Справа № 158/3887/24 Головуючий у 1 інстанції: Корецька В. В.
Провадження № 22-ц/802/255/25 Доповідач: Киця С. I.
06 лютого 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Киці С. І.,
суддів Данилюк В. А., Шевчук Л. Я.,
секретар судового засідання Русинчук М. М.,
з участю приватного нотаріуса Пастухової Н. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_1 на ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 грудня 2024 року
Позивач ОСОБА_1 у грудні 2024 року звернувся в суд із заявою про забезпечення доказів до подання позовної заяви. Заява обґрунтована тим, що раніше він подавав у Ківерцівський районний суд Волинської області позовну заяву до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Пастухова Н. В. про визнання недійсними договорів купівлі - продажу земельних ділянок сільськогосподарського призначення (справа № 158/2533/24). Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 16 серпня 2024 року, що була залишена без змін постановою Волинського апеляційного суду від 28 жовтня 2024 року, позов було визнано неподаним і повернуто у зв'язку із недодержанням ним вимог, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 175 ЦПК України. Має намір повторно подати позовну заяву аналогічного змісту і з тими ж самими позовними вимогами. Вважає, що забезпечення доказів є необхідним для встановлення інформації про ідентифікаційні відомості щодо особи, яка може набути статусу відповідача - ОСОБА_4 шляхом витребування такої судом в осіб, які можуть набути статусу відповідача - ОСОБА_2 та третьої особи - приватного нотаріуса Пастухової Н. В., оскільки договори купівлі-продажу, які він має намір оспорити, мають доказове значення у справі і в них зазначені повні ідентифікаційні відомості щодо особи, яка може набути статусу відповідача - ОСОБА_4
Ухвалою Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 грудня 2024 в задоволенні заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви відмовлено.
Особа, яка може набути статусу позивача, - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на зазначену ухвалу, оскільки вважає що суд неправильно застосував норми матеріального права та неповно з'ясував обставини що мають значення для справи. Вказав, що суд не здійснив оцінку обґрунтованості його доводів щодо необхідності вжиття заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог щодо забезпечення доказів, ураховуючи зв'язок між забезпеченням доказів та витребуванням інформації, предметом позовних вимог, запобігання порушення охоронюваних законом інтересів учасників справи. Належною вважає судову процедуру витребування доказів від нотаріуса у зв'язку з неможливістю самостійного ознайомлення позивача з матеріалами нотаріальної справи, оскільки вони захищені встановленою законом нотаріальною таємницею. Подання ним позову без таких доказів є неможливим. Просив скасувати ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 грудня 2024 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні особа, яка може набути статусу третьої особи, - приватний нотаріус Пастухова Н. В. зазначила, що ОСОБА_1 не стороною, посвідчених нею, як нотаріусом, договорів.
Особа, яка може набути статусу позивача, - ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без його участі.
Заслухавши пояснення особи, яка може набути статусу третьої особи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.
Відмовляючи у задоволені заяви, суд першої інстанції виходив із того, що заявник жодним чином не обґрунтував можливість втрати чи знищення доказів, які він просить суд забезпечити, а вимоги самої заяви за своїм змістом є вимогами про витребування доказів, про що учасники справи мають право заявити відповідне клопотання у загальному порядку.
Колегія суддів з висновком суду першої інстанції погоджується з огляду на таке.
Згідно з частиною першою статті 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.
Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом (частина друга статті 116 ЦПК України).
Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви (частина третя статті 116 ЦПК України).
Забезпечення доказів до подання позовної заяви здійснюється судом першої інстанції за місцезнаходженням засобу доказування або за місцем, де повинна бути вчинена відповідна процесуальна дія. Забезпечення доказів після подання позовної заяви здійснюється судом, який розглядає справу (частина четверта статті 116 ЦПК України).
За результатами розгляду заяви про забезпечення доказів суд постановляє ухвалу про задоволення чи відмову у задоволенні заяви (частина п'ята статті 118 ЦПК України).
Колегія суддів звертає увагу на те, що слід відрізняти такі процесуальні дії як забезпечення та витребування доказів (частина четверта статті 84 ЦПК України). Із аналізу даних норм слідує, що хоча забезпечення доказів здійснюється в тому числі й шляхом витребування доказів та допиту свідків, водночас даний інститут цивільного процесу має відмінності від витребування доказів та виклику свідка у порядку, встановленому статтями 84, 91 ЦПК України. Зокрема, процесуальний механізм забезпечення доказів, в тому числі шляхом їх витребування чи виклику свідка, призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто це не тільки спосіб здобути докази (що можливо в порядку, встановленому статтями 84, 91 ЦПК України), які стосуються предмету доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Як встановлено зі змісту заяви, особа, яка може набути статусу позивача, - ОСОБА_1 звернувся до суду саме із заявою про витребування доказів у порядку, встановленому статтею 84 ЦПК України, а не про забезпечення доказів. У заяві не зазначено обґрунтувань про те, що такі докази (договори купівлі-продажу) можуть бути втрачені або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, а тому є необхідність у забезпеченні таких доказів. Заява подана саме як спосіб отримання доказів (стаття 84 ЦПК України), без необхідності запобігання їх можливій втраті в натурі. Відтак, таку заяву не можна жодним чином розцінювати як заяву про забезпечення доказів.
Зазначена заявником мета - отримання інформації (ідентифікаційних відомостей) про особу, яка може набути статусу відповідача, не відповідає процесуальній меті, для захисту якої встановлено інститут забезпечення доказів. Інформація про відповідача не є такою, що може бути втрачена, знищена тощо, оскільки вона хоч і є обмеженою в доступі, однак все ж перебуває у визначеного заявником держателя доказів (приватного нотаріуса).
Особа, яка має намір звернутися із позовною заявою до суду, не позбавлена у порядку підготовки справи до розгляду заявити клопотання про витребування доказів - витребування відповідних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, які оспорює.
Крім того, відповідно до правил, встановлених частинами 6 - 10 статті 187 ЦПК України, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі суд звертається до відповідного органу реєстрації місця перебування та місця проживання особи щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) такої фізичної особи, користується також даними Єдиного демографічного реєстру. У разі неможливості встановити місце проживання (перебування) відповідача виклик такої особи як відповідача в справі здійснюється через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України.
Відповідно до частини дев'ятої статті 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред'являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи).
З огляду на вищенаведене, та враховуючи, що заявник (особа, яка може набути статусу позивача) звернувся до суду із заявою про забезпечення доказів, обґрунтовуючи її не можливою безповоротною втратою чи знищенням таких доказів (договорів купівлі-продажу), а саме здобуття інформації, що міститься в таких доказах, про одну із осіб, які можуть набути статусу відповідача, для майбутнього подання ним позовної заяви, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні такої заяви.
Оскаржувана ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, що відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України, підстави для її скасування відсутні і відповідно відсутні підстави для направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу заявника ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Ківерцівського районного суду Волинської області від 25 грудня 2024 року в цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - суддя
Судді