10.02.2025
Справа № 497/2973/24
Провадження № 2/497/368/25
10 лютого 2025 року м. Болград
Болградський районний суд Одеської області у складі:
головуючого судді - Кодінцевої С.В.,
за участю секретаря - Мунтянової В.Р.,
без участі сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу в залі суду в м.Болград позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
16.12.2024 до Болградського районного суду Одеської області через систему "Електронний суд" надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом та просить постановити рішення, яким стягнути на його користь з відповідача суму заборгованості у розмірі 16 700,17 гривень та суму судових витрат у розмірі 2 422.40 гривень судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що 22.04.2020 р. за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному веб сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» подала Заявку на отримання кредиту №1158720.
Скориставшись Електронним підписом з одноразовим ідентифікатором Відповідач уклала Договір про споживчий кредит № 1158720 від 22.04.2020 р. з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення та Відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 8000 грн.
Відповідач не виконала належним чином кредитні зобов'язання, що є порушенням чинного законодавства України в частині виконання договірних відносин, передбачених ст.526 та ст.527 Цивільного кодексу України, внаслідок чого, керуючись нормами ст.ст.530, 1082, 1084 ЦК України, 10.07.2020 р. згідно умов Договору факторингу №01/07 ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1158720 від 22.04.2020 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС», та відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача.
24 січня 2022 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та Товариством з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Пінг-Понг» укладено Договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1158720 від 22.04.2020 року.
Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «Пінг-Понг» становить 16700,17 грн., з яких:
- заборгованість за тілом кредиту - 6984 грн.;
- заборгованість за відсотками - 8916,17 грн.;
- заборгованість за комісією - 800 грн.;
- заборгованість за пенею - 0 грн.
У порушення вимог кредитного договору, що стосується своєчасного погашення заборгованості по кредиту та відсотків нарахованих за користування кредитом відповідач належним чином не виконав, в зв'язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість по кредитному договору.
Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою суду від 19.12.2024 відкрито провадження по справі та призначено до судового розгляду на 10.02.2025 року о 13:00 годині (а.с.40) про що сповіщено сторін по справі (а.с.41).
Відповідачу надіслано копію позовної заяви з доданими документами, та роз'яснено про необхідність подання в п'ятнадцятиденний строк письмового відзиву разом з наявними у нього доказами.
В судове засідання 10.02.2025 року:
Представник позивача - не прибув, про час та місце проведення розгляду справи повідомлявся згідно вимог чинного законодавства (а.с.41), на адресу суду поштовим листом представник банку за довіреністю надіслав клопотання про розгляд справи без його представника (а.с.42-43).
Відповідач в судове засідання не прибула, повідомлялася за адресою свого постійного місця реєстрації: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Центру надання адміністративних послуг Болградської міської ради Одеської області (а.с.44). Згідно трекінгу "Укрпошти" поштове відправлення прийнято до Логістичного центру (а.с.45). Також відповідач була повідомлена на електронну адресу: SAJTARLYNATALA986@GMAIL.COM, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 19.12.2025 (а.с.41-зворотна сторона).
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач по справі повідомлена належним чином про час та місце розгляду даної справи. Будь-яких заяв, заперечень, відзиву щодо спростування доводів, викладених в позовній заяві, до суду наданих нею не було.
Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідачів, які не вчиняють дій щодо участі у розгляді справи.
Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Зі згоди позивача, зазначеній у позовній заяві (а.с.6) та в окремій заяві від 23.12.2024 року (а.с.42), суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.
Зважаючи на ці обставини, суд керується ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов'язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.
Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Розглянувши подані позивачем документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог за наступних підстав.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Частиною 1 ст.2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до норм пунктів 1, 2, 3 частини 1 статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Судом встановлено, що 22.04.2020 за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в Особистому кабінеті на офіційному вебсайті Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" ОСОБА_1 подала Заявку на отримання кредиту № 1158720. Дана заява знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
Оскільки ТОВ "Мілоан" направлено Відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов Договору про споживчий кредит № 1158720 від 22.04.2020 р. (далі - Кредитний договір), який також знаходиться у власному кабінеті Відповідача на офіційному веб-сайті Товариства.
Відповідно до умов Кредитного договору, до укладення Договору отримав проект цього кредитного Договору разом з додатками (в електронному вигляді в особистому кабінеті), ознайомилась з усіма його умовами та Правилами, що розміщені на веб-сайті Товариства та є невід'ємною частиною цього Договору. ПРАВИЛА надання фінансових кредитів Товариства з обмеженою відповідальністю "Мілоан" » (далі - Правила) розміщені для ознайомлення на офіційному веб-сайті Кредитодавця.
22.04.2020 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1158720, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на номер його мобільного телефону.
Таким чином, Відповідач уклав Договір про споживчий кредит № 1158720 від 22.04.2020 р. з ТОВ «МІЛОАН» та на підставі платіжного доручення (відповідачу були перераховані кредитні кошти на Картковий рахунок в сумі 8000 грн.. на умовах строковості, зворотності, платності.
Однак відповідач ОСОБА_1 свої обов'язки згідно договору про споживчий кредит № 1158720 від 22.04.2020 р не виконала, через що у неї перед Товариством виникла заборгованість, яка становить 16700,17 грн., із яких:
- заборгованість за тілом кредиту становить 6984 грн.;
- заборгованість за відсотками становить 8916,17 грн.;
- заборгованість за комісією становить 800грн.;
- заборгованість за пенею становить 0 гр
10.07.2020 р. згідно умов Договору факторингу №01/07 (далі - Договір факторингу), ТОВ «МІЛОАН» відступлено право вимоги за Кредитним договором № 1158720 від 22.04.2020 р. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», а відповідно ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло права вимоги до Відповідача.
24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ПІНГПОНГ» (далі - ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ чи/або Позивач) укладено Договір факторингу № 1/15, у відповідності до умов якого та згідно Додатку № 1 до Договору факторингу, набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит № 1158720 від 22.04.2020 р.
Згідно Додатку № 1 до Договору факторингу сума боргу перед ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» є обґрунтованою та документально підтвердженою та становить 16 700,17 грн., із яких:
- заборгованість за тілом кредиту становить 6984 грн.;
- заборгованість за відсотками становить 8916,17 грн.;
- заборгованість за комісією становить 800грн.;
- заборгованість за пенею становить 0 грн.
Частинами 1, 2, 3, 4 та пунктом 4 ч. 5 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 3 ст. 77 ЦПК України визначено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Абзац другий частини 2 статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов'язкові реквізити документа.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію", згідно із ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електроннукомерцію" відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11Закону України "Про електронну комерцію" у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Положеннями ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Аналогічна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 16.12.2020 у справі №561/77/19.
Такі ж висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України "Про електронну комерцію", містять постанови Верховного Суду від 23.03.2020 у справі N 404/502/18, від 12.01.2021 у справі N 524/5556/19 та від 10.06.2021 у справі N 234/7159/20.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про належне укладення кредитного договору шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторін.
За таких обставин суд вважає, що 22.04.2020 між ТОВ "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено електронний кредитний договір відповідно до вимог чинного законодавства.
Статтею 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
За змістом ч. 1 ст. 526, ч. 1 ст. 527, ч. 1 ст. 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу у строк (термін), встановлений у зобов'язанні. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Таким чином, враховуючи, вимоги частини другої статті 530 ЦК України, кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в будь-яких час.
Відтак, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання своєчасно та в порядку, передбаченому кредитним договором, належним чином не виконала та кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем, не довів факт виконання зобов'язань за кредитним договором, зокрема, по сплаті тіла кредиту та відсотків.
Частина 1 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України зобов'язує сторони довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Таким чином суд, розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, вважає, що позов підлягає задоволенню.
Щодо судових витрат
Одночасно з вимогою про стягнення заборгованості за кредитним договором, представником позивача заявлено також вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6000 грн. 00 коп.
За положеннями ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу. Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Стаття 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи убачається, що на підставі договору про надання правової допомоги №43657029 від 07.08.2024, акта наданих послуг від 11.11.2024 розмір заявлених позивачем до стягнення витрат з відповідача складається з 6 000 грн., з яких:
складання позовної заяви - 3 год., 3000 грн.;
вивчення матеріалів справи 1,5 год. - 2250 грн.;
формування додатків до позовної заяви - 1 год., 750 грн.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях: від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 у справі "Меріт проти України" заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Враховуючи наведене, а також відсутність заперечень відповідача щодо розміру витрат заявлених позивачем, суд доходить висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ПІНГ-ПОНГ" 6000.00 гривень витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу.
Відповідно до вимог ст.ст.133,141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню також сплачений судовий збір у розмірі 2422 грн. 40 коп.
На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 12, 76, 77, 78, 80, 81, 133, 141, 247, 258, 259, 264, 265, 280, 282, 354, 355 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова Компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1
на користь ТОВ «ФК «ПІНГ-ПОНГ» (07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симони Петлюри, буд. 21/1, код ЄДРПОУ: 43657029, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «СЕНС БАНК» МФО: 300346)
заборгованість за Кредитним договором № 1158720 від 22.04.2020 року станом на 11.08.2020 року у розмірі 16 700,17 (шістнадцять тисяч сімсот гривень 17 копійок), яка складається з наступного:
6984 гривень - заборгованість за тілом кредиту становить;
8916,17 гривень - заборгованість за відсотками становить;
800 гривень - заборгованість за комісією становить.
А також витрат на професійну правничу допомогу 6 000 (шість тисяч ) гривень та судовий збір - 2 422.40.00 гривень (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні).
Відповідачам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя С.В.Кодінцева