Номер провадження: 33/813/293/25
Номер справи місцевого суду: 522/3714/24
Головуючий у першій інстанції Русєва А.С.
Доповідач Сегеда С. М.
05.02.2025 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василін Валерій Вікторович, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Зазначеною постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 17 000 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Також з нього стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Відповідно до адміністративних матеріалів, ОСОБА_1 17.02.2024 року, о 04:25 год. в м. Одеса, по вул. Головна Алея, 3, керуючи транспортним засобом «BMW», державні номерні знаки НОМЕР_1 , був зупинений під час комендантської години знаходячись у стані алкогольного сп'яніння. Огляд проводився на місці зупинки зі згоди водія за допомогою приладу «Drager Alcotest 7510», результат позитивний - 0,32% проміле, чим ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України (далі - ПДР).
Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с. 48-49).
Не погоджуючись із вказаною вище постановою суду, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василін В.В., подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП (а.с.50-58).
В апеляційній скарзі також ставиться питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 11 грудня 2024 року, посилаючись на поважні причини пропуску строку на апеляційне оскарження (а.с.50-58).
У судове засідання, призначене на 22.01.2025 року о 10:00 год., ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, будучи належним чином сповіщеними про дату, час та місце розгляду справи, у строк передбачений ст. 277-2 КУпАП.
Разом з тим, 21.01.2025 року від адвоката Василіна В.В. надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка була обґрунтована тим, що останній не зможе з'явитись у судове засідання в призначений судом час, оскільки в цей день буде знаходитись у відряджені у Верховному Суді України (а.с.73).
У зв'язку з цим, справу слуханням відкладено на 05.02.2025 року о 11:30 год. (а.с.74).
04 лютого 2025 року від адвоката Василіна В.В. вдруге надійшла заява про відкладення розгляду справи, яка була обґрунтована тим, що свою провину ОСОБА_1 категорично не визнає та бажає особисто надати пояснення в судовому засіданні, а в призначений день приїхати не зможе за особистими обставинами, оскільки постійно мешкає у м. Дніпрі (а.с.79).
Проте, враховуючи, що правопорушник ОСОБА_1 до Одеського апеляційного суду також не з'являвся і на 22.01.2025 року, будучи належним чином повідомленим про час і місце судового засідання (а.с.69-69-звор.), у задоволенні даної заяви було відмовлено.
У судове засідання, призначене на 05.02.2025 року о 11:30 год., ОСОБА_1 та його захисник не з'явилися, будучи належним чином сповіщеними про дату, час та місце розгляду справи, у строк передбачений ст. 277-2 КУпАП (а.с.77-78).
Вивчивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню, виходячи з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова Приморського районного суду м. Одеси була ухвалена від 11 грудня 2024 року, однак повний текст оскаржуваної постанови був направлений та доставлений до електронної скриньки захисника Василіна В.В. - 17.12.2024 року (а.с.66).
З апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василін В.В., звернувся 26.12.2024 року, що підтверджується штампом Приморського районного суду (а.с.50).
Відтак, зазначені обставини свідчать про те, що строк на апеляційне оскарження був пропущений ОСОБА_1 з поважних причин, тому підлягає поновленню.
При цьому, апеляційний суд зазначає, що апеляційний перегляд судового рішення гарантовано учасникам справи п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, статтею 6 Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» та практикою Європейського суду з прав людини.
Що стосується суті апеляційної скарги, то, дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних обставин.
Частиною 7 ст.294 КУпАП, передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Згідно з ст. 245 КУпАП, провадження по справам про адміністративні правопорушення повинно бути засновано на своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванню обставин справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Оцінка доказів, у відповідності до ст.252 КУпАП, здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до п.п. «а» п.2.9 ПДР водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що суд першої інстанції, розглядаючи справу про адміністративне правопорушення у відношенні ОСОБА_1 додержався вимог статей 245 та 252 КУпАП та на підставі аналізу доказів, досліджених під час судового розгляду, з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, дійшов до обґрунтованих висновків про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, застосувавши до нього адміністративне стягнення, у межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
Так, відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передачі керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
-протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 852422 від 17.02.2024 року (а.с.1);
-тестуванням ОСОБА_1 на алкоголь за допомогою приладу «Alcotest Drager 7510», результат тесту склав 0,32 ‰, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень (а.с.4);
-актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписаний ОСОБА_1 без зауважень (а.с.5);
- направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння (а.с.6);
-відеозаписами з нагрудних бодікамер працівників поліції (а.с.7).
Аналіз досліджених під час судового розгляду судом першої інстанції та перевірених апеляційним судом доказів у їх сукупності дає підстави зробити висновок про доведеність вини ОСОБА_1 , встановленою постановою судді Приморського районного суду м. Одеси від 11.12.2024 року в порушенні ним вимог п. 2.9а ПДР, тобто вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст. 130 КУпАП.
У доводах апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази керування ОСОБА_1 транспортним засобом.
Проте, зазначені доводи є безпідставним та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи відеозаписами.
Так, наявний в матеріалах справи відеозапис « ОСОБА_1 » містить відеофіксацію руху транспортного засобу «BMW», д.н.з. НОМЕР_1 , за яким слідували працівники поліції та момент зупинки транспортного засобу.
При цьому, з іншого відеозапису «ААД 852422 ОСОБА_1 ст.130 + чат» вбачається, що під час спілкування з працівниками поліції ОСОБА_1 жодним чином не заперечував факт керування транспортним засобом за обставин викладених у протоколі, та навпаки на запитання працівників поліції «стільки кілометрів проїхали ніхто вас не зупиняв?», на що ОСОБА_1 відповів «ні, всі зупиняли, все нормально було».
В цій частині, апеляційний суд зазначає, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст.ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Посилання в апеляційній скарзі на неналежність та не допустимість вказаних відеозаписів не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
При цьому, зафіксовані на відеозаписи обставини адміністративного правопорушення в повному та достатньому обсязі дають можливість встановити наявність події адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що мала місце 17.02.2024 року та винуватості ОСОБА_1 у його вчиненні.
Як було вказано вище, акт керування транспортним засобом ОСОБА_1 , в розумінні ст. 251 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами.
Окрім того, необґрунтованими є твердження про небезперервність зазначених відеозаписів, оскільки зазначене не спростовує належності фіксації факту правопорушення, у вчиненні якого звинувачується ОСОБА_1 .
Неспроможними є також доводи апеляційній скарги, в частині незгоди з виявленими у ОСОБА_1 ознаками алкогольного сп'яніння, зважаючи на таке.
Положеннями п. 2 - 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України (далі - Інструкція) встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Отже, підстави вважати чи перебувають у стані сп'яніння особи відноситься до виключних повноважень працівників поліції, цьому кореспондує обов'язок водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд.
Доводи скаржника щодо не роз'яснення ОСОБА_1 прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а відтак порушення права на захист, апеляційний суд відхиляє, оскільки як вірно було зазначено судом першої інстанції, зазначена обставина не спростовує порушення ним п. 2.9 ПДР та не може свідчити про відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, судом першої та апеляційної інстанції вжито всіх заходів для реалізації ОСОБА_1 його прав, передбачених ст. 268 КУпАП, в тому числі права на захист та доступ до правосуддя.
Враховуючи викладене, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджуються зібраними по справі доказами. Підстави вважати вказані докази неналежними, у суду апеляційної інстанції відсутні.
Інших переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Таким чином, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови у межах доводів і вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст.268, 283, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Клопотання ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василін Валерій Вікторович, про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року - задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Василін Валерій Вікторович, залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 11 грудня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда