Номер провадження: 33/813/285/25
Номер справи місцевого суду: 521/19356/24
Головуючий у першій інстанції Громік Д. Д.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
24.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
осіб, які з'явилися до судового засідання:
- адвоката Жовтан О.В.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Жовтан Олександра Володимировича на постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 813187 від 15.11.2024 року, водій ОСОБА_1 15.11.2024 року, об 11 год. 39 хв. в м. Одесі, по вул. Мечникова, біля буд. № 57 керував транспортним засобом марки «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року визнано винним ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Жовтан Олександр Володимирович подав до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована наступними доводами:
- відсутність доказів відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння;
- відсутність ознак, які вказують на перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння;
- не врахування результатів лабораторного дослідження КНП «ООМЦПЗ» ООР на стан наркотичного сп'яніння щодо ОСОБА_1 , зроблених за власною ініціативою останнього;
- відсутність в матеріалах справи будь - яких доказів, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом;
- визнання недопустимим доказом відеозапису, який доданий до матеріалів справи;
- порушення порядку направлення водія на проведення огляду;
- ігнорування працівниками поліції прохання ознайомитись зі змістом протоколу;
- не роз'яснення прав передбачених ст. 268 КУпАП та порушень прав на захист.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який з'явився до судового засідання, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до нього адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина останнього у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні працівниками поліції у підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 813187 від 15.11.2024 року, водій ОСОБА_1 15.11.2024 року, об 11 год. 39 хв. в м. Одесі, по вул. Мечникова, біля буд. № 57 керував транспортним засобом марки «Renault Trafic», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп'яніння: виражене тремтіння пальців рук, неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного працівником поліції 15.11.2024 року о 12-15 год. відносно ОСОБА_1 встановлено, що в результаті огляду, проведеного поліцейським, у ОСОБА_1 виявлені ознаки наркотичного сп'яніння, а саме: неприродна блідість обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, виражене тремтіння пальців рук. Від огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 відмовився.
У відповідності до пояснень ОСОБА_1 що надані поліцейському 15.11.2024 року та містяться на окремому аркуші, ОСОБА_1 вказав наступне (мовою оригіналу): «патрульні поліції виписали мені протокол, але я не відмовлявся від проходження медичного огляду, а тільки прохав зачекати інших патрульних, яких я особисто викликав через очевидно виявлені мною ознаки корупційних дій з боку патрульних поліцейських, а саме використання персональних пристроїв зйомки у службових цілях. А також патрульні відмовились надати мені можливість скористатись державним адвокатом для захисту моїх прав».
До протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 813187 від 15.11.2024 року додано відеозаписи з портативних відеореєстраторів поліцейських № 470943, 470941 (далі - ПВР), дослідженням яких встановлено, що такі відеозаписи стосуються подій, що мали місце 15.11.2024 року за участі ОСОБА_1 . Даними відеозаписами зафіксовано як працівники поліції зупинили ОСОБА_1 під керуванням транспортним засобом марки «Renault Trafic» по вул. Мечникова, біля буд. № 57, у зв'язку з порушенням правил ПДР. ОСОБА_1 , який вийшов з водійського місця транспортного засобу, на вимогу працівника поліції надати водійське посвідчення, поліс обов'язкового страхування транспортного засобу, відмовлявся надати, у зв'язку з чим працівник поліції був вимушений встановити особу водія за допомогою використання службового планшету з внутрішньої базою даних органів поліції. Після встановлення особи водія, працівника поліції було складено відносно ОСОБА_1 постанову за ч. 1 ст. 126 КУпАП. В подальшому, працівник поліції вказав водію про наявність в нього ознаків наркотичного сп'яніння та запропонував пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Воробйова, 9, проте ОСОБА_1 своєю поведінкою, фактично відмовлявся, аргументуючи це тим, що чекає інший екіпаж моніторингової групи патрульної поліції у зв'язку з його викликом на лінію «102». ОСОБА_1 декілька разів було запропоновано пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі, було надано деякий час для прийняття рішення, проте дієвої згоди з боку останнього так і не надходило. Вказана поведінка була розцінена працівником поліції як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння. Поліцейськими складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Поліцейськими здійснено спробу для ознайомлення ОСОБА_1 зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, проте від підпису та отримання копії, ним було також відмолено. Поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 його права передбаченні ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, та надано можливість надати свої пояснення, з чим останній і скористався.
Відповідно п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Тобто, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), являється самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп'яніння затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп'яніння в інших закладах забороняється. Огляд осіб на стан сп'яніння здійснюється в закладах охорони здоров'я не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення. Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. У разі відсторонення особи від керування транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103) та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735).
Зокрема, положеннями п. 2 - 4 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Ознаками наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Згідно п. 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
У відповідності до п. 3 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735 огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Також, положення п. 7 Порядку № 1103 встановлюють, що поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Згідно п. 8 Порядку № 1103, у разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розд. І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Апеляційний суд звертає увагу, що судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості тощо.
Слід також зазначити, що відео-фіксація правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є об'єктивним доказом у справі, оскільки виключає суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи й здійснюється ним відповідно ст. 251, 266 КУпАП, ст. 30, 40 Закону України «Про національну поліцію», Інструкції № 1026, та надає можливість суду об'єктивно встановити всі обставини у справі.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 15.11.2024 року ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що на відеозаписі відсутні докази відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, апеляційним судом розцінюються критично з огляду на таке.
У постанові Касаційного Кримінального Суду Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 444/2115/17 зроблено висновок, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнана правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Отже, невиконання законної вимоги поліцейського не допускається. Правопорушник володіє правом оскаржувати незаконні, на його думку, дії працівників поліції, однак ухилення від виконання вимоги працівника поліції на момент оголошення такої вимоги не може вважатися допустимим способом захисту ймовірно порушених прав та свідчить виключно про зухвале нехтування громадянином встановленого законодавством порядку.
При вирішанні цього питання, необхідно враховувати, що відповідно до п. 2.5 ПДР України водій транспортного засобу повинен не просто погодитись на проведення огляду на стан сп'яніння, а своєю процесуальною поведінкою забезпечити реальну можливість проведення такого огляду і не створювати перешкоди для проведення такого огляду, висуваючи безпідставні умови, які значно ускладнюють або взагалі унеможливлюють проведення такого огляду.
З відеозаписів з ПВР № 470943, 470941 які є об'єктивними доказами у справі і не залежать від суб'єктивного сприйняття обставин справи вбачається, як працівником поліції, після повідомлення ОСОБА_1 про виявлення у нього ознак наркотичного сп'яніння та пропозиції пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, замість однозначної відповіді на висунуту закону вимогу, ухилявся від проходження, обґрунтовуючи тим, що чекає патрульну моніторингову групу.
Такі дії ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу свідчили саме про ухилення від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, та працівниками поліції правомірно розцінено як відмова від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння.
При цьому схилення ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду, відеозаписи з ПВР № 470943, 470941, такого фрагменту не містять, оскільки працівник поліції сприяла для здійснення такого огляду, декілька разів запитувала, надавала час для прийняття рішення.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що на відеозаписах відсутні ознаки, які вказують на перебування ОСОБА_1 в стані наркотичного сп'яніння, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки працівниками поліції в межах своїх повноважень відповідно до Інструкції, виявлено у ОСОБА_1 ознаки наркотичного сп'яніння, зазначено їх у протоколі про адміністративне правопорушення та для підтвердження наявності стану наркотичного сп'яніння запропоновано йому пройти огляд на стан сп'яніння, у зв'язку з чим водій зобов'язаний був пройти його в установленому порядку.
Всупереч доводам апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутні будь - які докази, що підтверджують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом, апеляційний суд констатує, що матеріали справи, зокрема відеозаписами з ПВР № 470943, 470941, поза розумним сумнівом підтверджуються керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки з відеозаписів вбачається, як останній після зупинки транспортного засобу, виходить з водійського місця, протягом здійснення фіксації на ПВР, не заперечував цього.
Апеляційний суд не приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що відеозапис є недопустимим доказом, оскільки таке спростовуються вимогами ст. 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Згідно з пунктом 2 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі Інструкція № 1026), застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення
За таких обставин, суд вважає, що такі доводи є неспроможними та такими, що не впливають на кваліфікацію дій водія ОСОБА_1 , оскільки на відеозаписах в повному обсязі зафіксовано процес спілкування поліцейських при виконанні ними службових обов'язків із водієм, з фіксацією обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, а саме опитування водія, пропозицію пройти огляд на стан наркотичного сп'яніння в медичному закладі та його відмову від проходження огляду.
Окрім того, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 813187 від 15.11.2024 року, в графі «до протоколу додаються» як раз вказано серійні номери ПВР, а саме № 470943, 470941.
Щодо посилань в апеляційній скарзі на те, що працівниками поліції проігноровано прохання ОСОБА_1 ознайомитись зі змістом протоколу, не відповідає обставинам справи, оскільки на відеозаписами з ПВР № 470943, 470941 встановлено, що після складання протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 813187 від 15.11.2024 року, працівником поліції вголос зачитано зміст вищезазначеного протоколу, надано можливість надати пояснення, запропоновано отримати копію протоколу під підпис, проте ОСОБА_1 відмовився.
Доводи апеляційної скарги щодо не роз'яснення прав передбачених ст. 268 КУпАП та порушення право на захист, апеляційним судом відхиляються, оскільки відеозаписом з ПВР № 470941на часі 12:52:23 вбачається, як ОСОБА_1 працівником поліції роз'яснено права передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, надано можливість залучити адвоката. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що у зазначеній ситуації ОСОБА_1 не відноситься до жодної з категорій фізичних осіб, які мають право на безоплатну вторинну правничу допомогу згідно з Законом України «Про безоплатну правничу допомогу» (ст.14 вказаного Закону). Також ОСОБА_1 не є особою, до якої було застосовано адміністративне затримання або адміністративний арешт.
Інші доводи апеляційної скарги такі як: не врахування результатів лабораторного дослідження КНП «ООМЦПЗ» ООР на стан наркотичного сп'яніння щодо ОСОБА_1 , зроблених за власною ініціативою останнього після складання поліцейським протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч.1 КУпАП у зв'язку з відмовою водія ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння на вимогу поліцейського (п. 2.5. ПДР України), порушення порядку направлення водія на проведення огляду, які по своїй суті дублюють доводи викладенні в поданому до суду першої інстанції клопотанні про закриття провадження, які були предметом дослідження в суді першої інстанції та на які було надано відповідне обґрунтування в мотивувальній частині оскаржуваної постанови з чим апеляційний суд погоджується.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Жовтан Олександра Володимировича - залишити без задоволення.
Постанову судді Малиновського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе