Номер провадження: 33/813/421/25
Номер справи місцевого суду: 501/4398/24
Головуючий у першій інстанції Яковець Є. О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
31.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
осіб, які з'явилися до судового засідання:
- ОСОБА_1 ,
- адвоката Бондаренка Олександра Миколайовича,
- ОСОБА_2 ,
- адвоката Дударенка Сергія Віталійовича,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2024 року,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №579798 від 05 жовтня 2024 року, водій ОСОБА_1 05 жовтня 2024 року близько 19:30 год. керуючи автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Приморській, 7, в с. Бурлача Балка Одеського району Одеської області, в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху, не обрав безпечну швидкість руху та допустив зіткнення з автомобілем Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду. Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №579799 від 05 жовтня 2024 року, водій ОСОБА_1 05 жовтня 2024 року близько 19:30 год керував автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Приморській, 7, в с. Бурлача Балка Одеського району Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drаger та в медичному закладі, відмовився. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою судді Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення: за ст. 124 КУпАП - у виді позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік; за ч. 1 ст. 130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП, остаточно накласти на ОСОБА_1 , адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме - за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн, з позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга фактично зводиться до єдиного доводу, стосовно того, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , а керував його син ОСОБА_3 , ДТП сталося з вини останнього, та на прохання сина, знаходячись в стані алкогольного сп'яніння, що посилювало його емоційні переживання, як батька, за сина, надав неправдиві пояснення поліцейським на місці пригоди, оговоривши себе в частині того, що саме він в нетверезому стані керував автомобілем та скоїв ДТП.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши апелянта та його захисника, потерпілого та його захисника, які з'явилися до судового засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ст. 124 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно мало місце порушення водієм правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Проте, повністю погодитися з такими висновками не вбачається можливим.
Слід зазначити, що відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Апеляційний суд виходить із того, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні по справі працівниками поліції.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №579798 від 05 жовтня 2024 року, водій ОСОБА_1 05 жовтня 2024 року близько 19:30 год керуючи автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Приморській, 7, в с. Бурлача Балка Одеського району Одеської області, в порушення п. 12.1 Правил дорожнього руху, не обрав безпечну швидкість руху та допустив зіткнення з автомобілем Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду. Унаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
До матеріалів справи додано схему місця ДТП від 05.10.2024 року.
З даної схеми місця ДТП вбачається, що ДТП сталася 05.10.2024 року о 19 годині 30 хвилин в с. Бурлача Балка вул. Приморська 7 Одеського району Одеської області. На схемі місця ДТП відображено місце розташування на проїзній частині після ДТП автомобілів Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 та місце зіткнення. На звороті схеми місця ДТП наведено перелік видимих (зовнішніх) пошкоджень транспортних засобів, отриманих унаслідок ДТП, а саме: Toyota Camry отримала пошкодження «передня ліва частина», Toyota Avensis отримала пошкодження «задня ліва частина». Дана схема місця ДТП підписана обома учасниками ДТП, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Згідно письмових пояснень свідка ОСОБА_3 , в яких зазначено, що 05 жовтня 2024 року він не керував автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , алкогольні напої вживав 05 жовтня 2024 року та на момент опитування перебуває в стані алкогольного сп'яніння, за кермом вказаного автомобіля перебував його батько ОСОБА_1 .
Згідно письмових пояснень потерпілого ОСОБА_2 , в яких він зазначив, що 05 жовтня 2024 року він керував автомобілем Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 по вул. Приморська 7 в с. Бурлача Балка в напрямку ж/м «Совіньйон», під час руху водій автомобіля Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не витримавши безпечної дистанції та інтервалу скоїв зіткнення з його автомобілем. В результаті ДТП тілесних ушкоджень він не отримав, а автомобіль отримав механічні ушкодження. У водія автомобіля Toyota Camry були ознаки алкогольного сп'яніння.
Згідно письмових пояснень ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що 05 жовтня 2024 року керував автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Приморській в с. Бурлача Балка, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не впорався з керуванням та потрапив у ДТП з автомобілем Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серія ААД №579799 від 05 жовтня 2024 року, водій ОСОБА_1 05 жовтня 2024 року близько 19:30 год. керував автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Приморській, 7, в с. Бурлача Балка Одеського району Одеської області, з явними ознаками алкогольного сп'яніння (різкий запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів) та від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, зокрема на місці зупинки транспортного засобу за допомогою алкотестера Drаger та в медичному закладі, відмовився. Вказаними діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 05.10.2024 року о 19-30 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода. Від проходження огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД №579799 від 05 жовтня 2024 року додано відеозаписи з портативного відеореєстратора поліцейського, дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються подій, що сталися 05.10.2024 року за участі ОСОБА_1 , після скоєного ДТП. Працівники поліції, приїхали на місце ДТП, для встановлення обставин подій, в подальшому ОСОБА_1 наголошував, що він керував транспортним засобом. З цією метою, вже в службовому автомобілі працівників поліції ОСОБА_1 надавав пояснення. ОСОБА_1 повторно повідомив, що він керував транспортним засобом, перебуває в стані алкогольного сп'яніння, та що саме з його вини трапилось ДТП. Працівник поліції, без пропозиції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер» або в медичному закладі, розпочав складати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Поліцейський ознайомив ОСОБА_1 з протоколом про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП, а також постановою про відсутність страхового полюса. ОСОБА_1 по суті події надав письмові пояснення.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Згідно положень п. 7, 8 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов'язкове.
Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп'яніння.
Відповідно до п. 12 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 предметом дослідження біологічного середовища можуть бути слина, сеча та змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук.
Для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу (п. 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735).
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Проаналізувавши обставини у справі, що встановлені апеляційним судом під час здійснення всебічного й повного дослідження доказів по справі, надання їм об'єктивної оцінки, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, поза розумним сумнівом, не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні 05.10.2024 року правопорушення, передбачено ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, з долученого до справи відеозапису вбачається, що перебуваючи в службовому автомобілі працівників поліції, ОСОБА_1 надаючи пояснення щодо обставин подій, які сталися 05.10.2024 року, визнав той факт, що він керував транспортним засобом та знаходиться зараз в стані алкогольного сп'яніння. В подальшому, працівник поліції, одразу почав складати протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Разом з тим, на відеозаписі не зафіксовано здійснення працівником поліції, пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння за допомогою пристрою «Драгер» або в медичному закладі, та відмову ОСОБА_1 від проходження огляду, що передбачає диспозиція п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року по справі № 537/2088/17 (провадження № К/9901/29523/18), сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб'єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Тобто, дослідженням даного відеозапису встановлено, що працівником поліції не дотримано всіх вимог, передбачених ст. 266 КУпАП, Порядком № 1103 та Інструкцією № 1452/735, щодо процедури проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Тобто, одними із ознак складу даного правопорушення є відмова від проходження огляду на стан сп'яніння у встановленому законом порядку.
Проте, дослідженням відеозапису також встановлено відсутність відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння, що є обов'язковою ознакою складу даного правопорушення.
Таким чином, вбачається, що суд першої інстанції у порушення вимог ст. 280 КУпАП не з'ясував усіх обставин справи, які мають значення для правильного її вирішення, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про наявність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 62 Конституції України встановлено, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту.
Таким чином, підсумовуючи вище викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, поза розумним сумнівом, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, оскільки відповідно до змісту ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на його користь, тому постанову районного суду в цій частині необхідно скасувати, а провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення передбачене ст. 124 КУпАП, апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно п. 12.1 Правил дорожнього руху України під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Диспозиція ст. 124 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Системний аналіз ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП дає підстави вважати, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення суд зобов'язаний повно, всебічно та об'єктивно з'ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.
При цьому, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
В даному випадку такий обов'язок покладений на працівників поліції.
Виходячи з аналізу досліджених під час апеляційного розгляду матеріалів справи, оцінюючи докази в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Доводи апелянта зводяться щодо заперечення факту керування ним автомобілем, та відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Проте твердження апелянта, що ОСОБА_1 не керував автомобілем, за участі якого сталася ДТП, апеляційним судом не приймаються, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення серія ААД №579798 від 05 жовтня 2024 року, який підписаний ОСОБА_1 ; схемою місця ДТП, який також підписаний ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 , в яких зазначено, що 05 жовтня 2024 року він не керував автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , алкогольні напої вживав 05 жовтня 2024 року та на момент опитування перебуває в стані алкогольного сп'яніння, за кермом вказаного автомобіля перебував його батько ОСОБА_1 ; письмовими поясненнями потерпілого ОСОБА_2 , в яких він зазначив обставини події ДТП; письмовими поясненнями ОСОБА_1 , в яких він зазначив, що 05 жовтня 2024 року керував автомобілем Toyota Camry, реєстраційний номер НОМЕР_1 , по вул. Приморській в с. Бурлача Балка, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, не впорався з керуванням та потрапив у ДТП з автомобілем Toyota Avensis, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду.
За таких підстав апеляційний суд відхиляє доводи апелянта про не вчинення ним ДТП 05.10.2024 року та про відсутність в матеріалах справи належних доказів його вини.
Сам по собі факт усних тверджень двох невстановлених осіб, чиї голоси чутно при огляду відеозапису з камер спостереження працівників поліції, які оформляли ДТП і складали протокол по ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_1 про те, що батько та син ОСОБА_4 домовлялись між собою щодо визначення особи, яка керувала автомобілем під час скоєння ДТП, не є достатнім і безумовним доказом, що під час скоєння ДТП автомобілем керував не ОСОБА_1 .
При цьому колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_1 в агресивній формі наполягав, що саме він керував автомобілем, а його син ОСОБА_3 дану обставину чітко підтверджував.
Невстановлені особи, чиї голоси чутно на запису, в якості свідків у протоколі не зазначені, пояснення в них у встановленому порядку не відібрані і до адміністративної справи не долучені.
Слід також зауважити, що ОСОБА_1 усно та агресивно впливав на цих осіб і закликав поліцейських не вірити їм, стверджуючи, що саме він був водієм, що підтверджував і його син ОСОБА_3 .
Таким чином, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 124 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає в цій частині підстав для скасування.
Під час перегляду справи, апеляційний суд частково не погоджується з висновками суду першої інстанції, а саме в частині обраного судом виду адміністративного стягнення, та вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, ст. 23 КУпАП передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Відповідно до ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Санкція статті 124 КУпАП передбачає наступні види накладення стягнення:
- накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;
- позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Тобто, санкція статті 124 КУпАП передбачає альтернативні види стягнень, та у випадках, коли санкція закону, по якому особа визнається винною, передбачає різні види стягнень, суддя при винесенні постанови повинен мотивувати застосування того або іншого виду стягнення.
Статтею 34 КУпАП зазначено, що обставинами, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, визнаються: 1) щире розкаяння винного; 2) відвернення винним шкідливих наслідків правопорушення, добровільне відшкодування збитків або усунення заподіяної шкоди; 3) вчинення правопорушення під впливом сильного душевного хвилювання або при збігу тяжких особистих чи сімейних обставин; 4) вчинення правопорушення неповнолітнім; 5) вчинення правопорушення вагітною жінкою або жінкою, яка має дитину віком до одного року. Законами України може бути передбачено й інші обставини, що пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення. Орган (посадова особа), який вирішує справу про адміністративне правопорушення, може визнати пом'якшуючими і обставини, не зазначені в законі.
Обставини, які пом'якшують відповідальність за адміністративне правопорушення, є проявом принципу індивідуалізації покарання.
Проте, судом першої інстанції не враховано таких обставин:
- ОСОБА_1 вперше притягується до адміністративної відповідальності, що підтверджується витягом з бази даних поліції «Адмінпрактика», який міститься в матеріалах справи;
- під час ДТП, визнав вину у вчиненні ним правопорушенні передбаченого ст. 124 КУпАП.
Окрім того, суд зауважує, що характер вчиненого ОСОБА_1 правопорушення з огляду на виправдання його в частині адміністративного правопорушення, пов'язаного з керуванням транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, не свідчить про грубе порушення порядку користування правом керування транспортним засобом, вчинено з необережності, та як встановлено з матеріалів справи, вчинено вперше, тобто відсутні ознаки систематичності протиправних дій.
За таких обставин, враховуючи особу правопорушника, апеляційний суд приходить до висновку про те, що є підстави для призначення ОСОБА_1 менш суворого адміністративного стягнення, передбаченого ст. 124 КУпАП, зокрема у вигляді штрафу.
Таке стягнення, на думку суду, буде необхідним та достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним у майбутньому нових правопорушень.
Тому, постанова суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні в частині накладення адміністративного стягнення. В решті постанову суду, щодо визнання вини залишити без змін.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову судді Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2024 року в частині визнання винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП - скасувати та провадження у справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити з підстави пункту першого частини першої статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанову судді Іллічівського міського суду Одеської області від 26 грудня 2024 року в частині накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 передбаченого ст. 124 КУпАП - змінити, застосувавши до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 50 (п'ятдесят) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе