Справа № 503/61/25
Провадження № 3/503/262/25
06 лютого 2025 року м. Кодима
Суддя Кодимського районного суду Одеської області Сердюк Б.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кодима справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
10 січня 2025 року о 22 год 28 хв ОСОБА_1 , по вул. Центральній в с-щі Слобідка Подільського району Одеської області, керував автомобілем "Volksvagen Passat" д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння відповідно до встановленого порядку, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, своїми діями вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про місце та час розгляду справи був повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яким на адресу ОСОБА_1 було направлено судову повістку. Клопотань про відкладення розгляду справи від ОСОБА_1 на адресу суду не надходило. За змістом ст. 268 КУпАП України присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачених ст. 130 КУпАП України, не є обов'язковою. За таких обставин вважаю, що дану справу може бути розглянуто за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за наявними в матеріалах справи доказами.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, суддя дійшов наступних висновків.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується дослідженими доказами, а саме, протоколом про адміністративне правопорушення в якому викладені обставини правопорушення; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів у якому перелічено зовнішні ознаки, які вказують на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 та зазначено, що від проходження огляду він відмовився; рапортом поліцейського в якому зафіксовано факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, від надання пояснень та від підписання протоколу; відеозаписом на якому зафіксовано факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом та факт його відмови від проходження огляду на стан сп'яніння як на місці зупинки так і у медичному закладі. Також з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 заперечував законність підстави його зупинки, зазначав, що він не перебуває у стані алкогольного сп'яніння і не розуміє чому він має проходити огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння.
Надаючи оцінку підставі зупинки ОСОБА_1 , суддя вважає таку зупинку законною, з огляду на наступне.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено в Україні воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено і який діє на даний час.
Відповідно до пункту 3 Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022, у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
Згідно з п.п., 5, 6, 7 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану:
- запроваджувати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, комендантську годину (заборону перебування у певний період доби на вулицях та в інших громадських місцях без спеціально виданих перепусток і посвідчень), а також встановлювати спеціальний режим світломаскування;
- встановлювати у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, особливий режим в'їзду і виїзду, обмежувати свободу пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також рух транспортних засобів;
- перевіряти у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, документи у осіб, а в разі потреби проводити огляд речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень і житла громадян, за винятком обмежень, встановлених Конституцією України.
Відповідно до ч. 4 ст. 8 Закону України "Про Національну поліцію" під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України "Про правовий режим воєнного стану".
Відповідно до п. 24 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань бере участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.
Ураховуючи наведене слід дійти висновку, що у зв'язку із введенням в Україні воєнного стану тимчасово, на період дії правового режиму воєнного стану, можуть обмежуватися конституційні права і свободи людини і громадянина, а також вводитися тимчасові обмеження прав і законних інтересів юридичних осіб в межах та обсязі, що необхідні для забезпечення можливості запровадження та здійснення заходів правового режиму воєнного стану.
З відеозапису, який доданий до протоколу встановлено, що поліцейський озвучив підставу на якій зупинив автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , а саме у зв'язку з проведенням відпрацювання на території Слобідської селищної ради.
Отже факт зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 під час дії воєнного стану не свідчать про порушення прав останнього під час перевірки його документів та не є підставою вважати зупинку незаконною, а відтак і всі подальші дії поліцейського.
При спілкуванні поліцейським у ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння пальців рук, нечітка мова), у зв'язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки та у медичному закладі, на що ОСОБА_1 категорично відмовився.
Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій, серед іншого, зобов'язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.
Відповідно до п. 1.3 Правил дорожнього руху України учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно з п. 1.9 Правил дорожнього руху України особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Отже, з системного аналізу вказаних норм права вбачається, що проходження в установленому порядку медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, за наявності для того підстав, є обов'язком водія, а не його правом.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Уразі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Частиною 4 цієї статті передбачено, що огляд осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд у закладі охорони здоров'я та складення висновку за результатами огляду проводиться в присутності поліцейського.
Таким чином, закон дозволяє водію відмовитись від проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів і така відмова не утворює складу адміністративного правопорушення, однак у цьому випадку, водій транспортного засобу зобов'язаний пройти огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в закладі охорони здоров'я.
За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суддя вважає, що поліцейським було правомірно та у відповідності до вимог КУпАП зафіксовано відмову водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки та в медичному закладі, а відтак він має нести відповідальність за вчинене правопорушення.
При вирішенні питання щодо призначення адміністративного стягнення, враховуються положення ст. 33 КУпАП, а саме характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності особи за вчинене нею правопорушення і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим порушником так і іншими особами.
Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
З довідки інспектора САП Подільського РУП ГУНП в Одеській області доданої до протоколу встановлено, що ОСОБА_1 видавалось посвідчення водія, а відтак, до нього може бути застосовано адміністративне стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП, ст. 4 Закону України "Про судовий збір", у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності сплачує судовий збір за ставкою 0,2 від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Керуючись ст. ст. 33, 40-1, 283, 284 КУпАП,
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП і застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Роз'яснити правопорушнику, що штраф має бути сплачений ним не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови, з наданням до суду в цей строк документа, який підтверджує його сплату. У разі несплати штрафу, постанову про його накладення буде звернуто для примусового виконання, а з порушника стягнуто подвійний розмір штрафу.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір, у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду, через Кодимський районний суд Одеської області, протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Б.С. Сердюк