
13.12.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 13-12/2023, за умовами якого ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Маніфою» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за договором №5992400, укладеним із відповідачем.
26.12.2023 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 26122023, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні останньому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників, в тому числі за кредитним договором № 9103271 від 13.08.2023 року, укладеним із відповідачем.
27.12.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 2722023, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних в Реєстрі боржників, в тому числі за кредитними договорами №15541-08/2023, №16980-08/2023.
Отже, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за зобов'язаннями ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами.
Відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов'язань.
З урахуванням викладеного, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики №5992400 в розмірі 29980 грн., що складається з 10000 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 19980 грн. заборгованості за відсотками; за кредитним договором №9103271 в розмірі 40500 грн., що складається з 10000 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 29500 грн. заборгованості за відсотками, 1000 грн. заборгованості за комісією; за кредитним договором №15541-08/2023 в розмірі 44500 грн., що складається з 10000 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 34500 грн. заборгованості за відсотками; за кредитним договором №16980-08/2023 в розмірі 44440 грн., що складається з 10100 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 34340 грн. заборгованості за відсотками, а всього, 159420 грн.
Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29.10.2024 року позов ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість:
за договором позики №5992400 в розмірі 29980 грн., що складається з 10000 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 19980 грн. заборгованості за відсотками;
за договором кредиту №9103271 в розмірі 39500 грн., що складається з 10000 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 29500 грн. заборгованості за відсотками;
за договором позики №15541-08/2023 в розмірі 44500 грн., що складається з 10000 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 34500 грн. заборгованості за відсотками;
за договором позики №15541-08/2023 в розмірі 44440 грн., що складається з 10100 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 34340 грн. заборгованості за відсотками, а всього, 158420 грн.
У решті позовних вимог відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 3008,92 грн. судового збору.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати як незаконне і в позові відмовити повністю. На думку апелянта, заявлені вимоги не доведені достатніми та допустимими доказами. Надані позивачем розрахунки заборгованості без доказів отримання кредитних коштів відповідачем не є належними та допустимими доказами її наявності та розміру, а також укладення кредитного договору.
При цьому суд першої інстанції не досліджував будь-які первинні фінансові документи, що підтверджують факт отримання відповідачем кредитних коштів, тому правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості по кредитним договорах ставиться під сумнів, та як такі докази відсутні в матеріалах справи. У справі також відсутні належні та допустимі докази того, що позивач укладав кредитні договори та договори позики, які підписані електронним підписом.
Номер платіжної картки є частково зашифрованим і всіх позначень 16-значного номеру картки не містить, тобто, банківські реквізити позичальника згідно матеріалів справи є невизначеними. У той же час, наявної у кредитора інформації щодо карткового рахунку позичальника свого часу було достатньо для виникнення спірних правовідносин та здійснення відповідних платіжних операції з переказу кредиту, докази про що вже мають існувати у кредитора згідно вимог Закону України «Про платіжні послуги».
Також суд не врахував, що за умовами кредитного договору №5992400 від 12.08.2023 року строк кредитування був до 21.10.2023 року, а розрахунок заборгованості безпідставно зроблено поза межами цього строку, з 13.12.2023 року по 30.04.2024 року.
Апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Так, судом встановлено, що 12.08.2023 року ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 5992400, який підписаний електронним підписом останнього, відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону позичальника, про що свідчить 9 розділ договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до п.2.3-2.6 договору ОСОБА_1 надано позику в безготівковій формі, шляхом перерахування на картку позичальника НОМЕР_1 , емітовану банком України в сумі 10000 грн. строком на 70 днів зі сплатою відсотків у першому розрахунковому періоді, що складає 20 днів, за пільговою ставкою 1,494 % в день (яка застосовується у разі дотримання позичальником умов оплати заборгованості) та базовою ставкою 2,49% в день, яка застосовується протягом першого розрахункового періоду у разі недотримання позичальником графіку платежів, та фіксованою ставкою 3 % в день, яка застосовується протягом усього строку, окрім першого розрахункового періоду.
13.08.2023 року товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит № 9103271, який підписаний електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону позичальника, про що свідчить розділ 6 договору, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до умов договору ОСОБА_1 надано кредит у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта з використанням картки НОМЕР_2 *38 строком на 110 днів в розмірі 10000 грн. зі сплатою відсотків з користування кредитом в розмірі 1,25 % в день протягом пільгового періоду, що складає 20 днів, 3 % вдень протягом поточного періоду, що складає 90 днів, останній день строку кредитування 01.12.2023 року.
Пунктом 1.5.1 передбачено комісію за надання кредиту в розмірі 1000 грн.
12.08.2023 року та 14.08.2023 року ТОВ «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 уклали кредитні договори №15541-08/2023 та №16980-08/2023, які підписані електронним підписом ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання ним одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер телефону позичальника, про що свідчить розділ 2 договорів, адреса, реквізити та підпис сторін.
Відповідно до умов вказаних договорів ОСОБА_1 надано кредити відповідно в сумі 10000 грн. та 10100 грн. строком на 360 днів зі сплатою відсотків з користування кредитом в розмірі 2,5 % в день у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок клієнта з використанням картки НОМЕР_2 *38.
За умовами всіх кредитних договорів ОСОБА_1 зобов'язався повернути отримані грошові кошти у визначений договорами строк.
Фінансові установи виконали свої зобов'язання за кредитними договорами та надали відповідачу кредитні кошти згідно умов кредитних договорів, однак ОСОБА_1 свої зобов'язання за договорами не виконав, внаслідок чого у нього перед кредиторами виникла заборгованість за вказаними кредитними договорами.
13.12.2023 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №13-12/2023, за умовами якого ТОВ «Маніфою» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «МАНІФОЮ» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до акту прийомі-передачі Реєстру та витягу з Реєстру боржників від Боржників від 13.12.2023 року до договору факторингу №13-12/2023 від 13.12.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором позики №5992400 від 12.08.2023 року в сумі 29980 грн., з яких: 10000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 19980 грн. - сума заборгованості за відсотками.
26.12.2023 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №26122023, за умовами якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні останньому права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до акту прийомі-передачі Реєстру та витягу з Реєстру боржників від Боржників від 26.12.2023 року до договору факторингу №26122023 від 26.12.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №9103271 від 13.08.2023 року в сумі 40500 грн., з яких: 10000 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 29500 грн. - сума заборгованості за відсотками, 1000 грн. заборгованість за комісією.
27.12.2023 року між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №2722023, за умовами якого ТОВ «Аванс Кредит» відступило ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Аванс Кредит» права вимоги до боржників, вказаних в Реєстрі боржників.
Відповідно до акту прийомі-передачі Реєстру та витягу з Реєстру боржників від Боржників від 27.12.2023 року до договору факторингу №2722023 від 27.12.2023 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором за кредитним договором №15541-08/2023 в розмірі 44 500 грн., що складається з 10000 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 34 500 грн. заборгованості за відсотками; та за кредитним договором №16980-08/2023 в розмірі 44 440 грн., що складається з 10100 грн. заборгованості за основною сумою боргу; 34340 грн. заборгованості за відсотками.
З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_1 позивач не здійснював нарахування жодних платежів за договорами.
Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання за кредитними договорами, тому заборгованість, нарахована відповідно до умов договорів, підлягає стягненню з нього на користь позивача як належного кредитора.
Доводи апеляційної скарги про помилковість цих висновків суду і недоведеність виконання зобов'язання кредиторами є безпідставними.
Так, згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (стаття 634 ЦК).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
При цьому, згідно з частиною першою статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом згідно зі статтею 514 ЦПК України.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України).
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав доведеним факт укладення кредитних договорів, договорів позики відповідачем з первісними кредиторами, оскільки ці електронні правочини підписані сторонами, в тому числі відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
При цьому у відзиві на позов (а.с.88-90) ОСОБА_1 визнав укладення усіх цих угод, а отже, ця обставина не підлягала доказуванню згідно ст. 82 ЦПК України.
У відзиві на позов ОСОБА_1 визнав також факт надходження кредитних коштів на його банківський рахунок, проте в меншій сумі, ніж він узгоджував по кредитуванню.
Згідно повідомлення сервісу онлайн платежів iPay.UA від 28.05.2024 року (а.с. 103) 12.08.2023 року зараховано 10000 грн. на карту НОМЕР_1 , яку заявник ОСОБА_1 зареєстрував в особистому кабінеті для зарахування коштів при позитивному рішенні по заяві.
При цьому відповідно до встановлених Правил надання коштів та банківських матеріалів у кредит кредитор здійснює верифікацію доданої позичальником банківської карти у визначений спосіб, при цьому не отримує реквізитів банківської карти (повний номер, закінчення дії та CVV код). Для платіжних операцій по картах кредиторами використовуються відповідні сертифіковані платіжними системам Visa та MasterCard сервіси, як Liqpay Приватбанку, iPay.ua тощо. Захист реквізитів карт у базах даних таких сервісів відповідає міжнародному стандарту PCI DSS. Після натискання кнопки "Додати карту" на сайті товариства, заявник переходить на сторінку такого сервісу, а після здійснення блокування коштів повертається на сайт Товариства для введення коду. До бази даних кредитора Товариства від платіжного сервісу потрапляє лише частка номеру карти та токен, згенерований платіжним сервісом.
Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач всупереч принципу змагальності цивільного судочинства не надав доказів того, що вказана банківська карта НОМЕР_1 йому не належить, а також не спростував шляхом надання виписки про рух коштів по цій банківській карті те, що відповідні кредитні кошти за згаданими договорами зараховані на його рахунок.
За умовами кредитного договору №5992400 від 12.08.2023 року строк кредитування дійсно встановлено до 21.10.2023 року, при цьому наявний розрахунок заборгованості (а.с. 40) свідчить лише, що борг 40500 грн. існував на час передачі права вимоги від ТОВ «Мілоан» до позивача, жодні платежі за договором у період з 13.12.2023 року по 30.04.2024 року позивач не нараховував. При цьому первісним кредитором нараховано борг 40500 грн. відповідно до умов п.п.1.5, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 договору.
З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд першої інстанції правильно констатував факт укладення вказаних кредитних договорів між відповідачем та відповідними фінансовими установами, невиконання позичальником своїх зобов'язань щодо повернення отриманих коштів та наявності в нього боргових зобов'язань перед позивачем, який набув право вимоги за вказаними кредитними договорами.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 29 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повна постанова складена 10 лютого 2025 року.
Судді Л.М. Грох
Т.О. Янчук
О.І. Ярмолюк