Номер провадження: 33/813/295/25
Номер справи місцевого суду: 522/12381/24
Головуючий у першій інстанції Гаєва Л. В.
Доповідач Сегеда С. М.
05.02.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
захисника ОСОБА_1 - адвоката Гуляма У.Х.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з нього стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, о 03 годині 42 хвилин ОСОБА_1 керував транспортним засобом - «BMW 540i», д/н « НОМЕР_1 », у м. Одесі, по вулиці Гагарінське плато, біля будинку №5/4, із ознаками алкогольного сп'яніння. На вимогу поліцейського пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), за що відповідальність передбачена ч.1 ст. 130 КУпАП.
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП (а.с. 29-31).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с.32-43).
В судовому засіданні, призначеному на 05.02.2025 року, на 12:00 год., заявився представник ОСОБА_1 - адвокат Гулям У.Х., який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин.
Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
У відповідності до ст.252 КУпАП оцінка доказів здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 , додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
За змістом п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського в установленому порядку пройти медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Виконання даного пункту ПДР є обов'язком водія, а не його правом, за відмову від виконання якого передбачена адміністративна відповідальність, незалежно від того перебував водій у стані сп'яніння чи ні.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії АБА №113053 від 14.07.2024 (а.с.1);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння (а.с.4);
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.5);
- відеозаписами з ПВР № 474513, 471516, 471034 (а.с.6).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року в порушенні ним вимог п. 2.5 ПДР, тобто вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, за кваліфікуючою ознакою - відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
При цьому, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є самостійною підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
З апеляційної скарги вбачається, що факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі, ОСОБА_1 не оспорюється.
У доводах апеляційної скарги ОСОБА_1 посилається на те, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння та неодноразово звертався до працівника поліції з вимогою доставити його до лікарні ще до початку складення протоколу, однак працівник поліції вводячи його в оману, зазначав, що останній сам може пройти огляд.
Проте зазначені доводи апеляційний суд не приймає, зважаючи на таке.
Із долучених до матеріалів справи відеозаписів №, 474513, 471516, 471034 вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що підставою для його зупинки є порушення ним правил дорожнього руху, а саме: в'їзд проти знаку 3.21: "В'їзд заборонено". Окрім того, події відбувалися в період комендантської години.
Далі працівник поліції просив надати йому водійське посвідчення та реєстраційний документ, на що ОСОБА_1 , поводячи себе зухвало, заперечував факт керування транспортним засобом.
Після цього, встановивши ознаки алкогольного сп'яніння, інспектор поліції неодноразово пропонував ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки так і в медичному закладі. Однак, на багаторазові пропозиції інспектора поліції пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння ОСОБА_1 , з надуманих підстав, протягом тривалого часу всіляко уникав проходження огляду (зокрема, з посиланням на не керування транспортним засобом, не роз'яснення йому підстав проходження огляду). На звернення працівника поліції, що такі дії будуть розцінені як відмова від проходження огляду та як наслідок складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, ОСОБА_1 не реагував.
В подальшому, такі дії інспектором поліції були розцінені як відмова від проходження огляду та о 04:01:24 працівник поліції сів в службовий автомобіль складати матеріали адміністративної справи.
Аналіз відтворених відеозаписів з місця події свідчить про свідоме ухилення та небажання ОСОБА_1 на вимогу працівників поліції пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп'яніння, а тому суд першої інстанції правильно встановив, що зазначені дії є відмовою від проходження огляду.
Сам факт того, що ОСОБА_1 виявив бажання пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння вже під час того, як працівник поліції почав складати адміністративні матеріали (04:02:35, на початку складення протоколу) не спростовує факт ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння протягом тривалого часу та не свідчить про виконання ним п. 2.5. ПДР, оскільки у ОСОБА_1 було достатньо часу для того, щоб погодитися і на вимогу інспектора поліції пройти огляд на місці зупинки або в медичному закладі, однак останній свідомо ігнорував вказану вимогу.
При цьому, недоречними є посилання апеляційної скарги в частині того, що після отримання юридичної консультації щодо необхідності проходження огляду, ОСОБА_1 звернувся до інспектора поліції з вимогою пройти огляд в закладі охорони здоров'я, оскільки водій ОСОБА_1 як учасник дорожнього руху зобов'язаний знати про свій обов'язок пройти огляд на стан сп'яніння на вимогу працівника поліції, окрім того, наслідки відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, ОСОБА_1 роз'яснювались працівниками поліції, а тому у останнього була змога та час пройти на вимогу працівника поліції огляд на стан алкогольного сп'яніння.
Таким чином, апеляційний суд зазначає, що правопорушник ОСОБА_1 дійсно прямо не відмовлявся від проходження медичного огляду на стан наркотичного чи іншого сп'яніння в медичному закладі, однак всі його дії були направлені саме на таку відмову.
Твердження в апеляційній скарзі про введення ОСОБА_1 в оману, апеляційний суд відхиляє, оскільки будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з заявами або скаргами на незаконні дії працівників поліції до суду не надано.
Доводи ОСОБА_1 про те, що в матеріалах справи відсутні докази відсторонення його від керування транспортним засобом та передачі керування іншій особі, апеляційний суд відхиляє, оскільки така обставина не спростовує правильних висновків суду першої інстанції щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП та безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови бути не можуть.
Також необґрунтованими є доводи апелянта з приводу того, що складення акту огляду на стан алкогольного сп'яніння було здійснено вже під час складення протоколу про адміністративне правопорушення та невручення його ОСОБА_1 , оскільки акт огляду на стан алкогольного сп'яніння складається за результатами проходження огляду проведеного на місці зупинки з метою фіксації результатів огляду, тобто складення акту у випадку відмови від проходження огляду є необов'язковим та не свідчить про істотне порушення працівником поліції встановлених вимог.
Між тим, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння як документ є підставою для проведення огляду в медичному закладі та з огляду на те, що ОСОБА_1 тривалий час ухилявся та фактично відмовився від проходження огляду, у працівників поліції були відсутні правові підстави для його вручення останньому.
Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуються зібраними по справі доказами.
Підстави вважати вказані докази неналежними, у суду апеляційної інстанції відсутні.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведеність його вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, суд вважає, що висновок суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за наведених у постанові обставин, ґрунтується на належних, достовірних і допустимих доказах, які будучи проаналізованими, не викликають сумнівів у наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст.268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда