Номер провадження: 22-ц/813/1353/25
Справа № 521/8157/21
Головуючий у першій інстанції Лічман Л. Г.
Доповідач Сегеда С. М.
04.02.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого Сегеди С.М.,
суддів: Вадовської Л.М.,
Комлевої О.С.,
за участю:
секретаря Козлової В.А.,
представника ОСОБА_1 - Лепехи В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лепехи Ольги Сергіївни на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 року, ухваленого під головуванням судді Плавича І.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рощіна Ганна Іванівна, про визнання свідоцтва про право на спадщину частково недійсним,
встановив:
03.06.2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Рощіна Г.І., та просила суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 23.11.2017 року, видане після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа № 07/2017), в частині внесення до спільної часткової власності домоволодіння АДРЕСА_1 житлового будинку під літ. Б, загальною площею 76,3 кв.м., житловою 39,8 кв.м., та в частині зазначення прибудови під літ. «а1», площею 6,9 кв.м. в статусі самочинно збудованої.
Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що 23.11.2017 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рощіною Г.І. було видано свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (спадкова справа №07/2017, зареєстровано в реєстрі за № 1210).
Як зазначено у свідоцтві, спадщина складається з 48/200 часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння під номером АДРЕСА_1 , загальною площею 130 кв.м., житловою площею 57,3 кв.м., яке в цілому складається з: житлового будинку під літерою «А» загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., житлового будинку під літерою «Б» загальною площею 76,3 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., господарських споруд під літерами: «В»- сарай з погребом, «Д», «Ж» - сарай, «Г», «И» - вбиральня, «З» - душ, №1-5 - огорожа, І - вимощення, ІІ - цистерна.
Також у свідоцтві зазначено, що на самочинно прибудову під літерою «а1», площею 6,9 кв.м., свідоцтво про право на спадщину за законом не видається.
Позивачка вважала, що нотаріусом було помилково встановлено об'єм спадкової маси. Було внесено у спільну часткову власність майно, яке належить тільки позивачці, тобто житловий будинок під літ. «Б», загальною площею 76,3 кв.м., житловою 39,8 кв.м.; оскільки ухвалою Іллічівського районного суду м. Одеси від 14.02.1994 року, про яку зазначено у свідоцтві про право на спадщину, було затверджено мирову угоду, згідно якої проводився розподіл домоволодіння із визнанням права власності на частки у будинку під номером АДРЕСА_1 , яке складалось із житлового будинку під літерою «А». Житлового будинку під літерою «Б» на той час юридично не існувало.
Також, помилково визначено правовий статус прибудови під літерою «а1», площею 6,9 кв.м. як самочинно збудованої.
Зазначила, що житловий будинок під літерою «Б» та прибудову «а1» було побудовано батьком позивачки і вона є єдиним спадкоємцем цих будов.
Будівництво житлового будинку під літерою «Б», господарських будівель та прибудови «а1» батьком позивачки до 1992 року підтверджується рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 10.11.1983 року (справа №1703/83), довідкою інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 №21 від 26.02.2018 року, технічним паспортом від 26.02.2018 року.
Співвласником домоволодіння була ОСОБА_6 , якій належала частка у житловому будинку під літерою А, загальною площею 34,1 кв. м.: житлова кімната площею 12,1 кв. м., кухня 9,6 кв. м., коридор 5,4 кв. м., веранда 6 кв. м., сарай «Д», вбиральня «Г», що підтверджується ухвалою Іллічівського районного суду м. Одеси від 14 лютого 1994 року, зареєстрованої Одеським міжміським бюро технічної інвентаризації 13 червня 1994 року та записано у реєстрову книгу за №24072 стр. 58 кн. 235.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.
Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді частини домоволодіння житлового будинку АДРЕСА_1 , у житловому будинку під літерою А, загальною площею 34,1 кв.м.: житлова кімната площею 12,1 кв. м., кухня 9,6 кв. м., коридор 5,4 кв. м., веранда 6 кв. м., сарай «Д», вбиральня «Г».
Спадкоємцями після її смерті є ОСОБА_3 разом зі своїм братом - ОСОБА_7 .
На даний час в Малиновському районному суді м. Одеси розглядається цивільна справа №521/19912/19 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та розподіл земельної ділянки.
21.05.2021 року позивачка звернулася до приватного нотаріуса Рощіної Г.І. із заявою, в якій просила скасувати свідоцтво про право на спадщину від 23.11.2017 року, видане після смерті її матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , та видати нове свідоцтво про право на спадщину після смерті матері - ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
26.05.2021 року позивач отримала роз'яснення приватного нотаріуса Рощіної Г.І., в якому нотаріус зазначила, що підстав для скасування свідоцтва про право на спадщину від 23.11.2017 року немає.
Посилаючись на те, що внесення у спільну часткову власність майна, яке належить тільки позивачці, тобто житловий будинок під літ. Б, загальною площею 76,3 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., а також відмова приватного нотаріуса Рощіної Г.І. скасувати свідоцтво про право на спадщину від 23.11.2017 року та видати нове свідоцтво, порушує право власності позивачки, остання просила задовольнити її вимоги.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 13.11.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_2 було відмовлено (т.2, а.с.90-94).
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Лепеха О.С. ставить питання про скасування рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13.11.2023 року, ухвалення нового судового рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права (а.с.99-103).
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.
Ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивач ОСОБА_2 не являється власником житлового будинку під літ. «Б».
При цьому суд посилався на ст. 391 ЦК України, згідно якої лише власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачці ОСОБА_2 та ОСОБА_4 належало на праві власності 48/100 часток (по 48/200 часток кожній) домоволодіння АДРЕСА_1 , яке в цілому складається з: житлового будинку під літ. «А» загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., житлового будинку під літ. «Б» загальною площею 76,3 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., господарських будівель та споруд під літерами: «В» - сарай з погребом, «Д», «Ж» - сарай, «Г», «И» - вбиральня, «З» - душ, №1-5 огорожа, І- вимощення, ІІ - цистерна. В їх користуванні знаходилася відокремлена присадибна земельна ділянка площею 618 кв.м.
У відокремленому користуванні ОСОБА_6 знаходилася присадибна земельна ділянка площею 618 кв.м.
Крім того, в загальному користуванні співвласників домоволодіння: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 знаходилося 106 кв.м.
Вказані обставини підтверджуються ухвалою Іллічівського районного суду м. Одеси від 14.02.1994 року про визнання мирової угоди (т.1, а.с.).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, у зв'язку з чим після її смерті відкрилася спадщина у вигляді 48/200 часток у праві спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 .
Спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є позивачка ОСОБА_2 , яка у встановленому законом порядку прийняла спадщину, шляхом звернення до Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Рощіної Г.І. із заявою про прийняття спадщини.
23.11.2017 року на імёя позивачки ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину в порядку спадкування, яке було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (т.1, а.с.).
ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_6 , та після її смерті спадкоємцем є її рідна сестра - відповідачка ОСОБА_3 , яка у встановленому законом порядку також прийняла спадщину, звернувшись 27.11.2019 року із заявою про прийняття спадщини до приватного нотаріуса ОМНО Лутченко А.А.
Спадковим майном після смерті ОСОБА_6 є 52/100 (1 - 48/100) частки домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається з: житлового будинку під літ. «А», загальною площею 53,7 кв.м., житловою площею 24,4 кв.м., житлового будинку під літ. «Б» загальною площею 76,3 кв.м., житловою площею 39,8 кв.м., господарських будівель та споруд під літерами: «В» - сарай з погребом, «Д», «Ж» - сарай, «Г», «И» - вбиральня, «З»- душ, №1-5 огорожа, І- вимощення, ІІ - цистерна, розташованих на земельній ділянці площею 618 кв.м.
Відповідно до «Роз'яснень» Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Рощіної Г.І. №84/01-16 (т.1, а.с.), позивачка ОСОБА_8 23 листопада 2017 року отримала свідоцтво про право на спадщину після смерті матері ОСОБА_4 .
Позивачка ОСОБА_2 раніше зверталася до Малиновського районного суду м. Одеси із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення (справа №521/3634/18), яка була задоволена рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року було задоволено, та було встановлено факт будівництва ОСОБА_9 житлового будинку під літ. «Б», загальною площею 76,3 кв. м., житловою площею 39,8 кв.м., прибудови «а1» площею 6,9 кв.м., у домоволодінні АДРЕСА_1 , у 1982 році.
Однак, постановою Одеського апеляційного суду від 09 березня 2021 року було задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_3 , рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 16 березня 2018 року скасовано та заява ОСОБА_2 була залишена без розгляду (т.1, а.с.).
Як було вказано вище, звертаючись до суду з даним позовом, позивачка ОСОБА_2 посилалась на те, що житловий будинок під літерою «Б» та прибудову «а1» було побудовано її батьком до 1992 року, що підтверджується рішенням Іллічівського районного суду м. Одеси від 10.11.1983 року (справа №1703/83), довідкою інженера з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_5 №21 від 26.02.2018 року, технічним паспортом від 26.02.2018 року (т.1, а.с.), а тому вона є єдиним спадкоємцем цього майна.
У зв'язку з цим, на її думку приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рощіною Г.І. було помилково встановлено об'єм спадкової маси, а саме: було внесено у спільну часткову власність майно, яке належить тільки позивачці, тобто житловий будинок під літ. «Б», загальною площею 76,3 кв.м., житловою 39,8 кв.м., оскільки ухвалою Іллічівського районного суду м. Одеси від 14.02.1994 року, яку зазначено у свідоцтві про право на спадщину, було затверджено мирову угоду, згідно якої проводився розподіл домоволодіння із визнанням права власності на частки у будинку під номером АДРЕСА_1 , яке складалось з житлового будинку під літерою «А». Житлового будинку під літ. «Б» на той час, юридично не існувало.
Проте, дані твердження є безпідставними, з огляду на наступні обставини.
Так, як вбачається із ухвали Іллічівського районного суду м. Одеси від 14.02.1994 року про затвердження мирової угоди, предметом судового розгляду був спір щодо розподілу нерухомого майна, внаслідок чого проведено розподіл спірних приміщень. При цьому, будинок під літ. «Б» не був предметом розподілу, а тому залишився в спільній частковій власності сторін.
Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги частково надала суду достатні, належні і допустимі докази існування обставин, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог, оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що протокольною ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від було замінено відповідача у справі та зазначено, що відповідачем у справі є ОСОБА_3 та залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, Приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Рощіну Г.І. (т.1, а.с.).
Судом зазначених обставин не було враховано, а тому суд розглянув справу до неналежного відповідача, зазначивши також неналежну у справі третю особу, що свідчить про незаконність ухваленого судового рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам його законності, доводи апеляційної скарги його частково спростовують, оскільки рішення ухвалено не у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду - скасувати і прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.
Що ж стосується обґрунтованості оскаржуваного судового рішення, то колегія суддів вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає вимогам матеріального права, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 слід відмовити у повному обсязі.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, п.4 ч. ст. 376, ст.ст. 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Лепехи Ольги Сергіївни задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 13 листопада 2023 рокускасувати.
Прийняти постанову, якою в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 10.02.2024 року.
Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда
Л.М. Вадовська
О.С. Комлева