Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/115/25
Провадження № 2-а/499/3/25
Іменем України
"10" лютого 2025 р. селище Іванівка
Суддя Іванівського районного суду Одеської області Погорєлов І. В., дослідивши адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, про скасування постанови, про визнання дій інспектора ДПП такими, що не відповідають чинному законодавству, про зобов'язання закрити питання про примусове стягнення, -
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Іванівського районного суду Одеської області з адміністративним позовом, в якому оскаржує постанову про адміністративне правопорушення серії 4АВ №06868557 від 10.08.2024 року.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначена адміністративна справа розподілена судді Погорєлову І. В.
Вирішуючи питання про відкриття провадження в адміністративній справі в порядку ст.171 КАС України, суд дійшов висновку про те, що позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України.
Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 статті 132 КАС України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено декілька вимог немайнового характеру.
Абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 543/775/17 відступила від своїх попередніх висновків та виклала наступну правову позицію. За системного, цільового та граматичного тлумачення до наведеного законодавчого регулювання відносин, пов'язаних зі сплатою судового збору, Велика Палата Верховного Суду в контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону України «Про судовий збір», які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають. Разом з тим, з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ст.7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб у 2025 році з 01 січня встановлений у розмірі 3028,00 гривень
Отже, загальна сума судового збору, яку належить сплатити позивачу за 3 вимоги немайнового характеру, складає 1816,80 (605.60 грн. х 3) грн.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.2 ст.286 КАС України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Положеннями частини першої статті 123 КАС України передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів, з дня вручення ухвали, особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до п. 5 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги та зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Однак, позивачем в позовній заяві не зазначено жодного доказу на підтвердження доводів останнього стосовно дати отримання постанови про відкриття виконавчого провадження та доданих до неї документів.
Верховний Суд зазначає, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів. Цим днем може бути: день винесення рішення, яке оскаржується, якщо воно приймалося за участю особи; день отримання поштового відправлення, в якому особі надіслано рішення, яке вона оскаржує; день вчинення дії, яка оскаржується, якщо особа була присутня під час вчинення цієї дії; день, коли мало бути прийняте рішення (вчинено дію), якщо таке рішення (дія) не було прийняте (не була вчинена).
Поважними причинами пропуску строку на звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.
Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з ч.6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Разом з тим, в змісті позовної заяви вбачаються суперечності, оскільки позивач зазначає, що строк не пропущений, так як він постанову не отримував, в той же час, містить клопотання про поновлення строку на оскарження, доказів щодо обґрунтування якого не зазначає, що порушує принцип юридичної визначеності.
Також, позовна заява не містить обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод та інтересів позивача (п. 9 ч. 5 ст. 160 КАС України).
В порушення п. 7 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві не зазначені відомості про вжиття заходів забезпечення доказів, або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались.
Крім того, позивачем не дотримано п.11 ч.5 ст.160 КАС України, оскільки не надано власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
До того ж, в позовній заяві не зазначені відомості про вжиття заходів забезпечення доказів, або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювались (п. 7 ч. 5 ст. 160 КАС України).
Не зазначено також жодних відомостей щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви (п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України).
Серед іншого, пункт 2 частини 5 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в позовній заяві зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак, у позовній заяві не зазначено: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету відповідача по справі.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтованою пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України», пункт 53 рішення ЄСПЛ від 8 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України»).
У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання.
Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Таким чином, усуваючи недоліки позовної заяви, позивачу необхідно надати до суду оригінал платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1816,80 грн, нову редакцію позовної заяви з усуненими недоліками відповідно до ухвали суду, обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначивши обставини, які перешкоджали вчасно звернутися до суду з позовними вимогами, з доказами на підтвердження таких обставин.
Керуючись статтями ст. 160, ст. 161, 169, 171, 172, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про поновлення строку на оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, про скасування постанови, про визнання дій інспектора ДПП такими, що не відповідають чинному законодавству, про зобов'язання закрити питання про примусове стягнення - залишити без руху.
Надати позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання ухвали, шляхом надання до суду оригіналу платіжного документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 1816,80 грн, нової редакції позовної заяви з усуненими недоліками відповідно до ухвали суду, обґрунтовану заяву про поновлення строку звернення до суду, зазначивши обставини, які перешкоджали вчасно звернутися до суду з позовними вимогами, з доказами на підтвердження таких обставин.
Копію ухвали невідкладно надіслати позивачу. Роз'яснити позивачу, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала оскарженню не підлягає.
СуддяІ. В. Погорєлов