Номер провадження: 22-ц/813/2206/25
Справа № 504/823/24
Головуючий у першій інстанції Сафарова А.Ф.
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія 48
30.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарю судового засідання Губареві Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 липня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
ОСОБА_1 звернувся до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання неповнолітньої дитини (а.с. 1-10 зворот).
30 липня 2024 року рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено (а.с. 36-38).
28 серпня 2024 року канцелярією Одеського апеляційного суду зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 липня 2024 року. Апелянт не погоджується із оскаржуваним рішенням та вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального права. Апелянт зазначає, що рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 липня 2017 року з нього стягувалися аліменти у розмірі 1/3 частини заробітку (доходу) на утримання двох неповнолітніх дітей. Апелянт повідомляє, що підставою для звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів є досягнення його старшою дитиною повноліття, у зв'язку з чим, як вважає апелянт, з настанням даної події він має сплачувати аліменти в розмірі 1/4 частини доходу на одну неповнолітню дитини відповідно до ч. 3 ст. 183 СК України. Тому, апелянт просить рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 липня 2024 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі (а.с. 40-42).
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не находив.
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи по незалежним від суду причинам.
У судовому засіданні 30 січня 2025 року апелянт апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити, відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, дослідивши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у позовній заяві не наведено підстав, передбачених приписами Закону, для зменшення розміру аліментів, а міститься лише посилання на приписи ст. 183 СК України. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 січня 2017 року по справі №504/2931/16-ц було приведено до виконання, розмір аліментів, визначений судом не оскаржувався, позивач інших належних підстав для зміни розміру аліментів, визначених вказаним рішенням суду, не навів, а тому визначених законом підстав для зменшення розміру аліментів, судом не встановлено, у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають (а.с. 37).
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційний суд, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
За ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 181 СК України передбачено, що за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А відповідно до ч. 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів, а у разі значного погіршення матеріального становища платника аліментів останній не позбавлений можливості звернутися до суду із позовом про зменшення розміру аліментів.
За обставинами даної справи рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 січня 2017 року в цивільній справі №504/2931/16-ц, яке набрало законної сили, з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 05 вересня 2016 року і до досягнення ОСОБА_3 повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Також стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 квітня 2023 року і до досягнення нею повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10-10 зворот).
Звертаючись до суду із позовом про зменшення розміру аліментів, позивач обґрунтовував свої вимоги тим, що його старший син ОСОБА_3 досяг повноліття та стягнення аліментів на його утримання припинилися, тому позивач вважає, що на утримання доньки ОСОБА_4 до досягнення нею повноліття підлягають стягненню аліменти у розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів (а.с. 2). Інших доводів на підтвердження позовних вимог позов не містить.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. При цьому, такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. А отже, досягнення одним із дітей, на кого стягувалися аліменти, повноліття не є обставиною, за якою розмір аліментів, який продовжує стягуватися на утримання інших дітей, підлягає зменшенню.
При цьому, апеляційний суд відхиляє посилання апелянта на те, що згідно з ч. 3 ст. 183 СК України після досягнення найстаршою дитиною повноліття аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття (а.с. 41), оскільки за результатами розгляду цивільної справи №504/2931/16-ц суд першої інстанції в резолютивній частині рішення визначив частку заробітку (доходу) платника аліментів, що підлягає стягненню з платника аліментів після досягнення старшою дитиною повноліття у розмірі 1/3, про що також було зазначено і в мотивувальній частині рішення від 17 січня 2017 року (а.с. 10 зворот). Однак, як правильно було зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні, ОСОБА_1 не оскаржував рішення про стягнення аліментів, а отже погодився з визначеним у цивільній справі №504/2931/16-ц розміром аліментів як до, так і після досягнення старшою дитиною повноліття, враховуючи, що зі змісту рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 17 січня 2017 року вбачається, що позивач ОСОБА_5 , звертаючись до суду із позовом, просила стягнути з відповідача аліменти на утримання двох неповнолітніх дітей у розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, а після досягнення ОСОБА_3 повноліття - у розмірі 1/4 частини зі всіх видів доходу, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , до досягнення нею повноліття, тобто ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 10).
За таких обставин, оскільки платник аліментів не звертався в рамках цивільної справи №504/2931/16-ц із заявою про виправлення описки в резолютивній частині / та роз'яснення (за необхідності) рішення суду, а також не скористався своїм процесуальним правом на оскарження рішення про стягнення аліментів, суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення в даній справі дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, так як підстави, передбачені ст. 192 СК України для зменшення розміру аліментів позивачем наведені не були.
Таким чином, оскільки доводи апеляційної скарги не спростували правильних висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України, відхиляючи апеляційну скаргу, залишає оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 30 липня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
Р.Д. Громік
М.М. Драгомерецький
Повний текст постанови складений 10 лютого 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк