Номер провадження: 33/813/224/25
Номер справи місцевого суду: 522/248/24
Головуючий у першій інстанції Далеко К.О.
Доповідач Таварткіладзе О. М.
24.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в особі судді Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Чередник К.А.,
розглянувши апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Іскри Світлани Леонідівни на постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 731242 від 23.12.2023 року, водій ОСОБА_1 22.12.2023р о 22год 58хв в м. Одеса, пров. Газовий, 4, керувала транспортним засобом «Hyundai Sonata» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «ДРАГЕР», результат позитивний 0,50% проміле, а також огляд на стан сп'яніння, проводився у закладі охорони здоров'я, медичний висновок № 003049, результат - ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року визнано винною ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить суму 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду, захисник ОСОБА_1 адвокат Іскра Світлана Леонідівна подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що наявними в матеріалах справи відеозаписами не зафіксовані обставини, які підтверджують законність підстав для зупинки транспортного засобу. Також, поліцейський не роз'яснив, які ознаки сп'яніння були наявні у ОСОБА_1 , більше того, з відеозапису чітко вбачається, що такі ознаки взагалі були відсутні. Поліцейський же, одразу після того, які підійшов до особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, запропонував пройти перевірку на стан сп'яніння, навіть не маючи часу і можливості такі ознаки виявити. Крім того, у національному законодавстві України не встановлено максимальний рівень алкоголю в крові, а тому в даному випадку слід керуватись Віденською конвенцією про дорожній рух від 08.11.1968 року, як міжнародно - правовим актом, який, в свою чергу регламентує, що мінімальна межа вмісту алкоголю повинна становити 0,25 мг. На літр повітря, що видихається, тобто 0,25%, і у перерахунку одиниць виміру алкоголю в крові і повітрі, що видихається становить 0,5 %. На підставі викладеного, вміст алкоголю у крові ОСОБА_1 , не перевищує максимально допустимий рівень алкоголю в крові.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи на 24.01.2025 року на 12-00 год., ОСОБА_1 , та її захисник - Іскра С.Л. в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про причини своєї неявки суду не повідомили, клопотань або заяв про відкладення розгляду справи або слухання справи за їх відсутності до суду не подавали.
Згідно ч. 6 ст. 294 КУпАП неявка в судове засідання особи, яка подала скаргу, інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення, не перешкоджає розгляду справи, крім випадків, коли є поважні причини неявки або в суду відсутня інформація про належне повідомлення цих осіб.
Також, ч. 2 ст. 268 КУпАП не передбачено обов'язкової участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, під час розгляду справи про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП
За таких підстав апеляційний суд не вбачає поважних причин для відкладення розгляду справи.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Статтею 1 КУпАП встановлено, що завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Приписи ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП необхідно з'ясувати, чи дійсно особа знаходилася в стані сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно саме та особа, відносно якої складено протокол, а не інша, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Стаття 252 КУпАП встановлює, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Визнаючи ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та застосовуючи до неї адміністративне стягнення, суд першої інстанції виходив з того, що вина ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, з чим погоджується і апеляційний суд.
При розгляді справи апеляційний суд виходить з наступного.
Відповідно до положень КУпАП, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
При цьому, розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення. Суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, що інкримінуються особі. Обставини, які зазначені посадовими особами у протоколі про адміністративне правопорушення, повинні узгоджуватись з іншими доказами у справі.
За приписами ст. 251 КУпАП, тягар доказування доведеності вини особи у скоєнні інкримінованого адміністративного правопорушення покладається на уповноважену службову особу, яка складає протокол про адміністративне правопорушення, тобто у даному конкретному випадку, на поліцейського.
Для забезпечення дотримання прав особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 130 КУпАП, апеляційним судом повторно досліджено докази, що зібранні працівниками поліції у підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 731242 від 23.12.2023 року, водій ОСОБА_1 22.12.2023р о 22год 58хв в м. Одеса, пров. Газовий, 4, керувала транспортним засобом «Hyundai Sonata» номерний знак НОМЕР_1 в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння, зі згоди водія, у встановленому законом порядку проводився із застосуванням приладу «ДРАГЕР», результат позитивний 0,50% проміле, а також огляд на стан сп'яніння, проводився у закладі охорони здоров'я, медичний висновок № 003049, результат - ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, чим порушила п.2.9а ПДР України, за що передбачена відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Згідно роздруківки (чеку) газоаналізатора Drager Alcotest №7510, ARLM-0410, встановлено, що огляд на стан алкогольного сп'яніння ОСОБА_1 поліцейськими проведений 22.12 .2023 року о 23-06 год. з використанням спеціального технічного засобу, а саме газоаналізатора Drager Alcotest №7510, ARLM-0410, останнє градуювання - 13.06.2023 року. Тест № 1767 показав, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння, результат огляду: 0,50 ‰.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп'яніння поліцейськими проведений за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest №7510, ARLM-0410, у зв'язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, обличчя. Результат огляду на стан сп'яніння склав 0,50 ‰. Свідки події не залучались, оскільки велась відеофіксація на ПВР №471943.
Відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, виданого 23 грудня 2023 року лікарем КНП «Одеський обласний медичний центр психічного здоров'я» Одеської обласної ради на підставі даних, що містяться в акті медичного огляду особи, що керує транспортним засобом, з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, №003049, складеному о 23 год. 25 хв. 22 грудня 2023 року відносно ОСОБА_1 (далі - медичний висновок від 22.12.2023 року). Згідно даних цього висновку ОСОБА_1 направлена на огляд 22 грудня 2023 року о 22 год. 58 хв. З висновку огляду вбачається, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Також в матеріалах справи міститься, на підставі постанови Суворовського районного суду м. Одеси від 10 червня 2024 року витребуваний Акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складений відносно ОСОБА_1 ; результат дослідження видихуваного повітря на вміст етанолу за допомогою Алкотест Драгер 6810 № 50847 від 22.12.2023р. (виявлено етанол 0,52%). В пунктах 23, 24 зазначено проведення дослідження сечі ОСОБА_1 на вміст етанолу методом газової хроматографії від 23.12.2023р. №1636 (виявлено етанол 0,68%).
Дослідженням диску з відеозаписами з портативного відеореєстратора поліцейських № №471943 (далі - ПВР №471943 ) встановлено, що такі відеозаписи стосуються подій, що мали місце 22.12.2023 року за участі ОСОБА_1 . Відеозаписами зафіксовано, що під час спілкування поліцейського та ОСОБА_1 , останній повідомлено поліцейським про виявленні в неї ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота та запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Drager. ОСОБА_1 пройшла огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою Drager, результат якого склав 0,50 ‰, що в голос поліцейським було повідомлено ОСОБА_1 . В подальшому, поліцейський запитав чи згодна ОСОБА_1 з результатом тесту, на що остання повідомила, що не згодна, і було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичному закладі. В медичному закладі, ОСОБА_1 не заперечувала що в той день вживала алкогольні напої. Лікарем було надано ОСОБА_1 пристрій алкотестер Drager, та відібрано необхідний біологічний матеріал для лабораторного дослідження на рівень вмісту алкоголю. Результат алкотестеру Drager в медичному закладі склав 0,52 ‰, лабораторне дослідження підтвердило, що ОСОБА_1 знаходить в стані алкогольного сп'яніння. Відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, з яким її ознайомлено під підпис.
Згідно п. 2.9а Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність, зокрема, за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Порядок проведення поліцейськими огляду водія на стан сп'яніння встановлений ст. 266 КУпАП, Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою спільним Наказом МВС України та Міністерством охорони здоров'я України № 1452/735 від 09.11.2015 року (далі - Інструкція № 1452/735), Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103 (далі - Порядок № 1103).
З положень, закріплених в ст. 266 КУпАП, вбачається, що особи, які керують, зокрема транспортними засобами, і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та оглядові на стан сп'яніння. Огляд особи на стан сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала, зокрема транспортним засобом, на проведення огляду на стан сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Огляд особи на стан сп'яніння проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.
У разі відсторонення особи від керування, зокрема транспортним засобом, можливість керування цим транспортним засобом надається уповноваженій нею особі, яка має посвідчення водія відповідної категорії та може бути допущена до керування транспортним засобом.
Аналогічні положення, але з деталізацією дій поліцейського під час огляду водія на стан сп'яніння, містяться в Порядку № 1103 та Інструкції № 1452/735.
Зокрема, положення п. 2, 3 Порядку № 1103 встановлюють, що огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння, згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність); лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 5 Порядку № 1103 результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп'яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Підтвердження стану сп'яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я (абз. перший п. 6 Порядку № 1103).
Положенням п. 3 розділу І Інструкції № 1452/735 встановлено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно п. 1 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
За приписами п. 2 - 5 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 огляд на стан алкогольного сп'яніння водія транспортного засобу здійснюється поліцейськими, які мають спеціальні звання. Поліцейськими використовуються спеціальні технічні засоби, які мають, зокрема, сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки. Огляд на стан сп'яніння проводиться з дотриманням інструкції з експлуатації спеціального технічного засобу та фіксацією результатів на паперових та електронних носіях, якщо спеціальний технічний засіб має такі функції. Перед проведенням огляду на стан сп'яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду на стан сп'яніння, про порядок застосування спеціального технічного засобу та на її вимогу надає сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки.
Згідно п. 7 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
Частина 2 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису.
Положення щодо регулювання застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, щодо доступу до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, щодо порядку зберігання, видачі та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів, регулюються Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026 (далі - Інструкція № 1026).
Підпунктом 1 п. 2 розділу І Інструкції № 1026 передбачено, що застосування працівниками поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, здійснюється з метою попередження, виявлення або фіксування правопорушення.
Портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського (п. 3 розділу І Інструкції № 1026).
Згідно п. 5 розділу ІІ Інструкції № 1026 включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Слід зазначити, що відеозапис, який фіксує правопорушення, є об'єктивним доказом у справі, оскільки унеможливлює суб'єктивне висвітлення поліцейським обставин справи, та здійснюючи відеозапис, поліцейський діє відповідно до вимог ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та ст. 251, 266 КУпАП.
Оцінивши всі наявні в матеріалах справи докази, як кожний окремо, так і в їх сукупності, апеляційний суд приходить до висновку, що зібрані в справі докази відображають обставини, що зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, узгоджуються між собою і не викликають суперечностей у їх відповідності фактичним обставинам справи, тобто є належними, допустимими і достатніми для підстав вважати, що 22.12.2023 року ОСОБА_1 порушено вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що поліцейський не роз'яснив, які ознаки сп'яніння були наявні у ОСОБА_1 , то зазначені доводи спростовуються матеріалами справи, оскільки з акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів вбачається, що такий огляд ОСОБА_1 проведений поліцейським, у зв'язку з виявленими ознаками, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей, обличчя. Крім того, відеозаписами з ПВР №471943, які об'єктивно надають можливість встановити обставини подій інкримінованого правопорушення, зафіксовано на часі 23:01:05, як поліцейським повідомлено про виявленні ознаки у ОСОБА_1 алкогольного сп'яніння - запах алкоголю з порожнини рота, що узгоджується зі змістом акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
Інші доводи апеляційної скарги такі як: безпідставність зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , застосування положень Віденською конвенцією про дорожній рух від 08.11.1968 року, були предметом дослідження у суді першої інстанції, яким суд надав правильну та неупереджену оцінку, яка обґрунтовано викладена у мотивувальній частині судового рішення та не потребує додаткового правового аналізу.
Тобто, всупереч доводам апеляційної скарги, апеляційний суд констатує, що при розгляді справи судом першої інстанції надано доказам по справі належну та об'єктивну оцінку, та твердження апелянта про те, що висновки суду не відповідають обставинам справи, не знайшли свого підтвердження.
Отже, приймаючи до уваги встановлені обставини справи, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у вчиненому правопорушенні за ст. 130 ч. 1 КУпАП, а тому висновок суду першої інстанції про визнання його винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є законним та обґрунтованим, тому немає підстав для скасування або зміни постанови суду.
Позиція апелянта, яку він висловив в апеляційній скарзі, та процесуальна поведінка апелянта, пов'язана з наданням ним пояснень, які не підтверджені належними і достатніми доказами не узгоджуються з дійсними обставинами справи, розцінюються апеляційним судом, як спосіб самозахисту від відповідальності за вчинене правопорушення.
При визначені виду та міри адміністративного стягнення, судом були додержані вимоги ст. 33 КУпАП.
Так, з постанови суду вбачається, що при визначенні розміру штрафу та строку позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, судом першої інстанції були враховані характер скоєного правопорушення, особа правопорушника, в зв'язку з чим судом першої інстанції було визначене адміністративне стягнення у виді розміру штрафу та позбавлення права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого санкцією ст. 130 ч. 1 КУпАП.
Враховуючи наведені обставини, суд дійшов до висновку, що не вбачається підстав для скасування або змінення постанови суду.
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
На підставі викладеного й керуючись ст. 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 адвоката Іскри Світлани Леонідівни - залишити без задоволення.
Постанову судді Суворовського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2024 року - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Таварткіладзе