Номер провадження: 33/813/240/25
Номер справи місцевого суду: 495/9959/24
Головуючий у першій інстанції Шевчук Ю.В.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
24.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №295635 від 29.09.2024 року, 29.09.2024 близько 22 год 00 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48 км 600 м.), на відстані 3900 м. від лінії Державного кордону було виявлено гр. ОСОБА_1 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах пропуску через державний кордон, в складі групи осіб здійснив спробу незаконного поза пунктами пропуску, перетину Державного кордону з України в Республіку Молдова, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію Державного кордону між Україною та Республікою Молдова на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі прикордонного загону №0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені, в районі п/знаку №0608, на території Білгород-Дністровського району Одеської області. Своїми діями порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 204-1 КУпАП.
Постановою судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до адміністративної відповідальності та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 8500 грн. на користь держави. Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь державного бюджету України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, ОСОБА_1 подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається того, які безпосередньо дії вчинив ОСОБА_1 з метою здійснення спроби перетину державного кордону України. Та обставина, що ОСОБА_1 був затриманий на відстані до 3900 метрів від лінії державного кордону України не свідчить про спробу перетину такого кордону. ОСОБА_1 прямував до своєї сім'ї, де він зареєстрований та проживає разом з ними за адресою: АДРЕСА_1 , І ізмаїльський р-н., с. Приморське, вул. Бессарабська 10. Траса «Одеса-Рені» М-16 є єдиним шляхом доїхати до міста. Крім протоколу про адміністративне правопорушення, будь - яких інших доказів, які б підтверджували факт спроби незаконного перетину державного кордону України, матеріали справи не містять.
Будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи на 24.01.2025 року на 11-00 год., ОСОБА_1 в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явився, клопотань про відкладення не надходило.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
За таких підстав апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, з огляду на таке.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Згідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Притягаючи ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП та накладаючи на нього відповідне адміністративне стягнення, районний суд виходив з того, що вина останнього підтверджується зібраними по справі доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
Під час розгляду справи апеляційний суд виходить з наступного.
За приписами КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення має бути безумовно доведена достатніми доказами, які установлюють об'єктивну істину в справі.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі. За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення.
Під час апеляційного розгляду справи, для забезпечення дотримання прав особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, були повторно досліджені наступні докази.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ПдРУ №295635 від 29.09.2024 року, 29.09.2024 близько 22 год 00 хв прикордонним нарядом «Контрольний пост» на автодорозі Одеса-Рені М-16 (48 км 600 м.), на відстані 3900 м. від лінії Державного кордону було виявлено гр. ОСОБА_1 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах пропуску через державний кордон, в складі групи осіб здійснив спробу незаконного поза пунктами пропуску, перетину Державного кордону з України в Республіку Молдова, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію Державного кордону між Україною та Республікою Молдова на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі прикордонного загону №0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені, в районі п/знаку №0608, на території Білгород-Дністровського району Одеської області. Своїми діями порушив вимоги ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України», за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 204-1 КУпАП.
В графі пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зазначено: «29.09.2024 я разом зі своїм товаришем вирішили піти в СЗЧ по причині бо хотів зустрітися зі своєю сім'єю».
В графі підпис особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, міститься відповідний підпис.
У протоколі зазначено, що до нього додаються рапорт ПСЗПН, копія військового квитка, схема.
З рапорту помічника старшого зміни прикордонних нарядів - старшого прикордонного наряду «Контрольний пост» ОСОБА_2 вбачається, що 29.09.2024 року він виконував обов'язки в прикордонному наряді «Контрольний пост» в місці несення служби під умовною назвою «Маяки» на автодорозі Одеса - Рені. 29.09.2024 о 22 год. 48 хв. на 48 км 600 м. на автодороги М - 15 на території Одеського району, Одеської області на відстані 3900 м. від лінії Державного кордону було виявлено гр. ОСОБА_1 , який не маючи документів, які дають підстави для виїзду за кордон в пунктах пропуску через державний кордон, в складі групи осіб здійснив спробу незаконного поза пунктами пропуску, перетину Державного кордону з України в Республіку Молдова, який демаркований у відповідності до Положення про демаркацію Державного кордону між Україною та Республікою Молдова на ділянці автодороги Одеса-Рені в районі прикордонного знаку №0608, що проходить через ділянку автодороги Одеса-Рені.
До матеріалів справи також долучено схему місця виявлення порушника державного кордону України 29.09.2024 року, з відповідними умовними позначеннями та копію військового квитка серії НОМЕР_1 , виданий 29.08.2022 року ІНФОРМАЦІЯ_2 на ім'я ОСОБА_1 .
Отже, за матеріалами справи вбачається, що ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», за що передбачена адміністративна відповідальність ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч. 2 ст. 204-1 КУпАП передбачена відповідальність за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, вчинене групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.
Особи, винні в порушенні або спробі порушення режиму державного кордону України, прикордонного режиму або режиму в пунктах пропуску через державний кордон України, у незаконному переміщенні або спробі незаконного переміщення через державний кордон України вантажів, матеріалів, документів та інших предметів, а також в інших порушеннях законодавства про державний кордон України, несуть кримінальну, адміністративну або іншу відповідальність згідно з законодавством України.
Диспозиція статті має бланкетний характер, у зв'язку з чим встановлення складу адміністративного правопорушення регулюється спеціальним нормативним актом, що регулює порядок перетинання державного кордону України, яким є Закон України «Про державний кордон України».
За змістом ч. 1 - 3 ст. 9 Закону України «Про державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.
Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об'єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 12 Закону України «Про державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в'їзду на територію України або виїзду з України.
Згідно з абзацу першому п. 2 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57, перетинання громадянами України державного кордону здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю, якщо інше не передбачено законом, за одним з таких документів, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну: 1) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; 2) дипломатичний паспорт; 3) службовий паспорт; 4) проїзний документ дитини (чинний протягом строку, на який він виданий); 5) посвідчення особи моряка; 6) посвідчення члена екіпажу.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24 лютого 2022 року на території Україні запроваджено воєнний стан.
Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Окрім того, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків віком 18-60 років за кордон.
Докази, наведені вище, які апеляційний суд визнає належними й допустимими, і зібраними відповідно до вимог КУпАП, оскільки порушень при їх збиранні в ході розгляду справи апеляційним судом не виявлено, у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП адміністративного правопорушення - спроба незаконного перетину державного кордону України, вчиненого групою осіб.
Доводи апеляційної скарги про те, що з протоколу про адміністративне правопорушення не вбачається того, які безпосередньо дії вчинив ОСОБА_1 з метою здійснення спроби перетину державного кордону України, та обставина, що ОСОБА_1 був затриманий на відстані до 3900 метрів від лінії державного кордону України не свідчить про спробу перетину такого кордону, апеляційним судом сприймаються критично з огляду на таке.
Ознаками об'єктивної сторони правопорушення, за яке передбачена відповідальність частиною другою ст. 204-1 КУпАП, є:
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті будь-яким способом в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів;
- перетинання або спроба перетинання державного кордону України групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті будь-яким способом з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.
При цьому, визначальною ознакою об'єктивної сторони даного правопорушення є місце його вчинення.
Суб'єктом правопорушення за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП є фізична осудна особа, яка діяла групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті та яка вчинила одне з діянь, визначених серед ознак об'єктивної сторони даного правопорушення.
Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» установлено контрольовані прикордонні райони в межах територій міст і районів (згідно з додатком). Зі змісту даного додатку до постанови вбачається, що в Одеській області районами, які визнані контрольованими прикордонними є Білгород-Дністровський, Болградський, Ізмаїльський, Одеський, Подільський, Роздільнянський райони.
Місце виявлення ОСОБА_1 , а саме в районі п/знаку №0608, на території Білгород-Дністровського району, територіально розташований до складу контрольованого прикордонного району, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 1998 року № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони».
Матеріали справи не містять відомостей про те, що ОСОБА_1 мав дозвільні документи, які надавали йому, як громадянину України чоловічої статі та призивного віку, право на перетинання державного кордону, зважаючи на обмеження, встановлені законодавством.
Таким чином, апеляційний суд зауважує, що сукупність таких обставин, як: місце затримання ОСОБА_1 (п/знак №0608, на території Білгород-Дністровського району - контрольований прикордонний район) разом з іншими особами, а саме - 3900 м від лінії державного кордону України та Республіки Молдова, спосіб намагання перетину державного кордону - поза межами пункту пропуску; відсутність дозвільних документів на перетин державного кордону, а лише військовий квиток; вагомо свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 інкримінованого правопорушення та спростовують твердження про те, що він не мав умислу на скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП.
При цьому, доводи ОСОБА_1 про те, що він будучи у стані самовільного залишення військової частини, намагався потрапити додому по дорозі, яка проходить через прикордонний контрольований район, не маючи при цьому відповідних дозвільних документів, не змінює правильності кваліфікації його дій за статтею 204-1 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 таким чином усвідомлював протиправність свого адміністративного проступку, зобов'язаний був передбачати негативні наслідки таких дій і свідомо допускав їх настання, що свідчить про умисну форму вини принаймні у вигляді непрямого умислу і, як слідство, утворює склад адміністративного правопорушення за ст. 204-1 КУпАП.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність винесеної постанови суду першої інстанції та не спростовують висновки суду першої інстанції.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 204-1 ч. 2 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, районним судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе