Провадження № 33/821/26/25 Справа № 706/580/24 Категорія: ч. 1 ст. 172-6 КУпАП Головуючий у І інстанції Орендарчук М. П. Доповідач в апеляційній інстанції Белах А. В.
31 січня 2025 року м. Черкаси
Суддя Черкаського апеляційного суду Белах А.В., за участю прокурора Гречаника Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу правопорушника ОСОБА_1 на постанову Христинівського райсуду Черкаської обл. від 30.09.2024 р., якою
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в
м. Христинівка Черкаської обл., має вищу освіту,
депутата Христинівської міськради Черкаської обл.,
проживає
АДРЕСА_1 ,
визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1726 КУпАП, та на нього накладено адмінстягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн., стягнуто на користь держави судовий збір в розмірі 605,6 грн., -
Відповідно до постанови суду першої інстанції, ОСОБА_1 , будучи депутатом Христинівської міськради Уманського р-ну Черкаської обл. та відповідно до п. п. б) п. 1) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45, п. 27 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно подав до НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 р., оскільки граничний термін подачі був 31.01.2024 р., а декларація фактично подана 26.02.2024 р.
Крім того, ОСОБА_1 , будучи депутатом Христинівської міськради Уманського р-ну Черкаської обл. та відповідно до п. п. б) п. 1) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, в порушення вимог ч. 1 ст. 45, п. 27 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції», без поважних причин, несвоєчасно подав до НАЗК декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2022 рік, граничний термін подачі якої був 31.01.2024 р., а декларація фактично подана 28.02.2024 р.
Своїми діями ОСОБА_1 порушив ч. 1 ст. 45, п. 27 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» та вчинив адмінправопорушення, пов'язане з корупцією, за що встановлена відповідальність за ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі за відсутності в його діях складу адмінправопорушення.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при ухваленні рішення судом були неправильно застосовані норми матеріального права та невірно застосовані норми процесуального права.
Суду дійшов невірного висновку щодо доведеності вини ОСОБА_1 з огляду на наступне. Декларації за 2021 та за 2022 р. р. він подав із запізненням, оскільки здійснював волонтерську діяльність та хворів, умислу на скоєння адмінправопорушень, пов'язаних з корупцією не мав.
Несвоєчасно подав декларацію оскільки працював над проектом «Мобільна кухня для ЗСУ».
Протоколи про адмінправопорушення складені формально, без персоналізації, що унеможливлює зрозуміти суть правопорушення, яке вчиняється лише з прямим умислом, а в даній справі умисел не доведено тому відсутній і склад адмінправопорушення. Вважає, що протоколи про адмінправопорушення складено неуповноваженим суб'єктом - інспектором ОВС УСР в Черкаській обл. Потапенком П., а дискреційні повноваження на складання таких протоколів є виключно у посадових осіб НАЗК.
Судом не були досліджені надані ним документи: довідка з лікарні про перебування на амбулаторному лікуванні з 15.01.24 р. по 6.02.24 р.; копію звернення командира ВЧ від 22.01.2024 р. про пришвидшення робіт з реконструкції польової кухні; копію договору про безоплатне користування майном разом з додатками. Суд розглянув справу лише в межах протоколу про адмінправопорушення та доданих до нього матеріалів. Вважає, що твердження суду про неоспорюваність факту несвоєчасного подання декларації ОСОБА_1 , оскільки він наголошував про відсутність умислу на несвоєчасне подання декларації. Правопорушення за ч. 1 ст. 1726 КУпАП є правопорушенням з формальним складом, може вчинятися лише з прямим умислом, вважає що його умисел не доведений, а тому і відсутній склад адмінправопорушення.
На думку апелянта суд невірно визначив ознаки суб'єктивної сторони правопорушення, допустив неправильне тлумачення закону, зауважує що вчинення адмінправопорушення через необережність виключає притягнення особи до адмінвідповідальності, оскільки правопорушення з формальним складом, при цьому діяння за ст. 1726 КУпАП з формальним складом може бути вчинене лише умисно.
Зауважує що перебуваючи в хворобливому стані, не маючи часу на лікування, відмовившись від госпіталізації, запрацювавшись над проектом для ЗСУ просто забув подати декларації.
Просить зауважити на те, що він є законослухняним громадянином, усвідомлюючи відповідальність не мав ані наміру, ані умислу завдати шкоди суспільним інтересам, не передбачив шкідливих наслідків своїх дій, не бажав і свідомо не допускав настання цих наслідків, а також не передбачив можливості їх настання та не допускав легковажності. Категорично заперечує наявність умислу на неподання декларації. Просить врахувати подяки йому від командирів ВЧ ЗСУ, почесні грамоти за його гідний внесок у здійсненні волонтерської допомоги лікарням, дитбудинкам, багатодітним сім'ям, військовослужбовцям, активну благодійну та гуманітарну діяльність, зміцнення обороноздатності та безпеки Української держави в умовах воєнного стану.
Вважає, що його провина не доведена, крім того зауважує, що факт виявлення правопорушення та факт складання протоколу це різні юридичні факти. 13.03.2024 р. слід вважати днем початку адмінпровадження шляхом проведення відповідної перевірки і саме з цього моменту уповноважений орган мав можливість зібрати відповідні докази та скласти протокол, однак протокол складено лише 29.04.2024 р., через півтора місяці з дня початку адмінправопорушення, таким чином строки притягнення до адмінвідповідальності, визначені ст. 38 КУпАП, закінчилися 13.09.2024 р.
Правопорушник ОСОБА_1 та захисник Задояний Ю.В. належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується довідками про доставку SMS-повідомлень ( т. 2, а. пр. 56, 57), однак у судове засідання не з'явилися, про поважні причини не явки до суду не повідомили. Апеляційний суд двічі відкладав розгляд справи на значний строк з метою надання учасникам розгляду справи можливості спланувати свою діяльність та надати можливість прибути в судове засідання апеляційного суду, тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних осіб, з урахуванням вимог ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, яка гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адмінправопорушення.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення прокурора Гречаника Р.І., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та зауважив, що постанова суду є законною та обґрунтованою, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши мотиви і доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. При цьому, він не обмежений її доводами, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, також апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право:
1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін;
2) скасувати постанову та закрити провадження у справі;
3) скасувати постанову та прийняти нову постанову;
4) змінити постанову.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адмінправопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адмінправопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», правопорушення, пов'язане з корупцією, це діяння, що не містить ознак корупції, але порушує встановлені цим Законом вимоги, заборони та обмеження, вчинене особою, зазначеною у ч. 1 ст. 3 цього Закону, за яке законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність.
За правилами ч. 1 п. «б» ст. 3 ЗУ «Про запобігання корупції», суб'єктами, особами, на яких поширюються дія цього Закону - є народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати місцевих рад, сільські, селищні, міські голови.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», депутат сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради є представником інтересів територіальної громади села, селища, міста чи їх громад, який відповідно до Конституції України і закону про місцеві вибори обирається на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування на строк, встановлений Конституцією України.
За змістом ч. 2 ст. 4 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад», повноваження депутата місцевої ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано.
Відповідно до п. п. б) п. 1) ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» до суб'єктів, на яких поширюється дія цього Закону, належать, у тому числі депутати місцевих рад.
Згідно з приміткою до ст.1726 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 45 Закону зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
ОСОБА_1 обраний депутатом Христинівської міськради Черкаської обл. у порядку передбаченому законом, набув повноважень депутата місцевої ради, а тому є суб'єктом, на якого поширюються дія Закону України «Про запобігання корупції» та відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 45 цього Закону він зобов'язаний подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Диспозиція ч. 1 ст. 1726 КУпАП є бланкетною адміністративно-правовою нормою, яка лише називає або описує правопорушення, а для повного визначення його ознак відсилає до інших норм.
Примітка до ст. 1726 КУпАП, вміщуючи вказівку на суб'єкт цього правопорушення, відсилає правозастосовувача до норм спеціального антикорупційного закону, зокрема ч. ч. 1, 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», в яких, крім іншого, передбачено певну деталізацію відповідних положень нормативно-правових актів, що наповнює норму ч. 1 ст. 1726 КУпАП більш конкретним змістом для встановлення саме тих ознак, які мають значення для правової кваліфікації зазначеного діяння.
Кінцевий термін (часові межі), коли уповноважені на те особи зобов'язані подати декларацію, визначений у ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та п. 27 його Прикінцевих положень.
Пунктом 27 Прикінцевих положень Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до ст. 45 цього Закону, кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31.01.2024 р. Суб'єкти декларування, зазначені у ч. ч. 714 ст. 45 цього Закону, подають відповідні декларації у строки, встановлені ч. 714 ст. 45 цього Закону, якщо відповідні декларації не було подано раніше.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» № 3384-IX від 20.09.2023 офіційно оприлюднений шляхом публікації у офіційних виданнях, вважається доведеним до відома громадян, а відтак підлягає виконанню суб'єктами, на яких поширюється його дія.
Граничним терміном подачі щорічних декларацій за 2021-2022 роки для ОСОБА_1 було 31.01.2024 р.
Щорічну декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2021 р. депутат міської ради ОСОБА_1 подав 26.02.2024 р., а за 2022 - 28.02.2024 р., тобто подав поза строком, визначеним законом, що є очевидним та не оспорюваним фактом.
За змістом ч. 1 ст. 1726 КУпАП, адмінвідповідальність настає за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Частиною 2 Розділу ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про запобігання корупції» встановлено, що з дня набрання чинності Законом № 3384-IX здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених ч. ч. 7-14 ст. 45 цього Закону).
Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2021 р. подав 26.02.2024 р., а за 2022 р. - 28.02.2024 р. поза строком, визначеним законом, чим вчинив адмінправо-порушення передбачене ч. 1 ст. 1726 КУпАП.
Доводи апеляції ОСОБА_1 про поважність, на його думку, причин пропуску строків подання декларацій, аналогічні тим, про які він повідомив і суд першої інстанції.
Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання ОСОБА_1 , що він перебував у хворобливому стані, не маючи часу на лікування, відмовився від госпіталізації, «запрацювався» над проектом для ЗСУ та просто забув подати декларації, що він є законослухняним громадянином, усвідомлюючи відповідальність не мав наміру, умислу завдати шкоди суспільним інтересам, не передбачив наслідків своїх дій, не бажав і свідомо не допускав настання цих наслідків. Він отримував подяки командирів військових частин ЗСУ, почесні грамоти за гідний внесок у здійсненні волонтерської допомоги лікарням, дитбудинкам, багатодітним сім'ям, військовослужбовцям, активну благодійну та гуманітарну діяльність, зміцнення обороноздатності та безпеки Української держави в умовах воєнного стану, роботу над польовою кухнею - ці обставини суд обґрунтовано не розцінив як поважну причину пропуску строку для подання декларації, тому що зазначені ОСОБА_1 ці відомості не давали право на несвоєчасне подання декларації.
Під поважними причинами необхідно розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з тяжкою хворобою, перебуванням особи на стаціонарному лікуванні в закладі охорони здоров'я у зв'язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб-сайту НАЗК, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою, тощо, - із обов'язковим долученням підтверджуючих документів для їх належної оцінки та аналізу.
Також, суд першої інстанції дослідив і перевірив доводи ОСОБА_1 стосовно повноважень посадової особи на складання протоколу про адмінправопорушення за ст. 1726 КУпАП та не погодився з цими доводами, тому що вони суперечать вимогам ст. 255 КУпАП та іншим нормативним актам.
Стосовно наявності умислу в діях ОСОБА_1 , то ці обставини також були предметом перевірки судом першої інстанції, що відповідає вимогам ст. 280 КУпАП, та суд встановив і виклав у своєму рішенні правильні висновки про наявність умислу в його діях, тому що склад правопорушення за цією нормою закону є формальним.
Також, суд першої інстанції перевірив вимоги закону, а саме ст. 38 КУпАП, про час вчинення правопорушення, виявлення правопорушення та складання протоколу про адмінпра-вопорушення та не встановив порушень, визнав ОСОБА_1 винним у його вчиненні та наклав стягнення в межах і розмірах встановлених відповідними нормами КУпАП.
З такими висновками суду першої інстанції погоджується і апеляційний суд.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 1726 КУпАП, які об'єднані в одне провадження, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений сукупністю зібраних і перевірених судом першої інстанції доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і навів у постанові.
Апеляційний суд звертає увагу, що в даній справі встановлено, що правопорушник здійснював волонтерську діяльність (працював над проектом «Мобільна кухня для ЗСУ») виключно на добровільних засадах, цей обов'язок не покладений на нього державою, а є його бажанням та можливостями, від яких він може відмовитись в будь-який час та без будь-яких наслідків.
Будь-які докази, які можуть бути підставою для скасування призначеного судом першої інстанції стягнення, в матеріалах справи відсутні та правопорушником суду апеляційної інстанції не надані.
Доводи апеляційної скарги не є суттєвими, не спростовують факту вчинення особою адмінправопорушення, мають формальний характер, спрямовані на ухилення від відповідальності за вчинення адмінправопорушення, а будь-яких інших доказів на підтвердження відсутності вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину, матеріали справи не містять.
При накладенні адмінстягнення на ОСОБА_1 суд першої інстанції в повній мірі врахував характер і спосіб вчинення адмінправопорушення, пов'язаного з корупцією, відомості про особу, ступінь вини, відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих обставин, інші обставини справи, що впливають на вид та розмір стягнення, і обґрунтовано застосував стягнення, передбачене санкцією ч. 1 ст. 1726 КУпАП, що на думку апеляційного суду є достатнім для виховання особи, яка вчинила адмінправопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Суд першої інстанції, згідно з вимогами ст. ст. 245, 252 та 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і виніс постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами, викладеними в апеляційній скарзі, не підлягає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд, -
Постанову Христинівського райсуду Черкаської обл. від 30.09.2024 р. стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 1726 КУпАП - залишити без змін.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити - без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Белах А.В.