Номер провадження: 33/813/491/25
Номер справи місцевого суду: 947/518/25
Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М.
Доповідач Карташов О. Ю.
10.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Карташова О.Ю.
за участю секретаря судового засідання Рудуман А.О.
особи яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Одесі апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову Київського районного суду міста Одеси від 13 січня 2025 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Київського районного суду міста Одеси від 13.01.2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування всіма видами транспортних засобів на строк 1 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених на перше січня 2024 року, що складає 605,60 (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок) гривень.
Згідно із постановою суду, 30.11.2024 року о 00:17 год., в м. Одеса по вул. Левітана, біля будинку № 34, водій ОСОБА_1 (далі особа, що притягується до адміністративної відповідальності), керував автомобілем марки «HYUNDAI», номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, виражене тремтіння пальців рук, після чого відмовилася від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою технічних засобів та у спеціалізованому медичному закладі.
За таких обставин особа, що притягується до адміністративної відповідальності порушила п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, за що передбачена відповідальність ч.1ст. 130 КУпАП.
Згідно п.2.5 «Правил дорожнього руху» України, водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Не погоджуючись з постановою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції не було приділено належної уваги долученим до матеріалів справи відеозаписам, а також допущеним при складанні протоколу недолікам, просить скасувати оскаржувану постанову, а провадження відносно нього за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що аналізуючи зміст відеозапису на думку апелянта, підстави для проведення огляду водія на стан сп'яніння не ґрунтуються на вимогах Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а самим поліцейським не вчинено усіх належних дій, щодо виявлення у апелянта ознак алкогольного сп'яніння,визначених у пункті 4 Розділу І вказаної вище Інструкції.
В скарзі звертається увага, що на відеозаписі № 474606 зафіксовано, як після нетривалого спілкування, поліцейський в ході спілкування вже з іншим поліцейським говорить “Чую запах алкоголю, що вживали?». Далі на відеозаписі зафіксовано, що одразу після повернення з документами до працівників поліції ОСОБА_1 повідомив, що знаходиться в стані хвилювання, оскільки за годину до зупинки, його товариша затримали співробітники ТЦК, залишивши при цьому автомобіль у відкритому вигляді і з увімкненим двигуном, що у свою чергу є джерелом підвищеної небезпеки. Далі поліцейський запитує чи вживав ОСОБА_1 алкогольні напої чи будь-які заборонені препарати на, що апелянт чітко відповів, що він просто хвилюється. При цьому поліцейський не повідомляв йому про наявність у нього конкретних ознак алкогольного чи наркотичного сп'яніння, більш того при зупинці автомобіля йому також не повідомлялось про виявлення будь-яких ознак сп'яніння. Наголошується, що вказані у протоколі про адміністративне правопорушення ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, спростовуються долученим до матеріалів справи відеозаписом. Також з даного відеозапису вбачається, що поведінка та дії ОСОБА_1 є адекватними та такими, що відповідають обстановці. Апелянт вважає, що єдиною підставою для проведення його огляду на стан сп'яніння, яку працівник поліції оголосив в ході розмови, стало його душевне хвилювання.
Також, ОСОБА_1 в скарзі зазначає, що йому не було вручено письмове направлення на медичний огляд водія, а поліцейські одразу почали складати протокол. Крім того, судом першої інстанції не враховано те, що його не відсторонили від керування автомобілем, а це на його думку підтверджує те, що ознак алкогольного сп'яніння у нього не було. Тимчасове затримання транспортного засобу шляхом блокування або відправки його на спеціальний майданчик не відбулося.
Крім того, ОСОБА_1 просить прийняти до уваги те, що він добровільно займається волонтерською діяльністю, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_2 , яке видано БО “Шлях до життя». Зазначена діяльність є надзвичайно важливою для забезпечення захисту населення та обороноздатності країни, а його притягнення до відповідальності за таких умов негативно вплине на можливість здійснення волонтерської роботи.
Заслухавши доповідь судді апеляційної інстанції, пояснення ОСОБА_1 по суті справи, який просив постанову суду скасувати, а провадження закрити. Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до наступного висновку.
Згідно з положеннями ст. ст. 245, 252, 280 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Орган (посадова особа) приймає рішення на підставі досліджених доказів, оцінюючи їх за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При цьому положеннями статті 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Апеляційний суд вважає, що наведених вимог закону районним судом дотримано у повному обсязі.
Під час апеляційного перегляду оскаржуваної постанови, апелянтом в його апеляційній скарзі не наведено об'єктивних відомостей, які можуть спростувати висновки суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Так, винуватість ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 185218 від 30.11.2024 року, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень, будь-яких пояснень у протоколі останній зазначив;
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 30.11.2024 року, яким засвідчується, що у ОСОБА_1 виявлені ознаки сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук. Огляд не проводився;
- відеозаписом події на CD-диску.
У зв'язку з відмовою водія від проходження огляду, поліцейський, діючи у відповідності до вимог ст. 266 КУпАП, правомірно склав протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказавши, що ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння відмовився, чим порушив п.2.5 ПДР України.
Апеляційний суд вважає необґрунтованими та безпідставними доводи апелянта про те, що не було підстав для проведення огляду. Тим паче, такі твердження ОСОБА_1 не спростовують його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка доведена матеріалами справи, а спрямовані, на переконання суду, на уникнення відповідальності за вчинене.
Беззаперечним є те, що факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння підтверджується відеозаписом з нагрудних камер працівників поліції.
Крім того з даного відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 на питання чи вживав він алкоголь, останній зазначав, що “випив трохи пива», також ОСОБА_1 пропонував співробітникам поліції домовитись на місці, на що йому було роз'яснено, що пропонування хабара тягне за собою кримінальну.
Що стосується тверджень апелянта про те, що направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення алкогольного сп'яніння не було йому вручено, то вони є безпідставними з огляду на те, що чинним законодавством це не передбачено. Тип паче зібраними у цій справі доказами достовірно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки, а також відмовився проходити такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, що підтверджується долученим до справи відеозаписом.
Твердження апелянта, що його не відсторонили від керування транспортним засобом після складання протоколу, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд оцінює критично, адже вказаний факт жодним чином не впливає на обсяг вини у вчиненні останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.
У своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на ряд порушень, допущених поліцейськими, однак вони не знаходять свого підтвердження в ході апеляційного перегляду та не спростовують факту порушення ним п. 2.5 ПДР.
Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо відсутності у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП, суд оцінює як обрану лінію захисту з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та були підставою для скасування або зміни оскаржуваної постанови суду, апелянтом не наведено і під час апеляційного розгляду не встановлено.
У ході апеляційного розгляду апеляційним судом не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність в діях працівників поліції порушення приписів «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та КУпАП, та такі дії у встановленому законом порядку не оскаржувалися.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, апеляційний суд зважає на усталену практику ЄСПЛ, який зазначив, що: «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил,оскільки володіння та використання автомобілів є таким,що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілем з метою їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі» (Рішення Європейського суду з прав людини по справі "О'Галлоранта Франціс проти Сполученого Королівства"("O'Halloranand Francis v. the United Kingdom") від 29 червня 2007 року).
Отже, ОСОБА_1 , реалізуючи своє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Підсумовуючи наведене вище апеляційний суд вважає, що відсутні передбачені законом підстави для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі, з мотивів наведених у апеляційній скарзі, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.
Адміністративне стягнення на ОСОБА_1 накладено у відповідності до ст. 33 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду міста Одеси від 13 січня 2025 року, про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.Ю. Карташов