Номер провадження: 33/813/434/25
Номер справи місцевого суду: 504/216/24
Головуючий у першій інстанції Вінська Н. В. Доповідач Сегеда С. М.
05.02.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
захисника ОСОБА_1 - адвоката Юшинської І.Є.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юшинська Ірина Євгенівна, на постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також стягнуто з нього на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, 28.12.2023 року, о 13 год. 55 хв., в Одеській області, по автодорозі М14 Одеса - Миколаїв - Новоазовськ, 21км+700м, ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Caddy, н/з НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: звужені зіниці очей, які слабо реагують на світло, тремтіння пальців рук, неприродна блідність обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що передбачена відповідальність ч. 1 ст.130 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Комінтернівським районним судом Одеської області від 26.11.2024 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с. 51-52).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 04.12.2024 ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юшинська І.Є., звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд оскаржувану постанову суду першої інстанції скасувати та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП (а.с.53-63).
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , суд першої інстанції додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського в установленому порядку пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту ПДР є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того перебував водій у стані сп'яніння чи ні.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №733810 від 28.12.2023 (а.с.1);
-направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння (а.с.4);
-відеозаписом з портативних відеореєстраторів працівників поліції, на який зафіксовано, зокрема відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння (а.с.5).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР, тобто вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
У доводах апеляційної скарги захисник Юшинська І.Є. посилається на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Проте, зазначені доводи апеляційний суд розцінює критично, оскільки з доданого до матеріалів справи відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 під час розмови з працівниками поліції жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом ані на місці події, ані під час складання та ознайомлення його з протоколом про адміністративне правопорушення. На вимогу працівника поліції надати документи, ОСОБА_1 добровільно пред'явив посвідчення водія.
При цьому, апеляційний суд також враховує, що у відповідності до ч. 3 ст. 256 КУпАП, ОСОБА_1 скористався своїм правом щодо викладення пояснень у протоколі, однак будь-яких зауважень чи незгоди із обставиною керування ним транспортним засобом за викладених у протоколі обставин не зазначив.
З огляду на викладене, доводи апелянта про відсутність доказів керування ним транспортним засобом, спростовуються наявними матеріали справи та розцінюються апеляційним судом, як спосіб уникнення від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення.
Щодо доводів апеляційної скарги про те, що наявними матеріалами справи не підтверджується факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, а навпаки з них слідує, що останній погодився пройти медичний огляд та поїхав з працівниками поліції, апеляційний суд зазначає таке.
Відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст.ст. 251, 266 КУпАП, ст.ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
З доданого до матеріалів справи відеозапису дійсно вбачається, що після неодноразового пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, останній спочатку погодився, сів у службовий автомобіль разом з патрульними та направився до спеціалізованого медичного закладу. Однак, направляючись до медичного закладу, ОСОБА_1 в службовому автомобілі патрульних повідомив, що не буде проходи медичний огляд з посиланням на те, що недобре себе почуває. Нащо, інспектор поліції знову нагадав останньому про наслідки відмови від проходження огляду, проте ОСОБА_1 підтвердив свою відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння (урив. 14:43:35-14:44:45).
Більше того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД, № 733810, правопорушник ОСОБА_1 особисто зробив запис: «На проходження експертизи часу не маю» (а.с.1).
Таким чином, доводи про відсутність факту відмови від проходження огляду є безпідставними та такими, що спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом з портативних відеореєстраторів.
При цьому, твердження апелянта про те, що виявлені у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння не підтверджуються матеріалами справи, не заслуговують на увагу, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп'яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд. Разом з тим, сама по собі незгода водія з виявленими у нього ознаками сп'яніння не звільняє його від виконання п. 2.5 ПДР України.
Крім того, також необґрунтованими є доводи в частині відсутності доказів здійснення правомірної зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , оскільки правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану сп'яніння. Користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів.
Доводи апелянта про те, що протокол серії ААД №733810 від 28.12.2023 містить виправлення, а саме: зазначено прізвище особи, яка притягається до адміністративної відповідальності як « ОСОБА_2 » у дужках, (насправді « ОСОБА_3 ») і після вказано вірно « ОСОБА_4 » є неспроможними, оскільки зазначене виправлення за своїм характером, не спотворило зміст самого протоколу та жодним чином не вплинуло на наявність події та складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за відмову від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння підтверджується зібраними по справі доказами.
Підстави вважати вказані докази неналежними, у суду апеляційної інстанції відсутні.
Позиція ОСОБА_1 , яку він висловив в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності та обґрунтованості, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту з метою ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Між тим, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
В суді апеляційної інстанції захисник ОСОБА_1 - адвокат Юшинська І.Є. ставила питання про закриття провадження у справі у зв'язку із закінченням строків притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Однак, апеляційний суд зазначає, що з цих підстав провадження у справі закриттю не підлягає, так як ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП Комінтернівським районним судом Одеської області 26.11.2024 року, тобто в межах річного строку притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченого ч.6 ст. 38 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Юшинська Ірина Євгенівна, залишити без задоволення.
Постанову Комінтернівського районного суду Одеської області від 26.11.2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда