Номер провадження: 33/813/99/25
Номер справи місцевого суду: 523/7556/24
Головуючий у першій інстанції Кремер І.О.
Доповідач Сегеда С. М.
05.02.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю секретаря Козлової В.А.,
захисника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюка Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник-адвокат Гаврилюк Юрій Сергійович, на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з нього стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, 25.03.2024 року о 11 год. 11 хв., гр. ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Audi A6», д/н НОМЕР_1 , в м. Одеса, по вул. Грушевського, 46, перебував у стані наркотичного сп'яніння, огляд на стан сп'яніння проводився зі згоди водія у встановленому законодавством порядку у лікаря - нарколога, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п.2.9 (а) Правил дорожнього руху України (далі - ПДР) - керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, що знижують увагу та швидкість реакції, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с. 29-33).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник-адвокат Гаврилюк Ю.С., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с.36-48).
В судовому засіданні, призначеному на 05.02.2025 року, захисник ОСОБА_1 - адвокат Гаврилюк Ю.С. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин.
Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до п.2.9 (а) ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 905205 від 23.04.2024 року (а.с. 1);
- висновком КНП «ООМЦПЗ» ООР щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідно до якого ОСОБА_1 перебував у стані наркотичного сп'яніння канабіноїдами (а.с. 5);
- повідомленням про запрошення до підрозділу патрульної поліції (а.с. 6).
- відеозаписами події, яка мала місце 25.03.2024 (а.с.7).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року в порушенні ним вимог п. 2.9а ПДР, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що проведений медичний огляд не відповідає вимогам інструкції, що є підставою для визнання його недійним. Так, зокрема вказує, що у висновку не вказано жодної ознаки наркотичного сп'яніння, за якими спостерігалася зміна поведінки, а також кількісного визначення наркотичного засобу та з якого наркотичного засобу.
Проте зазначені доводи не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.
Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція) передбачено, що ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість (п. 4 розділу I Інструкції).
Пунктом 12 розділу І Інструкції визначено у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я
Проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння (п. 4, 7 розділу ІІІ Інструкції).
За результатами огляду на стан сп'яніння та лабораторними дослідженнями встановлюється діагноз, який вноситься до акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (п. 15 розділу ІІІ Інструкції).
Висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння) (додаток 4), видається на підставі акту медичного огляду (п. 16 розділу ІІІ Інструкції).
В матеріалах справи наявний висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, який заповнений лікарем КНП «ООМЦПЗ» ООР - 22.04.2024 р. на підставі акту медичного огляду № 000975, згідно якого ОСОБА_2 перебував у стані наркотичного сп'яніння через вживання канабіноїдів (а.с.5).
Вказаний висновок належним чином завірений лікарем та відповідає формі (додатку 4) до вищезазначеної Інструкції.
Відсутність у висновку відомостей щодо виявлених ознак наркотичного сп'яніння, кількісного визначення наркотичного засобу та з якого наркотичного засобу, не є підставою для визнання проведеного огляду недійсним, оскільки результат медичного огляду, проведеного в КНП «ООМЦПЗ» ООР, правопорушником ОСОБА_1 жодним чином не спростований та доказів оскарження у встановленому законодавством порядку висновку від 22.04.2024 матеріали справи не містять.
За таких обставин, апеляційний суд вважає висновок КНП «ООМЦПЗ» ООР від 22.04.2024 належним, достовірним та допустимим доказом (а.с.5).
При цьому, суд зазначає, що положеннями п. 19 розділу III Інструкції визначено, що акт медичного огляду особи складається в одному примірнику, який залишається в закладі охорони здоров'я, а тому твердження апелянта про не долучення до матеріалів справи акту медичного огляду, є безпідставними. Клопотань щодо витребування такого акту останній також не заявляв.
Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що він має ряд захворювань, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки оцінка стану здоров'я особи не входить у предмет доказування по цій справі.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що протокол про адміністративне правопорушення був складений лише 23.04.2024, тобто з порушенням строку, що визначений в статті 254 КУпАП, апеляційний суд відхиляє, оскільки проведення аналізу біологічних зразків потребує певного часу. Натомість, у працівника поліції виникли підстави вважати, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП, лише після отримання висновку щодо результатів огляду ОСОБА_1 на стан сп'яніння, результат якого був лише 22.04.2024, а тому і підстави для складання до вказаного часу протоколу про адміністративне правопорушення відносно нього, у працівника поліції були відсутні.
За таких обставин складення протоколу 23.04.2024 не спростовує правильність викладених у ньому фактичних обставин події від 25.03.2024 і не тягне за собою визнання протоколу про адміністративне правопорушення недопустимим доказом.
Твердження апелянта про те, що в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено ознаки наркотичного сп'яніння, які були у нього виявлені, не спростовують висновку лікаря КНП «ООМЦПЗ» ООР від 22.04.2024 про перебування ОСОБА_1 в день проходження ним огляду в стані наркотичного сп'яніння.
Окрім того, та обставина, що протокол про адміністративне правопорушення був складений за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, з підстав того, що уповноважена особа чекала саме на висновок з результатом огляду, не може бути безумовною підставою для скасування постанови суду першої інстанції, оскільки права, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право на захист забезпечені ОСОБА_1 на стадії судового розгляду, де останній скористався своїми правами, зокрема на кваліфіковану правничу допомогу, його захисник, діючи в його інтересах, приймав участь у судових засіданнях, наводив аргументи та заперечення, надавав пояснення суду.
Доводи ОСОБА_1 про відсутність в матеріалах справи направлення є неспроможними, оскільки такий документ є лише підставою для проведення огляду в закладі охорони здоров'я та надається безпосередньо лікарю вказаного закладу. Долучення його до матеріалів справи про адміністративне правопорушення положеннями Інструкції № 1452/735 та ст. 266 КУпАП не передбачено.
Апеляційний суд також відхиляє доводи ОСОБА_1 , в частині безпідставної зупинки, оскільки на місці зупинки останній жодним чином не оспорював правомірність такої зупинки. Доказів оскарження дій працівників поліції в установленому законом порядку апелянт також не надав.
Посилання скаржника на висновки Верховного Суду викладені у адміністративній справі № 686/11314/17 судом не беруться до уваги, оскільки вказана позиція не є релевантною до обставин цієї справи. Так, справа № 686/11314/17 розглядалась Верховним Судом за правилами КАС України та стосувалася оскарження дій інспектора патрульної поліції щодо складання постанови про адміністративне правопорушення та накладення на особу адміністративного стягнення за порушення ч.1 ст.126 КУпАП. У справі, що переглядається, предметом розгляду є вчинення особою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а не правомірність дій поліцейського з його зупинки.
Також не заслуговують на увагу твердження апелянта про те, що працівниками поліції не було зафіксовано порядок перевірки виявлених у ОСОБА_1 ознак наркотичного сп'яніння та виявлена у останнього ознака взагалі не підтверджується матеріалами справи, оскільки підстави вважати чи перебуває особа у стані сп'яніння відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.
Разом з тим, сама по собі незгода водія з виявленими у нього ознаками сп'яніння не звільняє його від відповідальності за порушення п. 2.9 (а) ПДР України.
Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджуються зібраними по справі доказами. Підстави вважати вказані докази неналежними, у суду апеляційної інстанції відсутні.
Між тим, апеляційний суд зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.).
Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст.ст. 268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє захисник - адвокат Гаврилюк Юрій Сергійович, на постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року залишити без задоволення.
Постанову Суворовського районного суду м. Одеси від 15 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда