Справа №491/982/24 Провадження № 2/491/170/25
іменем України
10 лютого 2025 року Ананьївський районний суд Одеської області
в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,
за участю секретаря судового засідання - Голубович А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ананьїв Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг,
20 листопада 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 з 01 листопада 2018 року була призначена субсидія згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» у 1545 гривень 99 коп.. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2022 року № 1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України», починаючи з 01 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України. Відповідно до пункту 72 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 житлова субсидія на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива призначається один раз на календарний рік за особистим зверненням громадян. Пенсійний фонд України продовжує утримання сум надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій. Згідно з довідкою відділу опрацювання документації № 1 від 02 липня 2024 року № 162/04-16 встановлено, що надміру виплачена сума субсидії у розмірі 15209 гривень 19 коп. утворилась за період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2024 року у зв'язку з нарахуванням в одному періоді житлової субсидії та пільги. Таким чином відповідачкою неправомірно отримано житлову субсидію. Позивачем, розглянувши особовий рахунок відповідача, рішенням № 356 від 08 липня 2024 року встановлено суму переплати у розмірі 15209 гривень 19 коп. за період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2024 року. Відповідачці надіслано лист-повідомлення від 09 липня 2024 року № 1500-0404-8/105146 щодо добровільного повернення надміру отриманої суми субсидії на р/р Пенсійного фонду України. Станом на дату позову кошти відповідачкою не повернуті. Відповідно до пункту 125 постанови Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21 жовтня 1995 року № 848, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином.
Представник позивача, Матвєєв А.В., який діє на підставі довіреності від 07 січня 2025 року (а.с.33), в судове засідання на розгляд справи не прибув. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджує довідка про доставку електронного листа (а.с.27). 09 лютого 2025 року представник позивача, Матвєєва А.В., через систему «Електронний суд» подав заяву, в якій просить розгляд справи проводити без участі представника Головного управління в порядку письмового провадження (а.с.30).
Відповідачка, ОСОБА_1 , в судове засідання на розгляд справи не прибула, причини неприбуття невідомі. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином у відповідності до вимог статті 128 ЦПК України. Це підтверджує поштовий конверт з вкладенням, адресований на ім'я відповідачки за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою, що повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.29).
Ухвалою судді від 28 листопада 2024 року було відкрито провадження в справі, прийнято рішення про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та встановлено відповідачці строк для подання відзиву на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам статті 178 ЦПК України.
Оскільки позовна заява подана через електронний кабінет підсистеми «Електронний суд», позивач самостійно направив відповідачці копію позовної заяви з копіями доданих до неї документів 07 листопада 2024 року та надав суду докази їх надсилання (а.с.16).
Відповідачці, ОСОБА_1 , за зареєстрованим місцем її проживання було надіслано ухвалу судді про відкриття провадження в справі, про що містяться відомості в матеріалах справи (а.с.28). Поштовий конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.29).
Відповідно до положень пункту 5 частини шостої статті 272 ЦПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Аналогічні положення закріплені у пунктах 3 та 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України, якими врегульовано порядок надсилання та вручення учасникам справи судових повісток та повідомлень.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року в справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року в справі №800/547/17 (П/9901/87/18), постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 листопада 2019 року в справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року в справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року в справі № 24/260-23/52-б).
За наведених обставин відповідачка вважається такою, що 11 грудня 2024 року отримала копію ухвали судді про відкриття провадження в справі (а.с.29).
В установлений судом строк відповідачкою не було подано до суду відзив на позовну заяву, тому відповідно до вимог частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Крім того, відповідачка із запереченням проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не зверталася та будь-яких інших заяв, клопотань не надавала. Отже, відповідачка своїми процесуальними правами, передбаченими ЦПК України не скористалася.
Враховуючи викладене, положення частини третьої статті 223 ЦПК України, наявність відомостей про належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце слухання справи, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи за відсутності учасників справи.
У відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до положень частини першої статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З наведених вище обставин встановлено, що відповідачка належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, при цьому в судове засідання не прибула без повідомлення причин неприбуття, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 1, 2 частини першої статті 280 ЦПК України.
Також встановлено, що відповідачка, у встановлений для неї судом строк, відзив на позовну заяву не подала, також в матеріалах справи відсутні заперечення представника позивача щодо заочного розгляду справи, що відповідає передумовам заочного розгляду справи, передбаченим пунктами 3, 4 частини першої статті 280 ЦПК України.
Враховуючи викладене, суд вважає що існують визначені частиною першою статті 280 ЦПК України підстави та умови для здійснення заочного розгляду справи, про що у відповідності до положень частини першої статті 281 ЦПК України без оформлення окремого документа із занесенням до протоколу судового засідання судом постановлено відповідну ухвалу.
Розглянувши матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд дійшов наступного висновку.
Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Статтею 1215 ЦК України встановлено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум. Механізм повернення надмірно отриманих коштів у виді житлової субсидії передбачає стягнення зазначених сум лише у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини отримувача субсидій, а саме через його зловживання, зокрема подання документів з недостовірними відомостями. Вказаний правовий висновок, викладено в постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 13 листопада 2019 року по справі № 332/2805/18.
Також в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року по справі №753/15556/15-ц зазначене наступне: «Велика Палата Верховного Суду вважає, що у статті 1215 ЦК України передбачені загальні випадки, за яких набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Її тлумачення свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності набувача такої виплати.
При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум».
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року по справі № 234/9643/19, від 11 березня 2020 року по справі № 328/1056/19, від 08 квітня 2020 року по справі № 296/9905/15-ц, від 06 травня 2020 року по справі № 711/3248/18, від 06 березня 2019 року по справі №607/4570/17.
Згідно із частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Законодавець пов'язує повернення надміру отриманих коштів, наданих у вигляді житлової субсидії, саме з недобросовісністю набувача, яку згідно статті 81 ЦПК України має довести позивач.
Умови призначення та порядок надання громадянам щомісячної житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату користування житлом або його утримання та житлово-комунальних послуг (послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами), а також житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік, визначені Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» від 21 жовтня 1995 року № 848 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14 серпня 2019 року № 807) (далі - Положення № 848).
Зі змісту пункту 9 Положення № 848 вбачається, що до 30 листопада 2022 року включно призначення житлових субсидій здійснювалось структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх створення) рад (далі - структурні підрозділи з питань соціального захисту населення). Починаючи з 01 грудня 2022 року призначення житлових субсидій здійснюється органами Пенсійного фонду України.
Згідно пункту 4 Положення № 848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни, що проживають у житлових приміщеннях (будинках).
Для призначення житлової субсидії громадянин, особа якого посвідчується паспортом громадянина України, подає заяву про призначення та надання житлової субсидії з необхідними документами та/або відомостями, зокрема подає декларацію. Зазначені документи подаються незалежно від місця проживання (пункт 43 Положення № 848).
В позовній заяві представник зазначив, що відповідачці з 01 листопада 2018 року згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року № 848 «Про спрощення порядку надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива» була призначена житлова субсидія в розмірі 1545 гривень 99 коп..
Зі службової записки від 21 червня 2024 року вбачається, що при відпрацюванні рекомендацій Міністерства фінансів України від 08 квітня 2024 року, 13 червня 2024 року була виявлена справа ОСОБА_1 по причині: за даними державних органів виявлено нарахування в одному періоді житлової субсидії (ЕОС - 1165650191) та пільги ОСОБА_2 (ЕОС - 1485068864) з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, в результаті якої виникла переплата державних коштів. Також зазначено про необхідність розрахувати суму надміру виплачених коштів у разі виплати субсидії за період з 01 січня 2023 року по 30 квітня 2024 року (а.с.13).
Внаслідок цього, розглянувши електронну особову справу № 1165650191 відповідачки, ОСОБА_1 , яка одержувала житлову субсидію в розмірі 1545 гривень 99 коп. на місяць, позивачем було встановлено, що сума надміру виплаченої житлової субсидії 15209 гривень 19 коп. утворилася за період з 01 січня 2023 року по 31 березня 2024 року.
У зв'язку з нарахуванням в одному періоді житлової субсидії та пільги, позивачем 08 липня 2024 року прийнято рішення за № 356 про утримання надміру виплаченої суми житлової субсидії в розмірі 15209 гривень 19 коп., яка підлягає поверненню на рахунок Пенсійного фонду України (а.с.14).
Згідно пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16 вересня 2022 року №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» Пенсійний фонд України продовжує утримання сум надміру виплачених житлових субсидій, рішення про які прийнято структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій (військових адміністрацій), виконавчих органів міських, районних у містах рад, згідно з актами приймання-передачі відповідних справ про одержувачів житлових субсидій.
Згідно пункту 125 Положення № 848 у випадках, зазначених в абзацах четвертому - дев'ятому пункту 119 цього Положення, на вимогу уповноваженого органу, який призначив житлову субсидію, сума надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії повертається громадянином.
Такими випадками є, якщо:
у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії;
громадянин не повідомив уповноваженому органу про обставини, зазначені у пункті 90 цього Положення, протягом 30 календарних днів з дня їх виникнення
настали умови, у тому числі під час отримання житлової субсидії, зазначені у підпунктах 2, 4, 8-10 пункту 14 цього Положення, виявлені, зокрема, на підставі рекомендацій Мінфіну, отриманих відповідно до Закону України «Про верифікацію та моніторинг державних виплат»;
плата за житлово-комунальні послуги, витрати на управління багатоквартирним будинком, витрати на комунальні послуги або витрати на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива в такому будинку відповідно до договору, нормативно-правового або розпорядчого акта здійснюються третьою особою за її рахунок або виконавчим органом за рахунок коштів місцевого бюджету.
Водночас суд звертає увагу на друге речення пункту 125 Положення № 848, з якого слідує, що у разі призначення житлової субсидії громадянину на наступний період уповноважений орган може утримувати суму надміру виплаченої житлової субсидії під час виплати щомісячних сум субсидій шляхом їх зменшення не більш як 20 відсотків.
З аналізу вказаної норми слідує, що законодавець надає можливість вирішення питання щодо утримання суми надміру виплаченої житлової субсидії у позасудовому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачка, ОСОБА_1 , 02 серпня 2024 року (після прийняття позивачем рішення про утримання надміру виплаченої суми житлової субсидії в розмірі 15209 гривень 19 коп.) звернулась на адресу Чорноморського об'єднаного управління ПФУ з заявою про призначення та надання житлової субсидії (а.с.9-10).
Також відповідачкою подано декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії (а.с.11-12).
Відповідно до пункту 127 Положення № 848 у разі відмови громадянина добровільно повернути суму надміру перерахованої (виплаченої) житлової субсидії питання про її примусове стягнення вирішується у судовому порядку.
В матеріалах справи наявний лист позивача адресований на ім'я відповідачки, в якому останній повідомляється про необхідність повернення на рахунок Пенсійного фонду України переплати житлової субсидії на оплату житлово-комунальних послуг в розмірі 15209,19 гривень, яка утворилась за період з 01 січня 2023 року по 30 квітня 2024 у зв'язку з нарахуванням в одному періоді житлової субсидії та пільги (а.с.15 зворотний).
Проте до матеріалів справи позивачем не надано доказів про надсилання відповідачці та відповідно отримання/неотримання нею цього повідомлення або вручення їй відповідного повідомлення під особистий підпис.
З аналізу пункту 127 Положення № 848 слідує, що повернення суми надміру виплаченої житлової субсидії вирішується у судовому порядку лише у разі відмови громадянина добровільно повернути її.
Судом не встановлено факту відмови відповідачки добровільно повернути надміру виплаченої суми житлової субсидії в розмірі 15209 гривень 19 коп..
Відповідно до пункту 78 Положення № 848 після закінчення строку отримання житлової субсидії уповноважені органи самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому періоді, крім домогосподарств:
у складі яких є особи, зазначені у підпункті 3 пункту 14 цього Положення (за винятком осіб, зазначених в абзацах шостому - одинадцятому підпункту 3 пункту 14 цього Положення);
які отримують житлову субсидію за місцем фактичного проживання як внутрішньо переміщені особи;
у складі яких є задекларовані особи;
у складі яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих (задекларованих) осіб менша, ніж кількість зареєстрованих осіб;
які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;
які орендують житлове приміщення для проживання і звертаються за житловою субсидією на оплату житлово-комунальних послуг.
Уповноважені органи без звернення громадян збирають необхідну інформацію у порядку, передбаченому цим Положенням, і протягом 10 днів після отримання зазначеної інформації приймають рішення з використанням програмних засобів (в автоматичному режимі) про призначення, непризначення, відмову в призначенні житлової субсидії та інформують про прийняте рішення громадян (пункт 79 Положення № 848).
Пунктом 80 Положення № 848 визначено, що домогосподарствам, зазначеним у пункті 78 цього Положення, призначення житлової субсидії на наступний строк здійснюється після подання нових заяви та декларації.
Згідно пункту 50-1 Положення № 848 проведення перевірки достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема з 15 червня 2023 року отриманих шляхом автоматизованого доступу, зокрема з Реєстру осіб, які мають право на пільги, що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, - про надання пільг.
В рамках цієї справи суд звертає увагу на пункт 13 Положення № 848, згідно якого у разі призначення житлової субсидії особам, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії, пільги з оплати житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива не нараховуються протягом періоду отримання житлової субсидії, крім випадку, коли пільговиками є члени сім'ї особи із складу домогосподарства, які не проживають за адресою домогосподарства.
Інформація про зазначених осіб подається управителям або об'єднанням, виконавцям комунальних послуг та вноситься до Реєстру осіб, які мають право на пільги, що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру.
Відповідно до пункту 129 Положення № 848 на кожного одержувача житлової субсидії уповноважені органи заводять справу, в якій зберігаються матеріали, необхідні для призначення житлової субсидії, та розрахунки її розміру.
Відповідно до пункту 128 Положення № 848 посадові особи, винні у надмірному перерахуванні (виплаті) житлової субсидії, несуть відповідальність згідно із законом.
Контроль за правильністю призначення і виплати житлових субсидій здійснює Нацсоцслужба та її територіальні органи (пункт 9 Положення № 848).
Відповідно до статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Відповідно до статті 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Частинами шостою та сьомою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
При цьому: належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України); достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (частина перша статті 79 ЦПК України); достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
В постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості вимог пред'явленого позову процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не позбавляє позивача його процесуальних обов'язків.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі №342/180/17 зазначила, що обґрунтування наявності обставин повинно здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Згідно правового висновку Верховного Суду викладеного в постанові від 21 липня 2021 року в справі 287/363/16, при оцінці достатності доказів діють спеціальні правила - стандарти доказування, якими має керуватися суд при вирішенні справи. Стандарти доказування з важливим елементом змагальності судового процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про недоведеність.
Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд має право винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов'язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі (правова позиція Верховного Суду в постанові від 29 вересня 2022 року в справі 857/7/22).
Згідно статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00,§ 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд доходить до висновку про недоведеність і необґрунтованість заявлених позовних вимог, адже позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, яким він обґрунтовував свої вимоги, що є його процесуальним обов'язком.
Позивач (платник грошових коштів) не довів недобросовісності у діях відповідачки (набувача субсидії), а тому відсутні підстави для примусового повернення отриманих нею коштів у вигляді житлової субсидії в розмірі 15209 гривень 19 коп.
Судом не встановлено факту недобросовісного набуття відповідачкою коштів у вигляді житлової субсидії, як не встановлено й наявності рахункової помилки з боку позивача, який добровільно провів їх виплату, то відповідно до статті 1215 ЦК України поверненню надміру виплачена сума житлової субсидії в розмірі 15209 гривень 19 коп. не підлягає.
В позовній заяві міститься вимога позивача про стягнення з відповідачки понесених позивачем судових витрат, які складаються з судового збору у розмірі 2422,40 гривень (а.с.1).
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення судового рішення суд вирішує питання розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно частин першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки у задоволенні позовних вимог відмовляється, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 264, 279-283 ЦПК України, суд
В задоволені позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми надміру виплачених бюджетних коштів у вигляді житлової субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг відмовити.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про сторін у справі на виконання пункту 4 частини п'ятої статті 265 ЦПК України:
Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 20987385; місцезнаходження згідно Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 65012, Одеська область, м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83
Відповідачка:ОСОБА_1 ; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1
Відповідно до статті 283 ЦПК України копію заочного рішення надіслати учасникам справи в порядку, передбаченому статтею 272 цього Кодексу.
Суддя Желясков О.О.
Рішення суду набрало законної сили «_____» __________________20____ року.
Оригінал рішення суду знаходиться в матеріалах цивільної справи № 491/982/24 Ананьївського районного суду Одеської області.