Номер провадження: 22-ц/813/1253/25
Справа № 509/583/23
Головуючий у першій інстанції Панасенко Є.М
Доповідач Дришлюк А. І.
Категорія: 57
30.01.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Громіка Р.Д., Драгомерецького М.М.,
при секретарі судового засідання Губарові Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою адвоката Гарєєва Євгена Шамільовича в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 квітня 2024 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів та визнання права власності в порядку спадкування,
06 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування та стягнення грошової компенсації за частину спадщини (в.м. а.с. 1-7).
16 лютого 2023 року адвокат Гареєв Євген Шамільович, в інтересах позивача, подав заяву про забезпечення позову, відповідно до якої просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нежитлову будівлю, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , земельну ділянку, кадастровий номер 5123755800:02:005:1045; а також на нежитлові приміщення в загальній кількості 22, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування заяви представник позивача зазначав, що після відкриття спадщини позивачка дізналась, що замість того, щоб вирішити питання спадщини з нею, відповідачка без повідомлення здійснила поділ будівлі на окремі квартири та почала продавати їх окремо, про що жодним чином не повідомила позивачку (в.м. а.с. 56-59).
20 лютого 2023 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області заяву представника позивача було задоволено та забезпечено позов, шляхом накладення арешту на вищезазначені земельні ділянки (в.м. а.с. 64-65 зворот).
28 березня 2024 року представник ОСОБА_2 - адвокат Панчошак Олександр Дмитрович подав до суду заяву про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом відповідно до ухвали від 20 лютого 2023 року. В обґрунтування заяви представник відповідача зазначив, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові, ризики накладення арешту не визначені. Крім того, представник відповідача вказував на те, що застосований захід забезпечення позову не є співмірним із заявленими позовними вимогами. На переконання представника заявника, позивач не підтвердила доказами, що відповідачем вживаються заходи, спрямовані на відчуження спірного нерухомого майна, тому просив скасувати заходи забезпечення позову (в.м. а.с. 70-80).
01 квітня 2024 року ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 квітня 2024 року у задоволенні клопотання представника відповідача про скасування забезпечення позову суд відмовив та застосував зустрічне забезпечення шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок Овідіопольського районного суду Одеської області грошових коштів у розмірі 5000000 (п'ять мільйонів) гривень, визначено строк внесення коштів - десять днів з дня постановлення ухвали про зустрічне забезпечення, тобто до 11 квітня 2024 року, включно (в.м. а.с. 89-90).
15 квітня 2024 року через підсистему «Електронний суд» представник ОСОБА_1 - адвокат Гареєв Євген Шамільович направив до Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 квітня 2024 року. Представник апелянта не погоджується із оскаржуваною ухвалою в частині застосування зустрічного забезпечення та вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права. Представник апелянта вказує на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не з'ясовано чи справді відповідачка зазнає збитків через забезпечення позову та встановлено даний факт без жодного підтвердження наявними матеріалами справи. Представник апелянта також зауважує, що ОСОБА_2 не зазнає жодних збитків через забезпечення позову, оскільки вона й надалі має можливість користуватися спірними нежитловими приміщеннями. Тому, на думку представника апелянта, достатньою сумою зустрічного забезпечення є 5000 грн, адже сума зустрічного забезпечення 5000000 грн є завеликою та необґрунтованою, та не є співмірною зі збитками, котрі можуть бути завдані основним забезпеченням позову. З огляду на це, представник апелянта просить оскаржувану ухвалу скасувати в частині застосування зустрічного забезпечення, шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок суду першої інстанції грошових коштів у розмірі 5 000 000 (п'ять мільйонів) гривень та ухвалити в цій частині нове, яким застосувати зустрічне забезпечення, шляхом внесення ОСОБА_1 на депозитний рахунок Овідіопольського районного суду Одеської області грошових коштів у розмірі 5 000 (п'ять тисяч) гривень (в.м. а.с. 93-94).
26.09.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Панчошак О.Д. подав відзив на апеляційну скаргу. Представник відповідача зазначає, що позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України; позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку майна, що знаходиться на території України; оціночна вартість майна станом на 2021 складає 38332600 грн, про що неодноразово зазначала позивач (копія звіту додається); відповідне майно будувалось за залучені кошти громадян та підлягало передачі у власність відповідним власникам після введення в експлуатацію, в теперішній час має місце значне прострочення щодо виконання вказаних Договорів та вказані власники можуть ініціювати судові процеси; не можливість передачі спірного майна в наслідок забезпечення позову шляхом арешту відповідного майна, вже має негативні майнові наслідки для ОСОБА_3 . Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 у справі № 420/10040/24 з неї стягнуто 211 459,50 грн. Тому представник відповідача просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги (в.м. а.с. 118-121).
З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 9, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці, тимчасово відряджені до Одеського апеляційного суду), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам.
В судовому засіданні представник відповідача - Панчошак О.Д. заперечував щодо задоволення апеляційної скарги. Апелянт в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач ОСОБА_4 та її представник не надали відомостей щодо майнового стану позивача, проте звертаючись до суду з позовною заявою та заявою про забезпечення позову Позивач зазначав ціну позову у цій справі, тому суд вирішив застосувати зустрічне забезпечення.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За ч. 1 ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
За ч. 3 цієї статті суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо:
1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або
2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Відповідно до ч. 5 вказаної статті розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв'язку із забезпеченням позову.
Отже, метою зустрічного забезпечення є гарантія відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову (зустрічного забезпечення) з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, які є предметом судового розгляду.
Предметом спору в даній справі є матеріально-правові вимоги позивача:
про стягнення компенсації 1/2 вартості проданого спадкового майна - нежитлових приміщень № 15,17,20,21 в будинку АДРЕСА_1 ;
визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування за законом на нежитлові приміщення № 26,25,24,23,22,19,18,16,14,13,12,11,10,9,8,7,6,5,4,3,2,1 в будинку АДРЕСА_1 .
В обґрунтування вимог про застосування зустрічного забезпечення, відповідач посилається на те, що «Спірне майно будувалось за залучені кошти громадян та підлягало передачі у власність відповідним власникам після введення в експлуатацію, а на теперішній час має місце значне прострочення щодо виконання вказаних договорів та вказані власники можуть ініціювати судові процеси, а крім того не можливість передачі спірного майна в наслідок забезпечення позову шляхом арешту відповідного майна, вже має негативні майнові наслідки для ОСОБА_2 (постанова Одеського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 в справі № 420/10040/24)».
Відповідно до Звіту про визначення оціночної (ринкової) вартості нежитлової будівлі, загальною площею 1018,3 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 оціночна вартість об'єкта складає 38 332 600 грн.
Вказані обставини не заперечувались протягом розгляду справи.
Докази на підтвердження реєстрації місця проживання чи місця знаходження позивача або його майна на території України в матеріалах справи відсутні та сторонами до апеляційного суду не подавались.
З врахуванням наведеного, в контексті встановлених обставин справи наявні підстави для застосування заходів зустрічного забезпечення. При цьому, відповідач обґрунтував своє клопотання про застосування заходів зустрічного забезпечення з огляду на можливі збитки, що не спростовувалось позивачем. Ціна позову складає 38 332 600 грн, що, також не оспорювалось позивачем. Зменшення суми зустрічного забезпечення до 5000 грн належним чином апелянтом не обґрунтовано. Тому апеляційний суд відхиляє доводи апелянта.
При цьому апеляційний суд зауважує, що арешт полягає в накладенні заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна; заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном. Арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову (постанова КЦС ВС від 19.02.2021).
В контексті наведеного, арешт на майно за своєю правовою природою накладає більший тягар на юридичного власника майна, що передбачає більший об'єм обмежень правомочностей власника щодо відповідного майна. Відтак, при вирішенні питання щодо застосування зустрічного забезпечення, вказані обставини мають враховуватися судом при встановленні гарантій відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову.
Таким чином, враховуючи вище наведене та оскільки доводи апеляційної скарги не спростували висновків суду першої інстанції, апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката Гарєєва Євгена Шамільовича в інтересах ОСОБА_1 - відхилити.
Ухвалу Овідіопольського районного суду Одеської області від 01 квітня 2024 року - залишити без змін.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк
М.М. Драгомерецький
Р.Д. Громік
Повний текст цієї постанови складений 10 лютого 2025 року.
Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк