Справа № 495/12684/23
Номер провадження 1-кп/495/399/2025
10 лютого 2025 рокум. Білгород-Дністровський
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області
у складі:головуючої - судді ОСОБА_1
за участю секретаря - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Білгород-Дністровський в режимі відеокоференції клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м. Світловодськ Кіровоградської області, громадянина України, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою спеціальною освітою, який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив строкову військову службу на посаді водія відділення механізації інженерного взводу роти забезпечення військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат».
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
сторони кримінального провадження:
прокурори Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 ОСОБА_3
обвинувачений - ОСОБА_4
захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4
В провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області з 22 листопада 2023 року знаходиться кримінальне провадження, відомості про яке внесено до ЄРДР за № 42023164020000014 від 27 лютого 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
До суду надійшло клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Згідно вказаного клопотання вбачається, що другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Миколаєві, закінчено досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42023164020000014 від 27.02.2023, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснює група прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Органами досудового розслідування встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 03.06.2021 призваний на строкову військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 і направлений до військової частини № НОМЕР_2 .
В подальшому, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 14.03.2022 №68, солдата ОСОБА_4 призначено на посаду водія відділення механізації інженерного взводу роти забезпечення військової частини НОМЕР_1 .
Згідно положень п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок військову службу» початком проходження військової служби для громадян, призваних на строкову військову службу є день відправлення у військову частину з обласного збірного пункту
Відтак, з 03.06.2021, тобто з моменту відправлення ОСОБА_7 до військової частини НОМЕР_2 , обвинувачений ОСОБА_4 набув статусу військовослужбовця особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку проходження військової служби.
Згідно з вимогами ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2023 № 64/2023 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІX введено воєнний стан на всій території України.
В останній раз, відповідно до Указу Президента України від 01.05.2023 №254/2023 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» строк дії воєнного стану в Україні продовжено з 05 години 30 хвилин 20 травня 2023 року строком на 90 діб.
Відтак, з 24.02.2022 по теперішній час діє воєнний стан.
Будучи військовослужбовцем строкової військової служби солдат ОСОБА_4 , у відповідності до вимог ст. ст. 9, 11, 12, 14, 49, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців,
Про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов'язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов'язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі (таємниця сповіді, лікарська таємниця, професійна таємниця захисника, таємниця нарадчої кімнати тощо). Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
Проте, обвинувачений ОСОБА_4 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеними вище вимогами законодавства, що регламентують порядок виконання військового обов'язку і проходження військової служби, та маючи реальну можливість належно їх виконувати, свідомо, допустив їх порушення, вирішивши стати на злочинний шлях за наступних обставин.
Так, відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 23.01.2023 №23, солдата ОСОБА_4 було надано частину основної відпустки на 12 календарних днів, 10 днів основної відпустки та 2 додаткові дні на дорогу, з 24.01.2023 по 04.02.2023. Але 05.02.2023 об 08 год. 00 хв. солдат ОСОБА_4 не з'явився вчасно на службу без поважних причин з відпустки до військової частини НОМЕР_1 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 та продовжує ухилятись від проходження військової служби по теперішній час, проводячи час на власний розсуд не пов'язуючи його з обов'язками військової служби. Просив продовжии у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 застосування запобіжного заходу у вигяді тримання під вартою строком що не перевищує 60 діб.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримала в повному обсязі та просив його задовольнити.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_4 та обвинувачений ОСОБА_4 проти задоволення клопотання заперечували , просили застосувати альтернативний триманню під вартоюзапобіжний захід або з можливістю внесення заставив в мінімальному розмірі-20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб оскільки він має на утриманні неповнолітню дитину та його цивільна дружина чекає від нього дитину.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши доводи клопотання та обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити.скасувати,обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченного.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
На підставі викладеного та враховуючи наявність обвинувачення, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому ОСОБА_4 у разі визнання його винуватим, а саме те, що досудове розслідування інкримінує обвинувачення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років , враховуючи його вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, а також те, що на даний час по кримінальному провадженню не допитані обвинувачений та свідки, суд дійшов висновку про те, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, що унеможливлює запобігання ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України. Крім того будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.
Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його не можливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі « Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001р. ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суду з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи встановлені обставини, існування ризиків в їх сукупності та взаємозв'язку, на переконання суду запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у подальшому може вплинути на проведення повного та неупередженого розслідування кримінального провадження та не забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків, відсутності міцних соціальних зв'язків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченогов судовому засіданні встановлено не було.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідженнясуду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та з огляду на перевірені в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України докази, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Тобто, на данній стадії судового розгляду суд, по суті, позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки, окрім як дослідивши клопотання про застосування/продовження строку тримання під вартою обвинувального акту , не має законних на те підстав для дослідження будь-яких доказів, що можуть бути підставою для продовження або застосування запобіжного заходу у судовому засіданні.
За викладених обставин суд вважає передчасними твердження сторони захисту щодо необґрунтованості висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, оскільки на теперішній час судовий розгляд кримінального провадження лише розпочався, тобто триває стадія судового розгляду, в ході якої, з огляду на положення ст.ст. 89, 94 КПК України, буде надана оцінка діям обвинуваченого та обґрунтованості самого обвинувачення в цілому.
Проте, зважаючи на обставини інкримінованого ОСОБА_4 злочину, пов'язаного із порушенням встановленого порядку несення військової служби, вчиненого в умовах воєнного стану, його тяжкості, а також можливої міри покарання, яка може бути йому призначена у разі визнання винуватим (позбавлення волі на строк від 5-ти до 10-ти років), суд вважає, що є об'єктивні підстави вважати, що до теперішнього часу продовжує існувати ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування обвинуваченого від суду.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням встановлених в судовому засіданні ризиків, відсутності міцних соціальних зв'язків та обставин кримінального правопорушення, а також обґрунтованості клопотання сторони обвинувачення, підстав для застосування більш м'яких запобіжних заходів відносно обвинуваченого в судовому засіданні встановлено не було.
Згідно п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням викладеного, враховуючи майновий та сімейний стан обвинуваченого, а також наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, суд приходить до переконання про необхідність застосування застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, вважаючи, що саме такий розмір застави є достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов'язків.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст. 176-178, 183, 184, 193, 194, 196, 315 КПК України, суд-
Клопотання прокурора Білгород-Дністровської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про продовження у відношенні ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою задовольнити частково.
Продовжити у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком по 10 квітня 2025 року включно в Державній установі " Одеській слідчий ізолятор".
Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України в розмірі 40 (сорока ) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 121 120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) гривень.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок №UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_4 що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя : ОСОБА_1