справа № 361/5739/23
провадження № 2/361/1149/24
17.05.2024
Іменем України
17 травня 2024 року м. Бровари
Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого-судді Дутчака І.М.,
за участю секретаря Лебідя В.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк», треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу міста Київ Павелків (Вольф) Тетяна Леонідівна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
У липні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 03 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С., зареєстрований в реєстрі за № 3049, про стягнення з неї на користь Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк» (далі - ПАТ “ПУМБ» або Банк) суми заборгованості в розмірі 37763 грн. 50 коп.
В обґрунтування позову зазначала, що 03 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. був вчинений виконавчий напис, який зареєстрований в реєстрі за № 3049, про стягнення з неї на користь відповідача ПАТ “ПУМБ» заборгованості за кредитним договором № GP-7512084 від 20 березня 2015 року в загальному розмірі 37763 грн. 50 коп.
Позивач вважає, що цей виконавчий напис вчинений нотаріусом з порушенням вимог законодавства, зокрема, редакція Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, не передбачає стягнення заборгованості у безспірному порядку за нотаріально не посвідченими кредитними договорами. Зазначала, що у даному випадку нотаріусу для вчинення виконавчого напису Банком не був наданий оригінал нотаріально посвідченого кредитного договору, оскільки вона будь-яких нотаріально посвідчених договорів із ПАТ “ПУМБ» ніколи не укладала, зазначена у виконавчому написі сума заборгованості є необґрунтованою та безпідставною, її розмір нею не визнається та є спірним, нотаріус не перевірила безспірність суми заборгованості.
Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву, у якій зазначала, що позов підтримує, просила суд розглянути справу за її відсутності та задовольнити заявлені позовні вимоги повністю.
Відповідач ПАТ “ПУМБ» у порядку ст. 206 ЦПК України подало до суду заяву про визнання ним позову, у якій зазначало, що позовні вимоги ОСОБА_1 у частині визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнає, просить стягнути із Банку лише 50 % судового збору за подачу до суду позову та заяви про забезпечення позову.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Треті особи приватний нотаріус Хара Н.С. і приватний виконавець Павелків (Вольф) Т.Л. у судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися судом належним чином, про причини своєї неявки суд вони не повідомили, пояснення на позов до суду не подавали, витребувані судом у них документи не надали.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, враховуючи, що визнання відповідачем позову закону не суперечить, прав, свобод чи інтересів інших осіб не порушує, суд встановив такі факти і відповідні їм правовідносини та дійшов висновку щодо можливості ухвалити рішення про задоволення позову з наступних підстав.
Судом встановлено, що 03 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3049, про стягнення з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПАТ “ПУМБ» суми заборгованості в загальному розмірі 37763 грн. 50 коп.
Зі змісту цього виконавчого напису вбачається, що приватним нотаріусом пропонується звернути стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за кредитним договором № GP-7512084 від 20 березня 2015 року, укладеним нею із ПАТ “ПУМБ», заборгованості за період із 17 квітня 2017 року по 17 квітня 2018 року в загальному розмірі 37763 грн. 50 коп.
Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду з цим позовом, вважає, що виконавчий напис приватного нотаріуса від 03 травня 2018 року за № 3049 є незаконним, безпідставним та таким, що не підлягає виконанню, оскільки він вчинений з грубим порушенням вимог чинного законодавства.
Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ЦК України, Законом України “Про нотаріат» від 02 вересня 1993 року № 3425-XII (далі - Закон № 3425-XII), Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок № 296/5), Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік № 1172).
За змістом ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
У ч. 1 ст. 1 Закону України “Про нотаріат» визначено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
За змістом п. 19 ч. 1 ст. 34 цього ж Закону виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
У ч. 1 ст. 87 Закону України “Про нотаріат», п. 1.1 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.
Відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону № 3425-XII, п. 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно із ч. 1 ст. 88 Закону № 3425-XII нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, містить такі ж самі правила та умови вчинення нотаріусами виконавчих написів (п. п. 1, 3 Глави 16 розділу II цього Порядку).
Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
При вчиненні виконавчого напису про стягнення суми заборгованості нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку № 1172. При цьому, даний Перелік не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені у Законі № 3425-XII та Порядку № 296/5.
26 листопада 2014 року Кабінетом Міністрів України було прийнято постанову за № 662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів».
Зазначеною постановою до вказаного Переліку внесені зміни, після розділу “Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами», Перелік доповнено новим розділом такого змісту: “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, згідно із яким для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.
Внесеними до вказаного вище Переліку змінами нотаріусам було надано право вчиняти виконавчі написи на кредитних договорах, укладених у простій формі, тобто які нотаріально посвідчені не були.
Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року за № 662 “Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», зокрема, у частині доповнення Переліку новим розділом “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року вказану постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі № 826/20084/14 залишено без змін та вона набрала законної сили.
Пленум Вищого адміністративного суду України у п. 10.2 постанови № 7 від 20 травня 2013 року “Про судове рішення в адміністративній справі» роз'яснив, що визнання акта суб'єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта. Рішення суб'єкта владних повноважень є нечинним, тобто втрачає чинність з певного моменту лише на майбутнє, якщо на підставі цього рішення виникли правовідносини, які доцільно зберегти.
Оспорюваний ОСОБА_1 виконавчий напис нотаріус вчинила 03 травня 2018 року, тобто тоді коли уже діяла редакція Переліку № 1172, яка передбачала вчинення виконавчого напису нотаріусом лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору.
Згідно із вимогами підпункту 3.5 п. 3 глави 16 розділу ІІ Порядку № 296/5 при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 березня 2019 року у цивільній справі № 137/1666/16-ц виклала правовий висновок і роз'яснила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов'язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.
Безспірність суми заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (ч. 1 ст. 88 Закону України “Про нотаріат»). Однак, характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.
Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності суми заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт, зокрема, подання стягувачем відповідних документів нотаріусу, ще не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та з урахуванням приписів ст. ст. 15, 16, 18 ЦК України, ст. ст. 50, 87, 88 Закону України “Про нотаріат», захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, та може оспорювати у судовому порядку вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчого напису нотаріуса може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису, так і необґрунтованість вимог стягувача до боржника.
Суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно із переліком документів. Для правильного застосування положень ст. ст. 87, 88 Закону України “Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом з тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За змістом ч. ч. 1, 3 ст. 12, ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач ПАТ “ПУМБ» заявлений ОСОБА_1 позов про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, визнало.
Оцінивши досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вчинений 03 травня 2018 року приватним нотаріусом Харою Н.С. виконавчий напис за реєстровим № 3049 про стягнення із позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ПАТ “ПУМБ» суми заборгованості в розмірі 37763 грн. 50 коп. не відповідає вимогам закону, вчинений нотаріусом з порушенням вимог чинного законодавства, тому цей виконавчий напис нотаріуса суд визнає таким, що не підлягає виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Позивачем ОСОБА_1 при подачі до суду цієї позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 1073 грн. 60 коп. та заяви про забезпечення даного позову в розмірі 536 грн. 80 коп., що підтверджується квитанціями № 12 і № 13 від 11 липня 2023 року.
Виходячи з наведеного, враховуючи визнання відповідачем позову до початку розгляду справи по суті, суд вважає, що з відповідача ПАТ “ПУМБ» на користь позивача ОСОБА_1 згідно із вимогами ст. 142 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір у розмірі 50 відсотків судового збору, сплаченого при пред'явленні до суду цього позову та заяви про забезпечення позову, що складає 805 грн. 20 коп., така ж сума судового збору підлягає поверненню позивачу із державного бюджету.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 49, 76, 81, 89, 206, 259, 260 ЦПК України, суд
Позов задовольнити.
Визнати виконавчий напис, вчинений 03 травня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною, зареєстрований в реєстрі за № 3049, про стягнення із ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, суми заборгованості в загальному розмірі 37763 (тридцять сім тисяч сімсот шістдесят три) грн. 50 коп. таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Перший Український Міжнародний Банк», код ЄДРПОУ 14282829, на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 805 (вісімсот п'ять) грн. 20 коп.
Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , із державного бюджету 50 % судового збору в розмірі 805 (вісімсот п'ять) грн. 20 коп., сплаченого нею згідно із квитанціями № 12 та № 13 від 11 липня 2023 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя Дутчак І. М.