ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ1
05 лютого 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора - ОСОБА_3
захисника - ОСОБА_4
представника заставодавця ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6
обвинувачених - ОСОБА_7 ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання заставодавця ОСОБА_5 про повернення суми застави, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -
встановив:
В провадженні Приморського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.
Заставодавцем ОСОБА_5 до суду подано клопотання про повернення суми застави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_8 , яка мотивована тим, що станом на теперішній час ОСОБА_8 не порушував свій обов'язок щодо явки до суду, тобто сумлінно виконував та продовжує виконувати його, а тому сума внесених нею коштів в якості застави не може бути стягнута в дохід держави.
В судовому засіданні представник заставодавця ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_6 підтримала клопотання, зазначивши, що ОСОБА_5 брала кредити для внесення застави та на теперішній час має виплачувати непомірні відсотки, що є для неї надмірним тягарем.
Прокурор ОСОБА_3 не заперечував проти повернення застави.
Обвинувачений ОСОБА_8 заперечував проти задоволення клопотання, посилаючись на те, що його батьки переводили грошові кошти ОСОБА_5 для внесення нею застави, тобто фактично грошові кошти належать його батькам.
Обвинувачений ОСОБА_7 та його захисник ОСОБА_4 вирішення даного клопотання залишили на розсуд суду.
Заслухавши думки учасників провадження, давши оцінку на предмет обґрунтованості доводам клопотання заставодавця та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.
Правові засади застосування запобіжних заходів регламентовано главою 18 КПК «Запобіжні заходи, затримання особи» (статті 176-213 КПК). Термін «застосування запобіжного заходу» охоплює не тільки його обрання, але й зміну на інший запобіжний захід, що узгоджується з усталеною практикою Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
Під час судового провадження в кримінальному провадженні запобіжні заходи застосовуються судом за клопотанням прокурора.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, які істотно вплинуть на розгляд справи.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Одним із видів запобіжних заходів в кримінальному провадженні є застава, яка може застосуватись до особи підозрюваного або обвинуваченого як самостійний запобіжний захід, так і альтернативний триманню під вартою у визначених кримінальним процесуальним законом випадках (ст.182, ч.ч.3, 4 ст.183 КПК).
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у дохід держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді чи суду.
Відповідно до ст. 182 Кримінального процесуального Кодексу України, застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою, тобто заставодавцем.
Так, частинами 1-3 ст. 182 КПК України передбачено, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 КПК України.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).
Згідно із ч. 6 ст. 182 КПК України з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
Водночас, чинні положення кримінального процесуального закону не визначають конкретного строку дії запобіжного заходу у виді застави, отже застава, як запобіжний захід діє до завершення кримінального провадження відносно особи.
При цьому, з аналізу положень ч. 3 ст. 182 КПК України, вбачається, що на підозрюваного при застосування запобіжного заходу у виді застави автоматично в обов'язковому порядку покладаються обов'язки із забезпечення його належної процесуальної поведінки та його явки за викликом.
Частиною 11 ст. 182 КПК України передбачено, що застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Порядок зміни запобіжних заходів врегульовано статтями 200, 201 КПК, поряд з цим щодо окремих видів запобіжних заходів закон передбачає спеціальні умови для їх зміни.
Так, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо підозрюваний, обвинувачений порушив покладені на нього ухвалою про застосування запобіжного заходу у вигляді застави обов'язки, вирішується питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу в вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу (ч.ч.8, 10 ст.182 КПК). При порушенні умов такого запобіжного заходу як застава процедура його застосування включає також застосування заходів кримінально-процесуальної відповідальності. Так, у разі порушення умов застави вона звертається в дохід держави, відповідне питання вирішується слідчим суддею, судом за клопотанням прокурора або за власною ініціативою в порядку, передбаченому для розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу (ч.9 ст.182 КПК).
Таким чином, системний аналіз наведених норм кримінального процесуального закону свідчить, що застава є безстроковим запобіжним заходом та повертається лише у таких видках:
- зміна запобіжного заходу на менш суворий;
- вироком, якщо обвинувачений, засуджений не порушував покладені на нього обов'язки (в разі порушення таких, застава звертається в дохід держави) або якщо заставу не було звернуто в дохід держави на виконання вироку в частині майнових стягнень;
- закриття кримінального провадження.
У випадку, що розглядається судом встановлено, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 19.01.2022 року, серед іншого, відносно ОСОБА_8 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, із визначенням розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу, у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у сумі - 198480 грн., з покладення у разі внесення застави на ОСОБА_8 обов'язків, передбачених ч. 5 ст.194 КПК України.
В подальшому, ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 21.07.2022 року продовжено відносно ОСОБА_8 строк застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та зменшено розмір альтернативного запобіжного заходу у виді застави та визначено його у розмірі 45 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 111645 грн.
09.02.2023 року заставодавцем ОСОБА_5 було внесено за обвинуваченого ОСОБА_8 розмір застави, визначений в ухвалі від 21.07.2022 року та ОСОБА_8 було звільнено з-під варти, отже він вважається таким до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.
Станом на день розгляду звернення заставодавця ОСОБА_5 судове провадження відносно ОСОБА_8 перебуває на стадії судового розгляду і остаточне рішення судом ще не прийнято, отже у суду відсутні підстави вирішувати питання повернення застави. ОСОБА_8 , перебуваючи під заставою не порушує, покладені на нього, тому у суду також відсутні підстави вирішувати питання звернення застави в дохід держави та зміни запобіжного заходу на більш суворий.
Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що клопотання про повернення застави є передчасним та таким, що суперечить меті застосування запобіжного заходу, зокрема меті застосованого відносно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді застави, яка полягає у забезпечення належної процесуальної поведінки останнього, оскільки розгляд справи не закінчено, остаточне рішення у справі не прийнято, а тому таке клопотання не підлягає задоволенню.
Приймаючи таке рішення суд безумовно враховує доводи заставодавця про скрутне матеріальне становище і взяття кредитів для внесення застави, але наголошує, що внесення застави як альтернативи триманню під вартою обвинуваченого є добровільним вчинком заставодавця. Отже вносячи заставу за ОСОБА_8 , ОСОБА_5 висловила своє добровільне волевиявлення на внесення такої суми застави та згоду нести матеріальну відповідальність за дії особи, за яку вона вносить заставу та мала передбачати як ризики можливого тривалого розгляду кримінального провадження через невизнання вини обвинуваченими у цій справі, так і ризики втрати суми застави, в разі порушення ОСОБА_8 покладених на нього обов'язків і, як наслідок звернення застави в дохід держави. За таких обставин у даному випадку суд ввжає, що відсутність підстав для повернення застави заставодавцю на даній стадії судового провадження у повному обсязі є співмірним потребам судового провадження втручанням у право власності заставодавця з урахуванням правомірної на сьогодні поведінки ОСОБА_8 та добровільної позиції заставодавця станом на день внесення застави за цього обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 369-372, 376 КПК України, суд, -
постановив:
У задоволенні клопотання заставодавця ОСОБА_5 про повернення суми застави - відмовити.
Ухвала в апеляційному порядку оскарженню не підлягає.
Суддя
Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1
Єдиний унікальний номер справи: №522/24301/21
Номер провадження № 1-кп/ 522/487/25
Головуючий суддя- ОСОБА_1